Криміналістична характеристика вимагання
Вимаганняпередбачає вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати у таємниці.
У криміналістичній характеристиці вимагань місцем учинення злочинного діяння виступають: місце, де висловлювалися та здійснювалися погрози (для організованих злочинних груп характерний вивіз потерпілих у спеціально підготовлені для цього місця — за місто, у підвали окремо розташованих будинків тощо); місце, де відбулося викрадення потерпілих (якщо таке мало місце) і де вони утримувалися; місце передачі грошей (найчастіше воно збігається з місцем роботи потерпілого — ринки, магазини, різномані торговельні майданчики, офіси приватних фірм, у таксистів і осіб, які займаються перевезенням вантажів, гроші вимагали в автомашині); місце повернення викрадених людей; місце знищення майна потерпілих; місце затримання вимагачів.
Безпосереднім предметом вимагання в більшості випадків є:
а) кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;
б) право на майно, що закріплене у відповідних документах (видача генерального доручення на право керування автомашиною потерпілого; передача цінних паперів — векселів, сертифікатів, акцій, депозитних рахунків тощо — із передатним записом на користь вимагачів; видача розписки про відмову від права на майно; передача вимагачам права на орендоване потерпілим приміщення);
в) різноманітні документи — ліцензії на здійснення експортно-імпортних операцій, акти щодо відведення земель та оцінки вартості приватизованих об’єктів тощо.
Вимагачів можна поділити на дві групи:
1) явно кримінальні елементи — особи, які вчиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);
2) зовнішньо законослухняні громадяни — працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вказаних структур); студенти вищих навчальних закладів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.
Здебільшого вимагачами є представники чоловічої статі (99 %) віком: до 18 років — 10 %; 18—25 років — 28 %; 26—30 років — 25 %; 31—35 років — 32 %; 41—50 років — 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених в основному за корисливо-насильницькі злочини.
Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні громадяни — це, як правило, особи, які займаються підприємницькою діяльністю (керівники комерційних структур, приватні підприємці, а також особи, які займаються вирощуванням на продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або державні службовці, функціональні обов’язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень в оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи належать особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відмивання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін. Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.
Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток становлять особи зрілого віку (30—45 років — 64%), понад 45 % жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.
Найбільш поширеними способами вимагання є:
1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред’явника або майна потерпілого;
2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;
3) переоформлення на ім’я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;
4) оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;
5) переадресування на ім’я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);
6) оплата нав’язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;
7) вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;
8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними заробітної платні без виконання роботи;
9) здача в оренду приміщення за невисоку платню;
10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінансування її ризикованої угоди з наступними, явно нездійсненними для боржника умовами повернення боргу.
Розслідування вимагання
На початковому етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації:
1) до правоохоронних органів надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені на його адресу погрози або вже початі дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмета вимагання, обговорені час і місце передачі;
У цій ситуації припускає вжиття перевірочних заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому». План таких дій передбачає вивчення особи потерпілого і характеру його діяльності (якщо вимагачі відомі, то також вивчення їхніх осіб і зв’язків), з’ясовування можливих засобів для фіксації злочинних дій вимагачів (відео- і фотозйомка, звукозапис, прослуховування телефонних розмов потерпілого із вимагачами, використання хімічних маркерів та ін.), документування цих дій.
2) потерпілий погоджується на вимоги вимагачів і передає їм предмет вимагання, після чого звертається із заявою до правоохоронних органів;
У другій слідчій ситуації доцільно: детально опитати потерпілого, а також свідків-очевидців, якщо вони є, про прикмети зовнішності вимагачів, сутність їхніх вимог, висловлених погроз; скласти фотороботи гаданих злочинців або здійснити їхнє впізнання за фотознімками; організувати збір даних про підозрюваних (оперативні розробки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів тощо); організувати патрулювання з потерпілим або свідками-очевидцями у тих місцях, де вірогідніше перебувають вимагачі.
У разі виявлення вимагачів проводиться їхнє затримання та особистий обшук. При цьому особлива увага приділяється пошуку у злочинців речей, що належать потерпілому, документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.
3) вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованими злочинними групами, проте жертва не звертається до правоохоронних органів, а про факт вимагання стає відомо з інших, у тому числі оперативних, джерел;
Третя слідча ситуація вважається найскладнішою як в інформаційному, так і в організаційному плані, оскільки йдеться про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або небажання розголошення власних протиправних або аморальних вчинків. У даній слідчій ситуації необхідно передбачити такі дії та оперативно-розшукові заходи, які б стимулювали потерпілого до офіційного повідомлення про факт вимагання та дії, що спрямовані на виявлення предмета вимагання, знарядь і засобів злочину.
4) отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників або викрадення ними людей.
У четвертій слідчій ситуації основна увага слідчих органів має бути спрямована на визначення місця перебування заручників і планування операції щодо їхнього звільнення.
Огляд місця події.При розслідуванні фактів вимагання місцем події може бути: місце пред’явлення вимагачами своїх вимог потерпілому (завданнями огляду є виявлення та вилучення залишених злочинцями слідів, аби одержати доказову інформацію, якою підтверджується факт знаходження вимагачів у цьому приміщенні; підтвердження показань підозрюваних); місце затримання вимагачів «на гарячому» (завданням огляду є виявлення викинутих або загублених вимагачами предметів, аби надалі довести факт їхньої приналежності злочинцям або тимчасового перебування злочинців у цьому приміщенні); місце утримання заручників або викраденої особи (виявити сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при звільненні потерпілих, предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих, зброю, наркотики, вибухові пристрої, відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу); місце перебування спільників вимагачів, які здійснювали спостереження за передачею предмета вимагання.
Під часздійсненняобшукуслід шукати: отримані від потерпілого дорогоцінності, аудіо- і відеоапаратуру, антикварні речі, ікони, картини, цінні папери на пред’явника; документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим під погрозою (доручення, акти дарування, боргові розписки, письмові відмови потерпілого від одержання боргу, договори про право на оренду, постачання товарів тощо); документи, що підтверджують одержання від потерпілого об’єкта вимагання; цінні папери, приватизаційні посвідчення на нерухомість; зброю, боєприпаси, вибухові пристрої, електрошокову апаратуру, наручники; засоби маскування зовнішності; фальшиві документи, що дають право на здійснення владних повноважень; чисті бланки документів суворої звітності, печатки, штампи, бланки сторонніх організацій; записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та інші джерела, що можуть бути доказами щодо стосунків між вимагачами та потерпілим; звуко- і відеозаписуючу апаратуру.
При допиті вимагачів слід з’ясувати: коли виник намір учинити вимагання і хто був його ініціатором, чим керувалися у виборі жертви, в яких відносинах були з нею; якою інформацією керувалися злочинці, замишляючи вимагання, від кого була отримана ця інформація; хто, де, коли та які вимоги висував, яка сума вимагалася; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно мало бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення жертвою певних дій, то у чому вони полягали; яким чином планувалось здійснити вимагання — одноразово або тривало; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи; у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли та за яких умов були викладені; чи застосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана, коли; чи було відомо іншим членам групи про наявність зброї в окремих її членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися до відома жертви; чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно, гроші, документи, де вони знаходяться у даний час, скільки фактів вимагання в минулому мало місце; якщо планувалося захоплення жертви або інших заручників, то чи було воно здійснене; хто був захоплений; коли і звідки де знаходиться місце утримання заручників або викрадених людей; в яких умовах вони утримувалися, хто їх охороняв; чи застосовувалися катування до захоплених осіб, які саме, хто їх виконував; чи провадився аудіо- чи відеозапис вимог про викуп заручників або викрадених, де, коли і на якій апаратурі, хто саме наговорював текст, де зараз знаходиться використана техніка та інш.
При розслідуванні вимагання можуть призначатися такі судові експертизи: судово-медична — в основному для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давнини і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих; судово-товарознавча — для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих, а також для встановлення приналежності речі до однієї партії, сорту, виготовлення її певним підприємством; судово-почеркознавча — для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їхніми родичами у процесі реалізації вимагання; криміналістична мікрооб’єктів, виявлених на одязі потерпілого і вимагачів для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця; судово-технічна документів — для встановлення тотожності матеріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, направлених потерпілому, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією самою метою; судово-балістична і криміналістична холодної зброї; вибухотехнічна. Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна – для ідентифікації особи, усне мовлення якої записане на фонограмі; ідентифікації вилученої у вимагачів звукозаписної апаратури; і відеофоноскопічна експертизи.