СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ 6 страница
• 7} Афганістан
Тут діють чотири фундаменталістські партії суннпів — "хізб-і-ісламі", "хізб-і-ісламі-Халіс", "Джаміат-і-іс-ламг", " ггпхад-і-ісламі " — та кілька невеликих угруповань шипів, опозиційних до президента Наджи булли, їхню боротьбу за істинно ісламську республіку підтримує меншість афганців.
• 8) Центральна Азія
Незалежні Азербайджан, Казахстан, Туркменистан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан проходять процес відродження ісламу, будують багато мечетей і дотримуються мусульманських обрядів. За вплив у регіоні змагаються Іран і Саудівська Аравія. Дехто з них прагне ісламської держави на зразок Ірану, іншим до вподоби світська держава на кшталт Туреччини. Фундаменталістська ісламська партія відродження не змогла створити єдиного ісламського руху в Центральній Азії
. • 9) Пакистан
Ісламський демократичний альянс (ІДА), який об'єднує кілька ісламських партій та партій правого крила і виступає за поширення ісламу, сформував уряд після здобуття 105 місць із 217 в парламенті на виборах у жовтні 1990 року. До IДА належить фундаменталістська партія Ожамат-і-ісламі, що обстоює ідею ісламської держави. Ісламське законодавство діє з 1979 року, проте покарання в дусі ісламу практикуються нечасто, за винятком рідкісних випадків тілесних покарань.
•10) Саудівська Аравія
Кілька підпільних радикальних груп протидіють фундаменталістському режимові Ваххабі. У листопаді 1979 року одна з груп силою захопила велику мечеть у Мецці. Суди країни виносять вироки за законами шаріату: прилюдне стинання голови та відрубування рук за крадіжку.
•11) Йордан
Найбільшим згуртованим блоком, що мав 22 місця у парламенті, є мусульмансько братство. У січні 1991 року, з наближенням війни в Перській затоці, воно здобуло в кабінеті 5 місць, проте позбулося їх у червні, коли король Хусейн запланував мирні переговори з Ізраїлем, проти яких виступало братство.
• 12) Судан
У 1989 році ДО влади прийшла військова хунта, очолювана генерал-лейтенантом Омаром Ваширом Панівне становище в ній посідає фундаменталістський національний ісламський фронт, на чолі якого перебуваєГасан Турабі. Хунта підтримує зв'язки з Іраком, який відрядив до Судану дві тисячі революційних гвардійців. У 1990 році було запроваджено нове кримінальне законодавство, засноване на законах шаріату (за винятком трьох християнських південних провінцій). 1996 року воно набуло повної чинності. Радикальні групи збирають кошти в Саудівській Аравії для ведення "джихаду" проти південних областей.
• 13) Єгипет
Мусульманське братство, засноване 1928 року, пройшло через періоди збройних сутичок і переслідувань Йому досі не дають прав політичної партії, проте в 1987 році братство в альянсі з двома світськими партіями здобуло 37 місць у парламенті. Радикальні групи, такі як Джихад (члени котрої вчинили замах на А. Садата), діють підпільно. Часто відбуваються сутички з поліцією; 1992 року сотні бойовиків було заарештовано.
• 14) Лівія
Найбільшу внутрішню загрозу режимові становлять неорганізовані ісламські групи, які мають часто сутички із силами безпеки. У в'язниці кинуто кількасот бойовиків.
• 15) Туніс
Члени партії Еннахдха ("Відродження") брали участь у виборах у квітні 1989 року як незалежні. 3 початку 1990 року щодо партії, котра так і не стала легальною, вживаються репресивні заходи. П газети було закрито, а бойовиків заарештовано після сутичок із поліцією та викриття планів здійснення "ісламської революції". Керівництво партії у 1991 році зазнало розколу.
• 16) Алжир
Ісламський фронт порятунку (FIS), легалізований у 1989 році, здобув 55 відсотків голосів на регіональних виборах у червні 1989 року і 49 відсотків — у першому раунді загальнонаціональних виборів у орудні 1991 року. Уряд відмовився проводити другий раунд виборів. Більшість членів Фронту було ув'язнено. У березні 1992 року партію було офіційно заборонено, а місцеві ради, контрольовані Фронтом, було розлущено.
