Особливості податкового права як інституту фінансового права

Тема 6. Правові основи оподаткування в Україні

(4 години)

План семінару № 1

Поняття та види державних доходів.

Для реалізації своїх завдань державі необхідні фінансові ресурси, за допомогою яких і відбувається їх фінансування. Джерелом формування грошових фондів держави є частина внутрішнього валового продукту, що переходить у власність держави у формі різних видів платежів. Ця частина коштів і становить державні доходи, правами щодо використання яких наділяються державні органи. Державні доходи, акумулюючи грошові надходження, формують певну систему фондів. Вони утворюються як за рахунок коштів держави, так і за рахунок коштів недержавних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб. В основі утворення цих фондів є принцип єдності (законодавства, території, умов і т.ін.).

Місцеві (муніципальні) доходи — це частина внутрішнього валового продукту, у формі платежів і надходжень до місцевих бюджетів й використовується для розв’язання різних питань, що стоять перед органами місцевого самоврядування.

Відносини, що складаються під час формування та використання державних та місцевих доходів, виступають у правовій формі. Держава закріплює вичерпний перелік надходжень податкового характеру до бюджетів (Податковий кодекс України від 02.12.2010р.), розподіл їх за різними видами бюджетів (Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р.), їх форму, підстави й умови сплати, права й обов’язки платників і контролюючих органів.

При цьому важливо, щоб акцент не змістився винятково у фіскальну сторону процесу, а зберігся б і регулюючий, стимулюючий аспект під час формування державних грошових фондів. Тобто, формування цих фондів було б спрямоване не тільки на забезпечення фінансування реалізації державних функцій, але і на зацікавлення платників у розвитку виробництва, збільшення оборотів.

Державні та муніципальні доходи досить багатогранні, однак становлять єдину систему, яка не виключає, а, навпаки, припускає їх класифікацію. В її основі можуть бути різні підстави. Безумовно найбільш розповсюдженим є поділ доходів на централізовані та децентралізовані. Крім цього, доходи можна класифікувати:

а) за формою надходження:

• податкові платежі;

• неподаткові платежі;

б) за методами мобілізації:

• обов’язкові;

• добровільні;

в) за формою власності (або джерелами утворення):

• від державного господарства;

• від юридичних осіб, заснованих на недержавній власності;

• від фізичних осіб і т.ін.

Особливості податкового права як інституту фінансового права.

Для галузі фінансового права характерний набір інститутів, що забезпечує всі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Необхідно враховувати те, що інститути фінансового права передбачають цілісне регулювання тільки в рамках галузі й мають спеціалізований характер щодо визначеної групи правових норм.
Якщо виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина системи права, яка включає сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у певній дуже своєрідній сфері діяльності людей. Замкнутою частиною системи права виступає саме фінансове право. Податкове ж право не можна розглядати як відокремлену частину системи права: тільки як специфічну і не більше.
Норми податкового права зумовлені публічною, тобто загально визначальною для країни діяльністю — діяльністю щодо справляння податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінансового забезпечення. Це поширюється не тільки на діяльність органів влади, а й на органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України і встановленого розмежування компетенції у цій сфері. У ході цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загального значення. Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування із справляння податкових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території і забезпечують формування муніципальних коштів для цієї мети. Отже, публічний характер мають і норми права, які регулюють відносини щодо встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння до місцевих бюджетів. Таким чином, всі ці відносини є владно-майновими.
Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює основи доходної частини бюджету. Складний характер інституту податкового права означає певну ієрархічну структуру, яка включає самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності та ін.).
Отже, податкове право:
1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений чітко визначеному предмету — різновиду відносин, що виникають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;
2) регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стягнення податкових платежів, їх зміни і скасування; розподіл і використання бюджетних коштів перебуває за межами податкових відносин, як і питання встановлення і стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів;
3) встановлює обов’язок юридичних і фізичних осіб сплачувати податки і збори, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю і застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства;
4) є складним інститутом, що включає сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів.
Якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов’язані з рухом державних коштів, то податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору — від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імперативний характер.
Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового права (особливості механізму оподаткування характерні і для регулювання банківської діяльності, і для страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов’язано з деякими з них1, насамперед з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень до доходної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових платежів); і з інститутом фінансового контролю (який включає сукупність норм, що регулюють діяльність податкових органів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації та інші податкові органи.