Утворення Київської держави
Центр Русі сформувався в Середньому Подніпров'ї, у середовищі літописних полян. Після смерті напівлегендарного Кия (жив імовірно в середині V ст.) його нащадки правили на землях Русі, яка становила федерацію "племінних" володінь, кожне з яких було незалежним князівством, пов'язаним з Києвом тільки даниною та необхідністю виставляти на вимогу київського князя певні військові загони.Спочатку до Русі були приєднані древляни та західна частина земель сіверян, згодом - дреговичі. Окремі племена увійшли до союзу добровільно (літопис не повідомляє про збройні конфлікти з ними), інших було підкорено силою.На середину IX ст. у Східній Європі сформувалися і діяли три великих політичних утворення східнослов'янських племен, що фігурують в арабських джерелах під назвами Куявія, Славія та Артанія. Вчені вважають, що Куявія - це Київська Русь - держава Аскольда, одного з нащадків Кия (до складу цієї держави входили поляни, древляни, дреговичі та західна частина сіверян). Славія охоплювала землі ільменських слов'ян, столицею яких було місто Ладога. Щодо Артанії існує багато гіпотез, можливими центрами Артанії вчені називають Чернігів та Рязань.У середині IX ст. Київ досягає свого піднесення. Головні зовнішньополітичні інтереси князя Аскольда були зосереджені на півдні (Візантія. Болгарія) і південному сході (Хозарія, Кавказ, Арабський халіфат). Найвизначнішими зовнішньополітичними акціями київського князя були походи на Візантію (860 та 866 рр.), внаслідок яких були підписані вигідні для Русі договори. У 864 р. руси воювали з болгарами, в 865 р. - з полочанами, а в 869 р. - з кривичами.У 867 році Аскольд уклав союзний договір з візантійським імператором; Візантія виплачувала київському князю щорічну данину, а він зобов'язувався надавати їй військову допомогу. Однією з основних умов договору було хрещення Аскольда. До Києва було надіслано митрополита з шістьма єпископами.Подальша доля Аскольда, аж до трагічних подій 882 р., невідома. Стосовно Діра, якого літописи подають поряд з Аскольдом, учені вважають, що не могло статися через помилки літописця.Поки на півдні зміцнював свої позиції Київ; на півночі східнослов'янських земель - у Славії - внаслідок внутрішніх чвар до Новгорода (припускають, що головним містом Слави могла бути тоді Ладога) було запрошено норманського вождя Рюрика. Окремі дослідники допускають, що новгородський посад ник Гостомисл був тестем Рюрика, саме тому до Рюрика і переходить влада. Рюрик придушує опір словенів. Рюрик помер 879 року, залишивши спадкоємцем малолітнього Ігоря, а регентом при ньому - Олега, який був, можливо, його родичем.882 року Олег здійснив похід на Київ. Прибувши до міста під виглядом купців, варяги підступно вбивають київського князя Аскольда. Ігор стає формальним володарем Русі. Столицею об'єднаної держави - "матір'ю міст руських" - став Київ. Фактично саме Олег виконував функції правителя Русі в 882-911 рр.
Захоплення києва олегом . Князювання ольги , ігоря, святослава
ЗАХОПЛЕННЯ КИЄВА
У 882 Олег почав вдалі походи на Смоленськ і Любеч. Після цього він по Дніпру спустився до Києва, де князями були одноплемінники Рюрика, варяги Аскольд і Дір.Олег заманив їх до своїх човнів і, оголосив їм:«Ви нестабільність кн?з? ні роду кн?ж?, але аз' єсмь роду кн?ж?».Пред'явивши спадкоємця Рюрика, малолітнього Ігоря, Олег убив Аскольда і Діра.Никонівський літопис, компіляція різних джерел XVI століття, наводить докладна розповідь про це захоплення. Олегвисадив частину своєї дружини на берег, обговоривши таємний план дій. Сам, позначилася хворим, залишився в човні і послав до Аскольда й Діра сказати повідомлення, що везе багато бісеру та прикрас, а також має важливу розмову до князів. Коли ті влізли в човен, нібито хворий Олег сказав: «Аз єсмь Олег князь, а се є Рюриків Ігор княжич» - і тут же убивАскольда і Діра.Розташування Києва здалося Олегу дуже зручним, і він перебрався туди з дружиною, оголосивши:«Хай буде Київ матір'ю міст руських».Тим самим він об'єднав північний і південний центри східних слов'ян. З цієї причини саме Олега, а не Рюрика іноді вважають засновником Давньоруської держави.Наступні 25 років Олег був зайнятий розширенням своєї держави. Він підкорив Києву древлян, сіверян, радимичів. Два останніх племінних союзу були данниками хазарів. За переказами, Олег нібито сказав: «Я ворог їм, а з вами у мене ніякої ворожнечі. Не давайте хозарам, але платіть мені». Потім Олег завоював самі південні зі східно-слов'янських племен уличів і тиверців.898 роком «Повість временних літ» датує появу під Києвом угрів в ході їх міграції на захід. За даними угорської хроніки, князь Альмош розгромив неназваного російського князя (очевидно Олега), обложив його в Києві і погодився піти тільки після того, як руси заплатили йому викуп в 10 тис. марок сріблом.