• 17) Марокко
Ісламські угрупування відіграли провідну роль в антиурядових виступах у 1990 і 1991 роках. Найбільшу з них — "Справедливість і добробут", оголошену поза законом, було розлущено у 1990 році. Гі лідери перебувають під домашнім арештом, а деякі члени — у в'язниці. Партія, разом з іншими нелегальними, радикальнішими угрупованнями, такими як Ісламська молодь, перейшла в підпілля.
Джерело: The Economist, 4 April 1992, p. 73.
ЄВАНГЕЛІСТИ НАСТУПАЮТЬ НА ДЕРЖАВИ КОЛИШНЬОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
Падіння комунізму відкрило кордони колишнього СРСР потокові релігійних місіонерів. Чільна церква Росії, Російська православна церква, висловлює занепокоєння з приводу зростання числа нових релігійних рухів, таких як "Харе Крішна". а також багатьох євангелістських і фундаменталютських християнських груп, що прибувають до країни. Це занепокоєння поділяють усі головні визнані церкви, такі як римо-католицька і баптистська.
В самій лише Росії зараз діє понад 300 місіонерських груп із США, а одна з них щороку відряджає до Співдружності Незалежних Держав (СНД) та Східної Європи понад дві тисячі місіонерів. Ці групи привозять із собою віровчення, цілком відмінне від того, що проповідується і практикується традиційними церквами країни. Для багатьох таких груп місіонерів ці церкви не є авторитетними
християнськими організаціями, а їхній місіонерський запал породжений переконанням, що традиційні церкви є віровідступницями або навіть справою рук диявола. Багато груп переконані, що американський спосіб життя — найповніше втілення справді християнського життя. Ці іде? видаються дуже спокусливим людям, які хотіли б жити в суспільстві споживачів західного зразка. Водночас глави провідних церков побоюються, що ці цінності не тільки сприятимуть розмежуванню християн у СНД, але и підриватимуть ключові традиційні релігійні цінності суспільства й солідарність, що пережили роки комуністичних переслідувань, аби тепер на-разитись на ризик навернення до америка-но-євангелістського споживацтва.
Джерело: Hutchinson Gallup, INFO 1995 (Нв-licon. 1994), р. 183.
РЕЛІГІЯ В СПОЛУЧЕНОМУ КОРОЛІВСТВІ
СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ
Згідно з проведеним 1851 року переписом віруючих, близько 40 відсотків дорослого населення Англії й Велсу щонеділі відвідували церкву; на 1900 рік цей показник зменшився до 35 відсотків, на 1950 рік — До 20 відсотків, а сьогодні він наближається до 10 відсотків. Провідні британські деномінації протягом 1980-х років втратили в середньому 5 відсотків парафіян, причому найбільше зниження числа віруючих (близько 8 відсотків) спостерігалося серед римо-католиків (НМ801992).
Утім, таке явище відбувається дещо нерівномірно. Наприклад, існує різниця між церквами, які визнають, і тими, що не визнають Трійцю. Англіканці, католики, методисти, пресвітеріани та деякі інші вірять у єдність Трійці в одному Бозі. Число парафіян цих церков зменшилося від 8,8 мільйона в 1970 році до 6,5 мільйона у 1994 році. Тим часом кількість парафіян деяких церков, що не визнають Трійцю, таких як мормони й свідки Єгови, за цей період зросла (див. таблицю 16.2).
Більшість дорослого населення Британії фактично вважають себе належними до релігійної організації. При опитуванні тільки 5 відсотків британців визнали, що вони не мають ніяких релігійних уподобань. Майже 70 відсотків населення вважали себе вірними Англіканської церкви, хоча більшість із них, можливо, відвідували церкву кілька разів за все життя або й узагалі там не бували. Окрім Англіканської церкви, Пресвітеріанської церкви Шотландії та Католицької церкви, до інших релігійних груп Британії належать євреї, мормони, мусульмани, сікхи та індуси. До невеликих сект належать Плі-мутське братство, растафаріани й Місія божественного світла.
