Подання бухгалтерських документів. Відповідно до Загального плану бухгалтерської справи річні бухгалтерські звітні документи складаються з балансового звіту
Відповідно до Загального плану бухгалтерської справи річні бухгалтерські звітні документи складаються з балансового звіту, звіту про прибутки та збитки і коментарів до цих звітів. Усі документи можна давати в повному та скороченому варіантах. Як правило, всі компанії зобов'язані використовувати повний варіант, коли не виникає умов, які дають їм змогу скористатися скороченою формою. Це можна зробити, якщо показники діяльності не перевищують два з трьох установлених обмежень:
1) загальний обсяг активів — 900 тис. євро;
2) чистий товарообіг — 1850 тис. євро;
3) середня чисельність працівників — 250 осіб.
Балансовий звіт складається за такими правилами: його подають у горизонтальному форматі в повному та скороченому варіантах, в останньому варіанті вказується менше подробиць. Слід особливо зазначити, що балансовий звіт має чотири колонки, з яких перші три стосуються останнього фінансового року, що завершився, і показують валовий дохід, амортизаційні відрахування та чистий дохід. Остання колонка призначена для показників чистого доходу за попередній рік.
Балансовий звіт
Актив:
Основний капітал
Нематеріальні активи (включаючи витрати на підготовку
виробництва)
Матеріальні активи
Постійні інвестиції
Основний капітал у процесі будівництва
Оборотний капітал
Товарно-матеріальні запаси
Дебітори
Тимчасові інвестиції
Готівка в банку та касі
Нараховані надходження і витрати за попередньою оплатою
Усього активів.
Пасиви:
Акціонерний капітал і заборгованості
Акціонерний капітал
Резерви для переоцінки
Резерви
Прибуток після сплати податків
Резерви для виплати зобов'язань і платежів
Довгострокові заборгованості
Поточні зобов'язання
Відстрочені надходження і витрати
Усього пасивів.
Звіт про прибутки та збитки, як і балансовий звіт, має містити, крім показників за звітний фінансовий рік, зведення за попередній період. Він також має горизонтальний формат для повного та скороченого варіантів. У ньому надходження і витрати класифікуються за характером операцій. Як у випадку з балансовим звітом, його повна та скорочена форми мають однакову структуру, але скорочена форма містить менший обсяг зведень, що подаються.
Результати роботи компанії поділяються на прибуток від основного виду діяльності, фінансові результати, прибутки та збитки від звичайних і надзвичайних операцій.
Коментарі до бухгалтерських звітів надають користувачам додаткову інформацію до тієї, яка увійшла в балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки. Характерні риси звітних бухгалтерських документів Португалії:
—проведення податкових коригувань у річному звіті про прибутки та збитки (наприклад для прискореної амортизації);
—сумнівні борги;
—отримані субсидії та податкові пільги.
Коли провідна компанія контролює більше 50 % прав голосу чи призначення більшості членів ради директорів, то вона зобов'язана подавати консолідовані бухгалтерські документи. Це має робити також група компаній, якщо вона перевищує два з трьох установлених обмежень:
1) загальний обсяг активів — 7,5 млн. евро;
2) чистий товарообіг — 15 млн. евро;
3) середня чисельність працівників — 250 осіб.
Однак зазначені обмеження не поширюються на ті групи, в яких хоча б одна з компаній зареєстрована на будь-якій фондовій біржі в ЄС.
Необов'язково подавати консолідовані звіти й у таких випадках:
—■ якщо дочірня компанія не впливає на загальну ситуацію;
—коли для одержання інформації необхідно понести значні витрати;
—якщо дочірня компанія розташована в країні, де політика уряду обмежує можливості головної компанії щодо контролю за нею;
—якщо дочірня компанія купується для швидкого перепродажу;
—— якщо дочірня компанія займається діяльністю, що різко відрізняється від діяльності основної групи.
Консолідовані документи включають: балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки і коментарі до цих звітів. Формат документів, які подаються, ідентичний тим, що діють для окремих компаній, але за одним винятком — у них має бути відображено частку участі дочірніх компаній.
Крім цього рекомендується ввести звіт про джерела фінансування і використання фондів.
Консолідовані документи груп компаній і залежних від них компаній готуються постатейним методом.
