СОЦІОЛОГІЯ / СОЦІОЛОГІЯ - ГІДЕНС ЕНТОНІ. Тепер розглянемо різні методи дослідження, що їх соціологи зазвичай використовують у своїй роботі
Тепер розглянемо різні методи дослідження, що їх соціологи зазвичай використовують у своїй роботі.
Польові дослідження
У польових дослідженнях, або включеному спостереженні учасника (ці терміни часто взаємозамінні), дослідник проживає в певній групі або спільноті і, можливо, бере участь у їхній діяльності. Польовий дослідник не може просто бути присутнім серед членів спільноти, а має пояснити їм або обґрунтувати свою присутність. Дослідник, який хоче одержати відповідні результати, має заручитися підтримкою спільноти протягом певного часу.
Тривалий час у дослідженнях, що ґрунтуються на включеному спостереженні учасника, взагалі не згадувалося про небезпеки чи проблеми, які доводилося долати, однак нещодавно опубліковані спогади або щоденники польових дослідників стали більш відвертими. Часто доводиться боротися з проблемою самотності, адже людині нелегко вписатися в соціальний контекст чи спільноту, до якої вона фактично не належить. Дослідник може відчувати постійне розчарування через відмову членів групи відверто розповісти про себе; у деяких ситуаціях прямі запитання заохочуються, а в інших їх можуть зустріти стриманим мовчанням. Деякі види польових досліджень можуть бути навіть небезпечні фізично; наприклад, дослідник у середовищі злочинців може бути прийнятий за поліційного інформатора або втягнутий у сутичку з конкурентною бандою.
Переваги та недоліки польового дослідження
За умови успіху польові дослідження дають більше інформації, ніж будь-які інші дослідницькі методи. Якщо ми дивимося на речі з позиції якоїсь певної групи, нам зрозуміліше, чому її члени діють саме так.
Польове дослідження, крім того, забезпечує дослідникові більшу гнучкість порівняно з іншими методами досліджень. Дослідник може пристосуватися до нових або неочікуваних обставин і спостерігати за будь-якими новими тенденціями. Польове дослідження, найімовірніше, швидше, ніж будь-які інші методи, дасть несподівані результати, оскільки дослідник може раптово виявити, що його попередні уявлення про цю групу були цілком хибними.
Однак польовим дослідженням властиві також і значні недоліки. Дослідити можна тільки дуже невеликі групи або громади. Багато залежить від уміння дослідника завоювати довіру людей. Без такого вміння дослідження взагалі не зрушить з мертвої точки. Можлива також і зворотна ситуація. Дослідник може так тісно зблизитися з групою, що він (вона) стає надміру "своїм" і втрачає перспективу незалежного спостерігача.
Опитування
Тлумачення результатів польових досліджень зазвичай стосується проблем узагальнення. Оскільки в них задіяна лише невелика група осіб, ми не можемо бути певні в тому, що результати, одержані в одному середовищі, можна також застосувати до інших ситуацій,
Антропологи! Антропологи!
Карикатура Гері Ларсона © San Francisco Chronicle, надруковано з дозволу правовласника
або навіть у тому, що двоє різних дослідників, опитуючи одну й ту саму групу, дійдуть однакових висновків. У процесі опитування анкети надсилають або безпосередньо роздають вибраним групам осіб, іноді навіть тисячам людей. Польова робота найпридатніша для поглиблених досліджень невеликих ділянок суспільного життя; опитування, як правило, дає не таку детальну інформацію, але його зазвичай можна застосувати у ширшому масштабі.
Стандартизовані анкети та анкети з відкритими питаннями
У процесі опитування застосовують два види анкет. Одні містять стандартизований, або фіксований, перелік питань, на які можна давати тільки конкретні відповіді, наприклад, "Так (Ні), Не знаю" або "Дуже ймовірно (Ймовірно), (Малоймовірно). Дуже малоймовірно". Такі опитування мають перевагу в тому сенсі, що відповіді легко порівняти та підрахувати, оскільки тут задіяно тільки незначне число категорій. З іншого боку, оскільки при цьому виключаються відтінки думки або словесного вираження, одержана інформація, ймовірно, матиме обмежений діапазон.