Належність до церкви в Сполученому Королівстві
У західних країнах, включаючи Сполучене Королівство, також виникло кілька нових релігійних рухів. Вони беруть початок у багатьох релігійних традиціях, декотрі з яких ще недавно були невідомі на Заході. Кілька з них, такі як Товариство Естеріуса (Aestherius Society) та Фундація Еміна (Emin Foundation), вже існували в Британії, тимчасом як інші походять з різних європейських країн. Однак більшість із них зародилися в США або на Сході. їх члени — це переважно новона-вернені віруючі, а не особи, виховані у конкретній вірі. Вони, як правило, добре освічені і походять із родин середнього класу.
Більшість нових релігійних рухів, на відміну від давніх визнаних релігій, ставлять набагато більше вимог до своїх віруючих щодо часу та зобов'язань. Деякі групи відомі тим, що з метою завоювання цілковитої прихильності осіб застосовують методику "бомбардування любов'ю". Потенційного неофіта бентежать своєю увагою та постійним виявом любові доти, доки він чи вона емоційно не з'єднаються з групою. Справді, деякі новостворені рухи звинувачують у "промиванні мізків" їхнім адептам, тобто в прагненні контролювати їхню свідомість таким чином, щоб позбавити їх здатності самостійно приймати рішення. Такі звинувачення висувалися членам секти Муна (див. нижче). Загалом, згідно з дослідженням, таке тлумачення є перебільшенням; групи рідко домагаються або досягають такого ступеня панування над своїми членами, а більшість потенційних членів цілком спроможні при бажанні відмовитися пристати до певного руху.
У Сполученому Королівстві існує чіткий поділ релігійних поглядів за віком, статтю, класом та місцем проживання. Загалом, літні люди більш релігійні, ніж молодші. Відвідування церкви серед молодих людей досягає піку в 15-річному віці, після чого середні показники відвідування знижуються, поки люди не досягають 30— 40-річного віку, а тоді їхній інтерес відроджується; отже, частота відвідування церкви зростає із віком. Жінки частіше належать до релігійних громад, ніж чоловіки. В англіканських церквах така різниця ледь помітна, проте, наприклад, у храмах Християнської науки жінок учетверо більше, ніж чоловіків.
Загалом, частота відвідування церкви та тверда віра більш характерні для заможних, ніж для бідніших груп населення. Англіканську церкву прозвано "консервативною партією за молитвою", і тут дійсно є дешиця правди. Серед католиків, як правило, більше робітників. Така класова орієнтація проявляється у виборчих уподобаннях; англіканці воліють голосувати за консерваторів, а католики частіше голосують за лейбористів, як і багато методистів, адже методизм з самого початку був тісно пов'язаний із розквітом партії лейбористів. Належність до релігійних груп також істотно коливається залежно від місця проживання: 35 відсотків дорослих осіб у Мерсісайді та 32 відсотки в Лан-каширі є парафіянами, порівняно з лише 9 відсотками в Хамберсайді та 11 відсотками — в Нотінґемширі. Однією з причин цього є міграція. Так у Ліверпулі проживає багато ірландських католиків, у північних районах Лондона — євреї, а у Бредфорді — мусульмани й сікхи.
На повсякденній поведінці релігійні відмінності значно більше позначаються у Північній Ірландії, аніж десь-інде у Британії. У сутичках між протестантами й католиками, що там відбуваються, з кожного боку бере участь незначна меншість представників кожної віри, проте вони часто відзначаються запеклістю й жорстокістю. Вплив релігії в Північній Ірландії не так просто відмежувати від інших причин суперечностей, віра в об'єднану Ірландію, коли незалежна Ірландія та Північна Ірландія стануть однією державою, зазвичай побутує серед католиків і заперечується протестантами. Втім, політичні міркування та націоналістичні переконання відіграють, поряд з релігійними віруваннями, важливу роль. РЕЛІГІЯ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ
СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ
Розмаїття
Становище релігійних організацій у Сполучених Штатах дещо незвичне. Свобода віросповідання ґарантувалася однією із статей американської конституції задовго до поширення толерантного ставлення до різних релігійних вірувань та обрядів у будь-якому іншому західному суспільстві. Перші поселенці були біженці, які рятувалися від релігійного гніту політичної влади, тож вони наполягали на розмежуванні держави й церкви. У США не існує "офіційної" церкви, такої як англіканська церква в Англії.