Якщо у групі є асоційовані члени, їхня частка враховується методом капіталів.
Відмінність між дочірньою й асоційованою компаніями полягає в тому, що в першій інвестор має визначений вплив на прийняті рішення, а у другій — правом деякого контролю володіє вся група.
Якщо у групи є частка в багатогруповій компанії, то тій, якою одночасно керують дві та більше компаній, варто застосовувати метод пропорційної консолідації. Відповідно до нього в показники групи включається частина активів і пасивів багатогрупової компанії, що відповідає частці групи. Гудвіл від консолідації має списуватися, як правило, максимум за 5 років. Однак цей період може бути продовжений, коли очікується, що передбачуваний термін дії гудвіла буде більшим.
Гудвіл може з'явитися в активах компанії тільки в тому випадку, коли вона купує іншу компанію і платить більше, ніж становить балансова вартість (активи мінус борги) компанії, яка продається. Отже, гудвіл може з'явитися лише в результаті угоди.
Гудвіл амортизується, як правило, за 5 років, якщо тільки не буде обґрунтована необхідність продовження цього терміну. У цьому випадку максимальний період продовжується до 20 років, але про це треба вказувати в коментарях до щорічних звітних документів.
Як і в інших країнах Західної Європи (Великобританія, Франція, Іспанія, Данія, Ірландія), амортизація гудвіла в Португалії не оподатковується.
Угоди в іноземній валюті перераховуються за поточним обмінним курсом на час їх здійснення. Наприкінці фінансового року грошові статті перераховуються за курсом на останній день року.
Якщо активи в іноземній валюті принесли прибутки чи збитки, вони безпосередньо відображаються у звіті про прибутки та збитки. Однак при одержанні різниці від перерахування пасивів в іноземній валюті через звіт про прибутки та збитки проводяться тільки збитки і реалізовані надходження. Нереалізовані надходження відображаються в пасиві балансового звіту доти, доки не буде твердої впевненості в тому, що їхнє надходження неминуче відбудеться; у цьому випадку їх можна відносити на прибуток. Різниця від перерахування позик, призначених для фінансування створення основних фондів, може розглядатись як частина їхньої собівартості.
Податкове законодавство дає змогу робити переоцінку основних фондів. Для цього можна користуватися пропорціями переоцінки, які засновані на індексі споживчих цін.
Ці переоцінки не обов'язкові для компанії і робляться за умови, що міністерство фінансів внесе корективи в поточне законодавство. За податковими нормами компанії можуть віднімати з оподатковуваної бази до 60 % додаткової амортизації з переоцінених основних фондів. Однак у щорічних бухгалтерських звітних документах необхідно відображати амортизаційні відрахування в повному обсязі, незважаючи на те, що якась частина з них податком не обкладається.
Основою оцінки основного капіталу є вартість придбання чи собівартість виробництва, до яких додаються витрати на транспортування, страхування, організацію робіт і митні збори. У собівартість матеріальних активів можна включати фінансові витрати на обслуговування позик, призначених для фінансування робіт з основними фондами на період їхнього проведення. Такі операції дозволено здійснювати тільки для основного капіталу і заборонено для оборотного.
Матеріальні активи повинні систематично амортизуватися протягом корисного терміну їх служби чи користування ними.
Витрати на дослідження та розробки можуть капіталізуватися, коли є достатньо підстав вважати, що компанія отримає в майбутньому з проведених досліджень відчутну користь. У цьому випадку інформація про це повинна надаватися в коментарях до звітних документів, а витрати - максимально швидко списуватися. При цьому максимальний термін списання не має перевищувати 5 років. Якщо є мотивовані докази необхідності продовження періоду, інформація про це має бути надана в коментарях до звітних документів.
Для оцінки матеріально-технічних запасів застосовується найнижчий показник зі значень їх собівартості чи ринкової вартості. Остання визначається як вартість відновлення сировини і чистої вартості їх виробництва.
В оцінку матеріально-технічних запасів включаються не тільки безпосередні витрати на їх виробництво, а й частина постійних виробничих платежів, окрім загальноуправлінських і фінансових витрат.
До методів оцінки матеріально-технічних запасів належать методи середньої зваженої, "останнім надійшов — першим використаний", "першим надійшов — першим використаний", метод стандартного запасу та інші.