ПОХІД НА ВІЗАНТІЮ
У 907, спорядивши 2000 тур по 40 воїнів у кожній (Повість минулих літ), Олег виступив в похід на Царгород. Візантійськийімператор Лев VI Філософ наказав закрити ворота міста і загородити ланцюгами гавань, надавши таким чином можливість варягам грабувати і розоряти передмістя Константинополя. Однак Олег пішов на незвичайний штурм: «І повелів Олег воям своїм зробити колеса і поставити на колеса кораблі. І коли подув попутний вітер, підняли вони в полі вітрила і пішли до міста». Перелякані греки запропонували Олегу мир і данину. Згідно з угодою, Олег отримав по 12 гривень за кожну кочет, і Візантія обіцяла платити данину на російські міста. На знак перемоги Олег прибив свій щит на воротах Царгорода. Головним результатом походу став торговий договір про безмитну торгівлю Русі у Візантії.Багато істориків вважають цей похід легендою. Про нього немає жодної згадки у візантійських авторів, досить докладно описали подібні походи в 860 і 941. Є сумніви і щодо договору 907 року, текст якого являє собою майже дослівну компіляцію договорів 911 і 944 року. Можливо, похід все ж був, але без облоги Царгорода. Повість временних літ в описі походу Ігоря Рюриковича в 944 передає «слова візантійського царя» до князя Ігореві: «Не ходи, а візьми данину, яку бравОлег, додам і ще до тієї данини».У 911 році Олег відправив до Константинополя посольство, яке підтвердило «багаторічний» світ і уклало новий договір. У порівнянні з «договором» 907 року з нього зникає згадка про безмитну торгівлю. Олег іменується в договорі «великим князем руським». У достовірності угоди 911 року сумнівів не виникає: вона підкріплюється як лінгвістичним аналізом, так і згадкою у візантійських джерелах.Повість временних літ повідомляє, що в 912 році князь Олег загинув від укусу змії.Олег доклав багато зусиль, аби федерацію східнослов'янських племен перетворити на нову централізовану державу з самодержавною формою правління. У зовнішній політиці на перший план вийшли стосунки з Візантією. У 907 р, Олег здійснив похід на Константинополь (Царгород) та примусив Візантію сплачувати Русі щорічну данину. Сучасні дослідники вбачають у повідомленнях літопису певні перебільшення. Під 911 роком літопис розповідає про новий похід київської дружини на Царгород.Князь Ігор (912-945) продовжив політику підкорення Києвом різних частин східнослов'янських земель, зокрема, древлян і уличів. Літопис розповідає про походи дружини Ігоря на Візантію в 941-944 роках. У кінці 944 або в 945 році, під час повторного збирання данини в землі древлян, стався вибух народного незадоволення. Древляни на чолі зі своїм князем Малом розгромили дружину київського князя, а самого Ігоря вбили.Княгиня Ольга (945-964) жорстоко помстилася древлянам за смерть свого чоловіка. Вона виявила мудрість в управлінні країною, підняла міжнародний престиж Русі. На чолі великого посольства вона відвідала в 946 р. Константинополь. Ольга прийняла християнство і сприяла його поширенню на Русі.За князювання сина Ігоря і Ольги - Святослава (964-972) відбувається ще більше піднесення і зміцнення Київської Русі. Святослав здійснив багато військових походів. Протягом 964-966 рр. він підкорив своїй владі в'ятичів та розгромив союзників Хозарії - болгар і буртасів. Дружина Святослава завдала поразки військам Хозарського каганату, оволоділа столицею Хозарії та дійшла до Каспійського й Азовського морів. Хозарський каганат як держава припинив своє існування. Руською стала хозарська фортеця Саркел на Дону (відтоді вона називалася Білою Вежею).Після цих перемог Святослав звернув увагу за Дунай, де йшла війна Між Болгарією та Візантією. У 968 р. Святослав розгромив болгарське військо й захопив 80 міст. Візантія негайно відновила дружні зв'язки з Болгарією і підбурила печенігів до нападу на Русь. Святослав разом з військом повернувся до Придніпров'я й прогнав кочівників. У 969р. Святослав знову рушив у Болгарію і спрямував свої війська до Царгорода. Але поблизу Адріанополя їх зустріла велика армія візантійського імператора Іоана Цимісхія. Битва не виявила переможця. Святослав відійшов у Болгарію.Навесні 971р. Іоан Цимісхій направив свої війська проти русів. Загони Святослава оточили в Доростолі. В липні 971 р. відбулася генеральна битва, після якої було укладено мир. Київський князь зобов'язався не воювати з Візантією і відмовитися від Болгарії та Криму. Але й після цього Святослав залишався небезпечним супротивником для Візантії. Візантійський уряд вирішив знищити Святослава за допомогою печенігів. В 972 р. у районі дніпровських порогів Святослав загинув у військовій сутичці з печенігами.