У Сполучених Штатах, окрім того, налічується значно більше різних релігійних груп, ніж у будь-якій іншій індустріально розвиненій країні. У більшості країн Заходу більшість населення офіційно належить до єдиної церкви, такої як англіканська церква в Британії або римо-католицька церква в Італії. Близько 90 відсотків американського населення становлять християни, однак вони належать до різних церков та деномінацій. У багатьох групах налічується лише кількасот членів, проте більш як 90 релігійних організацій, за їхніми оцінками, мають понад 50 тисяч членів, а 22 з них заявляють, що число їхніх адептів перевищує 1 мільйон. Поки що найбільшою релігійною організацією Сполучених Штатів є католицька церква, до якої належить близько 50 мільйонів віруючих. Однак це лише близько 27 відсотків усіх віруючих. Близько 60 відсотків населення становлять протестанти, поділені на численні деномінації. Найбільшою серед них є Південна баптистська конвенція, яка налічує понад 13 мільйонів чоловік; за нею йдуть Об'єднана методистська, Національна баптистська конвенція, лютеранська та єпископальна церкви. Серед нехристиянських груп найбільшими є єврейські конґреґації, що налічують близько 6 мільйонів віруючих.
Приблизно 40 відсотків американського населення відвідує церковні служби щотижня. Майже 70 відсотків належать до церков, синагог чи інших релігійних організацій, і більшість із них є активними членами своїх конґреґацій.
У 1995 році над Боснією було збито літак Збройних сил США, на
Кількість віруючих в різних країнах 1990-1993
борту якого перебував капітан Скот О'Ґрейді. Він провів шість жахливих днів, рятуючись від боснійського полону, аж поки його не знайшли і не переправили в безпечне місце. "Перше, що я хочу зробити, — сказав він в інтерв'ю засобам масової інформації світу, — це подякувати Богові. Якби не Божа любов до мене і моя любов до Бога, я б не пережив цього. Він доставив мене сюди, і я впевнений у цьому всім своїм серцем". Якби таке у такій самій ситуації сказав британський чи французький пілот, це викликало б деякий подив. В устах американця ці слова видавалися цілком природними. В Америці спостерігається значно вищий рівень набожності, ніж у більшості європейських країн. На кожній американській банкноті є напис "Ми віримо в Бога", що свідчить про вплив релігії у Сполучених Штатах.
Результати дослідження показують, що 95 відсотків американців, за їхніми словами, вірять у Бога, 80 відсотків вірять у диво та життя після смерті, 72 відсотки — в ангелів і 65 відсотків — у диявола (Stark and Bainbridge, 1985). Результати дослідження світових цінностей (A World Values Survey), опубліковані 1994 року, показали, що 82 відсотки респондентів вважають себе релігійними особами, порівняно з 55 відсотками у Британії, 54 відсотками в Західній Німеччині і 48 відсотками у Франції. Те ж саме опитування показало, що 44 відсотки американців відповіли, що відвідують церкву принаймні раз на тиждень, порівняно з 14 відсотками в Сполученому Королівстві, 10 відсотками у Франції та лише 4 відсотками у Швеції (див. малюнок 16.2 і журнал "The Economist" за 8 липня 1995 p., с. 20).
З часів другої світової війни у США спостерігається значно багатша гама релігійних рухів, ніж будь-коли раніше, в якій відбувається небачений процес злиття різних деномінацій та їх розмежувань. Більшість із них виявилися недовговічними, проте кілька завоювали численних прихильників. Як приклад можна навести Об'єднану церкву, що її заснував кореєць Сун М'юнґ Мун. Цю секту, яка демонструє всі риси руху "тисячолітників", було засновано в Сполучених Штатах у 1960-і роки. Послідовники Муна повірили в його пророцтво про настання кінця світу в 1967 році, однак факт подальшого існування світу в тому ж вигляді, що й раніше, не означав кінця діяльності секти. Як і багато попередніх провідників рухів "тисячолітників ", Мун скориґував свої ідеї у світлі свого невдалого пророцтва. Фактично його доктрина завоювала навіть більше прихильників, ніж раніше, і тепер їх число нібито становить 40 тисяч чоловік. Вірування членів Об'єднаної церкви являють собою суміш східних учень з аспектами фундаменталістського християнства та антикомуністичними ідеями, а нові члени секти проходять курс суворої релігійної підготовки.
