Строки трудового договору, контракт
Строки трудового договору (ст. 23 КЗпП):
1) безстроковий, тобто укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, установлений за погодженням сторін;
3) такий, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір (ст.23 КЗОТ) укладається тільки у випадках, визначених законодавством, а не за бажанням власника, тобто він укладається, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника.
Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (ст. 21 КЗпП).
Випробування при прийнятті на роботу
При укладенні трудового договору з метою перевірки відповідності працівника роботі, що доручається, власником може бути встановлене випробування: для робітників – не більш 1 місяця; для інших категорій працівників – не більш 3 місяців; в окремих випадках – до 6 місяців. Випробування не встановлюється: для неповнолітніх; молодих робітників; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної служби; інвалідів; для працівників, що оформляються по переведенню. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Переведення на іншу роботу
Працівник зобов’язаний виконувати функції, обумовлені трудовим договором. Власник не має права вимагати від нього виконання інших функцій. Навіть у випадку виробничої необхідності і простою (ст. 34 КЗпП) працівнику без його згоди не можуть бути істотно змінені умови праці. Переведення може бути здійснено без згоди працівника тільки при надзвичайних обставинах, наприклад, ліквідація наслідків аварії, стихійного лиха, запобігання аварії, запобігання загибелі майна, запобігання умов, небезпечних для життя і здоров’я людей (ст. 33 КЗпП).
Колективний договір
Профспілковий комітет підприємства, установи, організації від імені трудового колективу укладає з власником колективний договір, що містить основні положення з питань праці і заробітної плати, установлені для даного підприємства, організації у відповідність з чинним законодавством, а також положення про робочий час, час відпочинку, оплати праці і матеріального стимулювання, охорони праці, розроблені власником чи уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом у межах наданих їм прав. Колективний договір установлює взаємні обов’язки власника і колективу працівників. Складається він у писемній формі (ст. ст. 10-20 КЗпП), реєструється в місцевих органах виконавчої влади.
2.1.7. Підстави для припинення трудового договору:
1) угода сторін;
2) закінчення строку;
3) призов або вступ працівника на військову службу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або на вимогу профспілкового органу;
5) переведення на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
6) відмовлення працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацію;
7) звільнення в зв’язку з набуттям законної сили вироку суду, за яким працівника засуджено до позбавлення волі або виправних робіт за місцем роботи;
8) підстави, передбачені контрактом.
2.1.8.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП)
Трудовий договір, укладений на невизначений термін, може бути розірваний працівником у будь-який час, але працівник зобов’язаний письмово попередити про це власника за два тижні. Якщо строк попередження минув, а працівник продовжує працювати, то власник не може його звільнити, якщо на це місце не запрошений працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
2.1.9.Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 КЗпП)
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника:
1. Ліквідація, реорганізація, перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності або штату працівників.
2. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
3. Систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов’язків, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
4. Прогул (відсутність на роботі більш трьох годин протягом дня) без поважних причин.
5. Нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу,
7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного), встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування .
Ст. 41 КЗпП продовжує список підстав для розірвання трудового договору, викладених у ст. 40:
1. Одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником .
2. Винні дії працівника, який обслуговує грошові або товарні цінності, якщо при цьому до даного працівника втрачена довіра власника.
3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
УМОВИ ПРАЦІ
Робочий час
Норми робочого часу
Протягом робочого часу працівник зобов’язаний виконувати свої функціональні обов’язки, визначені трудовою угодою. Робочий час – це час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати свої трудові функції.
Норми робочого часу:
1) нормальна тривалість – 40 годин на тиждень;
2) скорочена тривалість:
а) для неповнолітніх (див. нижче);
б) для працівників, зайнятих на роботі зі шкідливими умовами праці, – не більш 36 годин на тиждень;
в) для жінок, що мають дітей у віці до 14 років чи дитину-інваліда, може встановлюватися скорочена тривалість робочого часу за рахунок власних коштів підприємств, в організацій;
3) неповний робочий час: на прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину у віці до 14 років чи дитину-інваліда, жінки, що здійснює догляд за хворим членом сім’ї за медичним висновком, власник зобов’язаний установити неповний робочий день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.