Банки як дійові особи інтеграції фінансового ринку України у світовий ринок
Ефективний вихід українських комерційних банків на світовий фінансовий ринок є невідкладною задачею розвитку економіки в цілому. Але для того, щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, необхідно усвідомити і реалізувати декілька вихідних позицій. Вони повинні ґрунтуватися на знанні і прогнозуванні тенденцій у змінах зовнішньоекономічного середовища, в якому повинні функціонувати комерційні банки України. При цьому слід чітко усвідомлювати необхідні – збалансовані із національними інтересами трансформації національного господарства, які б змогли забезпечити ефективну взаємодію зі світовим господарством на основі високого рівня конкурентноздатності економіки.
Для цього розробляється фінансова стратегія банку, яка представляє собою концепцію того, як будуть використовуватися залучені банком фінансові ресурси для досягнення стійкого високого рівня прибутків чи поступового зростання рейтингу банку на світових ринках; як і на яких умовах будуть залучатися необхідні фінансові ресурси; як буде визначатися розрахунок за залученими коштами; на яких умовах буде будуватися в цілому фінансова політика. Стратегія також включає в себе обов’язковий аналіз можливої зміни державної політики в галузі фінансів і оцінку релевантності - відповідність у часовому просторі (розрізі) стратегії і цілей банку.
Довгострокові рішення в загальному плані зводяться до таких видів:
- бюджетування капіталу;
- політики дивідендів;
- вибір способів досягнення зростання прибутків банку і диверсифікація ризиків;
- вибір джерел довгострокового фінансування.
Міжнародні банківські угоди визначають переважно організаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, встановлення між банками кореспондентських відносин. Вони передбачають відкриття банками один одному кореспондентських рахунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на засадах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за рахунок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання чеків, кредитних карток, систему СВІФТ тощо.
Банки – активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів – пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку – первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному.
Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.
Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків.
Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Банки, як правило, активні інвестори на ринку державних цінних паперів. Що стосується ролі банків на ринку корпоративних цінних паперів, то є істотні розбіжності в законодавстві різних країн. Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану. Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації не фінансових компаній, здійснюють розміщення цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку. В найбільш завершеному вигляді ця модель діє в Німеччині.
Таким чином, при аналізі економічних важелів діяльності комерційних банків на внутрішніх та зовнішніх ринках фінансових послуг можна зробити ряд висновків:
1. З огляду на весь спектр економічних важелів валютної та фінансово-кредитної політик, які на сьогоднішній день використовуються в Україні, існує безпосередня потреба в уніфікації та стандартизації їх основних параметрів та напрямів використання, з метою оптимізації певних параметрів та напрямів використання, з метою оптимізації прийняття комерційними банками стратегічних рішень при виході на світові фінансові ринки.
2. Органам законодавчої влади слід приділити особливої уваги вирішенню питань щодо вдосконалення та/або запровадження законодавчої бази для здійснення банками та нефінансовими інституціями нетрадиційних фінансових послуг для збільшення рівня конкурентоспроможності в порівнянні з закордонними банками як на внутрішньому, так і на світовому ринку фінансових послуг.
3. Розглянуті інструменти валютного регулювання і валютної політики виступають головним чином як засоби економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень національної валюти. Разом з цим у практиці грошово-валютних відносин застосовуються методи прямого втручання держави у сам механізм формування валютних курсів.
4. Важливим напрямом валютної політики України повинно стати прогнозування курсів валют, а також докладання усіх зусиль для досягнення вільної конвертованості національної валюти гривні. Але на сьогоднішній день пряме втручання урядових структур у ринок іноземної валюти, відоме як валютний контроль, обмежує права власників валюти обмінювати її на інші валюти, а отже є однією з перешкод на шляху до конвертованості національної валюти.
5. Проводячи розумну валютну та фінансово-кредитну політику, встановлюючи величину ставки рефінансування, регулюючи умови здійснення банківських операцій, держава в особі Національного банку України повинна бути спроможною формувати збалансовані потоки фінансових ресурсів.
Комерційні банки України також приймають участь в обслуговуванні міжнародних кредитів.
Для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України існує певний порядок залучення іноземних кредитів і надання гарантій Кабінетом Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів за цими кредитами. Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також всередині самої банківської системи, сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комерційних банків України операцій, вони виконують нові, не традиційні для них операції та послуги. До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна, зокрема, віднести: лізинг, факторинг, довірчі (трастові) послуги, операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги, фінансовий інжиніринг . В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази. Яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.
Україна прагне до комплексного вирішення проблеми міжнародної заборгованості при дотриманні балансу інтересів кредиторів і позичальників. Нинішній боргової криза стала наслідком вкрай несприятливого переплетення суб'єктивних і об'єктивних чинників. Глибина їх впливу настільки велика, що відчувається до теперішнього часу. Заходи, включаючи масштабні зовнішні запозичення і реструктуризацію боргів, не змогли запобігти настанню кризи.