Інші анкети передбачають довільні відповіді, з відкритими питаннями. Респонденти мають більшу нагоду висловити свої погляди власними словами; вони не обмежені рамками фіксованих відповідей. Ці анкети зазвичай надають більш детальну інформацію, ніж стандартизовані. З цих відповідей дослідник може краще зрозуміти думки респондента. З іншого боку, відсутність стандартизації означає ускладнення для статистичного порівняння відповідей.
Зазвичай питання анкети організовані таким чином, що команда інтерв'юерів може ставити питання і фіксувати відповіді в певній визначеній послідовності. Всі пункти анкети мають бути цілком зрозумілими як для дослідників, так і для респондентів. Під час великомасштабних національних досліджень, що регулярно проводяться урядовими установами й дослідницькими організаціями, опитування відбуваються більш-менш одночасно в масштабах усієї країни. Особи, які проводять опитування, і ті, хто аналізує результати, не можуть ефективно виконувати роботу, якщо їм доводиться повсякчас консультуватися одне з одним щодо двозначностей у питаннях або відповідях.
В анкетах, окрім того, слід враховувати характеристики респондентів. Чи зрозуміють вони, що саме має на увазі дослідник, ставлячи конкретне питання? Чи досить у них інформації, щоб дати вичерпну відповідь? Чи дадуть вони відповідь узагалі? Крім того, респонденти можуть не зрозуміти термінологію анкети. Наприклад, питання "Який Ваш сімейний стан?" когось може збентежити. Можливо, краще запитати: "Ви неодружені, одружені чи розлучені?" Більшості досліджень передують пілотні (пробні) дослідження, метою яких є порушення проблем, не передбачених дослідником. Пілотні дослідження — це експериментальний захід, коли анкету заповнюють лише кілька осіб. Це допомагає усунути будь-які труднощі перед проведенням головного дослідження.
Вибірка
Соціологів часто цікавлять характеристики великих груп осіб, наприклад, політичні переконання населення Британії у цілому. Усіх цих людей неможливо опитати безпосередньо, тому в таких ситуаціях дослідники зосереджуються на вибірках, тобто невеликій частці представників групи. Зазвичай можна бути певним, що результати, одержані на основі вибірки, якщо її зроблено належним чином, можна узагальнити для всього населення. Наприклад, дослідження тільки двох-трьох тисяч виборців може дати дуже точну інформацію про переконання та виборчі наміри всього населення. Однак, щоб ця інформація була точною, вибірка має бути репрезентативною: група досліджуваних осіб має бути типовою для всього населення. Організація вибірки набагато складніша, ніж може видатися на перший погляд, тож статистики розробили правила кількісних і змістових характеристик вибірок.
Надзвичайно важливою процедурою забезпечення репрезентативності вибірки є випадкова вибірка, коли групу добирають в такий спосіб, що ймовірність вибору кожного представника населення є однаковою. Найдосконалішим способом одержання випадкової вибірки є позначення осіб відповідною цифрою і подальше укладання за допомогою комп'ютера списку респондентів, з яких і формується вибірка, до якої включають, скажімо, кожного десятого респондента.
"Вибір народу?"
Одне з найвідоміших перших досліджень шляхом опитування під назвою "Вибір народу?" здійснили Пол Лазарсфелд та кілька його колег приблизно півстоліття тому (Lazarsfeld et аl., 1948). У цьому дослідженні, що мало на меті вивчення намірів виборців округи Каунті (штат Огайо) на президентських виборах 1940 року в США, було вперше використано деякі головні методи опитування, що застосовуються й до сьогодні. Аби глибше, аніж з однієї-єдиної анкети, дослідити настрої людей, дослідники опитали кожного члена вибірки виборців за сімома окремими пунктами. Метою було визначення зміни у настроях виборців і пояснення їх причин.
Дослідження було розпочато за наявності кількох конкретних гіпотез. Згідно з однією з них, взаємини та події, близькі виборцям спільноти, впливають на виборчі уподобання більше, ніж віддалені події у світі; результати дослідження в цілому підтвердили цю думку. Дослідники ви працювали складні методики аналізу політичних переконань; водночас їхня праця зробила значний внесок у сферу теоретичного мислення. Серед понять, які вони допомогли запровадити, були концепції "лідерів думки" та "двохетапного потоку комунікації". Результати дослідження показали, що деякі особи — лідери думки, як правило, формують політичні погляди осіб навколо себе. Погляди людей формуються не відразу, а в два етапи. На першому етапі лідери думки реагують на політичні події; на другому впливають на інших людей — родичів, друзів та колеґ.