Формування ціннісного ставлення старших дошкільників до держави Україна
Формувальний експеримент проходив у рамках тижня «Патріотичне виховання дошкільників».
Ми розробили програму формувального експерименту, яка включала 3 напрями:
- Роботу з педагогічним колективом: семінар-практикум, виготовлення дидактичних ігор і добірки художньої літератури з патріотичного виховання старших дошкільників.
- Роботу з дітьми: відкрите інтегроване заняття на тему «Україно! Краю милий! Ми всі твої доньки й сини», тематичні заняття з патріотичного виховання, конкурс малюнків на тему « Мій рідний край».
- Роботу з батьками: батьківські збори, виготовлення брошури з патріотичного виховання дітей, індивідуальні завдання з дітьми, презентація диска з мультфільмами патріотичного змісту.
Розпочали ми свою роботу з педагогічним колективом. Спочатку з вихователями було проведено семінар-практикум на тему «Патріотичне виховання засобами інтегрованої освітньої діяльності»[7], повний конспект семінару і звітні матеріали подаємо у додатку Д.
Метою семінару було: підвищити рівень теоретичної підготовки педагогів щодо питань патріотичного виховання у дошкільників в умовах сьогодення; удосконалювати знання педагогів щодо змісту, принципів, закономірностей, методів та організаційних форм патріотичного виховання дітей дошкільного віку; розроблення ключових позицій освітніх проектів циклу «Виховуємо патріота». Семінар-практикум відбувався у три засідання: лекційний модуль, семінарський модуль, практичний модуль. В результаті засідань ми мали визначити і сформулювати:
• сутність процесу патріотичного виховання;
• принципи організації патріотичного виховання;
• зміст та основні напрями патріотичного виховання дошкільників;
• пріоритетні методи і організаційні форми патріотичного виховання.
В ході лекційного модулю ми розкрили актуальність обранної теми, сформулювали мету національно-патріотичного виховання, також з’ясували можливості та особливості патріотичного виховання дошкільників. Згідно психологічних дослідників саме вік дошкільників – це вік, котрий має виключне значення для патріотичного виховання, адже саме в цей період у дітей формуються моральні почуття.
В ході семінару виступали старші педагоги (Л.О.Переходько, О.М.Карнатовська), які ділились досвідом з молодими спеціалістами. Весь лекційний модуль супроводжувався показом презентації. Наприкінці модулю для педагогів було задано домашнє завдання: розробити проект «Виховуємо патріотів».
ІІ. Семінарський модуль
Під час семінарського модулю ми працювали з новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти. Педагогічний колектив був поділений на робочі групи, методист давав завдання різного плану, а саме:
1. Визначити завдання патріотичного виховання дошкільників керуючись новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти.
2. З даних принципів вибрати ті принципи, які забезпечать найефективнішу організацію патріотичного виховання та презентувати.
3. Визначити ті методи і форми організації патріотичного виховання, які, на нашу думку, найефективніше забезпечують очікуваний результат та презентувати «Модель патріотичного виховання».
Після презентацій ми переглянули відеофільм про Рівненщину та презентували наші проекти «Виховуємо патріотів».
ІІІ. Практичний модуль.
Під час практичного модулю педагогічний колектив був поділений на 2 команди « Калинонька» та «Вербиченька» для проведення брейн-ринга. Метою брейн-ринга було перевірити знання педагогів про історію та традиції рідної країни. Адже, щоб бути цікавим для дітей, навчити їх шанувати рідну землю, педагог повинен мати відповідну теоретичну підготовку. В кінці брейн-рингу перемогу отримала команда «Вербиченька». Проте обидві команди перевірили свої знання, доповнили їх, отримали новий досвід.
Отже, семінар- практикум відбувся успішно, усі завдання були виконані. Вихователі пригадали, систематизували і узагальнили свої знання з патріотичного виховання.
Вихователям експериментальної групи ми запропонувати підготувати дидактичні ігри з патріотичного виховання і виготовити до них наочні матеріали. В результаті ми виготовили дидактичні ігри «Збери віночок», «Склади ціле», «Символи нашої держави», «Чим хата багата», «Знайди пару» підготували фотоальбоми «Рівне – місто моє» та «Київ – столиця України» (Додаток Е). Крім того зробили добірку художньої літератури, в яку входять вірші, оповідання, казки патріотичного змісту для старших дошкільників (Додаток Ж).
Експериментальну роботу з дітьми розпочали з проведення інтегрованого заняття на тему «Україно! Краю милий! Ми всі твої доньки й сини» [26], повний конспект заняття подано у додатку З.
