Сутність пенітенціарної психології

У процесі розвитку юридичної психології з неї ви­окремилася така галузь, як пенітенціарна психологія1. Специфіка об'єкта пізнання, обумовлена складним ха­рактером питань, пов'язаних із процесами корекції засу­джених, своєрідність методів вивчення їхньої особи­стості і психічних процесів, що відбуваються в період відбування покарання, розгляд інструментів вивчення особистості засудженого і методів виховного впливу ста­ли підставою для виділення окремої галузі юридичної психології — пенітенціарної психології.

Сьогодні в структурі Державного департаменту України з питань виконання покарань 180 установ, у тому числі 131 виправна колонія, з яких 12 — для утримання жінок, 11 виховних колоній для неповнолітніх і 33 слід­чих ізолятори. На 1 січня 2003 р. у виправних колоніях перебувало 192,3 тисячі осіб, з яких 147,5 тисячі — у ви­правних установах, 41,1 тисячі осіб — у слідчих ізолято­рах2.

1 Цю галузь ще називають виправно-трудовою або кримінально-виконавчою психологією. Пенітенціарний означає такий, що стосується покарання, виправний, тюремний.

2 Більш детально див.: Суліцький В. В. Психологічні аспекти підготовки засуджених до життя на волі // Теорія та досвід засто­сування тренінгових технологій у практичній психології: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. — К.: КІВС, 2003. — С 230-236.

Найбільший інтерес для дослідників у сучасних умо­вах становлять ті проблеми пенітенціарної психології, що стосуються особи засудженого, його психологічних і кримінологічних характеристик, станів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, його ставлення до вчиненого, своєї вини, вироку (справедливий, несправедливий). Важливе значення має також вивчення питань форму­вання формальних і неформальних колективів засудже­них, так званих мікрогруп, з різною соціальною і кримі­ногенною спрямованістю, закономірностей їх утворення, позитивного або негативного впливу на осіб, які входять до їх складу. Особливе місце у пенітенціарній психології посідають питання розробки методів психологічного впливу на засуджених і його різних форм стосовно окре­мих осіб або мікрогруп, їх ефективності.

З огляду на це не можна не зазначити зрослу акту­альність проблеми навчання кадрів педагогів, юристів, психологів, які відповідно до специфіки своєї діяльності виконують трудові функції в установах з виконання пока­рань. Нині ці установи відчувають гостру потребу в спеціа­лістах, які мають професійні знання у галузі педагогіки, етики, психології, що вкрай негативно впливає на рівень і методи виховної роботи з засудженими. Це виражається в обранні традиційних, малоефективних форм впливу на них, зокрема залучення до праці, навчання, виконання ок­ремих громадських функцій. Йдеться не про заперечення цих форм, а про обрання в них таких варіантів впливу на засуджених, які можуть привести до оптимальних резуль­татів. Навіть обрання форми праці за ступенем ваги, харак­тером виконуваних дій (праця чоловіча і жіноча), результа­тами виконання завдань (необхідних заохочень) дає мож­ливість варіювати методи трудового впливу, обираючи з них найбільш результативні.

Форми роботи передбачають і урахування спрямова­ності особистості. Так, виконання роботи, що не становить

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

жодного інтересу для засуджених, справляє негативний психологічний вплив на них і, як наслідок, призводить до слабкого трудового і виховного ефекту. Обрання об'єкта ви­робничого випуску також може справляти різний виховний вплив. Жінки, які відбувають покарання, віддають перева­гу «жіночій» праці. Зокрема, як свідчить практика, продук­тивність їхньої праці підвищується, якщо вони шиють шкільну форму для хлопчиків і дівчаток, і різко знижу­ється, коли виробниче замовлення своїм об'єктом має виго­товлення робочих рукавиць, брезентових фартухів тощо.

Різні форми впливу на засуджених становлять систему методів, що сприяють їх підготовці до майбутнього життя на волі. Є необхідність створення у засуджених позитивної структури потреб і основи для подальшого розвитку у них позитивної структури зв'язків, формування підстав для сприйняття позитивного соціального досвіду1.