Християнський фундаменталізм
Зростання числа християнсько-фундаменталістських релігійних організацій у Сполучених Штатах є однією з найхарактерніших рис останніх двадцяти п'яти років. На думку фундаменталістів, "Біблія, мовляв, є посібником для політиків, урядовців, бізнесменів, родин та довідником у всіх справах людства" (Саpps, 1990). Фундаменталізм є реакцією на ліберальну теорію і на відвідування церкви людьми, котрі не виявляють особливого інтересу до релігії. Найвпливовішими фундаменталістськими групами в Сполучених Штатах є Південна баптистська конвенція, Божі асамблеї та адвентисти сьомого дня.
"Електронна церква"
Електронні засоби (телебачення й радіо) відіграли головну роль у змінах, які з 1960-х років позначилися на стані релігії в Сполучених Штатах. Превелебний Білі Ґрехем першим почав регулярні проповіді з-за океану, і, завдяки ефективному використанню мас медіа, цей баптистський проповідник здобув велику популярність. За останні двадцять років ми дедалі частіше ставали свідками ще більш хитромудрого й систематичного використання засобів масової інформації для розповсюдження релігійних послань і збагачення священиків. З'явилося поняття "електронна церква" — релігійні організації, що діють насамперед через медіа, ніж через зібрання місцевої конґреґації. Тепер релігійні програми можна транслювати у країни "третього світу" (наприклад, в Африку й Азію), а також в інші індустріальні країни.
Чільними піонерами електронної церкви були фундаменталісти та інші групи, що прагнуть навернути невіруючих. Однією з підстав для цього є "система зірок" — запальних проповідників, котрі приваблюють прихильників, звертаючись до них особисто. Деякі з цих проповідників ідеально вписуються в електронні засоби, завдяки яким їхні харизматичні якості можна проектувати на аудиторію з тисяч і навіть мільйонів осіб. Крім Білі Ґрехема, мас медіа зробили своїм головним ремеслом й інші "електронні проповідники" у США, такі як Орал Робертс, Джері Фелвел, Джімі Сваґерт, Пет Робертсон, а також Джім Бекер та його колишня дружина Темі Фей, які у своїй діяльності майже цілком покладаються на радіо- й телепередачі.
Деякі релігійні радіоведучі, такі як Джім і Темі Бекер та Джімі Сваґерт, були замішані в сексуальних чи фінансових скандалах, що серйозно зашкодило їхній репутації. Оскільки авторитет цих осіб похитнувся, дехто вважає, що пік впливу електронної церкви вже позаду. Можливо, євангелістські та фундаменталістські групи втрачають своє панівне становище, однак широкомасштабні зв'язки релігійних організацій з електронними засобами інформації навряд чи вичерпалися. Як видно з розділу 14, телебачення, радіо та інші форми електронної комунікації мають у сучасному світі найголовніший вплив, і це й надалі стимулюватиме трансляції релігійних програм.
Відомий телеведучий-євангеліст Пет Робертсон не зміг потрапити в число кандидатів на пост президента від Республіканської партії у 1988 році. Після цієї невдачі він заснував Християнську коаліцію, політичний рух з релігійною орієнтацією, який домігся значного впливу. Ця коаліція налічує 1,6 мільйона членів і володіє значними фінансовими ресурсами, котрі дозволяють їй вкладати гроші в лобістську діяльність та рекламу. 1995 року коаліція зробила презентацію "контракту з американською родиною", що передбачає заборону абортів, послаблення податкового тиску на родину, в'язничні покарання і контроль за розповсюдженням порнографії.
