Лекція 8. Конструювання уроку: методичні рекомендації вчителю
План:
1. Методика конструювання уроку.
2. Складання план-конспекту уроку історії.
Література:
1. Мисан В. Сучасний урок історії: Навчально-методичний посібник / В. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2010. – 120 с.
2. Настільна книга молодого вчителя історії та правознавства / Автори-укладачі І.П. Нікітіна, О.В. Галегова та ін.. ‒ Х.: Вид-во «Ранок», 2002. ‒ 171‒173.
Пометун О. Методика навчання методики в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.
3. Приходько А. Форми навчання історії: підходи до визначення та класифікації / А. Приходько. // Історія в школі. – 2007. – № 5. – С. 16-21.
1. Усвідомлення й успішне впровадження в практику роботи діяльнісного підходу, забезпечення активної і самостійної роботи учнів при використанні в побудові уроку методів пізнавального процесу вимагають перегляду вчителем підготовки уроку.
Вибір структурних елементів уроку визначається цільовою настановою. На методичному рівні слід розрізняти мету уроку і комплекс завдань, що впливають на побудову уроку, на коригування змісту матеріалу і на організацію діяльності учнів.
У сучасному уроці надзвичайно важливо продумувати кожен окремий його елемент.
Аналіз роботи над планом уроку вчитель проводить за трьома напрямками: цільова настанова, зміст матеріалу, організація діяльності учня. Зазначені напрямки діяльності зберігаються як при вдосконалюванні плану уроку в цілому, так і окремих структурних його частин. Розробку уроку (контроль своїх дій) учитель здійснює на основі окремих структурних частин, а також у різному їхньому поєднанні.
Учитель повинен здійснити певну роботу з виділення основних моментів уроку
Насамперед він повинен визначити місце уроку в розкритті певної теми. Підставою для визначення місця уроку є загальноприйняте планування теми. Воно дає вчителю можливість усвідомити значення певного уроку в системі інших.
Основна дидактична мета: засвоїти знання; конкретизувати їх або розширити; поглибити, застосувати, проконтролювати вже наявні знання; опанувати нові вміння. Дидактичну мету вчитель виділяє на основі вивчення змісту матеріалу підручника і вимог навчальної програми. До мети слід віднести рівень засвоєння основних знань або рівень формування вмінь.
Потім він повинен визначити освітні, виховні й розвиваючі завдання уроку. Змогу сформулювати завдання уроку дають вимоги програми до знань і вмінь, а також аналіз змісту матеріалу в підручнику.
Аналізуючи зміст матеріалу, він виділяє те, що підлягає вивченню (вид знання: обсяг; науковий факт, явище або його властивість, закон, гіпотеза і теорія, прилад, машина, установка). На уроці можливе вивчення окремих компонентів цих знань. У такому разі вчитель установлює, які компоненти знань мають бути засвоєні.
Зміст матеріалу дає змогу виділити можливості ознайомлення учнів із методами наук (експериментальний, теоретичний, спостереження тощо).
Аналізуючи зміст матеріалу, слід уточнити завдання з виховання й розвитку учнів, що будуть розв'язуватися на цьому уроці.
Важливим є визначення структури уроку, яка зумовлена метою та завданнями. Досягнення поставленої мети здійснюється через сукупність структурних елементів уроку, кожний із яких виконує в навчальному процесі визначену функцію. Вибір учителем домінуючої функції елемента є підставою для включення його в урок. Якщо дидактична мета уроку й окремих структурних елементів збігається, то їхнє включення в урок є обов'язковим. Можна включати й інші елементи, якщо вони дають змогу вирішувати виховні й розвиваючі завдання.
Щоб відновити опорні знання, на яких базуються нові знання, учитель використовує такі елементи, як систематизація застосування, повторення й виявлення знань. Вибір зазначеного елемента він обґрунтовує раніше отриманими знаннями й часом, що відокремлює цей урок від того, на якому ці знання вже розглядалися.
Кожний структурний елемент уроку відповідає певному етапу діяльності учня. Робота учнів на кожному з них організується за визначеним планом, який учитель (коректує залежно від обраного способу роботи й засобів навчання, що використовуються.
Методисти визначають поетапну діяльність учителя над уроком.
Організація початку уроку
А ‒ продумування дій учителя при складанні плану уроку Обґрунтування необхідності включення певного етапу. Дидактична мета: стимулювання діяльності учнів, забезпечення їхньої загальної підготовки; домінуюча функція ‒ організуюча; завдання етапу ‒ забезпечення своєчасного й організованого початку уроку.
Добір прийомів. Учитель продумує взаємне вітання, перевірку відсутніх учнів, перевірку робочих місць, оцінку зовнішнього вигляду учнів, забезпечення емоційного робочого настрою учнів.
Організація діяльності учнів. Учитель визначає необхідність подачі рапорту чергових (письмово або усно), самоперевірки робочих місць, залучення уваги учнів до роботи словом, за допомогою сигналів та ін.
Б ‒ уточнення дій учителя й учня для конкретного класу.
Коректування завдань етапу: усвідомлює вплив і розклади занять дня і тижня, гігієнічних умов і працездатності учнів.
Коректування прийомів: виділяє і враховує особливості роботи конкретного колективу.
Коректування діяльності учнів: продумує, як урахувати психологічні особливості окремих учнів класу.
В ‒ усвідомлення виконаних дій після проведення уроку.
Аналіз реалізованих завдань: усвідомлює виховне значення цього етапу з урахуванням ситуативних змін у готовності учнів до уроку.
Виділення чинників, що впливають на організацію учнів: учитель оцінює прихід учнів до класу; виділяє прийоми, що забезпечують підготовку робочих місць; фіксує час, витрачений на відновлення готовності до активної роботи.
Оцінка діяльності учнів: фіксуються прийоми, що сприяють найефективнішому початку уроку.