Джерела фінансування інвестицій на підприємстві. 3 страница

3. Визначення форм реального інвестування. Ці форми визначаються виходячи з конкретних напрямків інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечують відтворення його основних засобів і нематеріальних активів, а також розширення обсягу власних оборотних активів.

4. Пошук окремих об’єктів інвестування й оцінка їхньої відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства.У процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики вивчається поточне пропозиція на інвестиційному ринку; відбираються для вивчення окремі реальні інвестиційні об’єкти, що найбільше повно відповідають напрямкам інвестиційної діяльності підприємства (її галузевої і регіональної диверсифікованості); розглядаються можливості й умови придбання окремих активів (техніки, технологій і т.п.) для відновлення складу діючих їхніх видів; проводиться ретельна експертиза відібраних об’єктів інвестування.

5. Підготовка бізнес-планів реальних інвестиційних проектів. Усі форми крупно об’ємних реальних інвестицій (крім відновлення окремих видів механізмів і устаткування в зв’язку з їхнім зносом) розглядаються як реальні інвестиційні проекти. Підготовка таких інвестиційних проектів вимагає розробки їхніх бізнес-планів у рамках самого підприємства. Для невеликих реальних інвестиційних проектів допускається розробка короткого варіанта бізнес-плану (з викладом тільки тих розділів, що прямо визначають доцільність їхнього здійснення).

6. Забезпечення високої ефективності реальних інвестицій.Відібрані на попередньому етапі об’єкти інвестування аналізуються з позиції їхньої економічної ефективності. При цьому для кожного об’єкта інвестування використовується конкретна методика оцінки ефективності. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих інвестиційних проектів за критерієм їхньої ефективності (прибутковості), за інших рівних умов відбираються для реалізації ті об’єкти реального інвестування, що забезпечують найбільшу прибутковість.

7. Забезпечення мінімізації рівня ризиків, зв’язаних з реальним інвестуванням. У процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики повинні бути в першу чергу ідентифіковані й оцінені ризики, властивому кожному конкретному об’єкту інвестування. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих об’єктів інвестування за рівнем їхніх ризиків і відбираються для реалізації ті з них, що за інших рівних умов забезпечують мінімізацію інвестиційних ризиків. Поряд з ризиками окремих об’єктів інвестування оцінюються інвестиційні ризики, зв’язані з реальним інвестуванням у цілому. Це напрямок інвестиційної діяльності зв’язано з відволіканням власного капіталу у великих розмірах і, як правило, на тривалий період, що може привести до зниження рівня платоспроможності підприємства по поточним зобов’язаннях. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів здійснюється часто за рахунок залучення значного обсягу позикового капіталу, що може привести до зниження фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді. Тому в процесі формування даної інвестиційної політики варто заздалегідь прогнозувати, яке вплив інвестиційні ризики зроблять на прибутковість, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

8. Забезпечення ліквідності об’єктів реального інвестування. Здійснюючи реальне інвестування варто передбачати, що в силу істотних змін зовнішнього інвестиційного середовища, кон’юнктури інвестиційного чи ринку стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді по окремих об’єктах реального інвестування може різко знизиться очікувана прибутковість, підвищитися рівень ризиків, знизитися значення інших показників інвестиційної привабливості для підприємства. Це зажадає ухвалення рішення про своєчасний вихід ряду об’єктів реального інвестування з інвестиційної програми підприємства (шляхом їхнього продажу) і реінвестування капіталу. З цією метою по кожнім об’єкті реального інвестування повинна бути оцінений ступінь ліквідності інвестицій. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих реальних інвестиційних проектів за критерієм їхньої ліквідності. За інших рівних умов відбираються для реалізації ті з них, що мають найбільший потенційний рівень ліквідності.

