Методи професійної психодіагностики
Психодіагностичний метод — це метод дослідження в психології праці. Він має відповідну специфіку стосовно традиційних методів дослідження психології праці — неекспериментальний (описовий) і експериментальний. Основна особливість психодіагностичного методу — його вимірювально-випробувальна скерованість, за рахунок якої досягається кількісна й якісна кваліфікація явища, що вивчають. Це можливо в результаті виконання відповідних вимог.
Важлива вимога психодіагностики — стандартизація інструментів замірів, в основу яких покладено поняття норми, оскільки індивідуальну оцінку, наприклад, успішність виконання того чи іншого завдання можна отримати тільки шляхом зіставлення з результатами інших суб'єктів дослідження. Не менш суттєві для психодіагностичного методу вимоги до надійності та валідності інструмента заміру, а також жорстка регламентація процедури обстеження (виконання інструкції, чітко визначені способи пред'явлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність досліджуваного). Задача, сформульоване психодіагностичним методом, не обмежується кваліфікацією психічного явища, яке вивчають, обов'язковою є його інтерпретація.
Психодіагностичний метод має три основні підходи, які практично охоплюють всю множину діагностичних методів (тестів).
Об'єктивний підхід — діагностика відбувається на підставі успішності (результативності) і способу (особливостей) здійснення діяльності. Суб'єкт дослідження, отримавши відповідне завдання або декілька завдань, починає інтенсивно працювати, дослідники стежать за процесом діяльності і враховують виробіток. Це відкритий спосіб. Є ще скритий спосіб. При окритому способі випробування проводяться у формі тесту. Суб'єкт дослідження не здогадується про істинну мету перевірки. Він прагне досягнути позитивного результату в певному напрямі (наприклад, запам'ятати найбільшу кількість показників), психолога цікавить зовсім інший аспект (які дані та з якої галузі запам'ятав суб'єкт дослідження).
Суб'єктивний підхід — діагностику проводять на основі відомостей, які повідомляють про себе, самоопис особливостей особистості, поведінка в певних ситуаціях.
Проективний підхід — діагностують на підставі аналізу особливостей взаємодії зі зовнішньо нейтральним, безособистісним матеріалом, який стає об'єктом проекції. Суб'єкт дослідження повинен повідомити, які відчуття, почуття, спонукання викликають у нього запропоновані завдання.
Для успішного застосування цих методів потрібна терпелива, довготривала перевірка одержаних результатів на практиці, щоб правильно їх інтерпретувати. Практичне використання цих методів для виконання виробничих завдань обмежене, бо для їхньої реалізації вимагається багато часу.
Об'єктивний підхід до діагностики проявів людської індивідуальності привів до утворення двох типів методик (тестів), протиставлення яких стало традиційним. Це тести особистості й інтелекту. Особистісні тести спрямовані на замір неінтелектуальних особливостей особистості, а тести інтелекту визначають рівень інтелектуального розвитку.
Тести особистості поділяють на об'єктивні тести дії та ситуативні. Об'єктивні тести дії досить прості, чітко структуровані процедури, які орієнтують обстежуваного на виконання якого-небудь завдання. Наприклад, тест замаскованих фігур (ТЗФ) EFT Віткіна, який призначений для вивчення перцептивного стилю особистості. Матеріал ТЗФ складається з 8 простих чорно-білих геометричних фігур, 23 кольорових складних фігур й однієї складної чорно-білої фігури. У кожній із складних фігур замаскована одна проста фігура. Тому накладаємо на контур простої фігури лінії так, щоб утворилась складна фігура, яка маскує її. Важливе значення має колір. Суб'єктові дослідження треба протягом п'яти хвилин знайти просту фігуру всередині складної. Індивідууми відрізняються своєю "залежністю від поля зору", цей показник досить стабільна величина, яка визначає перцептивний стиль особистості. "Залежність від поля зору" розуміють як перцептивний компонент досить широкого виміру особистості — узагальненого когнітивного стилю (або стилю пізнання).
