Створення нового Цивільного Кодексу України.
У процесі дискусій було створено кілька проектів Цивільного кодексу України, які помітно відрізнялися один від одного.
Трансформації концепції проекту ЦК та її динаміку можна простежити, порівнюючи структуру його першого і наступних варіантів.
Перший варіант проекту Цивільного проекту передбачав існування схеми розділів:
1 - Загальні положення;
2 - Право власності;
3 - Володіння та інші речові права;
4 - Зобов'язальне право;
5 - Право інтелектуальної власності;
6 - Спадкове право;
7 - Міжнародне приватне право.
У цьому варіанті проекту привертає увагу введення в розділ «Загальні положення», глави про об'єкти цивільних прав, а також глави, які регламентують участь держави у цивільно-правових відносинах.
Цікавим є розділ третій. Якщо попередній розділ в основному відображає положення Закону «Про власність», то цей - концентрує норми про інститути як уже відомих радянському праву - право повного господарського ведення, право оперативного управління, так і ті, які не були відомі йому взагалі або застосовувалися частково: сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, довірча власність.
Розширено перелік зобов'язань: з'явилися зобов'язання з публічної обіцянки винагороди, ведення чужих справ, створення загрози заподіяння шкоди та деякі інші.
Проект Цивільного кодексу від 20 березня 1996 відрізнявся від наведеного варіанту структурою (у ньому 8 книг), більшим обсягом, системою викладу (книги діляться на розділи, розділи - на підрозділи, підрозділи - на глави, деякі розділи поділені на параграфи), низкою конкретних рішень.
Тенденція до забезпечення прав особистості знайшла, зокрема, відображення у виділенні спеціальної книги ЦК (другий) «Особисті немайнові права фізичних осіб», куди включені норми, спрямовані на забезпечення природного і соціального існування фізичної особи.
Змінився підхід до регулювання речових прав, яким у сукупності присвячена книга третя "Речове право", що містить розділ, що регулює загальні положення речового права, а також два спеціальних розділи: «Право власності» і «Володіння та інші речові права».
Було розширене коло відносин, що регламентують книгою IV - «Право інтелектуальної власності» та книгою п'ятою - «Зобов'язальне право».
Важливою новелою цього варіанту проекту ЦК було включення до нього спеціальної книги "Сімейне право», що відобразило тенденції до регулювання всіх відносин між фізичними особами єдиним Цивільним кодексом.
Проект ЦК України від 25 серпня 1996 року, прийнятий Верховною Радою України в 2002 р., зберігаючи наведену вище структуру, містив норми, що відображають положення Конституції України, більш детально регламентував ряд відносин.
Однак і цей варіант не виявився остаточним, оскільки дискусії про доцільність прийняття окремих Господарського та Сімейного кодексів спалахнули з новою силою, що призвело також до втрати позицій концепції Цивільного кодексу щодо ряду інших питань.
Після тривалих дискусій і неодноразових переробок проекту Цивільного Кодексу він 16 січня 2003 був прийнятий Верховною Радою, 27 лютого підписаний Президентом України та набрав чинності з 1 січня 2004 року.
ВИСНОВКИ
На даний момент Україна знаходиться в стані формування нової системи законодавства. Видається велика кількість нормативних актів різними правотворчими органами. І вже не перший рік юристи-правники чекають на затвердження систематизованих актів (насамперед кодексів), які б враховували тенденції і політичного і економічного розвитку незалежної держави. Насамперед - в галузі цивільного, сімейного, земельного права (останнє дуже актуальне), кримінального, адміністративного права, цивільного і кримінального процесу.
Тому на мій погляд, саме зараз на порозі чергової кодифікації законодавства України, цікавим є питання про те, як здійснювалась кодифікація законодавства в країні раніше, які уроки можна засвоїти з минулого, що використати найдоцільніше тепер. Отже, звернення до теми Кодифікація законодавства в УСРР 1922 - 1929 рр. є невипадковим.
Слід відмітити, що сама процедура підготовки і запровадження кодифікаційних актів має певну специфіку в порівнянні з загальним процесом правотворчості. В даній роботі буде приділена увага цьому питанню. Звичайно, процес кодифікації (як особливого виду систематизації, при якому зміст нормативних актів, що упорядковуються, істотно переробляється) в минулому - в 20-ті роки ХХ ст. і зараз істотно відрізняється. Але враховуючи темпи, якими просувається кодифікація в незалежній Україні, можливе запозичення певного позитивного досвіду з минулого.
Кодифікація законодавства в УСРР 1922-1929 років, як уже зазначалось в роботі, була дійсно унікальним явищем у правовому житті держави в цей період. Вона відрізнялась масштабністю, універсальністю, проводилась у стислі строки, була усесторонньою і глибокою. Цікавим є той факт, що кодифіковані акти, які не відповідали умовам життя суспільства і держави, швидко змінювались, перезатверджувались. Були розроблені й прийняті в короткі терміни Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільно-процесуальний, Земельний кодекси, Кодекс законів про працю, Кодекс законів про народну освіту, Ветеринарний кодекс, Закон про ліси, Положення про судоустрій. В ККВС готувались проекти Адміністративного, Житлового й Будівельного кодексів. В УРНГ обговорювалось питання кодифікації законодавства про промисловість і торгівлю, переглядався трудовий кодекс. В Наркомдемі працювали над Водним кодексом та ін.
