Нормативні інтенсивності подавання й умови застосування інших

Вогнегасних речовин

5.4.1. Для гасіння пожеж у резервуарах з в’язкими і такими, що легко застигають, продуктами (мазут, мастила і нафта) можна застосовувати розпилену воду. Інтенсивність подавання розпиленої води повинна бути не менше ніж 0,24 дм³/(м²×с). Середньооб’ємна температура пального в резервуарі повинна бути меншою за температури спалаху.

5.4.2. Інтенсивність подавання вогнегасного порошку для гасіння локальних осередків горіння розливів нафтопродуктів в обвалуванні, на засувках, фланцевих з'єднаннях і “карманах” повинна бути не менше ніж 0,75 кг/(м²×с). Подавання вогнегасного порошку здійснюється лафетними та ручними порошковими стволами від пожежних автомобілів порошкового гасіння. Для запобігання повторного займання необхідно інтенсивно охолоджувати конструктивні елементи та використовувати комбіновані методи гасіння:

- гасіння піною з наступною ліквідацією окремих осередків горіння вогнегасним порошком;

- гасіння порошком невеликих осередків горіння, після чого подавання піни для запобігання повторному займанню.

Інтенсивність подавання вогнегасних речовин при комбінованому методі гасіння в усіх випадках така сама, як і у разі індивідуального застосування цих речовин.

Застосування комбінованого способу гасіння потребує залучення додаткових сил і засобів. Тому цей спосіб необхідно застосовувати, як правило, у тих випадках, коли гасіння однією вогнегасною речовиною не досягається.

Вогнегасні порошки повинні відповідати вимогам стандарту ДСТУ 3105-95 (ГОСТ 26952-97).

Основні характеристики вогнегасних порошків загального призначення наведено в додатку №7.

Охолодження резервуарів

5.5.1. У першу чергу пожежні підрозділи під час гасіння пожеж у резервуарах типу “РВС” повинні здійснювати охолодження резервуара, що горить, і сусідніх резервуарів з використанням водяних стволів і (або) стаціонарних установок охолодження.

Охолодження резервуара, що горить, необхідно вести по всій довжині окружності стінки резервуара, а сусідніх з ним – по довжині половини окружності стінки, яку повернуто до резервуара, що горить.

Інтенсивність подавання води на охолодження вертикальних резервуарів слід приймати не меншою, ніж це регламентовано ВБН.В.2.2-58.1-94. Величини мінімальної інтенсивності подавання води на охолодження вертикальних сталевих резервуарів наведено в табл. 2.

Таблиця 2 – Нормативна інтенсивність подавання води на охолодження вертикальних сталевих резервуарів

Установки охолодження резервуарів	Інтенсивність подавання води на охолодження, дм³/с, на метр довжини
окружності резервуара, який горить	половини окружності сусіднього резервуара
1. Стаціонарна установка для резервуарів зі стінками висотою більше 12м (крім резервуарів з плаваючою покрівлею) для резервуарів зі стінками висотою 12 м і менше і резервуарів з плаваючою покрівлею 2. Пересувна	0,75 0,5 0,8	0,3 0,4 0,2 0,3 0,4

Примітка. Під рискою – з урахуванням інтенсивності на створення водяної завіси для захисту дихальних клапанів.

У разі пожежі в обвалуванні рекомендується інтенсивність подавання води на охолодження резервуарів збільшувати до 1,2 дм³/с на метр довжини окружності.

5.5.2. Перші стволи подаються на охолодження резервуара, що горить, а потім на охолодження сусідніх, які знаходяться на віддаленні від резервуара, що горить, не більше двох мінімальних відстаней між резервуарами (додаток №4, табл. 4.3), з урахуванням напрямку вітру. Для охолодження резервуара, що горить, перші стволи необхідно подавати на навітряну і підвітряну ділянки стінки резервуара. Охолодження резервуарів об’ємом 5000 м³ і більше необхідно здійснювати лафетними стволами.

Охолодження сусідніх резервуарів необхідно починати з того, який знаходиться з підвітряного боку від резервуара, що горить.

5.5.3. Кількість стволів визначається розрахунком (додаток № 5), виходячи з інтенсивності подавання води на охолодження (табл. 2), але не менше трьох для резервуара, що горить, і не менше двох для резервуара, що не горить.

5.5.4. Під час пожеж у підземних залізобетонних резервуарах необхідно охолоджувати струменями води дихальну та іншу арматуру, що встановлена на покрівлі сусідніх залізобетонних резервуарів.

5.5.5. Під час горіння в обвалуванні охолодження стінки резервуара, що знаходиться безпосередньо в зоні впливу полум’я, здійснюється за допомогою лафетних стволів. Крім того, необхідно охолоджувати вузли керування корінними засувками, хлопавками, а також фланцеві з’єднання комунікаційних трубопроводів.

5.5.6. Під час тривалих пожеж для охолодження резервуара, що горить, і сусідніх з ним резервуарів допускається використовувати воду, що накопичується в обвалуванні.

5.5.7. Під час пінної атаки необхідно охолоджувати всю поверхню стінок резервуара, що нагрілися, але більш інтенсивно в місцях установки піногенераторів. Після того як інтенсивність горіння в резервуарі буде знижена, водяні струмені слід спрямовувати на стінки резервуара на рівні рідини, що горить, і дещо нижче цього рівня для охолодження верхніх шарів пального. Після ліквідації пожежі необхідно продовжувати безперервне охолоджування конструкцій резервуарів до температури, яка виключає повторне спалахування пального.

5.5.8 Для запобігання спінювання та викиду нафтопродукту необхідно не допускати потрапляння води в середину резервуара під час його охолодження лафетними та ручними стволами.