Для дітей старшого дошкільного віку. Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд

(6 – й рік життя)

Програмовий зміст: поглибити знання дітей про українську хату, предмети українського національного побуту: посуд, рушники, скриню, піч, скатертину та місце його зберігання; дати поняття про архітектуру та інтер’єр житла в Україні, їх значення для здоров’я; знайомити дітей з символами та оберегами українського народу, їх значенням в обрядах, житті людей; вчити використовувати малі фольклорні форми у повсякденному житті, розширювати словник дітей новими словами (судник), забезпечувати духовно-емоційний розвиток; формувати ціннісне ставлення до природи; формувати почуття краси в її різних проявах; сприяти виникненню дружніх стосунків, розвитку самостійності та ініціативності; виховувати тепле ставлення до рідної домівки, любов і повагу до батьків, почуття національної гідності.

Матеріал: хустина, рушники, українській посуд, коровай, рогач, коцюба, віночок, солоне тісто, дощечки, серветки, овочі, фрукти, колосся пшениці, жита, соняшники, кошики, музичний супровід.

Попередня робота: розгляд з дітьми ілюстрацій «Українське народне житло», «Українське народне декоративно-прикладне мистецтво», розучування українських народних пісень, забавлянок, ігор, хороводів.

Хід заняття

Вихователь: Добридень, діти! Запрошую вас на гостини до бабусі Одарки – на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

(Група обладнана у вигляді української хата-світлиці)

Бабуся (в українському одязі, на голові хустина, непомітно заходить до групи):

Що за гамір, що за гам,

А…добридень, дітки, вам

Які ви дорослі! Запрошую вас до себе в гості!

(Діти вітаються з бабусею)

Вихователь: Сьогодні ми з вами познайомимося зі справжньою українською хатою. Хто з вас знає віршика про хату?

1-а дитина: Я люблю свою хату

І подвір’я і садок

Де сонця багато

А в спеку холодок

2-а дитина Все для мене тут рідне:

Стіни білі як сніг

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

(Звучить пісня «Хата моя, біла хата» - у записі)

Вихователь: Хата…Це колиска нашого народу, для селянської родини вона була всесвітом, місцем на землі де усе рідне, звичайне і незвичайне, де кожен предмет має свій, лише йому притаманний колір, запах, своє звучання, розташування. Якщо людина мала власну оселю, це означало, що людина працьовита, клопочеться про прихисток і достаток своєї сім’ї. Хата мусить бути тільки своя, про що виразно йдеться у пісні «Ой, дівчино, шумить гай».

(Звучить пісня)

Бабуся: Хати в Україні здебільшого були білими, мазаними. Лише у деяких західних областях їх фарбували у жовті та блакитні кольори. Хата мала велику, от як наша, світлицю і кухню, сіни, комору и ганок. Двір огороджували дерев’яним парканом або плетеним тином. Були і брами, ворота. У дворі хлів, стайня, льох, комори. На тину, на кілочках сушилися…

Може, ви, онучата, підкажете, що?

У землі родився,

На крутелі вертівся,

На вогні пікся,

На базарі бував

Людей годував. (Глечик)

Вихователь: А який ще посуд, діти, ви знаєте? Де він стоїть у нашій хаті? Як і для чого використовується?

Бабуся: А чи знаєте ви як називається ця поличка? Вона має назву – мисник. А давайте пограємо в цікаву гру.

Дидактична гра «Що змінилося на миснику?»

Бабуся: А чи знаєте ви, що страви, приготовлені у глиняному посуді у печі, найсмачніші і найздоровіші для людського організму. В кожній хаті була українська вариста піч, де і хліб випікали, а зимою біля неї бабусі й дідусі зігрівалися. Чи любите ви українські страви? Зараз ми дізнаємося.

Дидактична словесна гра «Хто найбільше страв назве?»

Вихователь: А з чого готують ці смачні українські страви?

Бабуся: Зараз ми перевіримо, як вони знають. В мене хата багата! Дивіться який врожай я зібрала!

(Бабуся пропонує розглянути кошик з овочами, фруктами, колоссям пшениці, жита, соняшником)

Вихователь: Поміркуйте, які страви з цього можна приготувати. Відберіть потрібні продукти. Для цього ми розділимося на 4 команди, кожна обирає свою страву та добирає продукти.

(Діти розкладають продукти до запропонованих кошиків на власний розсуд)

Бабуся: Ой які господарі! Давайте подивимося, що ви наварили, напекли.

(Діти обговорюють обрані страви та добір продуктів до них)

А знаєте один овоч навіть не помістився у кошику! (Бабуся приносить гарбуз)

Вихователь: Діти, а ми з вами знаємо цікаву українську гру «Ходить гарбуз по городу». Давайте пограємо!

Рухлива гра «Ходить гарбуз по городу»

Бабуся: Хочу вам загадку загадати, чи відгадаєте?

Місили, місили

Ліпили, ліпили

А тоді хіп, та в окріп,

Та ще й наостанку

В масло та в сметанку. (Вареники)

А в мене тісто підійшло, допоможете мені вареників наліпити?

(Вихователь включає укр. нар. пісню «Варенички»)

Діти ліплять вареники.

Бабуся: Чим хата багата, тим і рада. Дівчатка допоможіть мені стіл накрити. Сідайте всі до столу, будемо пригощатися!

Вихователь: В кожній хаті в Україні

Вареники варять нині

Це вареники знаменні

Як їх родичі – пельмені.

Милі гості, просимо сісти –

Вареники будемо їсти

Вареники непогані,

Вареники у сметані [40].

 



php"; ?>