Вплив Американської революції і Великої Французької революції на розвиток паблік рілейшенз
У XVIII ст. у Франції почалася політизація суспільства. Причому, на відміну від Англії, масова комунікація залишалася переважно усною. Освічених людей серед французів було набагато менше, ніж серед англійців. А газети, що видавалися в першій половині XVIII ст. не відрізнялися якістю і не користувалися попитом. Набагато більшу ставку політичні діячі робили на усні виступи, які й залучали значну аудиторію, і дозволяли використовувати характерні для французів методи переконання: жестикуляцію, міміку, гумор та ін. Поряд з кожним публічним діячем (ідеологом) Великої французької революції 1789 -1794 рр.. постійно перебувала людина, яка була майстром комунікації та ефективно доводила ідеї свого патрона до громадськості. Так, при М. Робесп'єрі був талановитий публіцист Л.-А. Сен-Жюст, при Ж. Дантоні - професійний журналіст К. Демулен, при Ж. Ебері - чудовий оратор П. Шометт. Крім усних виступів у Франції поширювалися листівки, що містили коментарі з приводу різних подій і розповсюджувалися на мітингах і в громадських місцях.
У період Великої революції у Франції почався бурхливий розвиток політичної преси. Після прийняття закону про свободу друку в 1791 р., кожний політичний рух видав газету. Майже всі лідери революції виступали в якості редакторів власних газет: Г. де Мірабо, Ж.-П. Марат, Г. Бабеф, М. Робесп'єр. Революційну пресу відрізняла схильність до гучних гасел і апелювання до почуттів та емоцій, а не до розуму і логіки. Вчасно знайдена фраза могла зробити ім'я її автора відомим і популярним. Під час революції з'явилося близько 80 газет, які були ефективним засобом політичної комунікації. На їхніх сторінках велися кампанії проти опозиції, формувалася репутація захисників народу і «зрадників».
Роль боротьби за незалежність Америки у формуванні вання PR досить добре описана в науковій літера турі. Спільними місцями стали твердження про те, що в 70-80-і роки XVTH століття PR розвивався преимуществен но в політичній сфері. Кампанії, що проводилися сто-роннікамі американської незалежності А. Гамільто ном, Т. Джефферсоном, Д. Адамсом, Б. Франкліном, Т. Пейджем, були суто пропагандистськими. У цей період формуються технології інтенсивного просування як індивідуального іміджу лідера, так і полі тичних і суспільних ідей. Ми не будемо зупинятися ється докладно на подієвої стороні справи, а по пробуємо з'ясувати, які ж змістовні характеристики були властиві названого періоду, в чому полягали громадське обгрунтування і теоретичний базис «батьків-засновників» США. Перед ними в роки підготовки та ходу революції стояла досить складне завдання: позиціонувати не надто популярну ідею незалежності колоній (війна за незалежність тривала 14 років, і у біль ший частини населення, особливо в початковий період боротьби, не було чіткої позиції щодо незалеж симости).
Для реалізації цього завдання була організована на стоїть PR-кампанія, що включала безліч взаємо мосвязанних елементів, не було упущено жодної можливості використовувати PR, щоб «підштовхнути» громадськість до відкритого вираженню незадоволений ства Англією ".
Серед методів, що використовувалися організатора ми війни за незалежність і їх пропагандистами, перш за все помітні ті, що пізніше отримали назва ня «спеціальних PR-технік»;
¾ створення спеціальних громадських органі зацій для проведення агітації та «організації подій» («Сини свободи», Бостон, 1766; «Кореспондент ські комітети», Бостон, 1772, тощо);
¾ використання легко пізнати і емоціо нальних символів («Дерево свободи»);
¾ формування «героїв нації» (Д. Вашингтон, Е. Аллен) і створення легенд (Янки Дадлі);
¾ використання гасел, що формулюють серйозну проблему як заклик і запам'ятовуючих ся як стереотип («Дайте мені свободу або смерть»,
«Оподаткування без представництва - це тиранія»);
¾ організація «спец заходів», інсценування подій, які приваблювали б громадське ува ня і формували громадську думку на підтримку ідеї («Бостонське чаювання», 1773);
¾ доведення до відома громадськості соб жавної (далеко не завжди істинної) інтерпретації подій (так, С. Адамі представив перестрілку між ду кількома британськими солдатами і бандою пор-тових хуліганів як знамениту «Бостона різанину», яка стала емоційним символом брутальності Англії та гноблення населення її колоній);
¾ постійне і безперервне інформаційний вплив на громадськість і громадську думку ня по самим різним каналам94.