Експериментально доведено, що залежності-незалежності від поля тісно пов'язані з ефективністю навчання, особливостями міжособового спілкування, способами вирішення конфліктних ситуацій та іншими особистісними показниками (надійність 0,61—0,92).
Особистісні запитальники можна класифікувати за спрямованістю: а) рис особистості (як багатомірна, так і окремі шкали); б) типологічні; в) мотивів; г) інтересів; ґ) цінностей; д) установок.
Особливість ситуативних тестів — введення суб'єкта дослідження в ситуації, що близькі до реальних, в яких виявляються особливості особистості.
Тести інтелекту — це тести загальних здібностей. Наприклад, є батарея тестів: це шкала заміру інтелекту Веклера (WISC), тест структури інтелекту Амтхауера (TSI), шкільний тест розумового розвитку (ШТРР), прогресивні матриці Равена, короткий орієнтувальний тест (КОТ), тест Айзенка тощо
Метод опитування.
Принцип цього методу — отримати від опитуваних відповіді у письмовій формі на запропонований запитальник (формуляр). Застосовуючи цей метод дослідник не контактує з опитуваними. За допомогою запитальника можна зібрати за короткий термін дані від великої кількості людей. Хоча виникають запитання про критерії відбору опитуваних: випадковий або за критерієм (робітник до 25 років, чоловік, жінка, освіта та ін.). Вміння організувати дослідження і провести збір запитальників впливає на достовірність результатів. Використовують різні форми запитань, які можна розбити на три групи.
Взаємопов'язані вузькообмежені запитання ("блоковані"), з яких той, хто опитує, вибирає лише альтернативні ("так", "ні", "погоджуюсь — не погоджуюсь" тощо).
Довільні запитання, на які треба дати розгорнуту відповідь. Наприклад, "Назвіть основні недоліки організації", "Чому, на вашу думку, звільняються працівники з організації?". Або доповнити незакінчене речення словами.
Комбіновані запитання, в яких поєднуються запитання згаданих вище груп.
Використовуючи цей метод, дотримуються таких принципів:
а) проінструктувати опитуваних (щоб вони знали і розуміли суть проблеми);
б) питання формулювати не тільки зрозуміло, а й так, щоб вони допомагали опитуваному скласти звіт-відповідь й у будь-якому випадку відповісти на запитання;
в) ставити запитання так, щоб вони орієнтували на питання, аналіз яких буде корисним у вирішенні завдання, що досліджують [3; б; 9; 13; 22].
Метод бесіди. Інтерв'ю.
Це методи, за допомогою яких отримують інформацію на основі відповідей співбесідника на питання, які ставить психолог при контактуванні. Бесіда ґрунтується на особистому спілкуванні, що усуває деякі негативні моменти, які виникають, коли використовують запитальник. Метод бесіди потрібний для вивчення професій, деяких функціональних станів людей, які формуються в трудовій діяльності, аналізуючи особисті професійні плани (в системі профконсультації), оцінюючи робочі місця (в системі ергономічної оптимізації). Цей метод застосовують у поєднанні з іншими методами. Бесіда, яку проводить професіонал-психолог, е цілеспрямованою, плановою з точним формулюванням.
Основні вимоги до бесіди як методу:
а) нежорстка, гнучка програма, яка допомагав оперативно спілкуватися залежно від суджень суб'єкта дослідження, його реакцій, психологічних станів;
б) спеціальний соціальний довірливий контакт психолога з суб'єктом дослідження;
в) бесіда не повинна перетворюватися в усну анкету, питання треба ставити природно, враховуючи контекст спілкування;
г) не ставити запитань у навіюючій, сугестивній формі;
ґ) ставити питання в непрямій формі, провокуючи суб'єкта на вільні міркування (наприклад, "Якби ви...?", "Як ви думаєте..?", "Що ви вважаєте за потрібне сказати про вашу професію школярам?" тощо);
д) система питань повинна допускати взаємоперевірку, відповідні взае-мопояснення;
е) хід бесіди треба фіксувати, документувати (якщо можна, то записувати на магнітофон; протокольно — мова суб'єкта повинна фіксуватися дослівно, без найменшого редагування — "фотографічно");
є) не обов'язково бесіда повинна відбутися за один раз. Вона може складатися з обміну репліками, розірваними в часі та просторі.