При всьому позитивному були й значні недоліки й загрозливі тенденції. Проведена кодифікація покликана була перш за все забезпечити ефективне здійснення непу. Проте у міру формування командно-адміністративної системи управління все більше й більше стала переважати тенденція посилення примушування як основного методу регулювання суспільних відносин, що найбільш чітко проявилося в кримінальному праві. Законодавство України, що в значній мірі в першій половині 20-х років було рецепцією російського, стрімко інтегрувалась в другій половині 20-х років в загальносоюзне законодавство, для якого характерними були централізм і відсутність гуманістичних начал.
Для права періоду, що розглядається, характерним був класовий характер, захист інтересів, насамперед, робітників (насамперед в цивільно-процесуальному праві), і безумовно, право стояло на стороні державних інтересів. Це особливо яскраво проявилось в цивільному праві. Характерною тенденцією в розвитку кримінального і кримінально-процесуального права стала їх дегуманізація (підвищення мір кримінальної репресії, звуження прав громадян в кримінальному процесі). Слід зауважити, що негативною є практика застосування аналогії закону в галузі кримінального права, що є прямим порушенням принципу законності. Помітною була ідеологізованість законодавства розглядуваного періоду.
Але вже в 20-ті роки ХХ століття закладалася правова система України. В той же час проявилась тенденція до посилення регулюючого значення нормативного акту, що приймається центральними державними органами, укріплення їх стабільності, стійкості, до утворення у вигляді основополагаючої нормативної бази актів іншого рангу.
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Загальна література 1. Бандурка О., Пушкін О., Скакун О. Законодавча «шапка Мономаха» — до концепції нового Цивільного кодексу України//[текст]Віче. 1993 № 11. С 48 2. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения. [текст]М., 1999 (гл. 2). 3. Брагинский М. И. Общие положения нового Гражданского кодекса // Хозяйство и право, 1995. — № 1 4. Васильєв Е., Мамутов В. К. О гражданском кодексе Украины //Голос Украины 1996. 19 нояб[текст] С. 8) 5. Воронкова В. Яку державу ми будуємо?//Віче. 1996. № 12. С 23— І4; Кульчицький С Еволюція державного устрою в Україні: від тоталітаризму до демократії//[текст]Віче. 1997. № 1. С. 21—31 6. Господарські і підприємницькі відносини в економіці України та їх правове забезпечення//[текст]Право України. 1996. № 11. С. 10 7. Гольбке В. Торговое право и гражданское уложение/[текст]/ Журнал гражданского и уголовного права. 1884. Книга седьмая С. 68 8. Губин Е. П. Понятие интереса в гражданском праве//[текст]Вестн. МГУ. Сер. II. Право. 1980. № 4. С. 61 9. Довгерт А. Новий Цивільний кодекс України і світові тенденції розвитку приватного права/[текст]Дам же С. 19—24 10. Дмитріенко М., Ясь О. Благодійність як атрибут громадянського суспільства: Історія і сучасність//[текст]Розбудова держави. 1994. № 6 С. 38 11. Доповідь Я- Шевченко «Проблеми підвищення ефективності цивільного законодавства у сфері цивільно-правових відносин, а також доповідь Н. Кузнецової «Шляхи розвитку законодавства про підприємницьку пильність в Україні» на наук.-прак. конф., присвяченій Концепції розпитку законодавства України/[текст]/Право України. 1996. № 7. С. 11, 12 12. Дозорцев В. А. Один кодекс или два? (нужен ли Хозяйственный кодекс наряду с Гражданским?) // Правовые проблемы рыночной экономики в Российской Федерации. Труды Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. [текст]М., 1994. — Вып. 57. 13. Егоров О. Порівняльне правознавство про деякі особливості дальшого розвитку української правової системи//Право України.[текст] 1992. № 3 14. Экимов А. Я, Интересы и права в социалистическом обществе.[текст] Л., 1984. С. 6 15. Знаменський Г. Про концепцію господарського (торговельного) кодексу України//Право України[текст]. 1992. № 10. С 46 16. Зыкин И. С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. —[текст]М., 1983. 17. Конституція — правовий фундамент законності/[текст]/Право України 1994. № 5—6. С. 3 18. Карбонье Ж- Юридическая соціологія /[текст]Пер, с франц. М, 1986. С 199 19. Коваль Я. Який він насправді, феномен європейської культури/[текст]/Дзвін. 