9. Формування програми реальних інвестицій. Відібрані в процесі оцінки ефективності реальні інвестиційні проекти підлягають подальшому розгляду з позицій рівня ризиків їхньої реалізації й інших показників, зв’язаних з цілями їхнього здійснення. На основі такої всебічної оцінки з урахуванням планового обсягу інвестиційних ресурсів підприємство формує свою програму реальних інвестицій на майбутній період. Якщо ця програма сформована по визначальній пріоритетній меті (максимізація прибутковості, мінімізація інвестиційного ризику і т.п.), то необхідності в подальшій оптимізації програми реальних інвестицій не виникає. Якщо ж передбачається збалансованість окремих цілей, то портфель оптимизируется по різних цільових критеріях для досягнення їхньої збалансованості, після чого приймається до безпосередньої реалізації.

10. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційної програми. Основними документами, що забезпечують реалізацію кожного конкретного реального інвестиційного проекту, є капітальний бюджет і календарний графік реалізації інвестиційного проекту.

Капітальний бюджет розробляється, звичайно, на період до одного року і відбиває усі витрати і надходження засобів, зв’язані з реалізацією реального проекту.

Календарний графік реалізації інвестиційного проекту (програми) визначає базові періоди часу виконання окремих видів робіт і покладання відповідальності виконання (а відповідно і ризиків невиконання окремих етапів робіт) на конкретних представників замовника (підприємства) чи підрядчика відповідно до їх функціональних обов’язків, викладеними в контракті на виконання робіт.

2.2.3. методика ЕКОНОМІЧНОГО аналізу ЕФЕКТИВНОСТІ інвестиційних проектів

Економічний аналіз ефективності намічуваних капіталовкладень має на увазі вибір найкращих об'єктів і способів фінансування. Головним критерієм оцінки проекту є комерційна ефективність. Цей метод заснований на мінімізації витрат, максимізації доходів і дає гарні результати при оцінці ефективності невеликих проектів з короткими строками окупності витрат.

Що стосується великих проектів із тривалими строками окупності, те навряд чи застосування критерію комерційної ефективності дасть достовірні результати. Та й великі проекти не під силу українським інвесторам, вони вимагають обов'язкової підтримки з боку держави.

Критерієм оцінки ефективності таких проектів повинні стати показники загальноекономічної (національної) ефективності, тобто оцінюватися повинен прямий непрямий і повний ефект.

При тривалих термінах реалізації проектів і введенні об'єктів в експлуатацію чергами така послідовність розрахунків може застосовуватися спочатку для кожної черги, потім для проекту в цілому.

З погляду інвестора (фізичної, юридичної чи особи держави в цілому), може застосовуватися різний підхід до визначення ефективності проекту. Так з погляду індивідуального інвестора, якого цікавить тільки прямий ефект досить розрахувати просту очікувану норму за капітал.

Колективного інвестора (акціонерне товариство), крім того, буде цікавити також очікуваний непрямий ефект, що виразиться в підвищенні рівня життя суспільства, поліпшенні екологічної ситуації, підвищенні обороноздатності держави і т.д.

У розрахунках непрямий ефект для підприємства завжди має негативну величину і виражається податковою ставкою на інвестиції, чи прибуток доход. Для держави як інвестора ефективність кожного інвестиційного чи проекту програми й інвестиційної діяльності в цілому буде виражатися в приросту валового внутрішнього продукту. У відповідність з методологією міжнародної системи валовий внутрішній продукт - це сумарна додана вартість, зроблена суб'єктами національної економіки. По окремому інвестиційному проекті складової валового внутрішнього продукту буде потік коштів, що включає чистий прибуток інвестора, заробітну плату працівників, що сплачуються податки бюджетам, відсотки фінансово кредитним установам, виплачувані дивіденди акціонерам, нерозподілений прибуток.

Зовнішньоекономічна діяльність, залучення іноземних інвестицій обумовлює необхідність при оцінці інвестиційних проектів розраховувати валовий національний доход як суму усіх відомих доходів усіх суб'єктів національної економіки.

Відношення цих показників до обсягів інвестицій по проектах дасть їхню загальноекономічну оцінку, що враховує прямої і непрямий ефект.

2.2.4. ОСНОВНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ

Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій базується на концепції тимчасової вартості грошей і заснована на наступних принципах:

1) Оцінка ефективності використання вкладеного капіталу виробляється шляхом зіставлення грошового потоку (cash flow), що формується в процесі реалізації інвестиційного проекту і вихідної інвестиції. Проект визнається ефективним, якщо забезпечується повернення вихідної суми інвестицій і необхідна прибутковість для інвесторів, що надали капітал.

