ТЕМА 7. Кваліфікація злочинів проти життя і здоров’я особи
Життя людини, відповідно до ст. З Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід’ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя становлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115-118), вбивство через необережність (ст. 119), доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129).
Студенти повинні знати, що у частині 1 ст. 115 дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст. 119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині. Заподіяння смерті іншій людині - це позбавлення її життя.
Об’єктом вбивства є життя людини. Початком життя при цьому слід вважати початок фізіологічних пологів. Посягання на плід людини до початку родового процесу не є посяганням на життя і може призвести до відповідальності за незаконне проведення аборту. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть.
Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство - це позбавлення життя іншої людини. Самогубство або замах на самогубство злочином не вважається.
З об’єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосовуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння тощо), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює значення цього акту тощо).
У разі вчинення вбивства шляхом бездіяльності йдеться про вчинення винним дій, що запобігли б настанню смерті за умови, що він зобов’язаний був і мав можливість їх вчинити. Наприклад, особа медичного персоналу з метою заподіяння смерті хворому не застосовує необхідного лікування. Обов’язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку - смерті людини. При цьому необхідно встановити причинний зв’язок між діянням винного і настанням смерті.
Студентам слід пам’ятати, що вбивство - це протиправне позбавлення життя. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння.
З суб’єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість). Правильна кваліфікація умисного вбивства передбачає ретельне дослідження його мотивів і мети.
Суб'єкт вбивства - будь-яка особа, яка досягла 14-ти років за вбивства, передбачені статтями 115-117, і 16-ти років - за вбивства, передбачені статтями 118 і 119.
Види вбивств. За суб’єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115-118) і вбивства через необережність (ст. 119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом’якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство. Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення умисного вбивства за наявності як обтяжуючих, так і пом’якшуючих обставин, вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом’якшуючих обставин.
Питання для самостійного опрацювання
1. Кваліфікація вбивства. Поняття вбивства у кримінальному праві. Система злочинів, що посягають на життя людини. Кваліфікація умисних вбивств.
2. Кваліфікація загального (простого) складу вбивства (ст.115 ч.1).
3. Кваліфікація вбивства при обтяжуючих обставинах (ст.115 ч.2).
4. Особливості кваліфікації інших видів вбивства (ст.ст.116, 117, 118, 119).
5. Доведення до самогубства (ст.120) та погроза вчинити вбивство (ст.129).
6. Кваліфікація статевих злочинів.
7. Кваліфікуючі ознаки зґвалтування.
8. Добровільна відмова від зґвалтування.
9. Готування до зґвалтування.
Література:
Основна [1-3], [11-13], [14-15];
додаткова [4], [8], [10], [12-14],[16],[19-20],[29],[32],[38],[35],[40],[44],[47], [51].