У відповідь ліберальні церковні провідники склали "Заклик до оновлення". Вони погодилися з арґументом Християнської коаліції про необхідність впровадження моральних цінностей у вирішення політичних питань, однак наполягали, що цими цінностями мають бути терпимість і гуманізм, а не консервативні цінності правих республіканців.
Електронні релігійні проповіді стали надзвичайно популярними в Латинській Америці, де транслюються північноамериканські програми. Рухи протестантів, здебільшого п'ятидесятників, істотно вплинули на такі країни, як Чилі й Бразилія, де проживають переважно католики. ВИСНОВОК: РЕЛІГІЯ, СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ
СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ
Згідно з результатами опитувань, близько 70 відсотків британців вважають себе віруючими в божественні сили, а у США, як ми побачили, розвивається багато сект і культів поряд із визнаними церквами. В Ірані та інших країнах Середнього Сходу, Африки й Індії західному впливу кидає виклик життєздатний і динамічний ісламський фундаменталізм. У Північній Ірландії триває поділ релігійних уподобань, що складався століттями, тимчасом як найактивніші члени кожної з деномінацій ведуть між собою відкриту війну. Папа римський прибуває до Південної Америки, і мільйони місцевих католиків з ентузіазмом вітають його турне. У світлі цих подій припущення про послаблення впливу релігії в сучасному світі може здатися дивним.
Проте соціологи загалом погоджуються з послабленням позицій релігії, розглядаючи це як довгострокову тенденцію. СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ — це процес втрати релігією впливу на різні сфери суспільного життя. Секуляризація має кілька аспектів або вимірів. Один із них стосується рівня членства в релігійній організації, тобто кількості осіб, які належать до церкви чи іншої релігійної організації і активно відвідують проповіді та інші церемонії. За винятком США, всі індустріалізовані країни зазнали істотної секуляризації за цим показником. Картина втрати релігією впливу, що спостерігається у Британії, характерна для більшості держав Західної Європи, включаючи католицькі країни, такі як Франція або Італія. Церкву регулярно відвідує більше італійців, ніж французів, й італійці частіше беруть участь у найголовніших ритуалах (таких, як відзначення Великодня), проте в обох випадках спостерігається зменшення інтересу до релігії.
Другим показником секуляризації є те, наскільки церкви та інші релігійні організації підтримують свій соціальний вплив, багатство і престиж. Раніше релігійні організації могли істотно впливати на уряди й соціальні інституції і користувалися в громаді великою повагою. Яким є становище нині? Відповідь на це питання зрозуміла. Навіть якщо ми обмежимося XX століттям, то побачимо, що релігійні організації дедалі більше втрачають соціальний і політичний вплив, і ця тенденція, за деякими винятками, спостерігається у всьому світі. Керівники церков не можуть більше автоматично зберігати свій вплив на можновладців. Тимчасом як деякі визнані церкви залишаються дуже багатими за будь-якими нормами, а нові релігійні течії можуть швидко нагромадити кошти, матеріальне становище багатьох традиційних релігійних організацій є непевним. Церкви і храми доводиться продавати або залишати напризволяще.
Третім показником секуляризації є вірування й цінності. Ми можемо назвати його виміром релігійності. Рівень відвідування та ступінь соціального впливу церков, очевидно, не обов'язково є безпосереднім виявом вірувань чи ідеалів. Багато релігійних людей нерегулярно відвідують церковні служби або не беруть участі у громадських церемоніях; з іншого боку, регулярне відвідування церкви та участь у церемоніях не завжди означає дотримання стійких релігійних переконань, адже люди можуть робити це за звичкою або тому, що цього від них очікують члени їхньої громади.
Як і в інших вимірах секуляризації, нам потрібне чітке розуміння минулого, щоб з'ясувати, наскільки роль релігії послабилася сьогодні. У багатьох традиційних суспільствах, включаючи й середньовічну Європу, віра у повсякденному житті була не такою стійкою і не настільки важливою, ніж можна подумати. Наприклад, дослідження історії Англії показують, що пересічні люди були помірковано релігійні. У більшості культур, як видається, існував і релігійний скепсис, особливо у великих традиційних культурах (Ginzburg, 1980).