2) Капітал, який інвестується так само як і грошовому потоці приводиться до дійсного чи часу до визначеного розрахункового року (який, як правило, передує початку реалізації проекту).

3) Процес дисконтування капітальних вкладень і грошових потоків виробляється по різних ставках дисконту, що визначаються в залежності від особливостей інвестиційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Суть усіх методів оцінки базується на наступній простій схемі:

Вихідні інвестиції при реалізації якого або проекту генерують грошовий потік CF1, CF2...., CFn. Інвестиції визнаються ефективними якщо потік достатній для:

повернення вихідної суми капітальних вкладень;

забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Найбільш поширені наступні показники ефективності капітальних вкладень:

дисконтований строк окупності (РР);

чисте сучасне значення інвестиційного проекту (NPV);

внутрішня норма прибутковості (прибутковості, рентабельності (IRR).

Якщо мова йде про виробничі інвестиції, то в більшості випадків елементи цього потоку формуються з показників інвестиційних витрат і чистого доходу. Під чистим доходом розуміють загальний доход (виторг), отриманий у кожнім тимчасовому відрізку, за винятком усіх платежів, зв'язаних з його створенням і одержанням. У ці платежі входять усі дійсні витрати (прямі і непрямі) по оплаті праці і матеріалів, податки. Інвестиційні витрати включаються в потік платежів з негативним знаком.

Аналіз виробничих інвестицій в основному полягає в оцінці і порівнянні ефективності альтернативних інвестиційних проектів. Як вимірники тут застосовують як формальні характеристики, засновані на дисконтуванні потоків очікуваних надходжень і витрат, так і показники, обумовлені на основі даних бухгалтерського обліку.

Оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників. Який би метод оцінки ефективності капітальних вкладень ні був обраний, так чи інакше він зв'язаний із приведенням, як інвестиційних витрат, так і доходів від капіталовкладень до одного моменту часу, тобто з розрахунком відповідних сучасних величин.

У світовій практиці немає єдиної методології оцінки ефективності інвестицій. Власне кажучи, кожна корпорація, керуючись накопиченим досвідом, наявністю фінансових ресурсів, цілями, переслідуваними в даний момент, і т.д. розробляє свою методику.

В аналізі інвестиційних проектів знайшли застосування ряд основних методів оцінки ефективності:

1) Внутрішня норма рентабельності (IRR);

2) Метод чистої приведеної (сучасної) вартості (NPV).

2.2.4. концепція вартості грошей у часі

Планування інвестицій, визначення їх доцільності, прибутковості завжди є прогнозуванням майбутніх доходів і витрат, тобто грошових по­токів. Чи однакову грошову цінність мають дохід, скажімо, 10 тис. грн., який буде одержано цього року, і такий самий дохід через три роки?

Якщо маємо 10 тис. грн. зараз, то через рік за умови, що зберігатимемо їх у банку під 5 % річних, вони вже дорівнюватимуть 10,5 тис. грн., ще через рік — 11 тис. грн. і т. д. А щоб мати через рік 10 тис. грн., сьогодні треба покласти в банк (мати в наявності) 9,5 тис. грн. Отже, у розрахун­ках, оцінках, порівняннях обсягів коштів, що розділені між собою часом, треба враховувати зміну їх вартості.

Майбутня вартість грошей – це сума інвестованих зараз грошових коштів, в яку вони перетворяться через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотку. Розраховується наступним чином:

де FV – майбутнє значення суми грошей;

PV – теперішня вартість вкладеної суми грошей;

t – період часу (рік);

r – ставка відсотку.

Такий перехід від оцінювання вартості грошей сьогодні до їх вартості в майбутньому називається компаундуванням.

Зворотний процес отримання сьогоднішнього еквівалента вартості коштів, що мають бути в майбутньому, називається дисконтуванням. Загальна формула приведення обсягу коштів майбутнього періоду до еквівалентного обсягу поточного року має такий вигляд:

Теперішня (сучасна, приведена) вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки відсотку до теперішнього часу.