Соціально-психологічна адаптація засудженого від­бувається в результаті впливу на нього комплексу психо-лого-педагогічних методів, що стимулюють сприйняття особою високих соціальних цінностей, розгляд їх як власних установок, що дають змогу у майбутньому здій­снювати свою діяльність у вільному суспільстві. Йдеться про формування соціально адаптованої поведінки особи засудженого. Найбільш важливими у цьому аспекті є відхід від шаблонів, індивідуалізація в обранні і застосу­ванні методів виховного впливу.

Без розробки таких методів і активного їх впровад­ження процеси виховання втрачають будь-яке значення. Цю обставину відмітили як психологи і педагоги, так і вчені, що досліджують специфічні методи впливу на засуджених у процесі відбування ними покарання2.

1 Дулов А. В. Судебная психология: Учебник. — Минск: Вышэйшая шк., 1975. — С. 487.

2 Гернет М. Н. В тюрьме: Очерки тюремной психологии. — М., 1925.

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

Отже, методи виховного впливу належать до змісту пені­тенціарної психології поряд із психічними закономірнос­тями особи засудженого. Виходячи з викладеного, пенітенціарну психологію можна визначити як галузь юридичної психології, що досліджує закономірності психічної діяльності особи, яка відбуває покарання, а також можливості її ресоціалізації (відновлення раніше порушених соціальних якостей).

Пенітенціарна психологія використовує досягнення інших галузей психології. Найтісніше вона пов'язана з психологією праці, дані якої використовуються для дослідження психологічних чинників, що впливають на виховання у засуджених працьовитості, підвищення продуктивності праці, обрання виду і характеру вироб­ництв, що становлять виховний вплив. Зв'язок пені­тенціарної психології з інженерною психологією дає змогу визначати шляхи реконструкції виробництв, у яких працюють засуджені, і обирати оптимальні з них. Психологія мистецтва дає можливість використовувати у процесі виховного впливу дані про вплив естетичних цінностей на розвиток і становлення особи, зокрема таких її потреб, які визначають ресоціалізацію особи­стості, пробуджуючи моральні, гуманні її риси. Пенітен­ціарна психологія також пов'язана з загальною і соці­альною психологією. Із загальної психології викори­стовуються дані про емоції, стреси, фрустрації, психо­логічні показники темпераменту і характеру, вольові прояви, реакції на подразник як основи формування методів індивідуального впливу на засуджених. Дані ж соціальної психології, що стосуються формування наст­роїв і почуттів різних соціальних груп (формальних і не­формальних), застосовуються для дослідження зако­номірностей формування настроїв і почуттів колективів засуджених, у тому числі окремих мікроколективів, у праці і побуті, психологічних основ групових злочинів,

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

масових конфліктів, що дезорганізують діяльність уста­нов з виконання покарань.

До основних напрямів досліджень у галузі пенітен­ціарної психології належать: а) вивчення закономірно­стей зміни психіки засудженого, розвитку його особи-стісних якостей і мотивів поведінки з метою визначення впливу на його свідомість чинників, пов'язаних з ізо­ляцією від суспільства; б) дослідження морального впли­ву на засудженого кримінального покарання як чинника, що ганьбить людину, вивчення психічних станів засудже­ного, викликаних усвідомленням вини або невинуватості, з метою створення необхідних умов для його адаптації; в) дослідження психологічних особливостей засуджених, обумовлених їхнім віком, життєвим досвідом, національ­ною належністю, видом злочинної діяльності і покаран­ням, з метою розробки методів формування колективів за­суджених і видів виховного впливу; г) розробка групових та індивідуальних методів психолого-педагогічного впли­ву з метою найбільш ефективної корекції засуджених.

Вирішення названих завдань не є чимось раз і на­завжди даним, застиглим, воно набуває нових напрямів і форм, обумовлених специфікою установ з виконання по­карань, а також результативністю теоретичних положень і методик, впроваджених у практику їхньої діяльності.

