Правом апеляційного оскарження, наділені насамперед сторони та інші особи, які беруть участь у справі
Право апеляційного оскарження зумовлене об’єктом оскарження, яким виступають рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, може бути оскаржене як повністю, так і частково.
Реалізація права апеляційного оскарження здійснюється шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення (ухвали) суду першої інстанції, апеляційної скарги на рішення (ухвалу) у встановлені законодавством строки.
43.Строк апеляційного оскарження– період часу, встановлений законом для подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Проте апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Пропущений строк на подачу заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги може бути поновлений судом апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, при наявності достатніх підстав. У випадку відсутності таких підстав заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення встановлених законодавством строків апеляційного оскарження, залишаються без розгляду.
44.Законом чітко регламентовано вимоги, що ставляться до форми і змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Що стосується форми, то вона являється письмовою. При оскарженні як рішення, так і ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили ст. 295 ЦПК визначає однакові вимоги, що ставляться до заяви про апеляційне оскарження. У ній, зокрема, мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;
3) рішення або ухвала, що оскаржується.
В апеляційній скарзі на рішення або ухвалу суду першої інстанції мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження;
4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) перелік документів та інших матеріалів, що додається.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга мають бути підписані особою, яка їх подає, або її представником. У випадку подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги представником, до них має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися. Відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються їх копії та доданих письмових матеріалів.
45. Процесуальні дії судді-доповідача щодо підготовки справи до розгляду.
Протягом десяти днів з дня отримання справи
суддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного
розгляду справи.
46.Основними рисами апеляційного провадження є:
1)свобода оскарження вироків учасниками судового розгляду цивільної справи;
2)поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості рішення;
3)ревізійне начало касаційного провадження;
4)можливість подання в касаційну інстанцію нових(додаткових) матеріалів;
5)заборона погіршення становища пргравшої сторони при перегляді справи за її скаргою;
6)обов'язковість вказівок апеляційної інстанції для суду нижчого рівня.