Розраховується наступним чином:

де PV – теперішнє значеннямайбутньої суми грошей;

FV – майбутня вартість вкладеної суми грошей;

t – період часу (рік);

r – ставка дисконту.

-коефіцієнт дисконтування.

Приклад 1

Визначити сучасну вартість 20 000 грн., яки повинні бути виплачені за 4 роки. Протягом цього періоду на первинну суму нараховуються відсотки за ставкою 8% річних.

грн.

Приклад 2

Визначити, яку суму необхідно покласти на депозит, щоб за 3 роки отримати 4 000 грн. Примінити ставку відсотку 12 %.

грн.

Приклад 3

Визначити доцільність двох проектів: маючи 100 тис. грн., купити будинок з метою його продажу через п’ять років за 120 тис. грн. чи покласти ці 100 тис. грн. у банк під 5 % річних?

Інвестиції в нерухомість через5 років дадуть 120 тис. грн. Інвестиції в банківські депозитні сертифікати дадуть змогу одержати:

10 x 10,055=128 тис. грн.

Порівняння одержаних величин свідчить на користь останнього проекту. Зауважимо надалі, що можливість використання грошей просто як вклад у надійному банку або іншим безризиковим способом, що прино­сить щорічні проценти приросту, є альтернативним варіантом викорис­тання інвестицій для будь-якого інвестиційного проект. Цей принцип лежить в основі визначення чистої приведеної вартості проекту за допо­могою дисконтування.

2.2.5 Аналіз інвестиційних проектів методом чистої теперішньої вартості (NPV)

Основним принципом оцінювання ефективності є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефек­тивність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, що відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оці­нити доцільність інвестицій системніше.

Метод NPV базується на порівнянні величини первісної інвестиції із загальною сумою дисконтованих грошових потоків (теперішня вартість майбутніх грошових надходжень мінус сума первісних інвестицій).

Теперішнє значення вхідного грошового порівнюється з теперішнім значенням вихідного потоку, зумовлюваного капітальними вкладеннями для реалізації проекту. Різниця між потоками є чисте теперішнє значення, т.п. значення, величина якого визначає правило прийняття рішення.

Загальну формулу NPV для п лет, можна сформулювати таким чином:

 

,

 

де NPV – чиста приведена (теперішня) вартість,

CF – величина грошового потоку;

PV – значення вкладеної суми грошей;

IC – первісна інвестиція;

t – період часу (рік);

r – ставка відсотку.

Рішення для незалежного інвестиційного проекту приймається виходячи із наступного:

- якщо NPV проекту більше чи рівне 0, проект приймається до реалізації;

- якщо NPV проекту менш 0, проект відхиляється.

Рішення для декілька альтернативних інвестиційних проектів приймається виходячи із наступного:

- якщо NPV проектів менш 0, усі проекти слід відхилити;

- якщо NPV кожного проекту позитивне, приймається до реалізації проект з більшим значенням NPV.

Інтерпретація значення NPV – NPV це „запас міцності”, призваний компенсувати можливу помилку при прогнозуванні грошових потоків, тобто гроші „запасні”. Т.ч. метод NPV автоматично забезпечує повернення первісної інвестиції.

Приклад 1

Підприємство розглядає доцільність придбання нового обладнання за ціною 18 000 грн. Щорічні надходження після урахування податків складуть 5 700 грн. Робота обладнання розрахована на 5 років. Необхідна норма прибутковості – 12%. Оцініть доцільність методом NPV.

Проект приймається тому що NPV позитивний.

 

Приклад 2

Холдингова компанія має можливість придбання нової технологічної лінії. Вартість якої 15 000 тис. грн., строк експлуатації 5 років, знос на обладнання нараховується методом лінійної амортизації, тобто 20% річних. Виручка від реалізації продукції прогнозується по роках в наступному обсязі ( тис. грн.): 10 200, 11 400, 12 300, 12 000, 9 000. поточні витрати по роках здійснюється таким чином: 5 100 тис. грн. в перший рік експлуатації. Щорічно експлуатаційні витрати зростаються на 4 %. Ставка податку на прибуток – 40%. Ціна авансованого капіталу – 14%.

Розрахуємо дані по роках.

тис. грн.