І все-таки не може бути сумніву в тому, що вплив релігійних ідей сьогодні значно зменшився порівняно з існуючим у традиційному світі, особливо якщо прикласти термін "релігія" до всього діапазону надприродних явищ, у які вірять люди. Більшість із нас вже просто не сприймають наше середовище як сповнене божественного або духовного існування. Деякі з найбільших вогнищ напруженості в сьогоднішньому світі, такі як між Ізраїлем та сусідніми ісламськими державами, переважно або частково виникають унаслідок релігійних відмінностей. Проте більшість конфліктів і воєн за своєю природою є переважно секулярними; вони пов'язані з відмінними політичними переконаннями або матеріальними інтересами.
Вплив релігії зменшився у кожному з трьох вимірів секуляризації. Чи означає це, що автори XIX століття мали рацію? Може, агонія релігії затяглася набагато довше, ніж вони передбачали? Такий висновок був би сумнівним. Вплив релігії, у її традиційній та новітній формі, схоже, є тривалим. Між сучасною раціональною думкою та релігійним світоглядом існує неабияка напруга. Раціоналістична перспектива опанувала багато аспектів нашого існування, і її панування навряд чи похитнеться у найближчому майбутньому. Втім, на шляху раціоналізму виникатиме протидія, що призводитиме до періодів релігійного відродження. На нашій планеті, очевидно, е небагато людей, які ніколи не переживали релігійних почуттів, а наука й раціональна думка не дали відповіді на фундаментальні питання про суть і мету життя, питання, що завжди лежали в основі релігії.
Резюме
1. Релігія існує у всіх відомих суспільствах, хоча релігійні вірування й обряди варіюються в різних культурах. В усіх релігіях існує чимало символів, що викликають почуття побожності і пов'язані з ритуалами, здійснюваними в громаді віруючих.
2. Тотемізм і анімізм є поширеними видами релігії в малих культурах. У тотемізмі певний вид тварин або рослин сприймається як об'єкт, що має надприродну силу. Анімізм означає віру в духів або привидів, котрі населяють той самий світ, що й люди, і деколи оволодівають ними.
3. Трьома найвпливовішими монотеїстичними релігіями (релігіями, в яких існує тільки один Бог) у світовій історії є іудаїзм, християнство та іслам. В інших релігіях набув поширення політеїзм (віра в кількох або багатьох богів). У деяких релігіях, таких як конфуціанство, богів або надприродних істот не існує.
4. Соціологічні підходи і релігії зазнали найбільшого впливу ідей трьох "класичних" мислителів: Маркса, Дюркгайма та Вебера. Усі троє вважали релігію, в її фундаментальному значенні, ілюзією. На їхнє переконання, "інший світ, створений релігією, — це наш світ, деформований через призму релігійного символізму".
Для Маркса релігія містить однозначний ідеологічний елемент: релігія виправдовує нерівність розподілу багатства і влади в суспільстві.
Для Дюркгайма релігія має важливе значення завдяки її сполучним функціям, особливо в забезпеченні реґулярних зібрань людей з метою потвердження спільних вірувань і цінностей.
Для Вебера релігія має важливе значення завдяки її ролі в суспільних змінах, особливо в розвитку капіталізму на Заході.
5. Існують чотири найголовніші види релігійних організацій. Церкви — це великі визнані релігійні інституції, які здебільшого мають офіційну бюрократичну структуру та ієрархію релігійних служителів. Секти — це невеликі, менш формалізовані групи віруючих, утворені переважно з метою оновити визнану церкву. Секта, що виживає протягом певного часу і стає інституцією, називається деномінацією. Культи нагадують секти, проте вони радше прагнуть створити нову релігію, ніж оновити визнану церкву.
6. У релігійних організаціях, як правило, домінують чоловіки. У більшості релігій, особливо у християнстві, образи й символи є переважно чоловічими; проте в деяких релігіях поширені й жіночі божества.
7. Рух "тисячолітників" передбачає негайний колективний порядок — через якусь докорінну зміну в теперішньому або відродження давно минулого "золотого віку". Практично всі такі рухи мають своїх пророків — професійних або "натхненних" тлумачів усталених релігійних ідей.