Недолік методу бесіди порівняно з запитальником — розтягнутість, досить повільне накопичення даних при дослідженні масового характеру. Тому на практиці частіше застосовують запитальник, бо він економить час.
Варто пам'ятати, що при індивідуальних бесідах, коли у психолога просять поради з того чи іншого питання, робити запис під час розмови не рекомендується. Краще записати хід бесіди після її закінчення. Хоча в цьому випадку можна втратити точність відомостей. Запис фактів при інтимній бесіді може викликати у суб'єкта дослідження негативну реакцію і небажання давати правдиві відповіді.
Саме цим зумовлена складність методу бесіди для психолога, який повинен досконало проаналізувати відповіді, відкинути недостовірне і несуттєве та зосередити увагу на фактах, які в цьому випадку дають потрібну інформацію.
Як документальні та речові джерела аналітичного дослідження можуть бути — особова справа, атестації, документи (доповіді, атестати, посвідчення про належність до тієї чи іншої спільноти, справа й інші), знаки відзнаки, почесні грамоти, бібліотечний абонент (свідчення читацьких інтересів, їхня спрямованість), групові сучасні фотознімки, медична картка ("історія хвороби"), листування, особиста бібліотека, предмети рукоділля тощо.
Оскільки анамнестичне дослідження містить систему бесід, то до вимог входять усі методи бесіди, які охарактеризовано. Специфічні вимоги до методу анамнезу такі:
а) крім програми кожної бесіди, повинна бути загальна програма дослідження в цілому і спеціальна програма збору відомостей за документальними та речовими джерелами (збирають не джерела, а підкреслені з ознайомлення з ними відомості);
б) суттєвими є вимоги до систематичності, різносторонності та вичерпності відомостей, які збираються;
в) факти біографії суб'єкта дослідження повинні співвідноситися з обставинами, які є його умовами життя (вони можуть суттєво відрізнятися від тих, які є на момент збору матеріалу).
Метод анамнезу має досить специфічне відношення до малодослідженої в українській науці проблеми ретроспективного аналізу ситуацій вибору професії, вивчення шляхів формування майстерності, типології професіональної долі (кар'єри), а також подолання наслідків важких психічних конфліктів, і вирішення питання професійної переорієнтації (зміна професійного навчального закладу або професійного шляху у зв'язку з незадоволенням вибору або медичними обмеженнями)
31. Психологічне тестування
(psychological testing) - термін зарубіжної психології , що позначає процедуру встановлення і вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей [1] . У вітчизняній психології частіше вживається термін «психодіагностичне обстеження».
Психологічне тестування використовується в різних сферах: профорієнтації , профвідбору, психологічному консультуванні , плануванні корекційної роботи і т. д.
Правила організації та проведення психологічного тестування описуються в рамках відповідної галузі психології - психологічної діагностики .
Зміст
[ прибрати ]
· 1 Психологічний тест
· 2 Поняття «психологічне тестування»
· 3 Характеристики психологічних тестів
· 4 профтестування
· 5 Види тестів
· 6 Назви тестів
· 7 Комп'ютерна психодіагностика
· 8 Примітки
· 9 Див також
Психологічний тест [ правити | правити вихідний текст ]
Психологічний тест - стандартизоване завдання, за результатами виконання якого судять о психофизиологических и личностных характеристиках, знаниях , умениях и навыках испытуемого .
