Загальна характеристика оборони як об’єкта державного управління

Характерні риси оборони як об'єкта державного управління.

1. Оголошення без'ядерного статусу України.

У заяві Верховної Ради України «Про без'ядерний статус України» від 24 жовтня 1991 р. № 1697-XII зазначається, що Україна проводитиме політику, спрямовану на повне знищення ядерної зброї та компонентів її базування, розташованих на тери­торії Української держави. Вона має намір зробити це в мінімальні строки, виходячи з правових, технічних, фінансових, організацій­них та інших можливостей, з належним забезпеченням екологічної безпеки.

Річ у тім, що від часів СРСР на території нашої держави зали­шилися 130 ракет СС-19 та 54 ракети СС-24. У рамках ядерного роззброєння країни з цих ракет було демонтовано та вивезено до Російської Федерації всі боєголовки. Це - дуже відповідальний та важливий крок, що продемонстрував світовій спільноті мирну спрямованість України.

2. Наявність певних територіальних конфліктів із сусідніми державами.

Йдеться перш за все про острів Зміїний (претензії з боку Румунії) та острів Коса Тузла (претензії з боку Російської Федерації). Це вимагає проведення з боку нашої держави комплексу політичних, економічних і воєнних заходів, спрямованих на недопущення збройного вирішення територіальних конфліктних проблем.

3. Загальний військовий обов'язок.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки гро­мадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим скла­дом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до зако­нів України військових формувань, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових фор­мувань на особливий період, а також для виконання робіт із забез­печення оборони держави;

- резервісти - військовозобов'язані, які у добровільному по­рядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил Ук­раїни та інших військових формувань (Закон України від 25 берез­ня 1992 р. № 2232-ХІІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»).

Слід зазначити, що для певної категорії громадян військова служба може замінятись альтернативною. Альтернативна (невій­ськова) служба ~ це служба, що запроваджується замість про­ходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичай­ного стану можуть установлюватись окремі обмеження права гро­мадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законо­давством України релігійних організацій, віровчення яких не допус­кає користування зброєю. Водночас слід підкреслити, що грома­дянин, направлений на альтернативну службу, не має права:

- ухилятися від проходження альтернативної служби;

- брати участь у страйках;

- займатися підприємницькою діяльністю;

- навчатися в закладах освіти, крім середніх або вищих закла­дів освіти з вечірньою або заочною формами навчання;

- відмовлятися від місця проходження альтернативної служби, ви­значеного комісією (Закон України від 12 грудня 1991 р. № 1975-ХІІ «Про альтернативну (невійськову) службу»).

4. В основі оборони лежить діяльність Збройних Сил України.

Йдеться про те, що Україна, враховуючи необхідність забезпе­чення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова дер­жава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їхньої бойо­вої готовності та боєздатності. Даючи визначення, слід указати, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповід­но до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недотор­канності.

Структура Збройних Сил України:

а) Міністерство оборони України - центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

б) Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління;

в) види Збройних Сил України:

- Сухопутні війська;

- Повітряні Сили;

- Військово-Морські Сили.

г) об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчаль­ні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах:

- вірності конституційному обов'язку та військовій присязі;

- верховенства права, законності та гуманності, поваги до лю­дини, її конституційних прав і свобод;

- гласності, відкритості для демократичного цивільного конт­ролю;

- поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень;

- комплектування шляхом призову громадян на військову служ­бу та прийняття на військову службу за контрактом;

- постійної бойової та мобілізаційної готовності;

- збереження державної та військової таємниці;

- виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових тра­диціях Українського народу, додержання військової дисципліни;

- забезпечення державного соціально-економічного та соціаль­но-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей;

- заборони створення і діяльності організаційних структур по­літичних партій (Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1934-ХП «Про Збройні Сили України»).

5. Стратегія до скорочення чисельності Збройних Сил України.

Державна політика нашої держави у сфері оборони будується на засадах відходу від епохи «холодної війни», коли Радянський Союз вимушений був збільшувати воєнний потенціал держави за рахунок великої чисельності Збройних Сил та економіки, зорієнтованої на випуск оборонної продукції. Протягом останніх років має місце стійка тенденція до зменшення чисельності армії. Згідно з вимогами Закону України від 19 вересня 2006 p. № 154-V «Про чисельність Збройних Сил України на 2007 рік» чисельність Збройних Сил України станом на ЗО грудня 2007 р. затверджу­ється в кількості до 200 000 осіб, зокрема 152 000 військово­службовців. Водночас слід зазначити, що стратегічною метою є підтримання обороноздатності держави на належному рівні за ра­хунок більшої мобільності використання армії, покращення ефек­тивності її діяльності, випуску якісної конкурентоспроможної зброї та військового устаткування.

6. Міжнародна співпраця та миротворча діяльність Збройних Сил України.

З метою запобігання збройній агресії та збройному конфлікту, забезпечення національних інтересів і реалізації власної воєнної політики Україна, дотримуючись норм відповідальної та заснова­ної на співпраці поведінки в галузі безпеки, бере участь у міжна­родних системах безпеки та міжнародній співпраці у сфері оборони на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Наша держава впевнено набуває іміджу стабільної європейської держави - учасника регіональної та світової системи безпеки. Участь військових контингентів і персоналу Збройних Сил у міжнародних акціях створює сприятливі умови для формування позитивного іміджу України у світовому суспільстві. Військовослужбовці Збройних Сил беруть участь у миротворчих операціях та ініціативах під егідою ООН: у Судані, Конго, Ліберії, Лівані, Ефіопії та Еритреї, Грузії та Косові; під егідою ОБСЄ: у Придністров'ї та Грузії.

Україна залишається учасником антитерористичної операції НАТО в Середземному морі «Активні зусилля». У Севастополі створено Контактний пункт обміну інформацією в рамках опера­ції, впроваджено за стандартами НАТО Програму спеціальної під­готовки офіцерів Контактного пункту, здійснюється підготовка екіпажів кораблів, оглядових команд.

Воєнна доктрина України.

Воєнна доктрина України (далі-Воєнна доктрина) - це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави.

Воєнна доктрина має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме

воєнній безпеці України.

Правовою основою воєнної доктрини є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Також воєнна доктрина затверджується і регулюється указом Президента України про Воєнну доктрину України.