Класифікація методів навчання за Ю. Бабанським
Лекція 8. МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ
ПЛАН
1. Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання.
2. Методи викладання.
3. Методи учіння.
4. Пасивні, активні та інтерактивні методи навчання.
Поняття про методи та прийоми навчання.
Класифікація методів навчання
Метод (від гр. methodos) – шлях до чогось, спосіб пізнання. Під методами навчання розуміють способи спільної, упорядкованої, взаємозв’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на досягнення завдань процесу навчання. Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності учителя (викладання) і діяльності учня (учіння). Учитель за допомогою різноманітних способів допомагає учням засвоїти навчальний матеріал, сприяє активізації навчально-пізнавального процесу. У процесі цієї діяльності досягається набуття учнями знань, формування вмінь, навичок, світогляду, розвиток пізнавальних здібностей і творчої активності та підготовка учнів до свідомого вибору професії або сфери трудової діяльності.
Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без правильно підібраних і використовуваних методів неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів.
У процесі навчання зв’язок методу з іншими компонентами взаємо-зворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту та форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їх практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовувані методи.
У структурі методів виділяються прийоми, тобто елементи методу. Ці елементи – не звичайна сума окремих частин цілого, а система, об’єднана логікою дидактичного завдання. Зокрема, якщо певний спосіб навчання педагог використовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питанні змісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. Натомість, якщо спосіб навчання використовується для з’ясування суті питання, для розкриття змісту матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод. Так, наприклад, розповідь є методом навчання, але на початку заняття вона може бути прийомом активізації уваги учнів. Отже, метод є способом діяльності, що охоплює весь її шлях, а прийом – це окремий крок в реалізації методу.
Педагогічна майстерність учителя ТНТ потребує не лише знання ним свого предмета, а й володіння методами і прийомами навчання. Ефективність навчання в школі залежить від уміння вчителя ТНТ правильно обрати метод або прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку. Досвідчені вчителі використовують найбільш, на їхній погляд, відповідні, індивідуальні метоли та прийоми, постійно їх вдосконалюючи і доповнюючи.
Методами навчання технологійназивають способи, за допомогою яких здійснюється навчально-трудова діяльність, тобто упорядкована взаємодія вчителя й учнів, спрямована на формування теоретичних знань і практичних умінь та підготовку учнів до життя і майбутньої трудової діяльності.
Методичні прийоми – це окремі заходи, які вчителі застосовують у процесі навчання технологій для створення умов ефективного розвитку пізнавальної діяльності учнів, більш раціональної організації навчання і праці учнів. Методи та методичні прийоми мають відповідати віковим освітнім можливостям учнів і забезпечити політехнічну спрямованість трудового навчання.
Відомий дослідник у галузі педагогіки Ю. Бабанський виокремлює три групи методів навчання (див. табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація методів навчання за Ю. Бабанським
| Методи організації та реалізації навчально-пізнавальної діяльності учнів | І підгрупа | За джерелом інформації | Словесні: розповідь, бесіда, лекція; Наочні: ілюстрація, Демонстрація; Практичні: досліди, вправи, практичні роботи |
| ІІ підгрупа | За логікою передачі і сприймання навчальної інформації | Індуктивні, Дедуктивні. Аналітичні, Синтетичні | |
| III підгрупа | За ступенем самостійності мислення школярів при засвоєнні знань | Репродуктивні, Проблемно-пошукові, Дослідницькі | |
| IV підгрупа | За ступенем керування учінням | Навчальна робота під керівництвом учителя; Самостійна робота з книгою; Письмова робота; Лабораторна робота; Виконання трудових завдань | |
| Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів | І підгрупа | Методи стимулювання інтересу до навчання | Пізнавальні ігри, навчальні дискусії; Створення ситуацій емоційно-моральних переживань; Створення ситуацій пізнавальної новизни; Створення ситуацій зацікавленості; |
| II підгрупа | Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в учінні | Переконання в значущості навчання; Вимоги, вправи з виконання вимог; Заохочення; Покарання | |
| Методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності учнів | І підгрупа | Методи усного контролю | Індивідуальне опитування; Фронтальне опитування; Усні заліки; Усні іспити; Програмоване опитування (анкетування) |
| II підгрупа | Методи письмового контролю | Контрольні письмові роботи; Заліки; Іспити; Програмовані письмові роботи (тестування) | |
| III підгрупа | Методи лабораторно-практичного контролю | Перевірочні практичні та лабораторні роботи; Машинний контроль |
Для навчання технологій найприйнятнішою є класифікація методів за способами діяльності вчителя (методи викладання) та учнів (методи учіння). Пояснюється це тим, що під час навчання цьому предмету особливо чітко виступають два взаємопов’язаних процеси – самостійна практична діяльність учнів та керівна діяльність вчителя ТНТ.
