Монголо – татарська навала
Монгольська держава сформувалася в кінці ХІІ ст. Розрізнені племена обєднав хан Темучин. Обраний у 1206 р. верховним правителем усієї монголії – Чингісханом, він почав великі завойовницькі походи. Підкоривши Китай, вирушив у Середню Азію та на Кавказ. Полководці Чингісхана захопили Хором , Азербайджан , Грузії. Десятки держав і тисячі міст було розорено. У 1223 р. на р.Калці ( біля теперішнього Маріуполя ) склалося перше збройне зіткнення монголів із русичами, які прийшли на допомогу половцям. Однак руські князі навіть перед обличчям грізної небезпеки не змогли переступити через розбрат і спільно вдарили на ворога. У результаті обєднані русько- половецькі сили зазнали нищівної поразки: загинуло 6 князів та 9/10 руських воїнів. Але й монголо- татари , зазнавши значних втрат , не наважилися продовжувати похід в глиб Русі і повернули назад. Нова хвиля монгольського нашестя розпочинається 1237 р. , коли на прикордонних рубежах Русі зявилося 150-200-тисячне військо онука Чингісхана – Батия . Руські землі знали про підготовку цього походу, але поглинені власними чварами , нічого не зробили для обєднання сил. Як наслідок, упродовж зими 1237-1238рр.,було завойовано Рязанське та Владимиро-Суздальське князівства, всю Північно-Східну Русь. У 1239 р. після майже річного відпочинку , монголо-татарське військо, незважаючи на героїзм русичів , здобуло і зруйнувало Переяслав і Чернігів, а в грудні 1240р. після десятитижневих штурмів оволоділо Києвом,перебивши захисників та перетворивши столицю у руїни. Археологи вважають, що до монголо-татарської навали Київ мав до 8тис. Дворів, а після неї 200-300. Населення зменшилося з 50 до 2тис. З-понад 40 мурованих церков залишились, та й то дуже пошкодженими , якихось 5-6 .
Протягом наступного 1241 р. завойовники вогнем і мечем пройшли галицькі та волинські землі, вторглися у Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Трансільванію. Проте знекровлені на Русі кочівники вже 1242р. були змушені припинити своє просування у західному напрямку. Повернувшись у пониззя Волги, вони засновують нову державу у складі Монгольської імперії- Золоту Орду зі столицею у м. Сарай. Звідси хан Батий розіслав своїх послів по руських землях, вимагаючи у місцевих князів покори й визнання себе за верховного правителя. З того часу Київська Русь як незалежна держава перестає існувати, на її землях встановлюється багатолітнє іноземне іго, яке закконсервувало удільну роздробленість; перешкоджало централізації земель і відродженню державності. Залежність руських земель від завойовників проявлялася насамперед у трьох сферах: економічній, політичній , військовій. Економічна залежність зводилася до обкладання місцевого населення даниною , від якої звільнялася лише церква. Спочатку данину збирали татарські урядовці – баскаки, а згодом відповідальність за її сплату поклали на князів. У політичній сфері залежність полягала у затердженні Ордою князів на престолах та видача нею ярликів (грамот) на управління землями , не рахуючись ані з правами князів на той чи інший престол , ані з бажанням народу. Зокрема, Київ було передано у володіння володимиро-суздальским князям, які одними з перших визнали зверхність Орди, а згодом під владу ханським намісникам. У результаті Київ втрачає значення не лише політичного і економічного , а й церковного центру – на прикінці ХІІІст. Митрополит переїхав звідти у Володимир- на -Клязьмі , військова залежність передбачала обовязок руських князів делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у його воєнних походах. Крім того, з метою недопущення відродження Русі Золота Орда протягом майже всього періоду свого панування практикувала розпалювання ворожнечі між міцевими князями, а також періодичні спустошливі походи на їхні володіння . Лише до сер.ХІVст. от. На землі Північно- Східної таПівденно- Західної Русі було здійснено понад 20 воєнних нападів золотоординців.
Монголо – татарська навала мала для Русі катастрофічні наслідки, відкинувши її у розвитку на кілька століть назад. Загинула, була забрана у рабство, або втекла з насиджених місць значна частина населення в т.ч. й еліти , втрата якої не тільки помітно ослабила протидію загарбникам, а й торгівля , були зруйновані міста, за підрахунками археологів , із 74 руських міст ХІІ-ХІІІст. , відомих із розкопок, 49-були розорені полчанами Батия . до того ж 14- так і не піднялися з руїн, а ще 15 міст з часом перетворилися на села. До монгольського рівня камяне будівництво досягло лише через 100 років після навали Баатия .
Таким чином, існування Київської Русі як єдиної держави охоплюваало період з Іх ст. по 40-ві роки ХІІІст. Спочатку політичного формою її була централізована монорхія (ІХ ст.- 30-ті роки ХІІст.), а з настанням удільної роздробленості – монархія федеративна (30-ті роки ХІІ-40-ві роки ХІІІст.) За своїм соціально- економічним і культурним розвитком Київська держава перебувала на рівні передових країн середньовічної Європи. Вона підтримувала міцні економічні, політичні й культурні звязки з багатьма країнами світу , її військова могутність протягом кількох століть слугувала захистом від степових кочовиків не тільки для власного населення, а й для всієї європейської цивілізації. Однак у сер. ХІІІ ст. поступальному розвиткові Київської Русі непоправного удару завдали монголо- ьатари. Вони зруйнували державу. Її господарство , матеріальну й духовну культуру. І все ж державницькі традиції давньоруськго періоду продовжували жити, оскільки на їх основі утворилася Галицько – Волинська держава, безпосередня спадкоємиця Русі з центром у Києві.