Компанії, що займаються роздрібною торгівлею, можуть оцінювати свої запаси за ціною їх продажу за мінусом валового прибутку.
Для сировини можна використовувати метод базового запасу, тобто визначеної його кількості за встановленою ціною. Цей метод може застосовуватися за таких умов:
—якщо сировина не призначена для діяльності компанії загалом;
—якщо її обсяг, вартість і склад суттєво не змінюються;
—якщо оборот використання сировини дуже високий.
У незавершених контрактах, коли можна обчислити прибутки, отримані у процесі їх поточної реалізації, використовується метод процентного виконання. Його застосування не обов'язкове, і прибутки можуть бути розраховані після завершення контракту.
До фінансової оренди відносять угоди, що надають орендарю право купити згодом орендовану ним річ, при цьому її вартість зараховується до його активів і пасивів. При виплаті орендних платежів витрати на них розподіляються між ви-
платами за зобов'язаннями та фінансовими витратами, які відображаються у звіті про прибутки і збитки як витрати. Активи, що були капіталізовані, підлягають амортизації, термін якої залежить від періоду їхнього корисного терміну служби чи протягом терміну, визначеного в умовах орендної угоди.
Для короткотермінових оренд платежі обчислюються як витрати в період їх здійснення.
Особливості оподаткування
У Португалії податкове законодавство дуже впливає на бухгалтерські питання. Це особливо виявляється в проблемах, пов'язаних зі старінням запасів готових виробів, переоцінками й амортизаційними відрахуваннями основних фондів, резервами для амортизації активів, конфіденційними витратами, дотаціями на культуру, зростанням чи втратою вартості капітального майна і непередбачених податкових витрат. Деякі з них доцільно розглянути.
1. Резерви на старіння запасів готових виробів.Вони визначаються детальніше в податкових правилах, ніж у Загальному плані бухгалтерської справи.
2. Переоцінка основних фондів.Тільки 60 % додаткових амортизаційних відрахувань не оподатковуються. Однак у щорічних бухгалтерських звітних документах необхідно відображати амортизаційні відрахування в повному обсязі, незважаючи на те, що якась частина з них не оподатковується.
3. Амортизація основних фондів.Дозволеними методами є прямолінійний і зменшення вартості. Прискорена амортизація дозволяється, якщо основні фонди використовуються щодня в двох і більше змінах. Основний капітал із вартістю менше 100 євро може списуватися безпосередньо як витрати після його придбання.
4. Резерви для амортизації інвестицій.Вони не оподатковуються, що спричиняє протиріччя між підходом істинного та неупередженого подання і податковими правилами.
5. Амортизація гудвіла. У цьому випадку податок не стягується.
6. Резерв на неплатоспроможність.Близько 25 % боргів,
термін виплати яких настав від 6 місяців до 1 року, але не
здійснився, не оподатковуються. Якщо затримка платежу дося
гає 2 років, ця умова поширюється на 100 % боргу компанії. Однак
є випадки, коли податкові пільги в подібних випадках не діють:
—якщо боржник є компанією, підконтрольною урядові;
—якщо компанія володіє не менше 10 % акцій боржника і навпаки.
Коли боржник стає банкрутом, усі невиплачені ним борги компанії вважаються податковими збитками.
7. Конфіденційні витрати.Вони не відображаються, але вимагають 10 % додаткового оподатковування, навіть коли компанія зазнає збитків.
8. Дотації на культуру.Вони становлять 0,2 % чистого доходу за фінансовий рік, якщо тільки їхнім одержувачем не є держава чи державний інститут; у цьому випадку обмежень немає і всі вони не оподатковуються.
Для того, щоб обчислити, скільки треба заплатити за пенсійними схемами, застосовуються прийоми страхової справи. У таких перерахуваннях від оподатковування можна вивести до 15 % заробітної плати. Перерахування ці враховуються як витрати у звіті про прибутки та збитки і як заборгованість у пасиві балансового звіту.
Система бухгалтерського обліку та звітності в Португалії традиційно перебуває під значним впливом Франції. Це виявляється у діючих нормах і ролі, яку відіграє в країні податкове законодавство. Однак у добровільному прийнятті принципу пріоритету сутності над формою простежується вплив бухгалтерської системи Великобританії.