Методи викладання
Методи викладання є основними способами діяльності вчителя ТНТ. Їх умовно можна поділити на три групи: 1) методи усного викладу навчального матеріалу; 2) методи навчального демонстрування; 3) інструктаж; 4) методи перевірки та оцінювання знань, вмінь і навичок учнів. Розглянемо детальніше вказані методи викладання.
1. Методи усного викладу навчального матеріалувикористовують здебільшого при повідомленні нових знань і меншою мірою в процесі закріплення. Їх перевага полягає в тому, що учням за порівняно короткий час може бути повідомлено значний обсяг знань.
Пояснення–це детальне викладення навчального матеріалу з аналізом фактів, приведенням доказів, формулюванням висновків. Цей метод застосовується при вивченні теоретичного матеріалу чи практичної діяльності учнів в тому випадку, коли матеріал важкий для засвоєння. Пояснення проводять в строгій логічній послідовності. Перед учнями ставлять запитання, проблему, яку потім вирішують послідовними логічними доказами. Вагоме значення мають чіткість мовлення, його темп, образ мовлення.
Наприклад, пояснення принципу дії та будови знарядь праці, наукової сутності технологічних процесів тощо.
Розповідь як метод усного викладу навчального матеріалу при порівняно невеликих витратах навчального часу широко використовується вчителем ТНТ для пояснення учням теоретичних відомостей. Методом розповіді знання подаються учням у готовому вигляді, що вимагає лише розуміння матеріалу та його запам’ятовування, а не самостійної, активної, творчої роботи. Розуміння учнями викладеного навчального матеріалу перевіряється по закінченню розповіді. До розповіді необхідно ретельно готуватися, намітити план розповіді, зазначити місця де варто задати питання.
Наприклад, про будову та принцип дії контрольно-вимірювальних інструментів і приладів, механізмів, машин, апаратів, знарядь та інших засобів праці; про науково-природничі закономірності, на яких базуються виробничі процеси, що вивчаються; про біологічні особливості сільськогосподарських культур і тварин як наукової основи технології їх вирощування тощо. З метою політехнічного спрямування навчання технологій під час пояснення навчального матеріалу вчитель ТНТ використовує знайомі учням фізичні, хімічні, біологічні закономірності, які лежать в основі виробничих процесів, принципи дії того чи іншого знаряддя праці – механізму або машини.
Лекція – подібна до розповіді, лише триваліша за часом і під час неї повідомляється достатньо великий за обсягом навчальний матеріал з підтвердженнями фактами, здійснюється пояснення, узагальнення та формулюються висновки з важливих теоретичних проблем. Лекція супроводжується демонструванням натуральних об’єктів, наочних посібників, відеофільмів, а також рисунків і схем.Мета лекції – розкрити основні положення теми, досягнення науки, з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях. Лекції використовуються переважно на заключних заняттях з технологічного профілю у старших класах.
Бесіда – дозволяє активізувати мисленнєву діяльність учнів та одночасно слідкувати за її перебігом. Цей усний метод використовується значно частіше, ніж розповідь.
За призначенням у навчальному процесі розрізняють такі види бесід: 1) вступна – проводиться з метою підготовки учнів до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу; 2) бесіда-повідомлення – ґрунтується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків; 3) бесіда-повторення – використовується для закріплення навчального матеріалу; 4) контрольна бесіда – використовується для перевірки засвоєних знань.
За характером діяльності учнів у процесі бесіди виокремлюють такі її види: 1) репродуктивна – спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу; її проводять на основі вивченого навчального матеріалу (відповідаючи на запитання вчителя, учні повторюють пройдений матеріал, закріплюють його, водночас демонструючи рівень засвоєння); така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою, систематизуючою; 2) евристична (сократівська) – скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи набуті знання, спостереження і досвід; цей усний метод цінний у випадку, якщо вчитель ТНТ за допомогою правильно підібраних запитань і належного ведення всієї бесіди вміє залучити всіх учнів до активної роботи; 3) катехізисна – спрямована на відтворення відповідей, дає змогу проконтролювати розуміння учнями вже вивченого матеріалу, сприяє розвиткові мислення та тренує пам’ять.