Розглянемо методику роботи на занятті. Для початку заняття ми використали сюрпризний момент, дзвінок від хлопчика з Німеччини, який зацікавив дітей і сконцентрував їхню увагу. Проте, більшість дітей розгубилися, бо не знали про що ж розповісти для іноземного хлопчика. Тому ми пояснили дітям що, для того щоб ми змогли розповісти хлопчику про Україну, ми вирушимо у подорож нашою Батьківщиною. Спочатку ми запитали, як називається наша Батьківшина, усі діти відповіли правильно (Україна). Далі ми уявили, що ідемо у далеку путь, як ходили наші діди-прадіди і візьмемо із собою українські пісні і гарний настрій. По дорозі вирішили пригадати прислівя і приказки про Україну. Лише декілька дітей згадали прислівя. Наприклад: Максим В. – «Люби і знай свій рідний край», Захар Д. – «За рідний край життя віддай», Марк З. – «Без верби і калини нема України». Тоді ми запропонували свої варіанти: «Україна рідненька, як батько і ненька», «Нема на світі другої України, немає другого Дніпра», «Наша слава – Українська держава». Далі ми запропонували дітям проблемне запитання: по чому можна дізнатися, що ми українці? Відповіді дошкільнят підтвердили, що вони мають певний рівень знань про Україну та її символи. Зокрема, Данило С. відповів, що українів можна пізнати «по нашій мові»; Матвій М. – «по нашому одягу». Так ми підійшли до зупинки із символами України. Перед дітьми постало завдання назвати спочатку державні символи, потім народні. Але діти називали символи, які знали, не диференціюючи їх на державні і народні. Зокрема, Катя К. назвала вербу і калину, Матвій М. назвав барвінок, Еля Л. – вишитий рушник, Діма М. – хліб, Богдан П. назвав Герб і Прапор, Данило С. назвав Гімн. Не всі діти знали, що Герб нашої держави називається тризуб. Тому ми розповіли легенду про виникнення державних символів. Діти захопливо слухали історію і зрозуміли, що наш Герб називається Тризуб. Після цього дітям було запропоноване дуже цікаве завдання: прочитати яке слово зашифроване у Тризубі. Ми пояснили і показали дітям, що у Тризубі можна прочитати слово ВОЛЯ, дітям це дуже сподобалось. Софія П. сказала, що прийде до дому і покаже своїй мамі, як можна прочитати Тризуб. Далі ми запропонували дітям проблемно-пошукову ситуацію: де ми можемо спостерігати зображення наших державних символів у побуті. Діти почли розмірковувати і називати варіанти: Богдан П. – на грошах, Рустам Х. – по телевізору, Діма М. – на спортивних змаганнях. Ми використали також загадки про народні символи, діти легко їх відгадали. Тому ми запропонували пограти у гру «Склади віночок». Діти відпочили і ми перейшли до наступної зупинки, де була карта України, але на карті не було міст. Ми запитали дітей: які міста ви знаєте? В якому місті ви живете? Як називається столиця України? Усі діти відповіли, що столиця України – місто Київ, а живуть вони у Рівному. Міста України назвали лише декілька дітей: Захар Д.- Харків, Катя К. - Львів, Еля Л. – Дубно, Матвій М. – Чернігів, Марк Я. назвав Луцьк. Потім діти отримали папірці, на яких написані міста України, вони мали прочитати назву міста і знайти його на карті. Важлив є те, що ми позначили міста Луганськ і Донецьк, де зараз відбуваютьяс дії АТО. Діти розповіли про своїх рідних, які зараз перебувають в АТО чи на полігоні. Ми підвели дітей до висновку, що військові – це дуже сміливі люди, справжні патріоти своєї держаи, тому їх потрібно поважати. Так ми підійшли до наступної зупинки – майстерні народних умільців. Ми розповіли дітям, що український народ не тільки відважний, а і працьовитий, тому славиться своїми народними промислами. Ми запропонували назвати дітям уже відомі їм народні промисли: Катя К. назвала гончарство, Вероніка К. – лозоплетіння, Леонід В. – писанкарство, Діма Л. – вишивку. Новими для них були вироби із бурштину. Рустам Х. розповів, що його тато також виготовляє вироби з бурштину. На цій зупинці ми онайомили дітей із процесом виготовленя ляльки-мотанки і запропонували кожному спробувати зробити таку ляльку. Остання наша зупинка була присвячена українським святам. Адже, український народ вміє не тільки працювати а й веселитися. Діти називали свята, які вони знають: Матвій Мич. – Новий Рік, Рустам Х. – Паска, Мирослава М. – День Перемоги, Артем М. – Різдво. Ми розповіли дітям, що усі свята можна поділити на групи: календарно-обрядові, сімейні і державні. Разом ми спробували поділити відомі свята на групи. Так ми завершили подор і повернулись на місця. Для закріплення отриманих знань дітям було запропоновано скласти розповідь про Україну з використанням інтегрованих карток. Марк Я. розповів, що наша Батьківщина називається України, а ми – українці. Державними символами України є Прапор, Гімн і Герб; Леонід В. назвав народні символи України – вишиту сорочку, рушник, хліб, калину, вербу; Артем М. сказав, що столиця України місто Київ, в якому протікає річка Дніпро; Мирослава М. сказала, що Україна славиться своїми народними промислами- гончарство, ткацтво, вишивка, вироби з бурштину; Віка К. сказала, що в Україні є багато великих міст: Рівне, Львів, Харків, Запоріжжя, Одеса, Івано-Франківськ; Богдан П. назвав відомих українських поетів і письменників: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Сухомлинський.
