Теоретичні основи соціальної роботи. Звичайно, що у кризовій ситуації кожна сім'я потребує особливої уваги і різного рівня активності в допомозі
Звичайно, що у кризовій ситуації кожна сім'я потребує особливої уваги і різного рівня активності в допомозі.
Втручання в кризову ситуацію, зазвичай, є першою сходинкою у взаємодії соціального педагога з сім'єю, яка виховує дитину з особливими потребами. Наступною сходинкою є проблемно-орієнтовна модельвзаємодії, яка також відноситься до короткотермінової стратегії роботи, протяжність якої не перевищує 4 місяців і передбачає приблизна 10 — 12 контактів з клієнтом.
Проблемио-орієнтовиа модель має на меті вирішення чисто практичних питань, тобто зосередження лише на тій проблемі, яку усвідомить клієнт, над якою вій готовий працювати. Саме в цей період клієнт переходить до вирішення ряду проблем самостійно, що свідчить про результативність роботи спеціаліста.
Дана технологічна модель застосовується як в індивідуальній, так і в груповій терапії, в тому числі і в роботі з сім'ями. Основний принцип роботи з сім'єю полягає в концентрації уваги на пом'яшешіі основних проблем шляхом визначення досить простих завдань. А поступовий перехід до вирішення складних завдань переконує уже клієнта у його спроможності справлятися з проблемою.
Соціальний педагог в. межах даної технологічної моделі поєднує в єдину систему методи роботи з окремим індивідом (одним із батьків чи дитиною), сім'єю в цілому, а також із сім'єю і її найближчим оточенням. Звичайно, робота з усією сім'єю потрібна, якщо назріла кризова ситуація у стосунках членів сім'ї, порушився стиль виховання, поганий психологічний клімат тощо.
Важливим методом проблемно — орієнтовної моделі є укладання угоди між спеціалістом, який падає допомогу і клієнтом — в даному випадку сім'єю чи її окремим представником. Угода має включати:
■^ опис ключової проблеми (чи проблем), яка має вирішуватись;
^ мету і завдання спроектованої роботи;
/ процедури і методики, які будуть застосовані;
^ вимоги до клієнта і спеціаліста, визначення ролей кожного з них у процесі вирішення проблеми (для соціального педагога — це в основному зустрічі, бесіди, листи, оформлення документів, телефонні контакти тощо);
^ обумовлюються також терміни спільної діяльності і дії на випадок, якщо угода буде порушена однією із сторін.
Цей метод дозволяє надати відносинам більш організованого і чіткого характеру. Крім того, угода — це один із способів реалізації етичних принципів у відносинах спеціаліста і клієнта.
194 Соціальна робота
В роботі з підлітками і молоддю укладання угоди надає відносинам відтінку "доброго", ділового характеру.
Звичайно ж, угода визначає відносини, а не їх зміст. Хоча, на жаль, часто цей метод в роботі соціального педагога ігнорується.
Довготривалі форми роботи потребують пролонгованого спілкування з клієнтом (від 4-х місяців і більше) і в основному базуються на психолого-соціальиому підході. Психо-соціальну модельвзаємодії з клієнтом нредбачає більш повне розуміння людей у контексті існуючої дійсності і використання цих знань у допомозі клієнту. Таким чином, основна ідея цієї моделі полягає в тому, щоб зрозуміти людину в ситуації, пов'язати її почуття, переживання, вчинки з виливом довкілля і, виявивши причиново — наслідові зв'язки, знайти вихід із несприятливого становища.
В межах цієї моделі аналізується не лише сучасне, але й минуле клієнта, для чого можна використати метод генограм сімейного дерева. Водночас використовується метод індивідуальної роботи, оскільки клієнт в психо — соціальній моделі часто займає пасивну позицію.
Основне завдання даної моделі — зміна клієнта, у конкретному випадку сімейної системи, адаптуючи її до виконання своєї специфічної функції — реабілітації дитини — інваліда.
Використання у роботі соціального педагога різних моделей методів і форми роботи свідчить, що його участь у комплексній реабілітації сімей, які виховують дітей з особливими потребами, з метою підвищення їх соціальної адаптації може давати помітні соціально значущі і педагогічні результати.
Перша тактика — безпосередня робота з конкретною сім'єю:
■^ відвідування соціальним працівником (чи педагогом) сім'ї, зустріч з усіма членами родини, спостереження за тим, як спілкуються з дитиною, демонструє стратегію поведінки, навчання, вирішення проблем;
^ батьки відвідують спеціаліста і спостерігають, як він спілкується з дітьми, веде прийом, веде консультування;
^ спільна участь у засіданнях комісії, коли обговорюються проблеми їхньої дитини, обговорюються
Друга тактика — опосередкована робота з конкретною сім'єюпередбачає:
^ ведення детальних записів про дитину батьками і спеціалістом-куратором, надання і інформації батькам про хід реабілітації;
^ забезпечення батьків методичною літературою, створення карт розвитку дитини, передача у тимчасове користування ігор, приладів для розвитку дитини тощо.