Надання земельних ділянок у користування
Сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного i гаражного будівництва, індивідуального i колективного садівництва, городництва, сінокосіння i випасання худоби, традиційних народних промислів.
Міська рада народних депутатівнадає земельні ділянки (крім ріллі та земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ради народних депутатівнадають земельні ділянки за межами населених пунктів:
із земель запасу для сільськогосподарського використання;
із земель лісового i водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 i 79 Земельного кодексу;
для ведення селянського (фермерського) господарства у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною радою народних депутатів.
Обласні ради народних депутатів надають земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних i зрошувальних каналів та інших лінійних споруд.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) i виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Умови i строки розробки проектів відведення земельних ділянок i перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк i в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) i одержання документа, що посвідчує це право.
Використовувати земельну ділянку, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) i одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються i реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.
Необхідно зазначити, що раніше встановлений граничний термін оформлення державних актів продовжено. Постановою Верховної Ради України від 17.12.99 р. № 1312-XIV «Про земельну реформу» передбачено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до набрання чинності Земельним кодексом України, повинні до 1 січня 2004 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Однак на практиці деякі платники земельного податку свідомо не оформлюють відповідні документи на землю i направляють позови до арбітражних судів областей з приводу неправомірності дій органів державної податкової служби зі стягнення земельного податку, а арбітражні суди підтримують ці неправомірні дії платників податків та задовольняють їх позови. Це, в основному, ті суб’єкти, які одержали земельні ділянки до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто до 15 березня 1991 року. У зв’язку з цим слід зазначити таке.
Розглянувши звернення ДПА України з приводу практики вирішення арбітражними судами спорів, пов’язаних зі сплатою земельного податку, Вищий арбітражний суд України поділяє думку ДПА України стосовно того, що відсутність оформлених документів на земельну ділянку не звільняє власників та землекористувачів від сплати земельного податку.