Отже, мета заняття була реалізована, діти отримали нові знання, розширили свої уявлення про Україну, її багатства і традиції народу. Навіть діти з низьким рівнем ( Леонід В., Віка К., Матвій Мич., Артем М.) в кінці заняття вправно складали розповіді. Сформувавши у дітей елементарні знання і уявлення про рідну Україну, ми намагалися і сформувати у дітей повагу, шанобливе ставлення власної держави. Для цього ми провели ще ряд тематичних занять з патріотичного виховання, які наводимо у додатку И.
Великий успіх мали дидактичні ігри з патріотичного виховання [64]. Дітям було цікаво виконувати завдання. В результаті цього, діти збагачували свій досвід, вчилися називати предмети українського побуту, державні і народні символи, впізнавати їх серед символів інших держав, розкривати їхнє значення, орієнтуватися в колориті української культури. Дівчата віддавали перевагу грі «Склади віночок», хлопчики «Символи нашої держави», «Склади ціле». Саме за допомогою дидактичних ігор здійснювалась індивідуальна робота з дітьми по вихованню патріотичних почуттів.
У вільний після занять час, на прогулянках ми читали дітям оповідання, казки з патріотичного виховання. В індивідуальній роботі заучували вірші «Синій, як море, як день, золотий» О.Олесь, «Герб» Н.Поклад.
Досягти якісного результату з патріотичного виховання неможливо без тісної співпраці вихователів з батьками. Адже, саме в дошкільному віці діти стараються в усьому наслідувати батьків. Саме тому, ми вирішили провести батьківські збори на тему «Патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку». Конспект зборів подаємо у додатку К. Для кращого засвоєння знань батьками, ми виготовили брошури з патріотичного виховання, в яких стисло розкрили завдання патріотичного виховання дітей в сім'ї. Кожен з батьків отримав таку брошуру. Зразок брошури подаємо у додатку К. В ході зборів ми розкрили батькам основні завдання патріотичного виховання дітей в сім'ї. Наголосили на важливості ознайомелення дітей із сімейними традиціями, звичаями, прищепленням поваги до страшого покоління. Ми намагалися пояснити батькам, що родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею. Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї Батьківщини. Тому, батьки повинні бути прикладом, зразком для наслідування. Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками, прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи ,до людей ,що оточують,до рідного міста. Враховуючи те, що наближався День Перемоги, ми запропонували батькам деякі цікаві форми роботи з дітьми: прикрасити будинок прапором України разом із дитиною; відвідати краєзнавчий музей; організувати екскурсію до меморіалу слави для вшанування памяті солдат загиблих на війні, спробувати відшукати де у будинку є зображення герба і прапора. Також, ми презентували батькам диск із мультфільмами патріотичного змісту. Диск подаємо у додатку К. Батьки досить позитивно відреагували на наші пропозиції і запевнили, що скористаються ними.
В кінці формувального експерименту нами був проведений конкурс дитячих малюнків на тему « Мій рідний край». Малюнки дітей подано у додатку М. Для дітей було поставлене завдання : намалювати те, що асоціюється у них з рідним краєм. Під час малювання ми спостерігали за дітьми, запитували, що саме вони вирішили намалювати. Зокрема, Максим В. намалював будинок з прапором України, Катя К. намалювала свою родину, Софія П. намалювала кущ калини. Ми помітили, що навіть діти, які мали низький рівень знань на констатувальному етапі, із задоволенням малювали та розповідали про Україну. Так, Матвій Мич. намалював свій будинок з прапором на даху; Леонід В. намалював гори; Вероніка К. намалювала Дніпро. Це свідчить про розширення знань і уявлень дітей, їхню компетентність, щоб переконатися в цьому ми провели контрольний етап експерименту.