Комплекс проблем, що належать до предмета пені­тенціарної психології, вивчають за допомогою традицій­них, прийнятих у психології методів, які специфічно відображаються в об'єктах дослідження. У пенітенціар­ній психології найбільш поширені методи вивчення осо­би засуджених, що мають на меті отримання інформації щодо виховного впливу на них. До таких належать мето­ди спостереження, експерименту, бесіди, незалежних ха­рактеристик, анкетування, аналізу результатів діяльно­сті, причому сутність кожного методу визначається вико­нуваними функціями.

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

Метод спостереження полягає у планомірному, сис­тематичному, цілеспрямованому сприйнятті фактів у діяльності установи з виконання покарань (засуджених і вихователів) з метою вивчення природи і розвитку вихов­ної діяльності. Спостереження охоплює діяльність засуд­жених і осіб, які здійснюють у різних формах виховні функції. Наукове спостереження передбачає не лише обрання відповідного об'єкта, а й чітке розроблення його методики, що поєднує планування, техніку спостережен­ня, способи фіксації результатів. Спостереження пов'я­зане з вивченням різних форм виховного впливу — праці, навчання, лекцій тощо, причому впливу на поведінку осіб, які включаються у сферу спостереження (виховате­ля і засуджених). Результати спостереження аналізують­ся й узагальнюються.

Метод експерименту застосовується для вивчення чинників, що впливають на характер кримінально-ви­правної діяльності. Мета наукового експерименту в пенітенціарній психології — перевірка ефективності пси-холого-педагогічних методів виховання, визначення оп-тимальності форм праці, що обираються, організації на­вчання, з'ясування причин утворення неформальних груп засуджених, найбільш ефективних (можливих) форм організації їхніх колективів. За своїм характером експеримент є науково поставленим дослідом, що має конкретну мету і проводиться у певних умовах за спеціально розробленою методикою. Він може бути обме­женим (у межах бригади) чи широким (у межах загону, колонії), а за часом здійснення — коротким або трива­лим. Найбільш прийнятними формами експериментів можуть бути такі, що пов'язані з перебудовою роботи ус­танов з виконання покарань і переведенням їх на загоно­ву систему, запровадженням нових видів виробництва, найбільш ефективних методів виховного впливу на засу­джених тощо. Проведення експерименту потребує ре-

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

тельної підготовки, визначення основних параметрів, а також методів фіксації. Звичайно експеримент вимагає повторного відтворення з метою одержання матеріалів для порівняння.

Метод бесіди спрямований на одержання необхідної інформації шляхом проведення співбесіди за певною про­грамою. Бесіди можуть бути груповими або індивідуаль­ними і своїм об'єктом мають засуджених, вихователів, педагогів, інструкторів виробничого навчання — залеж­но від характеру відомостей, що з'ясовуються. Звичайно бесіда поєднується з методом спостереження, в єдності вони дають більш достовірні результати. Бесіда може проводитися також з метою одержання індивідуальних даних про ставлення засуджених до режиму, видів робіт, справедливості призначеного покарання тощо.

Метод незалежних характеристик, як правило, ви­користовується для усебічного вивчення особи засудже­ного, його трудових, соціальних, психологічних показ­ників. Характеристики виходять від різних осіб, що дає можливість скласти досить повне й об'єктивне уявлення про ту або іншу особу. Найбільш широко цей метод вико­ристовується при аналізі ступеня виховного впливу на засудженого, його готовності до життя на волі, виконан­ня соціальних функцій.

