Завдання 14. Складальне креслення
Дано: виріб (складальна одиниця).
Виконати:
1) ескізи трьох деталей, що входять у виріб (складальну одиницю);
2) складальне креслення виробу (складальної одиниці).
3) скласти специфікацію.
Рекомендації до виконання
1 Одержати на кафедрі виріб (складальну одиницю), наприклад: вентиль, кран, лещата, клапан, регулятор, форсунку й т.п.
2 Вивчити основні положення ГОСТ 2.101-68, ГОСТ 2.102-68, ГОСТ 2.103-68, ГОСТ 2.104-68, ГОСТ 2.108-68, ГОСТ 2.109-73, а також відповідні розділи підручника.
3 Ознайомитися з виробом: з’ясувати його призначення, робоче положення, принцип дії, способи з’єднання складових частин, послідовність зборки й розбирання.
4 Розібрати виріб на складові частини, виділивши складальні одиниці та окремі деталі, а також стандартні деталі. Установити найменування складальних одиниць, усіх деталей і матеріали, з яких вони виготовлені.
5 Скласти специфікацію виробу, виконану відповідно до ГОСТ 2.108-68, на форматі А4 с основним написом за формою 2 ГОСТ 2.104-68.
6 Виконати ескізи трьох деталей, що входять до складу виробу, крім стандартних. При цьому стандартними вважати тільки кріпильні деталі - болти, шпильки, гвинти, гайки, шайби й т.п. Ескізи рекомендується виконувати на папері в клітку або міліметровому папері формату A3 або А4. При виконанні ескізів особливу увагу звернути на правильність обмірювання й ув’язування розмірів деталей, що з’єднують. Ескізування доцільно починати з найбільш простих деталей, поступово переходячи до більш складних, і останньою ескізувати корпусну деталь. Не слід переходити до ескізу наступної деталі, не закінчивши ескіз попередньої. Ескізи деталей складної конфігурації виконувати можливо крупніше.
7 Виконати складальне креслення виробу (складальної одиниці) у такій послідовності.
Встановити, скільки і які зображення необхідно представити на складальному кресленні. При цьому варто керуватися ГОСТ 2.305-68 і конкретними особливостями виробу (складальної одиниці). У сумі кількість зображень на складальному кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для того, щоб виявити форму виробу, принцип його роботи, а також встановити, які складові частини й у яких кількостях входять у даний виріб (складальну одиницю) і як вони з’єднуються між собою (за допомогою різьби, різьбових кріпильних виробів, зварювання, пайки, запресовування й т.п. ).
У якості головного варто прийняти такий вигляд, що дає найбільш повне подання про виріб, виявляє основні взаємозв’язки деталей, а також ураховує робоче положення виробу. На головному вигляді треба або виконати повний розріз, або об’єднати частини вигляду із частиною розрізу. Вирішується це питання залежно від конкретних особливостей виробу відповідно до ГОСТ 2.305-68.
Зробити компонування креслення: виконати розмітку у вигляді прямокутників, що відводять під кожне зображення, а також передбачити місця для нанесення розмірів і відповідних написів.
Побудувати зображення, погоджуючи їхнє розташування одне з одним. Зображення деталей на складальному кресленні будувати на основі виконаних ескізів. Першою викреслити основну базову деталь (це звичайно корпус виробу), потім - деталі, які з’єднуються з корпусом. При цьому потрібно пам’ятати, що штрихування однієї й тієї ж деталі на розрізах треба виконувати у тому самому напрямку й з однаковою відстанню між лініями. При стикуванні в розрізах деталі повинні відрізнятися друг від друга або напрямком ліній штрихування, або відстанню між ними. Особливу увагу потрібно звернути на правильність зображення різьбових з’єднань, з огляду на те, що в цих випадках у місцях накладення зображень варто показувати контурну лінію й лінію різьби деталі, що грає роль болта. Крім того, необхідно враховувати передбачені ГОСТ 2.109-73, ГОСТ 2.118-73, ГОСТ 2.119-73, ГОСТ 2.120-73, ГОСТ 2.121-73, ГОСТ 2.315-68 умовності й спрощення. Також варто нанести номера позицій, керуючись ГОСТ 2.109-73 і скласти специфікацію.