УЧЕБНАЯ ИНФОРМАЦИЯ, НЕОБХОДИМАЯ ДЛЯ ИЗУЧЕНИЯ ДАННОЙ ТЕМЫ. 1. Щербаков А.С., Гаврилов Е.И., Трезубов В.Н., Жулев Е.Н

а) основна:

1. Щербаков А.С., Гаврилов Е.И., Трезубов В.Н., Жулев Е.Н. Ор­топедическая стоматология. Учебник СПб 1997. - с. 131-154, 163-176, 178-186, 191-195.

2. Аболмасов Н.Г., Аболмасов Н.Н. и др. Ортопедическая стоматология. СГМА, 2000.- 576 с.

3. Ортопедическая стоматология: Учебник /Е.И. Гаврилов, А.С. Щербаков. М.: Медицина, 1984. - с. 140-146, 146-164, 173-176, 181-185, 199-202.

4. Криштаб С.И. Ортопедическая стоматология К., 1986, с. 150-154, 157-162.

5. Ортопедическая стоматология под ред. Копейкина В.Н., М., 1988, с. 182-206.

6. Стоматология: Руководство к практическим занятиям. Боровс­кий Е.В., Копейкин В.Н., Колесов А.А., Шаргородский А.Г. М., 1987, с. 339-348.

7. Щербаков А.С., Гаврилов С.И., Трезубов В.Н., Жулев Е.Н. Ортопедическая стоматология. Учебник СПб. 1999. – с. 123-144, 153-164, 166-177, 177-181.

8. Коновалов А.П., Курятина Н.В., Митин Н.Е. Фантомный курс ортопедической стоматологии. М.: Мед книга. Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1999.- с. 182-211.

9. Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. Київ, Книга плюс, 2003. с. 228-236.

 

б) додаткова:

1. Руководство по ортопедической стоматологии. Под ред. Копей­кина. - М.: Медицина, 1993, с. 209-230.

2. Е.Н.Жулев. Несъемные протезы. Теория, клиника и лаборатор­ная техника. Н.Новгород. 1995, с. 296-312.

3. Руководство по ортопедической стоматологии. Под ред. А.И. Евдокимова. М.: Медицина, 1974. - с. 13-18, 24-28, 28-31, 154-165, 173-175.

4. Погодин В.С., Пономарева В.Л. Руководство для зубных техни­ков. М.: Медицина, 1983.- с. 89-103.

5. Жулев Е.Н. Материаловедение в ортопедической стоматологии. Н. Новгород. Изд-во НГМА, 1997. - с. 5-10, 14-21.

6. Марков Б.П., Лебеденко И.Ю., Еричев В.В. Руководство к практическим занятиям по ортопедической стоматологии. Москва, 2001 с.113-137

VIII.

Викладач перевіряє присутність студентів на занятті, їх медич­ну форму, та наявність у них альбомів для самопідготовки. Призна­чає чергового студента. Асистент з'ясовує ті труднощі з якими зустрілися студенти при підготовці до заняття та причини непідго­товленості. Перевіряє зебезпеченість заняття наочними посібниками та інструментарієм, підготовленість робочих місць згідно з технікою безпеки. Викладач оголошує тему заняття учбову ціль та викла­дає план його проведення. Потім проводить розбір учбових питань шляхом активного опитування студентів, яким, у підсумку, мають бу­ти охоплені всі студенти. Доповнюючи відповіді студентів, викладач повинен орієнтуватися на об'єм знань, які студенти отримали при самостійному вивченні відповідного матеріалу підручників, під час прослуховування лекцій та оформлення альбома-зощита з даної теми.

При розгляді запитання про клініку і етіологію часткової втрати зубів, викладач відмічає, що втрата зубів, викликається різними причинами: карієсом, захворюванням пародонту, операціями з приводу різних новотворень ротової порожнини, травмою та інші.

При відсутності всього зуба (коронки і кореня), а не тільки частини коронки або всієї коронки, виникає дефект зубного ряду.

Частковим дефектом зубного ряду називається відсутність від одного до 13 зубів на кожній з щелеп, причому розрізняють малі де­фекти (від одного до трьох зубів), середні (від 3 до 9), і великі (від 9 до 13).

Ведучими симптомами в клініці часткової відсутності зубів є:

1. порушення неперервності зубного ряду, тобто утворення де­фекту;

2. поява двох груп зубів: яка зберегла антагоністів (функціо­нуюча група) і така що втратила їх (нефункціонуюча група);

3. функціональна перегрузка окремих груп зубів;

4. деформація зубних рядів;

5. порушення акту жування, мовлення і естетичних норм;

6. порушення діяльності скронево-нижнещелепного суглобу і жу­вальних м'язів.