На створення ефективного психологічного тесту йде від 10 років роботи авторських колективів. Якість тесту забезпечується багатоступінчастої процедурою перевірки і стандартизації його шкал. Тестів, що пройшли адаптацію до російської дійсності1990-х років мало, тому вибір хороших психологічних тестів для оцінки персоналу утруднений. Звичайно, крім тестів відомі різні методи вивчення особистості , і кожні вирішують свої завдання.
Поняття «психологічне тестування» [ правити | правити вихідний текст ]
З появою перших тестів найбільш вживаним терміном, за допомогою якого позначається вимір індивідуально-психологічних особливостей, став термін «психологічне тестування» . Спочатку термін «психологічне тестування» використовувався широко, включаючи в себе будь-яке вимірювання в психологічній науці. У міру розвитку тестів, сфера психологічного тестування звузилася до вимірювання особистісних і когнітивних особливостей. Термін «психодіагностика» вперше озвучив в 1921 році Г. Роршах, назвавши так процес обстеження за допомогою створеного ним «тесту чорнильних плям», названого пізніше тестом Роршаха . Далі термін «психодіагностика» використовувався як синонім терміну «психологічне тестування» , поступово замінюючи його вживання. Поява поняття «психодіагностика» пов'язано зі становленням проектного підходу, що відкриває цілісну картину особистості, і кризою психометричних тестів, «розкладають» особистість випробуваного на окремі функції. У цей період починають використовуватися досить обширні теорії проективного підходу, що розробляються психоаналітичними авторами. Тривалий час поняття «психодіагностика» ототожнюється з проективними тестами, і використовується в роботах німецьких і швейцарських психологів.
У науковій літературі США продовжує розвиватися поняття «психологічне тестування» аж до 1970-х років, і позначає все те, що пов'язано з розробкою і застосуванням будь-яких психологічних тестів. За цей період публікується велика кількість досліджень з історії психологічного тестування, поступово термін «психодіагностика» витісняється з ужитку.
Вищеописані обставини свідчать про цікавий в науці феномен, пов'язаному з розвитком галузі досліджень з вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей, і відсутність належного назви цієї області, тому що термін «психологічне тестування» придатний скоріше для позначення процесу застосування тестів, але не галузі науки.
У 70-х роках 20 сторіччя в області індивідуальних відмінностей на території країн Західної Європи та США замість терміна «психологічне тестування» все частіше застосовується поняття - психологічна оцінка (psychological assessment).
На території Росії завдяки зусиллям Б. Г. Ананьєва, який очолює в 1960-х роках Ленінградську психологічну школу, описане напрям досліджень отримало назву «психологічна діагностика» .
У першому радянському навчальному посібнику з психодіагностики (під редакцією А. А. Бодалева і В. В. Столина в 1987 році) описана галузь психологічних знань - «це наука і практика постановки психологічного діагнозу».
Характеристики психологічних тестів [ правити | правити вихідний текст ]
· Стандартність - тестова методика проходить стандартизацію, за підсумками якої одержувані дані повинні відповідати закону нормального розподілу або ж нормі соціокультурного характеру. Відповідно до норм формуються діапазони значень, що говорять нам про силу виразності досліджуваного ознаки .
· Надійність - властивість тесту давати при повторному вимірі близькі результати. Надійна методика дає подібні результати незалежно від пори року чи статі експериментатора, впливу подібних фонових факторів, повинно зводитися до мінімуму самою методикою, що й визначає її надійність.
· Валідність - відповідність результатів тесту тій характеристиці, для виміру якої він призначений. Розрізняють внутрішню і зовнішню валідність . У випадку з зовнішньої це відповідність може бути проверенно позитивної кореляцією , з об'єктивнимидосягненнями, результати по тесту інтелекту , можуть зіставлятися з академічною успішністю. У випадку з внутрішньої все складніше, тут мова йде про теоретичну зв'язку, про те, наскільки вибудувана модель реально моделює заявлений аспект.Але все може бути простіше, якщо аналогічні «перевірені» методики вже існують, тоді можливо обійтися кореляцією з уже відомим методом. У разі якщо вам пощастило бути новатором, внутрішня валідність знаходиться шляхом довгоїекспериментальної та інтелектуальної роботи і в якомусь роді залишається на совісті « творця ».
