Теоретичні і практичні аспекти євроінтеграції: аналіз та критика
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
1. Теоретичні і практичні аспекти євроінтеграції: аналіз та критика…..
1.1. Загальний аналіз інтеграційного процесу: теорія і реалії ЄС……..
1.2. Аналіз проблеми визначення сутності Європейського
Союзу………………………………………………………………… 9
1.3. Аналіз проблеми рушійної сили євроінтеграції: неоімперська
стратегія чи прагнення найкраще адаптуватися до епохи
глобалізації?………………………................................................
ВСТУП
Європейський Союз – унікальне формування, що не має аналогів в історії
та є результатом еволюції міжнародної політики. Більшість країн-засновників та
«ключових держав» ЄС (Франція, Німеччина, Велика Британія, Португалія,
Іспанія) більше ста років тому були наймогутнішими світовими імперіями, що
вели постійну боротьбу за колонії та сфери впливу в різних регіонах планети.
Сьогодні Європейський Союз вважається найбільш успішним регіональним
інтеграційним утворенням та своєрідним зразком плюралізму та демократії на
міжнародному рівні.
Останні розширення Європейського Союзу з 1 травня 2004 р. та 1 січня
2007 р. обумовили входження ЄС в нову історичну фазу розвитку, коли він,
обійнявши 27 країн, перетворився, з одного боку, на найбільш потужне у світі
об’єднання із загальним населенням близько 500 млн. осіб та сукупним ВВП
близько 10 трлн. євро, а з іншого – безпосередніми сусідами цього об’єднання
стали країни, які мають близько 400 млн. населення. У зв’язку з цим стає
реальністю політична та економічна взаємозалежність ЄС та його сусідів,
оскільки країни, які мають спільний кордон з ЄС, стають його основними
партнерами в забезпеченні взаємного економічного зростання та збільшення
обсягів зовнішньої торгівлі, у створенні зони політичної стабільності та
верховенства права, а також у сприянні обміну людським капіталом, ідеями,
знаннями та культурними цінностями. Єврокомісія відзначає, що розширення
ЄС потребує проведення подальших заходів зі стимулювання транскордонного
та транснаціонального співробітництва і розвитку, як на місцевому, так і
регіональному рівні. З цією метою суттєво зростають витрати ЄС на політику
сусідства: на фінансову перспективу 2007-2013 рр. виділено понад 15 млрд.
євро, які будуть надаватися в межах трьох фінансових інструментів, в тому
числі Європейського інструменту сусідства і партнерства – ENPI (European
Neighbourhood and Partnership Instrument), розрахованого на держав-сусідів.
а і партнерства – ENPI (European
Neighbourhood and Partnership Instrument), розрахованого на держав-сусідів.
Звичайно, це стосується й України, яка має тепер безпосередній загальний 4
кордон з ЄС протяжністю понад 1 400 км. Це, як підкреслюється в Плані дій
Україна – ЄС, привело до радикальних змін політичних, географічних,
економічних умов для України та ЄC. Формування нових стратегічних
перспектив для поглиблення регіонального і транскордонного співробітництва
ставить на порядок денний необхідність активної підготовки України до
партнерської співпраці з колегами з країн ЄC у спільних проектах та програмах.
Актуальність теми визначається нереалізованим офіційним прагненням
України, як держави і бажанням населення країни приєднатися до ЄС.
Огляд публікацій: На протязі всієї роботи проводиться аналіз публікацій
науковців, експертів, політиків стосовно питань євроінтеграції України до ЄС в
умовах зміни (якісної і кількісної) цієї структури. Вихідні дані проаналізованих
публикацій наведені в списку інформаційних джерел наприкінці роботи.
Найбільш значний вклад в дискусію стосовно формату відносин між ЄC та
Україною вніс проф. Лейденського університету До. Хілліон [39].
Постановка проблеми: зміна формату відносин, що відбувається після
завершення в 2008 році дії Договору про партнерство і співпрацю між ЄС і
Україною, ще не завершена. Перемови про нову догоду співпали з кризою, що
наклало свій відбиток на цьому процесі. Передбачалося, що нова догода повинна
переслідувати мету «Політичної асоціації і економічної інтеграції» між ЄС і
Україною [39]. Але такі плани не знаходили навіть риторичної підтримки з
боку інститутів ЄС. Представники Союзу обережно говорили про те, що нова
угода з Києвом тільки підвищить нинішній рівень стосунків, але не приведе до
повного членства в ЄС. Така невизначеність сприяла жвавій дискусії між
експертами і ученими про можливі цілі і зміст нової «просунутої» угоди між ЄС
і Україною, яка продовжується і сьогодні.
Мета роботи: аналіз сучасних інтеграційних процесів, що відбуваються в
ЄС, торкаються України і змінюють стан і умови світового господарства,
дослідити формування нових міжнародних економічних відносин на прикладі 5
окремих тенденцій, презентація висновків та пропозицій щодо означеної
проблеми.
Теоретичні і практичні аспекти євроінтеграції: аналіз та критика