Показники Роки
Обсяг реалізації 10 200 11 100 12 300 12 000 9 000
Поточні витрати - 5 800 - 5 304 - 5 516,2 - 5 736,8 - 5 966,3
Знос - 3 000 - 3 000 - 3 000 - 3 000 - 3 000
Прибуток до оподаткування 2 100 2 796 3 783,8 3 263,2 33,7
Податок на прибуток - 840 - 1 118,4 - 1 513,2 - 1305,3 -13,5
Чистий прибуток 1 260 1 677,6 2 270,6 1 957,9 20,2
Чисти грошові надходження 4 260 4 667,6 5 270,6 4 957,9 3 020,2

 

NPV = 4 200 x 1,14 -1 + 4 667,6 x 1,14 -2 + 5 270,6 x 1,14 -3 + 4 957,9 x 1,14 -4 + 3 020,2 x 1,14 -5– 15 000 =

= 15 390,0 – 15 000 = 390 тис. грн.

Проект приймається тому що NPV позитивний.

2.2.6. Аналіз інвестиційних проектів методом внутрішньої норми прибутковості (IRR)

Під нормою рентабельності (внутрішньої нормою прибутковості) інвестиційних проектів – IRR слід розуміти таке значення коефіцієнту дисконтування, при якому NPV проекту дорівнюється нулю:

IRR = r, при якому NPV = f (г) = 0,

 

 

 

Тобто IRR можна вважати або мінімально допустимою нормою прибутку, або максимальною ставкою відсотку, під яку підприємство може залучити кошти для інвестицій, щоб не мати грошових збитків за даним проектом.

За визначенням внутрішня норма рентабельності – це таке значення показника дисконту, при якому значення інвестиції дорівнюється значенню грошових потоків коштів за рахунок інвестиції або значення показника дисконту, при яком забезпечується нульове значення чистого значення інвестиційних вкладень.

Математичне визначення внутрішньої норми прибутковості IRR=r, при якому NPV = 0, припускає рішення наступного зрівняння:

,

де CF – величина грошового потоку;

IC – первісна інвестиція;

t – період часу (рік);

r – вартість капіталу (ставка дисконту.

Рішення на основі метода приймається виходячи із наступного:

 якщо IRR проекту більше або рівно вартості капіталу, проект приймається до реалізації;

 якщо IRR проекту менш вартості капіталу, проект відхиляється.

Цій показник визначає рівень окупності коштів, направлених на цілі інвестування. Сенс розрахунку коефіцієнту при аналізі ефективності інвестицій в наступному: IRR визначає максимально допустимий відносний рівень витрат, яки можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад якщо проект повністю фінансується за рахунок суди комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу припустимого рівня банківській ставки відсотку, перевищення якої робить проект збитковим.

 

Приклад

Необхідно визначити значення IRR для проекту, розрахованого на 3 роки, який вимагає інвестицій у розмірі 20 000 грн. і має прогнозні грошові потоки у розмірі 3 000 грн., 8 000 грн., 14 000 грн.

 

Візьмемо два значення ставки відсотка для коефіцієнта дисконтування і 1= 15 %, і 2= 20 %.

Розрахунок приведемо у таблиці.

тис. грн.

Рік Грошовій потік і 1= 15 % dt=1/(1+0,15)t NPV1 Рік Грошовій потік і 2= 20 % dt=1/(1+0,20)t NPV2
- 20,0 1,0 - 20,0 - 20,0 1,0 -20,0
6,0 0,8696 5,2176 6,0 0,8333 4,9998
8,0 0,7561 6,0488 8,0 0,6944 5,5552
14,0 0,6575 9,2050 14,0 0,5787 8,1018
      0,4714       -1,3432

 

По даним розрахунку знайдемо визначення IRR:

 

 

2.2.7 Розрахунок періоду окупності інвестицій (PP)

Кількість років, за яки відшкодуються початкові інвестиції, становить період окупності (PP) – найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій, період часу необхідний для повного відшкодування інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від їх використання.

Період окупності розраховується як відношення первісних інвестицій до річного грошового потоку.

де PP – період окупності;

CF – величина грошового потоку;

IC – первісна інвестиція.