Профтестування [ правити | правити вихідний текст ]
Тестування в кадровій роботі - метод відбору кандидатів для виконання роботи. Розрізняються дві категорії тестів:
· Тести, створені для оцінки ефективності виконання роботи, професійних знань і умінь;
· Тести, створені для оцінки рис характеру і властивостей (спеціальних здібностей), які сприяють ефективному виконанню роботи.
Трудовий кодекс не передбачає (але й не забороняє) проведення психологічного тестування ні при прийомі на роботу, ні з працівниками, з якими трудовий договір вже укладено. У роботі правоохоронних заходом . На початку 90 -х років тестування застосовувалося щодо кандидатів на певні посади в уряді держави , пізніше воно було скасоване і в даний час таке тестування не застосовується. Незаконне « тестування »може спричинити несприятливі наслідки для підприємства і для його керівника.З цією метою в колективних договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядку, положеннях про прийом на роботу і т. д. вказується на можливість проходження працівниками різного роду тестувань і досліджень (як і атестацій). При прийомі на роботу кожен ознайомлюється з даними документами.
Зокрема, для прийому на роботу в правоохоронні органи обов'язковим є проходження СМИЛ-тесту ( MMPI ) і тесту Люшера .
Види тестів [ правити | правити вихідний текст ]
· Психологічний тест - стандартизоване випробування, за результатами виконання якого судять про психофізіологічні і особистісних властивостях (рисах, здібностях , станах) випробуваного . Тести, за якими судять про знання, уміння і навичках випробуваного, займають проміжне положення між психологічними, освітніми та проф. тестами.
· Вербальний тест ( Verbal test ) - тест, побудований на використанні мови, коли тестований, виконуючи завдання, повинен не вчиняти дії, а описати їх словами .
· Стандартизований тест - психологічний тест з чітко визначеними незмінним списком питань , інструкцією , методами обробки результатів і підрахунку балів.
· Тести особистості (психологія) ( Personality tests ) - тести психологічного тестування, спрямовані на вивчення характеру , здібностей , емоцій , потреб та інших властивостей людської особистості . Особистісні тести поділяються на:
· п роектівние тести;
· особистісні опитувальники;
· тести діяльності (ситуаційні тести) .
· Тест досягнень ( Achievement test ) - стандартизований тест, використовуються також з метою професійного відбору:
· конструюються на навчальному матеріалі;
· призначений для оцінки рівня оволодіння навчальними знаннями та навичками.
· Тест імітації - психологічний тест, який полягає в тому, що людині пропонується виконати завдання, хоча ситуація, в якій належить виконати завдання, не відтворюється. Тест імітації використовується в процесі відбору претендентів на роботу.
· Тест на професійну придатність - психологічний тест, спрямований на виявлення індивідуальних інтересів і переваг. Такі тести допомагають визначити роботу найбільш переважну для конкретної людини.
· Тест інтелекту - тести психологічного тестування, спрямовані на вивчення ступеня розвитку інтелекту у людини. Завдання тестів інтелекту :
· адресуються до словесно - логічному мисленню ; або
· спрямовані і на оцінку развития наглядно-образного и наглядно-действенного мышления;
· дозволяють характеризувати пам'ять , увагу , просторове орієнтування, вербальне розвиток та ін
· Тест на вагітність - вид біологічного тестування, який можна застосовувати і в психології, завдяки тому, що кожна людина по-різному реагує на його результати.
Накопичений досвід психологічного тестування підсумовані в зборах методик і тестів [2] .
Назви тестів [ правити | правити вихідний текст ]
Проективні методики:
· Тест Сонди
· Тест Роршаха
· Брейнсторм
· Фастрек
· Сценарій
· Психологія кольору : колірний тест Люшера , цветоаналітіческій тест Фрілінга ,
· Психологія образу : тест Маркерта - «В якому Ви настрої?»