Викладач послідовно і глибоко розбирає з студентами ці симптоми звертаючи увагу на знання класифікації дефектів зубних рядів по Кенеді і правил Аплегата по її користуванню, знання класифікації деформацій зубних рядів по Е.В. Гаврилову, форм деформацій за По­номарьовою, теорії артикуляційної рівноваги за Годоном, синдрому Костена.

Він розбирає з студентами особливості обстеження хворого при частковій втраті зубів.

При розгляді запитання класифікації зубних рядів слід відміти­ти, що з запропонованих раніше класифікацій, в основу яких був покладений анатомо-топографічний принцип, найбільш прийнятною є класифікація Кенеді.

Автор розділяє всі дефекти зубних рядів на чотири основних класи:

1. Двосторонні беззубі ділянки, розташовані позаду від решти зубів.

2. Одностороння беззуба ділянка, розташована позаду від решти зубів.

3. Бічні беззубі ділянки, обмежені зубами, що залишилися з обох сторін.

4. Беззубий простір, розташований спереду від зубів, які зали­шилися, і пересікає середню лінію щелеп.

Основною перевагою класифікації Кенеді є ії логічність і прос­тота, яка дає можливість відразу уявити вид дефекту і відповідну йому конструкції протезу. Кожен клас може мати підкласи, що визна­чаються числом додаткових дефектів зубного ряду.

Аплегат (1954) доповнив класифікацію Кенеді, запропонувавши 8 правил ії застосування:

1. Визначення класу дефекту не повинно попереджувати видалення зубів, так як це може змінити попередньо встановлений клас дефек­ту.

2. Якщо відсутній третій моляр і він не повинен бути заміще­ний, то він не враховується в класифікації.

3. Якщо є третій моляр і він повинен бути використаний як опорний зуб, то він враховується у класифікації.

4. Якщо відсутній другий моляр, який не повинен бути заміще­ний, то він не враховується у класифікації.

5. Клас дефекту визначається у залежності від найбільш дис­тально розташованих беззубих ділянок.

6. Додаткові дефекти розглядаються як підкласи і визначаються їх числом.

7. Величина додаткових дефектів не розглядається і враховується тільки їх число, визначаєме номером підкласу.

8. У 4 класу немає підкласів. Беззубі ділянки, які лежать по заду від дефекту у ділянці передніх зубів, визначають клас дефекту.

При розгляді питання про обгрунтоване застосування мостовидних протезів слід відзначити їх позитивні якості у порівнянні з іншими видами зубних протезів.

Він має багато позитивних сторін, внаслідок того, що майже повністю відновлює втрачену функціональну цінність зубощелепної системи, має ідеальну фіксацію, займає мінімальне протезне поле і не порушує відчуттів у порожнині рота. Цим пояснюється швидке зви­кання хворого до мостовидного протеза.

Мостовидний протез має ще ту перевагу перед іншими існуючими конструкціями, що жувальне тиснення передається на кістку через періодонт, який характеризується анатомо-фізіологічними особли­востями пристосованими для трансформації жувального тиску, які ре­гулюють функціональне навантаження зубів.

Мостовидні протези, як правило, виготовляють із міцних матері- алів-сплавів, тому вони більш довговічні, ніж інші зубні проте­зи. Завдяки появі пластмас опорні частини протеза і штучні зуби можна облицьовувати пластмасою чи фарфором.

Такі мостовидні протези повноцінні в естетичному відношенні, так як можуть бути подібні по формі і кольору природним зубам. Мостовидні протези застосовуються звичайно для заміщення дефектів зубних рядів з метою відновлення зубних рядів, відновлення акту жування і мовлення; усунення естетичних недоліків попередження зубоальвеолярного подовження, патологічне стирання зубів, перегрузки зубів, що залишилися і інші.

Однак при оцінці протеза повинен бути також прийнятий до уваги і вплив його на тканини порожнини рота. З цього погляду мостовидні протези найменше відповідають вимогам, що ставляться до протезів з точки зору фізіології. Вони нерідко порушують життєздатність тка­нин порожнини рота і спричиняють патологічні процеси. Опорному зубу при виготовленні мостовидного протеза наноситься груба механіч­на травма. Мостовидні протези, особливо консольні, можуть перегру­жати опорні зуби, бути причиною їх патологічної рухомості.

Слід особливо відзначити порушення цілості зуба - позбавлення його природного покрову (емалі) і розкриття дентинних канальців що відкриває шлях для бактеріальної флори.

Під ясновим краєм коронки іноді скупчуються харчові залишки, які розкладаються і служать багатим поживним середовищем для чис­ленної патогеної мікрофлори.

Враховуючи всі позитвні і негативні сторони мостовидних про­тезів, необхідно їх призначати тільки по медичним показанням і ви­готовляти всі частини правильно.