Якщо період окупності прийнятний для підприємства, проект буде схвалено. Коли порівнюються два чи більше проектів, перевага надається проектам з коротким періодом окупності. Проте ухвалені проекти не повинні перевищувати необхідний період окупності, який слід визначити заздалегідь.

Приклад 1

Компанія „Дельта” плану вкласти гроші в проект з початковими витратами 120 000 грн. За оцінками, проект має забезпечити стабільні грошові потоки урозміри 52 000 щорічно. Який період окупності буде забезпечений такими потоками.

Період окупності склав 2 роки та 4 місяці або 2 1/3 року.

Приклад 2

Підприємство „Абріс” має вирішити доцільність вкладення в інвестиційний проект 37 000 грн. Проект повинен забезпечити наступні стабільні грошові потоки:

Рік Грошовий потік
10 000
20 000
15 000
10 000

Період окупності можна визначити наступним чином:

З таблиці бачимо, що за 2 роки підприємство окупить 30 000 з 37 000, вкладених у проект. Потім вирахуємо, яка частина третього року необхідна підприємству, щоб покрити решту 7 000 початкових інвестицій (37 000 – 30000). Для цього слід просто розділити 7 000 на грошовий потік за третій рік.

0,46 року – це приблизно 24 тижні; тобто, щоб окупити початкові інвестиції необхідно 2 роки і 24 тижні. Період окупності коротший від необхідного, тому проект прийнятний.

Головна вада цього методу та, що він зовсім не враховує зміну вартості грошей з часом. Дія цієї методики не робить різницю між 1 000 грн. грошового потоку за перший рік і такою ж сумою за другий рік. До того ж методика не враховує грошові потоки після того, як початкові інвестиції вже окупились. Через усі ці суттєві вади метод періоду окупності не може вважатися досконалим підходом для оцінки доцільності інвестицій.

 

Розділ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

3.1 Обгрунтування інвестиційного підприємства

3.1. 1 сутність ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Інвестиційна діяльність підприємства у всіх її формах не може зводитися до задоволення поточних його інвестиційних потреб обумовлених необхідністю заміни активів, що вибувають, чи їхнього приросту в зв'язку зі змінами обсягу, що відбуваються, і структури господарської діяльності. На сучасному етапі усе більше число підприємств усвідомлюють необхідність свідомого перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямків і форм, адаптації до загальним цілям розвитку підприємства й умовам зовнішньої інвестиційної, що змінюються, середовища. Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю підприємства, підлеглого реалізації цілей загального його розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, що відбуваються, системи державного регулювання ринкових процесів, кон'юнктури інвестиційного ринку і зв'язаної з цим невизначеністю, виступає інвестиційна стратегія.

Інвестиційна стратегія являє собою систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлених загальними задачами його розвитку й інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства, що визначає пріоритети її напрямків і форм, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують передбачений загальний розвиток підприємства. З'єднання в інвестиційній стратегії системи цілей і шляхів їхнього досягнення визначає границі можливої інвестиційної активності підприємства і прийнятих інвестиційних рішень по напрямках і формам його інвестиційної діяльності в перспективному періоді. Інвестиційну стратегію підприємства можна охарактеризувати також як систему формалізованих критеріїв, по яких воно оцінює і реалізує свої інвестиційні можливості, моделює свою перспективну інвестиційну позицію і забезпечує її досягнення. Резюмуючи вищевикладене, можна констатувати, що інвестиційна стратегія являє собою системну концепцію, що зв’язує і напрямну розвиток інвестиційної діяльності підприємства.

Розробка інвестиційної стратегії являє собою великий творчий процес, що включає постановку цілей інвестиційної діяльності, визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію структури формованих інвестиційних ресурсів і їхнього розподілу, вироблення інвестиційної політики по найбільш важливих аспектах інвестиційної діяльності, підтримка взаємин із зовнішнім інвестиційним середовищем.

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій у розрізі окремих видів діяльності, способи формування і розподілу ресурсів. При цьому інвестиційна стратегія знаходиться у визначеній співпідпорядкованості з іншими елементами стратегічного вибору підприємства.



76111.php">Далее ⇒