· Тест фрустраційної реакцій Розенцвейга
· Тематичний апперцептівний тест
· Тест «Будинок Дерево Людина»
Опитувальники:
· OPQ ,
· MQ ,
· FIRO-B ,
· MMPI ,
· NEO PI-R ,
· SF-36 ,
· Аналіз почерку ( графологія ),
· Діагностика міжособистісних відносин Лірі ,
· діагностичний комплекс 7 ( САН , СМОЛ , ММІЛ, СМИЛ, СМИЛ скор., Кеттелл, Спилбергер),
· індикатор типів Майерс і Бріггс (MBTI),
· інтерактивна психодіагностика ,
· комплекс програм Келлі ,
· методика вивчення внутрішньосімейних відносин ,
· Опитувальник структури темпераменту Русалова ,
· Опитувальник Шмішека ,
· поліграф ( детектор брехні ),
· Психогеометрія ,
· репертуарні методики ,
· Тест Дослідження тривожності Спілбергера ,
· тест Кеттелла (16 PF-опитувальник) ,
· тест Равена ,
· шкала самооцінки (Спилбергер-Ханін),
· шкала депресії ,
· Рівень суб'єктивного контролю .
Комп'ютерна психодіагностика [ правити | правити вихідний текст ]
Велика частина современных психодиагностических методик компьютеризирована . [3]
Тести покликані показати дізнатися стан людини шляхом дослідження множинних факторів , що впливають на людину з навколишнього світу .
Приклади психодіагностичних тестів, що реалізуються деякими сучасними комп'ютерними програмами .
1. Комплексна оцінка особистісних рис:
· Методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела ;
· Опитувальник CPI.
2. Оцінка особистісних рис і психічних станів:
· Методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса;
· Методика діагностики самооцінки психічних станів (за Г. Айзенком );
· Методика діагностики самооцінки психічних станів (за Г. Айзенком) EPQ;
· Методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера ;
· Опитувальник Спілбергера з оцінки особистісної тривожності ;
· Опитувальник Спілбергера з оцінки ситуаційної тривожності;
· Шкала депресії Бека.
3. Оцінка мотивації:
· Жіноча форма. Опитувальник мотивації досягнення Мехрабіана;
· Чоловіча форма. Опитувальник мотивації досягнення Мехрабіана;
· Опитувальник мотивації афіліації Мехрабіана;
· Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса;
· Методика трудової мотивації І. Кокурін.
4. Профорієнтація і профконсультация:
· Диференційно-діагностичний опитувальник Е.Клімова.
5. Соціально-психологічна оцінка особистості в колективі :
· Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі ;
· Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі (ідеальне Я);
· Метод дослідження соціально-психологічного клімату колективу Паригін Б. Д. ;
· Модульний соціотест Анцупова-Ковальова [4]
· Методика вивчення соціально-психологічного клімату трудового колективу Михалюка О. С. / Шалито А. Ю.;
· Методика визначення стилю керівництва Журавльов-Рубахін;
· Ролі в команді . Запитальник Белбін .
до числа переваг КП можна віднести: універсальність обладнання, можливість генерації завдань, настройку умов експерименту, автоматизацію і стандартизацію тестування, використання анімації, можливість фіксації додаткових параметрів, оперативну обробка даних і розширені можливості представлення результатів. А до основних недоліків - залежність результатів тестування від устаткування і необхідність вміння роботи з комп'ютером. Сучасні дослідження в галузі штучного інтелекту і досвід, накопичений дослідниками в галузі нейроінформатікі , відкривають нові можливості в області психодіагностики. Зокрема, М. Г. Доррер з співавторами показали, що за допомогою апарату нейронних мереж можливо задоволення потреби практикуючих психологів і дослідників у створенні психодіагностичних методик на базі їх досвіду, минаючи стадію формалізації і побудови діагностичної моделі. [5] [6]