Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування
Ст84,82,95,96,123,151 ЗК
За юр природою право постійного користування характеризується ознаками:
- об'єктом є ділянки державн і ком власності; - с громадяни і юр особи; - зміст права і обов'язки;
- набувається в порядку надання або вилучення, наступного надання земель на невизначений термін для конкретно-встановленого цільового використання
- Законом можуть бути встановлені обмеження щодо набуття такого права відп суб'єктами; - обов'язкові суть плати земельного податку
- неможливість вільного розпорядження без органів земельної влади і самоврядування; - не може бути звернути стягнення за претензіями кредиторів
- може бути припинено лише з підстав визначених законом
- моментом виникнення є державна реєстрація
Проблеми:
1. Відсутність на зак рівні закріпленого переліку всіх с права земельного користування і тих с які набули таке право до 1 січня 2001 року і продовжують використовувати земельні ділянки за певним цільовим призначенням
Постійно змінює свою політики що негативно відображається на сталості, стабільності земельних правовідносин. Та зк в ред 1992 року не розмежув випадки, коли ділянки можуть надаватиме у постійне користування це давало можливість оформити право постійного землекористування будь-якій структурі на рівні з гром і установою, з прийняттям кодексу був звуження склад і дозволено надавати землі тільки установами і організація що належать до держ і комунальної власності.
Право постійного землекорист знаходиться в суперечності з обов'язкими України щодо адаптації вітчизняного з-ва до з-ва ЄС . Ст 86.1 угоди про заснування ЄС, така допомогою допускається, але в обмежених випадках для певної мети, в України надання земельних ділянок для постійного землекористування не пов'язане з досягненням певної мети.
Інші науковці навпаки вважають, що звуження кола суб'єктів права постійного користування нормами земельного кодексу виглядають логічними з точки зору фіскальних інтересів держави і додержання з-ва про добросовісну конкуренцію, крім того це перший крок до періоду завершення безоплатноі приватизації земельних ділянок. Очевидним є факт, що багато громадян і юр осіб були звільнені від оподаткування через перебування на спрощення системі оподаткування і надані пільги і використовували інститут постійного землекорситування як уникнення плати за землю. На думку А.М суб'єкти, що використовують земельні ділянки на постійному землекористування поставлені у не сприятливі умови при здійсненні госп діяльності, не маючи можливості їх відчужувати і залучати інвестиції, поряд з цим законодавець виявився непослідовним у 2004 році до зк внесені зміни, які надали можливість крім держ і комунальних організацій їх отримувати громадським організаціям та створеними підприємствами у 2009 році таку можливість надали релігійним організаціям. Вже 23.02.2012 ВРУ прийняла ЗУ «про особливості утворення державно АТ залізн транспорту» використання транспорту на підстав якого перелік постійних землекористувачів було розширено за рахунок держ акціонерного товариства залізничного транспорту, яке передбачається створити щляхом об'єднання всіх підприємств залізничного транспорту, паб залізничного транспорту загального користування відноситься до господарського тов тобто юридична особа приватного права: створення особливих умов для одного особливого суб'єкта є недоцільним оскільки руйнує саму правову природу користування земельною ділянкою, порушую принцип рівності та правила добросовісноі конкуренції, поширення інституту права постійного користування на держ і комунальні підприємства є цілком виправданими на думку лактоза бо відповідно до ст 82 зк що визначає суб'єктів на право юр осіб вони не можуть набути земельні ділянки у власність що обмежує їх можливості по здійсненні господарської діяльності в той час як інститу постійно землекористування компенсує такі обмеження господарської компетенції державних і комунальних
Для усунення вказаних недоліків було б можливо поширити інститут постійного користування на всі акціонерної товариства, 100% яких належать державі, бо мають багато спільних рис з державними і комунальники підприємствами.
За формою та змістом право постійного землекористування є делегов права власника земель державної і комунальної власності відповідним постійним землекористувачам на здійснення повноважень воління користування. Зазн повноваження правосубєктних постійних землекористувачів не можуть виходити за межі постійного землекористування, тому вони не можуть здійснювати дії щодо розпорядження. З огляду на зазначене надання державі права розпоряджатися земельними ділянками порушує абсолютне право влассності на земельні ділянки відповідних територіальних громад.
ЗУ про особливості утворення.. В ч змін до земельного законодавства є недосконалість і потребує удосконалення,
Відсутність правовстановлюючих документів у більшості військових частин