Метод анкетування передбачає опитування тієї чи іншої категорії осіб з метою одержання кількісних і якісних даних. Анкети звичайно містять перелік запи­тань, а нерідко і можливих відповідей на них типу «так», «ні» тощо. Варіантність запитань може бути дуже ши­рокою і, як правило, обумовленою групою проблем, аспектів, з'ясування яких є важливим з метою одержан­ня відомостей про ставлення до них груп засуджених. Анкетування не повинно використовуватися для з'ясу­вання даних, які можуть бути отримані шляхом бесіди або спостереження. Розглянутий метод спрямований на

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

більш глибоке ознайомлення зі ставленням засуджених до тих або інших сторін діяльності установ з виконання покарань. Анонімність анкети є необхідною умовою, що забезпечує щирість засудженого, його прагнення висло­вити свої думки. Результати анкетування використову­ються з метою удосконалення діяльності установ з вико­нання покарань.

Метод аналізу результатів діяльності стосовно цілей пенітенціарної психології може співвідноситися з декількома галузями, зокрема з результатами виробни­чої діяльності в установах з виконання покарань, вихов­ної діяльності на рівні засуджених або осіб, які здійсню­ють організаційні і виховні функції. Систематичний, у певних часових межах, такий аналіз може не лише сприяти з'ясуванню негативних і позитивних сторін кримінально-виконавчої діяльності, але і формувати ме­тоди найефективнішого впливу на засуджених з ураху­ванням ситуацій, що виникають у певний період. Аналіз результатів діяльності як метод науки у практичному за­стосуванні повинен бути підпорядкований конкретній програмі, містити значну кількість показників, що ви­ключають дані випадкові і такі, що не відповідають справжньому становищу.

§ 2. Методи впливу на особу засудженого в установах з виконання покарання

В установу з виконання покарань потрапляє особа з досить усталеними поглядами, навичками, звичками, манерою спілкування з людьми. Методи психолого-педа-гогічного впливу, застосовувані у звичайній обстановці, тут повинні бути трансформовані з урахуванням тих ха­рактеристик, що властиві особам, які відбувають пока­рання за вчинений ними злочин. Соціально-психологічні відхилення (дефекти) у поведінці і способі життя інди­віда, що вкоренилися у процесі злочинної діяльності,

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

вимагають соціального контролю, який спрямований на руйнування злочинних потреб, ліквідацію негативного соціального досвіду, що нагромадився у нього, створення основи для подальшого розвитку позитивної структури зв'язків1.

Необхідною передумовою для обрання методів психо-лого-педагогічного впливу є вивчення особи засуджено­го, його поведінки в генезисі (до надходження до устано­ви з виконання покарань і під час перебування у ній), ставлення до праці, навчання, режиму, комплексу захо­дів соціального впливу.

Особистість засудженого становить складну струк­туру, що поєднує комплекс соціально-психологічних по­глядів, потреб, відносин, у яких домінують негативні тенденції. В основі поведінки і діяльності кожної людини лежать потреби. Життя передбачає задоволення потреб, у тому числі матеріальних і духовних. Потреби людини спонукають її до активності, створення і розвитку су­спільного виробництва. Водночас рівень і характеристи­ка потреб у нормі і при кримінальних відхиленнях мо­жуть бути принципово різними. Аналіз і узагальнення рівнів потреб та інтересів у правопорушників дають змогу виявити: 1) порушення рівноваги між різними ви­дами потреб і інтересів; 2) перекручений характер окре­мих потреб; 3) примітивність потреб і інтересів; 4) амо­ральність, злочинні прояви у способах задоволення по­треб. У злочинців матеріальні потреби домінують над ду­ховними, коло останніх дуже вузьке і передбачає лише спілкування з людьми або одержання тих чи інших відо­мостей, потрібних для «злочинного престижу». Такі по­няття, як дружба, прихильність, злочинці у більшості своїй розуміють викривлено: будуть гроші — будуть і

1 Дулов А. В. Судебная обйхеЛогия: Учебник.— Минск: Вышэй-шаяшк., 1975. — С. 437л- ■•

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

друзі. Як правило, злочинці деяких категорій уникають праці, бажають жити «легко і красиво», не утруднюючи себе фізичною роботою.

