Форми підтримки промисловості
Податкова політика. Вибіркова зміна податкових ставок провадиться звичайно після конкретного вивчення положення підприємств для того, щоб сприяти проведенню НДДКР, інвестиціям, впровадженню більш сучасних методів управління, збільшенню експорту й т. д.
Іншими розповсюдженими економічними засобами державної підтримки підприємництва є: дотації підприємцям; пільгові й/або багаторічні кредити й гарантії; залучення державних коштів для спільного із приватним капіталом фінансування проектів в області будівництва, оновлення технології й реорганізації підприємств; забезпечення державними контрактами, що гарантують ринок збуту; допомога в удосконалені управління підприємством, підвищенні кваліфікації персоналу й т.д.i
За оцінками органів ЄС, на різні види державної допомоги обробної промисловості країн-членів у період 1995-1997 рр. витрачалося приблизно38 млрд. ЕКЮ в рік (з 1 січня1999 г.ЕКЮ була замінена новою єдиною валютою - євро (у співвідношенні1:1). У доданій вартості, яка створюється в цій галузі, найбільш висока частка державної допомоги відзначалася в Греції й Італії, а найбільш низька - вШвеції й Великобританії.
У травні 1978 р. Комісія направила Раді ЄС документ про загальні принципи політики відносно державної допомоги на підтримку й розвиток різних галузей промисловості. Відповідно до цього документа, секторальна допомога (NB!) є припустимою в тих випадках, коли це необхідно для вирівнювання регіональних диспропорцій, прискорення реорганізації й розвитку окремих галузей, нейтралізації несприятливих наслідків з боку третіх країн.
Конкретно державна допомога повинна: мати селективний характер і надаватися життєздатним підприємствам на основі чітко визначених і гласних критеріїв; сприяти довгостроковому розв'язанню проблем; поступово скорочуватися, обмежуватися за часом і погоджуватися зі структурною перебудовою галузі; відповідати об'ємові, масштабам проблем, розв'язанню яких вона покликана сприяти. Державна допомога повинна також впливати на конкуренцію між підприємствами країн - членів ЄС. Ці принципи застосовуються рівною мірою для допомоги галузям промисловості, яка перебуває в стані кризи, і галузям, чиї проблеми пов'язані з їхнім ростом.
NB! Разом з тим є деякі розходження в підході органів ЄС до тієї або іншої групи галузей.
До першої групи у ЄС відносять чорну металургію, суднобудування, текстильну промисловість, які в першу чергу страждають від надлишкових потужностей. Їхня державна підтримка припустима тільки з метою полегшити пристосування підприємства до умов конкуренції на світовому ринку й обумовлена: а) скороченням виробничих потужностей і б) підвищенням конкурентоспроможності галузі.
У другу групу входять галузі промисловості, які активно розвиваються, (інформаційні технології, телекомунікації й т. д.). Як правило, органи ЄС позитивно ставляться до надання державної підтримки цим галузям, підкреслюючи, однак, необхідність співробітництва між країнами-членами. Проблеми таких галузей багато в чому викликані конкуренцією з боку високо розвинутих у промисловому й технічному відношенні третіх країн. Тому заохочується субсидування відповідних НДДКР. Позитивно розглядається фінансове сприяння створенню нових підприємств, а також допомога малому й середньому бізнесу.
На додаток до загальних принципів, Комісія ЄС в останні роки розробила спеціальні правила (кодекси) субсидування окремих, найбільш чутливих до конкуренції галузей: чорної металургії, вугільної промисловості, автомобілебудування й суднобудування, виробництва синтетичних волокон. Ці правила визначають цілі, припустимі рівні й інші умови державної допомоги підприємствам зазначених галузей.
З 1993 р. Комісія практично перестала дозволяти допомогу підприємствам без чітко визначених цілей і посилила підхід до секторальної допомоги галузям промисловості, які переживають кризу. Припустимий рівень субсидування у вугільній промисловості був скорочений з 28 до 9 %. З 1996 р. повністю припинена державна допомога в області суднобудування. Підсилився контроль за наданням допомоги державним підприємствам, а також гарантуванням експортних кредитів. У той же час Комісія вважає недоцільним скорочувати допомогу малому й середньому бізнесу, а також на меті науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Оцінка наслідків державної допомоги, надаваної на національному рівні, провадиться Комісією з урахуванням вимог Маастрихтського договору про зближення макроекономічних показників держав-членів (конвергенції). В останні роки звертається увага, насамперед, на обсяг допомоги (раніше контролювалася головним чином її інтенсивність, тобто відношення субсидій до загальної суми витрат по тому або іншому проектові). Передбачається, що контроль за обсягом допомоги допоможе згладити розходження між “багатими” і “бідними” країнами Співтовариства, які поки залишаються значними. У середині 90-х років ХХ ст. обсяг допомоги був найбільш великий саме в “багатих” країнах. Так, у Німеччині, Франції, Італії й Великобританії витрати на субсидування (у перерахуванні на душу населення в рік) приблизно в півтора рази перевищували аналогічні показники в Греції, Іспанії, Португалії й Ірландії.
