Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікова політика
Вивчення аудитором співставленості фінансових даних, господарюючого суб’єкта, здійснюється з одночасною перевіркою відображення в обліку дотримання останнім принципу незмінності методології відображення господарських операцій і оцінки майна в обліку. Тому ознайомлення з діяльністю підприємства аудитор починає х вивчення облікової політики підприємства. Це дозволяє швидко визначити особливості обліку підприємствами, скласти точний план перевірки з врахуванням специфіки діяльності і фінансового стану підприємства.
Облікова політика підприємства – це система способів і прийомів організації та ведення обліку на конкретному підприємстві, яка закріплена відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін. Іншими словами, це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства або реалізації методу бухгалтерського обліку.
Наказ про облікову політику – це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика підприємства розробляється головним бухгалтером підприємства і затверджується його керівником. Мета аудиту облікової політики підприємства – встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства.
Об’єктом вивчення є всі внутрішньо фірмові документи, що визначають питання організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Завдання аудиту облікової політики наступні:
- встановити наявність наказу ( розпорядження) керівника про прийняття облікової
політики підприємства;
- визначити відповідність прийнятої облікової політики вимогам законодавства та Положенням(стандартам) бухгалтерського обліку;
- вивчити дотримання при розробці наказу про облікову політику припущень і вимог, встановлених нормативними документами;
- дослідити повноту розкриття при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і поняття рішень користувачами бухгалтерської звітності;
- перевірити наявність посадових інструкцій,наявність на ефективність затвердженої системи документообігу, вибір форми ведення бухгалтерського обліку, встановлений порядок проведення інвентаризації майна та зобов’язань, затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку;
- проаналізувати та оцінити загальні і конкретні елементи облікової політики.
Документом, в якому фіксується положення облікової політики, є наказ керівника, що складається на кожен наступний рік. При цьому з метою співставлення даних при веденні бухгалтерського обліку підприємство повинно забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна.
Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до фінансової звітності. Недотримання підприємством вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики, навіть при несуттєвому впливі на фінансові результати діяльності підприємства і достовірність фінансової звітності, може привести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів.
При дослідженні стану організації облікової політики, аудитор повинен з»ясувати наступні питання:
- чи дотримується порядок оформлення наказу про облікову політику;
- чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи,
положення,інструкції,які затверджуються одночасно з обліковою політикою;
- наскільки ефективний облік на підприємстві, що перевіряється, як вирішенні
питання на складних ділянках облікової роботи, наскільки звільнений обліковий персоналу від виконання невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для виключення дублювання даних;
- чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для
безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним;
- чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення, матеріали для аналізу,
обґрунтовані рекомендації, розрахунки тощо;
- як організована облікова робота на підприємстві, чи встановлений твердий графік,
що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівниками бухгалтерії, але й обліково-зобов’язаними особами.;
- чи правильно розподілені обов’язки між всіма обліковими працівниками у відповідності з посадами та кваліфікацією, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов’язки та відповідальність за доручену ділянку роботи;
- чи проводиться систематичний інструктаж щодо порядку заповнення, проходження документації і ведення обліку, чи перевіряється в процесі інструктажу виконання окремих робіт з одночасним виправленням виявлених недоліків та помилок.
Такий інструктаж також доцільно проводити при проведенні ревізії: які форми документації застосовуються на підприємстві, як використовуються типові форми первинного обліку, чи не виготовляє підприємство спеціальних форм при можливості і доцільності застосування типових. Які є недоліки в застосуванні на підприємстві спеціальних форм, чи дотримуються правила користування бланками суворої звітності, чи не випускаються зайві примірники документів; чи забезпечена на підприємстві єдність та порівнянність облікових і планових показників, а також дотримання одноманітності в методах їх розрахунку, необхідної для контролю виконання плану.
При вивчені облікової політики підприємства, аудитору необхідно звернути увагу на те, щоб у наказі про облікову політику підприємства було передбачено один із наступних варіантів організації та ведення бухгалтерського обліку ( табл..1).
Система бухгалтерського – це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві. Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку ( управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності.
Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності – облікової політики підприємства.
Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності – таке визначення облікової політики наведене в статті 1 „ Визначення термінів “ Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні “
( далі – Закон про бух облік) [ 1 ].
Згідно з визначенням,облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону про бух облік і пункті 18 П (с) БО 1 „ Загальні вимоги до фінансової звітності “.
Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені в пунктах 14-17 П (С) БО, 1, методи та процедури, передбачені іншими П (С) БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України [ 2 ].