Особливо цікаве питання про використання ка лів комунікації. Відомо, що преса (газети) були головною зброєю американських пропагандистів. На початок війни за незалежність виходило вже 37 газет (найбільше їх було у Філадельфії, Бостоні та Нью-Йорку). Вони сприймалися англійської пекло міністраціей різко негативно. Так, в 1765 році була навіть введена спеціальна репресивна міра, «штем пельно збір», - обкладання податком грошовим каж дого газетного екземпляри). Але газети чинили все більший вплив на громадську думку.
По суті, під впливом лідерів американ ської революції складаються особливості преси цього часу:
¾ все більшу увагу до місцевих подій, новин, матеріалами;
¾ явна політизація видань, різке віку ня питомої ваги публіцистичних матеріалів (ха рактерна прикладом є газета «Массачусетський спостерігач», спочатку мала суто ін-формаційний характер, що заявляла про себе як про «від критої для всіх партій, але не схильною нічийому впливу », однак підпала під вплив радикальне ного крила революціонерів і ... різко збільшила свій тираж);
¾ використання «емоційних» тем (напри мер, теми страхітливих негритянських і індіанських ко лоній) для більшого впливу на читачів.
Таким чином, у цей час не тільки формує ся усвідомлення важливості роботи з пресою (в XX столітті багато авторів прямо зводять PR до роботи зі ЗМІ), а й освоюються ідеї та технології, які потім при-ведуть до виникнення деяких базових теорій PR: «двушагового потоку», «ієрархії ефектів» та ін Підсумком роботи революціонерів з пресою було те, що більше 2 / 3 американських газет вітали рево-Люцію, сформувавши в чому громадське мені ня. Лідери американської революції, природно, використовували й інші канали комунікаційного воз дії, крім газет. Дослідники відзначають та кі засоби, як памфлети (з 1750 по 1783 рік було випущено близько 1500 памфлетів, які використовували са тиру, іронію, алегорію, навіть лайки для емо ного сприйняття вже сформульованих і опублікованих раніше раціональних аргументів) 95; листівки і відозви (друкувалися небувалими ти-ражамі, а далі призначені для передруку га зетамі - в цьому сенсі їх можна вважати прообра зом сучасних ньюс-релізів); усні публічні виступи, нарешті, правда в меншій мірі, ис-користувалися такі засоби комунікації, як слу хи, пісні, п'єси, поеми, карікатури96. Таким чином, підкреслимо ще раз, «відпрацьовувалися» первинні PR-технології, що у подальшому широке поширення.
Сфери PR-діяльності.
Сфери дії паблік рілейшенз можна умовно розділити на чотири основні: сфера політики (електоральний, власне-політичний, державний - держпроекти і іміджмейкінг террітроій), сфера економіки, соціальна сфера, сфера культури. Отже, політичний РR реалізується в політичній сфері і становить неодновимірному систему. Політичний РR пов'язаний з реалізацією загальних і процесуальних функцій політики, вбудований у здійснення політичного керів ства. До найважливіших його ланок відносяться: електоральний (виборчого ний) РR; власне політичний РR - інформаційна підтримка і просування ідей політичної партії, руху поза електорального процесу; державний РR, забезпечую щий публічні функції діючих інститутів влади - зако нодавчого, виконавчої, судової . У сучасному загально стве система політичного РR розвивається, розгалужується ще більше. Можна фіксувати виникнення окремих струк тур і технологій, спрямованих, наприклад, на підтримку та реалізацію державних проектів, системи лобіювання, формування персонального політичного іміджу, іміджу території (регіону).
До завдань політичного РК відносяться:
- Створення системи публічного інформування суспільства про принципи, норми, правила державного управління і функціонування політичних інститутів;
- Зміна або трансформація політичного курсу, стратегії гічних чи тактичних аспектів реалізації політики;
- Зміна або корекція напрямів, цілей, стратегій розвитку держави та її окремих інститутів;
- Ініціювання процесів еволюційного та революційного змісту, що ведуть до зміни принципів і основ державного будівництва, а також політичного режиму як такого;
- Участь політичних консультантів у процесі створення (чи зникнення з політичної арени) партії, рухи, входження в політику нових політичних лідерів і т.д.