10. Київська русь….. ярослав мудрийСтавши князем у Києві, Ярослав Мудрий (1019— 1054) спрямував свої зусилля на відновлення централізованої держави, що послабилася за часів між князівських усобиць та набігів печенігів. Передусім він порозумівся щез одним братом — Мстиславом. Хоробрим, який претендував на великокнязівський престол. Поділивши Русь по Дніпру, брати управляли нею з двох центрів: Ярослав — з Києва, а Мстислав — із Чернігова. Після смерті останнього в 1036 р. одноосібним правителем величезної держави став Ярослав, який успішно продовжив реформаторську діяльність батька.Київська Русь у період князювання Ярослава Мудрого досягла найбільшого піднесення. Дбаючи про захисні держави, він відвоював захоплені Польщею Червенські міста і Волзьку волость, знову підкорив угро-фінські племена чуді, провів кілька успішних походів проти агресивних ятвягів і литовців, заснував міста Ярослав на р. Сян та Юр'їв над Чудським озером, які мали сприяти зміцненню північно-західних кордонів країни. На півдні Ярослав продовжив будівництво захисних споруд проти кочівників, зокрема, закладаючи по р. Рось міста Юр'їв, Корсунь та ін. У 1036 р. він успішно завершив боротьбу своїх попередників проти печенігів, розгромивши їхні орди під Києвом.Значну увагу приділяв Ярослав Володимирович внутрішній організації держави. Він розбудував і укріпив Київ, оточив його муром, звів Золоті ворота — головний парадний в'їзд до міста, цілу низку інших архітектурних споруд. Було також розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир. Дбав великий князь про розвиток освіти, засновував школи і бібліотеки. Неослабною князівською підтримкою користувалося християнство. В усіх великих містах розгорнулося будівництво храмів, засновувалися монастирі. Найбільший із них — славнозвісний Києво-Печерський — став важливим осередком не лише чернечого життя, а й культури, освіти, літописання. Важливою ознакою доби стало домінування руського люду в державному управлінні. Функція варягів зводилася до військової служби. З призначенням у 1051 р. київським митрополитом відомого вітчизняного релігійного діяча і письменника Іларіона було зроблено спробу зменшити залежність руської церкви від Константинополя.Важливим державним заходом Ярослава Мудрого було започаткування одного з перших писаних зводів законів — "Руської правди". Він узагальнив правові норми для громадян усієї держави, узаконив зміни, які сталися в суспільстві та свідомості людей і були викликані насамперед утвердженням феодального господарства. До того часу належить також створення першого літописного зводу 1037— 1039 рр.Свідченням могутності Київської Русі часів Ярослава, досягнення нею рівня найрозвинутіших країн середньовічної Європи були численні шлюби членів; великокнязівського роду з представниками найвпливовіших правлячих династій Заходу. Не випадково сучасники називали руського князя "тестем Європи". Усе це зміцнювало міжнародний авторитет Київської держави.В останні роки правління Ярослав Мудрий, прагнучи запобігти князівським міжусобицям після його смерті, запровадив принцип сеньйорату, згідно з яким поділ земель і політичної влади у державі здійснювався на основі старшинства. У разі смерті великого князя його місце посідав найстарший за віком брат чи найстарший син і всі князі пересувалися на один щабель угору в князівській ієрархії. Правда, пізніше з'ясувалося, що закладена у заповіті Ярослава система ротації влади була недосконалою, оскільки суперечила принципу спадкоємності від батька до сина. Це з часом призвело до зростання міжусобних чвар, насамперед між племінниками і дядьками. Нескінченні війни підточували сили і могутність Київської Русі, вели до її занепаду.