1996. № 9. С. 157 (див. також: Кошелівець І, Український Мюнхен // Всесвіт. 1996. № 12. С 213—214). 20. Копейчиков В., Медведчук В. Право як культурна спадщина.//[текст]Віче. 1996. № 7. С. 89 21. Кузьо Т. Якір стабільності для континенту//[текст]Політика і час 1996 № 4. С. 28 22. Кравченко В. Економічної функції держави //[текст]Право України. 1993. № 1. С 10. 23. Кучма Л. Демократична Україна у сучасному європейському контексті/Політика і час 1996. № 4 С. 3—7 24. Кодифікація приватного (цивільного) права України / А.С.Довіерт. О.А.Підопригора. Д.В.Боброва та ін. За ред. А.С.Довгерта. [текст]К.: Укр. центр правничих студій. 2000. — 336 с 25. Коркунов Н. М Лекции по общей теории права СПб.,[текст] 1898, С 165-183 26. Луць В. Договірне право: основні напрямки реформи цивільного права в Україні//3бірник статей та матеріалів. 2-е вид[текст] К., 1997. С 103—104 27. Матвеев Г. Экономическая реформа и кодификация гражданского законодательства /[текст]/ Государство и право. 1992. № 5. С. 50—51). Самі ж вони тяжіли і тяжіють до радянських зразків регулювання господарських відносин. 28. Матвеев Г. Про майбутній Цивільний кодекс України //[текст]Право України. 1992. № 10. С. 45. Про співвідношення торговельного та господарського права див.: Чанкин В. В. Торговое право: современные тенден нии//Государство и право. 1993. № 2. С 57—64. 29. Матеріали конференції «Актуальные проблемы формирования правового государства/[текст]/Краткие тезисы докладов и науч. сообщений. Харькои, 24 26 октября 1990. X., 1990 30. Опришко В. Основні положення проекту Концепції розвитку законодавства України до 2005 р.// Право України. 1996. № 7 С. 6; Підопригора О. А. Концептуальні питання створення нового Цивільного кочексу України: доповідь на респ. наук.-практ. конф. 14—15 квітня 1992 p. [текст]K-, 1992. С. 12 Міжнародні нормативні документи 31. Про поняття й характеристику конституційної реформи див.: Орзих М. Новая Конституция Украины действует. Конституционная реформа продолжается/[текст]/Юрид. вестник. 1996. № 3. С. 42—46. 32. Підопригора О. Проект Цивільного кодексу України у світлі нової Конституції ///[текст]/ Закон і бізнес. 1996. 13 лист 33. Про засади, які визначають демократичну державу на сучасному етапі, див: Кєльман М. Десять засад демократії//Право України. 1996. .4° 8 С. 7 — 10; Шкорута Л. Поняття моралі, права та держави//[текст]//Розбудова держави. 1997. № 1. С. 15—17 34. Пушкін О, Селіванов В. Відносини підприємництва: правовий статус їх суб'єктів//[текст]//Право України. 1994. № 5—6 С 9 35. Пронская Г. О профессионализме и нравственности в научном споре///[текст]/3акон и бизнес 1997 10 сентября. 37. Рабинович П. М. Время в правовом регулировании (философско-юридический аспект)///[текст]/Правоведение. 1990. № З С. 25 38. Рене Давид, Основные правовые системы современности/[текст]/. М„ 1988. С 91 39. Рабінович П. М. Загальна теорія права та держави: конспект лекцій Львів, 1992: Копейчиков В., Колодій А. Проблеми загальної теорії права і держави///[текст]/Право України. 1993. № 4. С 91 40. Ракитский Б. Реформа управления и диалектика интересов//[текст]//Экон. газ. 1988. № 43 41. Сверстюк Е. Повернення до пережитків минулого ///[текст]/Сучасність 1997 № 1. С 59 42. Сиренко В, Ф. Интересы — власть — управление/[текст]/. К., 1991. С. 111, 113 43. Тацій В., Грошевий Ю. Судові гарантії захисту прав та свобод людини і громадянина у проекті Конституції України //[текст]//ПравоУкраїни 1992. № 10. С 8 44. Темченко В. Теорія правосвідомості потребує нових підходів///[текст]/Рад,. право. 1990. № 10. С. 627 45. Харитонов Є. О. Приватне право у Стародавньому Римі. Одеса, 1996. С. 3—4; Васильченко В. Спадкове право Стародавнього Риму і сучасність///[текст]/Юрид. вестник. 1996 № 3. С. 85 Національні нормативні документи 46. Цивільне право України. Частина перша: Підруч. , Ч.Н.Азімов. М М.Сібільов, В.І Борисова та ін За ред. Ч.Н Азімова, С II.Приступи. В.М.Ігнатенка. [текст]/X.: Право. 2000. — 368 с 47. Цивільний кодекс України: Коментар / Є.О.Харитонов, Ю.С.Червоний, В.М.Зубар та ін. За заг. ред. Є.О.Харитонова та О.М.Калітенко. /[текст]/ X.. Одіссей. 2003 — 856 с |