У демократичному суспільстві політична роль PR є системоутворюючою. PR-спеціалісти відповідають не тільки за вистава, але й за формування демократичної влади, підтримуючи практично вага інститути демократії. В ідеальному варіанті механізми політичного PR повинні сприяти розробці і прийняттю політичного рішення.
Під економічним PR (бізнес-PR) розуміються спеціальні комунікативні практики, здійснювані економічними суб'єктами з формування свого позитивного іміджу. Суб'єктну сферу бізнес-PR становлять корпорації, фірми, орагнізації будь-якого виробничого профілю, фінансові інститути, а також PR-структури, що спеціалізуються на пропозиції і продажу даної послуги (наприклад, агентства економічного консалтингу).
Фахівці і структури, які обслуговують конкретний господарюючий суб'єкт і виконують завдання свого засновника, представляють сферу корпоративного PR.
Завданнями бізнес-PR є:
-Фромірованіе і просування на ринках корпгоратівного іміджі, а також іміджів окремих бізнес-підрозділів, товарів, марок і брендів відбулися;
- Позиціонування фірми, її окремих підрозділів, товарів і марок;
- Оперативне реагування на непередбачені зраді ня ринкової ситуації як позитивного, так і негативного властивості; саме РR-інструменти використовуються у форс-ма жорна економічних ситуаціях, коли конкретний матері ний сенс набувають такі категорії, як імідж і ре путація;
- Планіровніе спонсорських акцій, соціальної активності діяльності корпорації, організації, фірми;
- Зниження або нейтралізація маркетингової ефективності ності конкурентів, компенсація їх стратегічних і тактовний ських переваг.
Cвязи з громадськістю формують сучасну ринкову середовище як єдине комунік катівнях, етичне та естетичне простір. По-друге, публічна діяльність суб'єктів РR впливає в цілому на еконо-мічного і соціальну політику держави: на цілі, завдання, функції, компетенцію управлінських органів, вироблення, прийняття і реалізацію соціально-економічних рішень. Бізнес-РR впливає на економічне свідомість і пове дення людей, їх трудові, підприємницькі, спожи нізації мотивації. По-третє, бізнес-РR, що включає в себе просвітницьку діяльність, дозволяє долати виникаючі уявлення про потенційні загрози і кри сах, сприяє виробничої та фінансової відкритості фірми.
Паблік рілейшнз в соціальній (некомерційною) сфері ре щує завдання просування некомерційних проектів, ідей, ор ганізацій, окремих персон, чия діяльність спрямована на реалізацію цих проектів. У державах із розвиненою демокра тичної системою і цивільними інститутами некоммерче ський РR виконує важливу соціально перетворюючу роль. Під некомерційною сферою маються на увазі ті області і со відповідально їх специфічні проблеми, вирішення яких може бути покладено на громадські організації, благо орудний фонди і т. д. Патронаж таких проектів може Цінні та освітні установи, хоча останні виконують власні специфічні завдання. Багато хто з перерахованих суб'єктів сьогодні активно включені в бізнес-процес і ре Алізе комерційні функції. Разом з тим вони є загальнонаціональними об'єктами, збереження і підтримання яких забезпечує в першу чергу держава.
Подібна специфіка статусу культурних установ визначає і їх пу блічную політику, яка, з одного боку, близька до політики бізнес-структур (просування виставок, організації аукціо нов і т. д.), з іншого - до практики і технологій некоммерче ських організацій.
У культурному РR особливу позицію займає РR шоу-бізнесу як автономна, самостійна гілка. У загальні завдання РR у сфері культури входять:
-Формування, підтримання, повалення культурних та естетичних традицій, шкіл, стилів;
- Трансформація стереотипів і поведінкових практик в культурній сфері по відношенню до певних соціаль вим об'єктах;
- Просування діяльності інститутів та установ культури, а також продукту їх діяльності;
- Формування культурної і художньо-артистичної еліти, лідерів та зірок;
- Підтримка інновацій та культурних ініціатив, вплив на прийняття рішень у політиці держави у цій галузі.