Столипінська аграрна реформа в Україні
Політика російського самодержавства щодо України в 1907-1914 pp.
Новий політичний режим отримав назву «Третьочервнева монархія».
Маніфест про розпуск II Державної думи 3 червня 1907 р. обмежив політичні свободи, проголосив новий антидемократичний закон про вибори і початок репресій проти учасників революції.
Багато здобутків національного руху були ліквідовані.
Почався період реакції — жорстокого переслідування опозиційного та українського руху.
Провідником цієї політики став міністр внутрішніх справ, а згодом голова уряду Росії Петро Столипін.
Одним з елементів столипінської реакції було переслідування національних меншин.
- Царський уряд заборонив викладання українською мовою в школах та вищих навчальних закладах.
- Був заборонений збір коштів на будівництво пам'ятника Т. Шевченку в Каневі.
- Припинили свою діяльність «Просвіти».
- У 1910 р. був підписаний циркуляр про заборону реєстрації національних («інородчеських») товариств та видавництв.
- Було заборонено продавати українські книжки (у тому числі навіть Євангеліє українською мовою, що його видав Синод), проводити концерти, вечори.
В Україні, як і в усій Російській імперії, формуються шовіністичні організації, поширюються хвилі антисемітизму.
Із метою координації діяльності українських сил у нових умовах українські діячі 1908 р. створили міжпартійний політичний блок — Товариство українських поступовців (ТУП). Його лідерами стали М. Грушевський, С Єфремов, Є. Чикаленко, Д. Дорошенко.
ТУП обстоювало конституційно-парламентський шлях боротьби за національне відродження, ідею національно-територіальної автономії України в складі Росії, займалося культурно-просвітницькою діяльністю.
Висновки
§ На відміну від Східної Галичини, де до початку XX ст. всі українські партії перейшли на самостійницькі позиції, українські партії Наддніпрянщини дотримувалися плану перебудови Росії у федерацію, де Україна користувалася б правами національно-територіальної автономії, а не самостійної держави.
§ На самостійницьких позиціях серед східноукраїнських лідерів стояли лише адвокат М, Міхновський, історик В. Липинський та публіцист Д. Донцов.
§ Популярність федеративного плану серед політичних діячів Наддніпрянської України була викликана тісною інтеграцією українських земель в економічне і культурне життя Російської імперії. Це призвело до відтворення серед частини української інтелігенції так званого малоросійського типу з подвійною (російською та українською) національною свідомістю, представники якого не були зацікавлені в державному відокремленні.
§ Лідери українських партій розраховували на те, що російська демократична інтелігенція після повалення царату з розумінням поставиться до українських національних вимог.
§ Національному руху українців вдалося зберегтися і розвинутися завдяки тому, що заборони і репресії торкнулися тільки політичного керівництва та культурно-просвітніх організацій.
§ На відміну від попередніх десятиліть, він зміг діяти через інші, на перший погляд національно нейтральні, товариства — земства і кооперативи.
Столипін Петро Аркадійович (1862-1911) — російський державний діяч. У квітні 1906 р. призначений міністром внутрішніх справ, у липні — прем'єр-міністром. З ім'ям Столипіна пов'язані активна протидія революції 1905-1907 pp., розпуск II Державної думи і зміни положення про вибори до неї на користь заможних верств населення. Вершиною діяльності Столипіна стала аграрна реформа, яка розпочалася в 1906 р. і набула широкого розмаху, зокрема в Україні. Столипін негативно ставився до українства, вважаючи багатомільйонний народ «інородцями», всіляко підтримував діяльність великоросійських шовіністів в Україні. 1 вересня 1911 р. під час перебування в Києві був смертельно поранений. Похований на території Києво-Печерської лаври.
Столипінська аграрна реформа в Україні
Царат розумів, що самих репресій недостатньо в боротьбі з революційним рухом, тому він намагався сприяти буржуазному розвитку країни еволюційним шляхом.
Програма прем'єр-міністра П. Столипіна передбачала
- реорганізацію місцевого самоврядування, судових установ,
- запровадження страхування робітників,
- піднесення агрокультури сільськогосподарського виробництвачерез розвиток хутірського та відрубного господарства,
- переселення малоземельних селян,
- запровадження загальної початкової освіти тощо.
Реформа була розрахована не менше, ніж на 20 років.
Метою всіх цих перетворень було
- досягнення економічного і соціального прогресу в умовах збереження великого землеволодіння, влади поміщиків,
- зміцнення сільської буржуазії,
- реформування самодержавства в конституційну монархію.
Згідно з царським указом від 9 листопада 1906 р. селянам дозволялося виходити з сільської общини на хутори й відруби, брати кредити в Селянському поземельному банку для створення власного фермерського господарства.
Спроба впровадження капіталістичних форм виробництва передбачала руйнування общини та створення нової соціальної опори на селі — економічно незалежного, самостійного селянина-виробника.
Реформа передбачала право продажу селянам общинної землі у приватну власність
Заохочення селян до переселення у малозабезпечені райони Сибіру, Північного Кавказу і Середньої Азі