NB! Підтримка промисловості на рівні ЄС включає: зближення законодавства країн-членів з метою усунення перешкод для діяльності підприємств у масштабах єдиного ринку; захист виробників Співтовариства від іноземної конкуренції; інформаційне забезпечення (створення європейських мереж зв'язку, банків даних і т.д.), а також фінансову допомогу, за посередництвом фінансових інститутів ЄС: Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), Європейського ін-вестиційного фонду(ЄІФ), структурних бюджетних фондів (Соціальний і Регіональний фонди, Фонд згуртування).
Фінансування по лінії ЄС доповнює національні заходи підтримки підприємництва. Важливо підкреслити, що субсидування підприємств і цілих галузей із централізованих фондів є одним з найважливіших інструментів економічної політики ЄС.
Складовою частиною програм по реалізації промислової політики ЄС є суворий контроль за цільовим використанням допомоги Європейська Комісія жадає від держав-членів, а в ряді випадків і від великих компаній-одержувачів допомоги надання звіту про її використання. До країн, які витрачають отримані кошти не за призначеням, застосовуються санкції. Передбачено повернення незаконно отриманої допомоги.
Практика підтримки в ЄС наукових досліджень
Науково-технічна політика була включена в сферу діяльності ЄС Єдиним європейським актом (ЄЄА, 1986 р.).Відповідно до ЄЄА, в Договір про заснування ЄС був включений розділ “Дослідження й технологічний розвиток” (ст. 130 з-с-130д). Основне завдання ЄС в області НДДКР сформульовані в них у такий спосіб: “Співтовариство ставить своєю метою зміцнити наукову й технологічну базу європейської промисловості й сприяти підвищенню її міжнародної конкурентоспроможності”.
Допомога НДДКР із боку ЄС здійснюється за наступними напрямками: реалізація програм НДДКР і демонстраційних проектів на основі кооперації підприємств, дослідницьких центрів і університетів; розповсюдження й оптимальне використання результатів спільних досліджень і розробок; підвищення професійної підготовки дослідників.
З початку 80-х років фінансування НДДКР по лінії ЄС здійснюється на основі багаторічних рамкових програм, у яких виділяються пріоритетні напрямки досліджень і вказуються суми на фінансування кожного напрямку. Рамкові програми розробляються Комісією й затверджуються спільно Радою і Європейським парламентом. За два десятиліття виконано чотири рамкові програми науково-технічних досліджень. На їхню реалізацію з бюджету ЄС було виділено в цілому близько 27 млрд. ЕКЮ. Розраховуючи на рік це становило близько 3 млрд. ЕКЮ. У грудні 1998 р. Рада ЄС схвалив П'яту рамкову програму на 1998-2002 р. з бюджетом в 14,96 млрд. євро (її реалізація почалася в 1999 р.).
На основі рамкових програм розробляються тематичні програми, що передбачають дослідження як фундаментального, так і прикладного характеру, спрямовані на створення принципово нових технологій, на базі яких можуть надалі з'явитися нові наукомісткі види товарів і послуг.
У перших чотирьох рамкових програмах тематичні дослідження проводилися за конкретними напрямками науки й техніки. У П'ятій програмі намітилося зрушення в бік комплексних досліджень, спрямованих на вирішення декількох великих проблем. Наприклад, у рамках тематичної програми “Конкурентоспроможність і стабільний ріст” планується вести дослідження з таких напрямків: інноваційні продукти, процеси й організація виробництва; наземний транспорт і морські технології; нові перспективи авіакосмічної промисловості й ін.
У процесі розвитку тематичних програм розробляються конкретні проекти, які реалізуються під контролем Комісії. Фінансування таких проектів здійснюється трьома основними способами: через Спільний центр наукових досліджень, шляхом проведення досліджень на контрактній основі з пайовою участю або за допомогою координації досліджень. Проекти на контрактній основі - найпоширеніша форма багатобічного науково-технічного співробітництва країн-членівКонтрактна форма - важливий інструмент координації національних НДДКР, що дозволяє за допомогою субсидій ЄС використовувати найбільш відомі лабораторії й кваліфікованих дослідників.
В 80-ті роки на них доводилося близько 80 % асигнувань на НДДКР із бюджету ЄС. Пропозиції щодо складу учасників таких проектів виходять від промисловості - від фірм, що є лідерами в даній області. З бюджету ЄС оплачується в середньому 50 % вартості робіт. Виконавцями є державні наукові установи, університети або приватні підприємства (у тому числі малі і середні) різних країн-членів.
У тих випадках, коли дослідження спільної програми здійснюються в одній або декількох країнах-членах повністю на національні кошти, Комісія за рахунок бюджету ЄС координує здійснення проектів і забезпечує обмін результатами досліджень.
Застосовуються також і інші способи підтримки наукових досліджень, включаючи фінансування по лінії ЄС співробітництва в рамках загальноєвропейських наукових центрів і багатопрофільних дослідницьких організацій і програм типу “КОСТ” (“Європейське співробітництво в галузі науки й технологічних досліджень”) і “Евріка”.