Методи психолого-педагогічного впливу, використо­вувані в установах з виконання покарань, відповідають за своєю принциповою схемою загальним педагогічним заходам виховання, однак мають певну специфіку, обу­мовлену контингентом, щодо якого вони застосовують­ся. До цих методів поряд з високою і послідовною вимог­ливістю щодо режиму праці і відпочинку належить ме­тод переконання, основною рисою якого є такий вплив на психіку засудженого, за якого досягається розуміння завдань і формується згода з необхідністю її виконання. Реалістичність, доказовість суджень і міркувань, що по­винні мати силу переконання, — головні сторони мето­ду переконання. При цьому потрібно добирати достовірні й яскраві факти, що аргументують доводи переконання. Основною формою переконання є бесіда. Багаторазово повторювана, така, що має певну варіантність, вона у всіх випадках веде до позитивного ефекту.

До найбільш важливих методів кримінально-виконав­чого впливу належить метод навіювання, який передба­чає вплив на психіку людини без критичного його спри­йняття останньою. Навіювання має на меті змінити став­лення засудженого до його негативних установок, прище­пити йому нові устремління. Навіювання, як правило, пов'язане з авторитетом людини, яка його здійснює. У за­гальній психології під навіюванням розуміють різні спосо­би вербального і невербального емоційно забарвленого впливу на людину з метою створення в неї певного стану або спонукання до певних дій. В основі навіювання лежить послаблення дії свідомого контролю, здійснюваного щодо сприйманої інформації1. Виділяють два способи навіюван-

1 Психологический словарь. — М., 1983. — С. 51.

25 4-460

Глава 1. Основи пенітенціарної психології

ня: словесне — шляхом прямого мовного впливу на засуд­женого і непряме, опосередковане яким-небудь предметом чи дією1. Навіювання може викликати не лише ті чи інші емоційні стани, але і вольові спонукання, що є дуже суттє­вим для практики діяльності установ з виконання пока­рань. Навіювання може бути як прямим, безпосередньо зверненим до засудженого, так і непрямим, що має своєю метою повідомлення позитивної інформації про інших осіб, причому в такій формі, що не вимагає безпосередньої відповідної реакції. Методи непрямого навіювання вклю­чають демонстрацію фільмів, вплив музикою, читанням художньої літератури тощо. При здійсненні методів впли­ву важливо зазначити, що домінантні вогнища, які вини­кають у засудженого і які підтримують позитивні прагнен­ня, мають тенденцію угасати. Тому такі домінанти необ­хідно стимулювати повторенням впливу. Доцільно також керувати самонавіянням засудженого.

Як важливий метод впливу на особу засудженого у пенітенціарній психології називають метод передачі інформації. На думку А. В. Дулова, інформація, яка спе­ціально і цілеспрямовано відбирається з тієї, що надхо­дить до засудженого, повинна сприяти заповненню його соціального досвіду, одержанню і засвоєнню ним відомо­стей, яких він раніше не одержував (чи ігнорував), — про життя суспільства, інтереси і діяльність людей, трудові процеси, культуру та ін.2

Специфічним методом впливу на особу засудженого є метод регулювання психічних спілкувань. Тут є певні можливості регулювати психічні спілкування, впливати на взаємодію з іншими засудженими, рідними і близьки-

1 Васильєв В. Л. Юридическая психология: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1991. —С. 454.

2 Дулов А. В. Судебная психология: Учеб. пособие. — Минск: Вышэйшая шк., 1975. — С. 453.

ми. Такий метод також передбачає контроль за входжен­ням засудженого до мікроколективів (у тому числі з нега­тивною спрямованістю).

Особливі умови перебування засудженого в місцях позбавлення волі передбачають застосування методу примушування. Вчені, які досліджують пенітенціарну психологію (О. Г. Ковальов), вважають, що покарання діє в одних випадках залякуюче, в інших — примушує думати про те, який спосіб поведінки виявляється не ли­ше більш зручним у певний час, але й перспективним у справі самовиправлення.

L

25*4-460

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

Глава 2. Психологія особи засудженого

>■•■-• ■ ■ о-1

 

 

І