Консолідована фінансова звітність
Якщо компанія володіє понад 50% акцій іншої компанії, то вважається, що інвестор володіє контрольним пакетом акцій і має змогу контролювати діяльність об’єкта інвестування, тобто приймати рішення щодо питань його фінансово-господарської діяльності.
Компанія-інвестор розглядається як батьківська (материнська, холдінгова) компанія, а компанія, що є об’єктом інвестування, — як дочірня. Таким чином, дочірня компанія — це компанія, яка контролюється іншою (батьківського) компанією. У свою чергу, материнська компанія — це компанія, яка має одну чи декілька дочірніх компаній. З юридичного погляду батьківська компанія та її дочірні підприємства є окремими юридичними особами і складають окремі фінансові звіти. Однак, оскільки рада директорів (чи інший керівний орган) батьківської компанії одночасно володіє вирішальним голосом у радах директорів дочірніх компаній, то об’єднання компанії (батьківської та дочірнім) може розглядатися як окрема економічна одиниця (рис.9.1).
У міжнародній практиці батьківська компанія з усіма її дочірніми компаніями називається групою. Зрозуміло, що акціонерів та кредиторів батьківської компанії цікавлять результати всіх операцій, що здійснюються під контролем батьківської компанії, зокрема й дочірніми компаніями.
У зв’язку з цим поряд з фінансовими звітами окремих компаній у багатьох країнах світу складаються звіти, які відображають фінансовий стан і результати діяльності групи компаній.
Рис.9.1. Обліковий та юридичний аспекти взаємозв’язків батьківської та дочірньої компаній
Такі звіти називають консолідованими фінансовими звітами. Консолідована фінансова звітність – це фінансова звітність групи, яку розглядають, як єдине підприємство. Характерною рисою цієї звітності є те, що активи, обов’язки, доходи та витрати двох чи більше юридично самостійних одиниць об’єднуються в окрему систему фінансової звітності.
Методика і техніка складання консолідованої фінансової звітності
Міжнародний стандарт обліку №22 “Об’єднання компаній” передбачає два основні методи обліку в об’єднаннях підприємств:
1) Метод придбання.
2) Метод об’єднання інтересів (метод злиття).
Ці методи базуються на тому, що об’єднання підприємств – це або результат набуття одним підприємством контролю над іншим підприємством (чи підприємствами), або результат об’єднання інтересів двох чи більше підприємств.
Якщо батьківська компанія виплачує готівкові гроші чи видає боргові зобов’язання, набуваючи акції іншої компанії, то об’єднання підприємств обліковується за методом придбання.
Метод об’єднання інтересів застосовується в тому разі, коли акції дочірньої компанії набуті прямим обміном на акції батьківської компанії. Визначальний момент цієї операції полягає в тому, що акціонери дочірньої компанії стають акціонерами батьківської.
Метод придбання
Більшість об’єднань підприємств відбувається як результат набуття одним підприємством контролю над іншим чи кількома підприємствами. За методом придбання при складанні консолідованої звітності активи та пасиви придбаного підприємства повинні відображатися за їхньою ринковою вартістю на дату придбання.
Різниця між ціною набуття та ринковою вартістю придбаних активів повинна відображатися у фінансовій звітності як “ціна бізнесу” (гудвіл) і амортизуватися впродовж корисного строку використання чи (якщо є думка, що вона не перенесе доходу) списуватися за рахунок прибутку або резервів підприємства.
Якщо ціна придбання нижча, ніж сукупна ринкова вартість набутих чистих активів, то рівниця повинна:
а) розглядатися як доход майбутніх періодів і систематично відображатися у звіті про прибутки та збитки;
б) розподілятися між негрошовими активами, на які нараховується знос, пропорційно до їхньої ринкової вартості.
Процес консолідації фінансової звітності описано Міжнародним стандартом обліку №27 “Консолідована фінансова звітність та облік інвестицій у дочірні компанії”. Вона складається послідовним об’єднанням сум (статей), вказаних у фінансових звітах батьківської та дочірніх компаній. Щоб консолідована звітність містила інформацію про групу як про єдине ціле, у процесі її складання необхідно зробити низку врегулювань для усунення внутрігрупових операцій.
Внутрішньогрупові операції можуть означати, наприклад, реалізацію товарів, оренду майна, надання позик.
Коли компанії групи розглядаються окремо, то ці операції можуть охоплювати активи і обов’язки окремих компаній. Однак, коли об’єднання компаній розглядається, як окрема господарська одиниця, то ці активи і пасиви є результатом операцій всередині групи і не повинні входити у консолідовані звіти.
Консолідований баланс
Для розгляду методики складання консолідованого балансу наведемо умовний приклад.
Припустимо, що баланси батьківської та дочірньої компаній на дату придбання мають вигляд, наведений у табл.9.1. і 9.2.
Таблиця 9.1