Не приділялося уваги структурі й ефективності нових запозичень і здатності своєчасно повертати борги. Відсутність промислової політики, твердої лінії на напрям зовнішніх ресурсів на виробництво у виробництво для подолання спаду та відновлення економічного зростання зумовило їх концентрацію у фінансовій сфері, а також використання для покриття бюджетного дефіциту. Ці тенденції на фоні безперервного скорочення ВВП, промислового виробництва та інвестицій в реальний сектор економіки свідчили про наростання кризи зовнішньої заборгованості. Ринкові інститути регулювання зовнішнього боргу в трансформаційний період без втручання держави виявилися не здатними протистояти стихійним процесам в країні.
Наступна несприятлива тенденція в боргових відносинах - самовідтворення зовнішньої заборгованості, коли все більше нових запозичень використовується на обслуговування старих боргів. Якщо вчасно не вжити заходів, виникне небезпека створення грандіозної піраміди: зростаючі запозичення не будуть компенсуватися зростанням виробництва, тому що лише незначна частина кредитів знаходить дорогу в реальний сектор економіки.
Дуже важливо зупинити зростання зовнішньої заборгованості України. Без перелому цієї вкрай небезпечної тенденції відновлення економіки може розтягнутися на невизначено довгий час, а здатність країни виплатити зобов'язання перед зовнішніми кредиторами опиниться під питанням.
Якщо всі зацікавлені сторони не будуть робити односторонніх кроків і проявлять готовність до розумних компромісів, подолання кризи стане можливим з мінімальними втратами, як для боржників, так і для кредиторів.
Завдання для самоконтролю
1. Які основні види операцій проводяться банками на міжнародному рівні?
2. Охарактеризуйте банківські операції і послуги з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.
3. Які способи доставки фінансових послуг передбачені ГАТС?
4. В чому полягає сутність Інтернет–банкінгу?
5. Охарактеризуйте роль банків України в обслуговуванні міжнародних кредитів
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алєксєєв I. В. Гроші та кредит: навч. посіб. / I. В. Алєксєєв,
М.К. Колісник — К.: Знання, 2009. —253 с.
2. Боярко М.І. Методологічні особливості оцінки кредитних рейтингів у банківській діяльності / І.М. Боярко, Л.Л. Гриценко, Л.А. Могиліна // Вісник Української академії банківської справи. – 2010. - № 1. – С. 68-73
3. Васюренко O.B. Банківські операції: Навч. посіб. / O.B. Васюренко — 6-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 318 с.
4. Вісник Української академії банківської справи. – 2010. - № 1. – С. 68-73
5. Гроші та кредит: Підручник/ За заг.ред М.І.Савлука.- К.: КНЕУ, 2001.-с.
6. Гроші. Фінанси. Кредит: навч.-метод. посібник / Г.Г. Кірейцев, Н.М.Александрова, С.О.Маслова; за ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 312 с.
7. Данілов О.Д. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / О.Д. Данілов, Т.В. Паєнтко - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 256с.
8. Демківський А.В. Гроші та кредит: Навч. посіб. / А.В. Демківський - К.: Дакор, 2007.- 528 c.
9. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник / Д.І. Коваленко — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 344 с.
10. Колісник М.Б. Періодизація розвитку банківської системи України / М.Б. Колісник // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип.19.9 – С. 184-191
11. Колодізєв О.М. Гроші і кредит: підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко – К.: Знання, 2010. – 615 с.
12. Коцовська P.P. Банківські операції: Навч. посіб. / P.P. Коцовська, О.П. Павлишин, Л.М. Хміль— К.: УБС НБУ: Знання, 2010. — 390 с.
13. Кредит і банківська справа: Підручник / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин, Т.Я. Андрейків — К.: Знання, 2008. — 564 с.
14. Круш П.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / П.В. Круш, О.В. Клименко - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 216 с.
15. Лисенков Ю.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн /
Ю.М. Лисенков, Т.А. Коротка — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.
16. Лобозинська С.М. Правове регулювання банківської діяльності в Україні / С.М. Лобозинська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2006. – Вип.16.2 – С. 190-194
17. Мельник П.В., Банківські системи зарубіжних країн: підручник / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, О.Д. Гордей - К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2010. - 586 с.
18. Официальный рейтинг банков Украины / Украинский банковский портал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://banker.ua/officialrating/?gclid=CK-5h46NrrMCFQEd3godoSMAtQ
19. Офіційний список банків України, включених до Державного реєстру банків (за станом на 01.01.2012 р.) // Вісник Національного банку України. - 2012. - №02. – С.54-59
20. Пиріг С.О. Платіжні системи: Навч. пос. / С.О. Пиріг– К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.
21. Центральний банк і грошово-кредитна політика. Навч. посіб./ За ред. Косової Т.Д. , Папаіки О.О. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 328 с.
22. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 4-те, перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 440 c.