Нові навчальні технології в географії.
Р О З Д І Л 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ГЕОГРАФІЇ
Нові навчальні технології в географії.
Методика навчання, як і вся дидактика, переживає складний період: відбувається перебудова загальноосвітньої школи, створюються нові концепції освіти, стандарти, в яких описано не лише зміст, а й вимоги до результатів навчання; ускладнюються соціально – професійні функції вчителя, гостро постає питання методичної майстерності, здатності творчо підходити до організації навчального процесу, здійснювати перехід від школи запам’ятовування до школи мислення і діяльності.
У методиці георграфії накопичилося багато проблем які потребують спеціальних досліджень: співвідношення досягнень педагогічної практики і теоретичних положень, оновлення методів, засобів і форм організації навчання.
Поняття освітньої технології у географічній науці перебуває в стадії формування. Хто з учителів не хотів би володіти універсальним методом навчання, завдяки якому можна було б стовідсотково досягти поставленої мети? Про такий метод, який працюватиме чітко й бездоганно, як годинник, мріяв великий дидактик Я. Коменський.
Слово „технологія” походить від грецьких слів техно – мистецтво, майстерність і логія – слово, вчення, поняття. Що означає сукупність способів впливу на сировину, матеріали або напіввироби відповідним знаряддям виробництва. Це поняття належить епохи розквіту науки і техніки кінця ХІХ – початку ХХ ст. У педагогіці способи перенести поняття „технологія” на навчальний процес тривають уподовж 100 років. Перша половина ХХ ст. охарактеризувалася розробками і застосуванням технічних засобів і автоматизованих систем навчання, а друга – кардинальною зміною самого навчального процесу, побудовою його за принципами виробничого процесу з обов’язковим підвищенням ефективності й досягненням учнями запланованих результатів.
Усі технології можна поділити на два види: промислові і соціальні. Технології в освіті належать до соціальних, у яких початковим і кінцевим об’єктом впливу є людина, а основними параметрами, що зазнають змін, – одна або кілька їх властивостей.
Щоб відокремити соціальні технології від промислових, пов’язаних з виробництвом певного матеріального продукту, був уведений термін „педагогічна технологія”, що є непоточним перекладом англійського словосполучення „an educational technology” – освітня технологія. Поняттям „педагогічна технологія” можна було б користуватися, якби це поняття не застосовувалося так широко і так невизначено. Річ у тім, що під педагогічною технологією розуміють прийоми роботи вчителя в галузі як навчання, так і виховання. У зарубіжній педагогіці значення цього поняття відрізняється від того, яке зазвичай застосовується у вітчизняній педагогічній літературі, й обмежується лише навчанням.
Поняття „педагогічна технологія” з часом трансформувалося від початкового уявлення про педагогічні технології як навчання за допомогою технічних засобів до поняття про педагогічну технологію як про системне і послідовне втілення в практику заздалегідь спроектованого навчально – виховного процесу.
Ураховуючи сучасні підходи до навчання географії в Україні, можна дати таке визначення педагогічної технології – це алгоритмізована система застосування дидактичних інструментів ( методів, методичних прийомів, форм та засобів навчання ), спрямована на досягнення запрограмованого результату, яка може бути відтворена в навчальній діяльності. [8 ].
Специфіка навчальної технології полягає в конструюванні такого навчального процесу, який гарантує обов’язкове досягнення поставленої мети, запрограмованого навчального результату. Головним компонентом навчального процессу на будь – якому його стані ( уроку чи іншої організаційної форми вивчення розділу курсу чи всього курсу ) є оперативний зворотний зв’язок.
Технологія навчання характеризується:
- постановкою головної мети і підпорядкованих їй цілей дидактичних завдань;
- чіткою орієнтацією навчання на досягнення поставленої мети і на гарантоване досягнення результатів;
- діагностикою поточного стану навчання кожного учня;
- адекватною корекцією процессу навчання, налаштованого на поліпшення результатів;
- заключним оцінювання результатів навчання;
- можливістю її відтворення іншим учителем.
Навчальна технологія передбачає, що діяльність учнів під керівництвом учителя відбувається за чітко розписаними в певній послідовності діями, які фіксуються в так званих технологічних схемах. Вона має чітко окреслені структурні частини:
- концептуальну основу;
- алгоритм навчальної діяльності;
- визначений характер взаємодії вчителя та учня;
- наскрізну діагностику;
- контроль і корекцію поточних та підсумкових результатів.
У методиці географії накопичений значний досвід застосування технологій навчання. Серед них найбільш відома технологія програмованого навчання, спрямована на формування прийомів навчальної роботи й викладена у вигляді правил, зразків, алгоритмів, планів, описів і характеристик географічних об’єктів. Ця технологія знайшла широке відображення в методичному апараті низки підручників з географії, у методичних посібниках, практично втілена в роботі багатьох учителів географії.
Детально розроблена технологія формування навчальної діяльності учнів. Суть цієї технології в тому, що навчальна діяльність розглядається як особлива форма навчальної активності учнів. Вона спрямована на формування знань через вирішення навчальних задач. В основу цієї технології покладено навчальні вправи різного спрямування та різного рівня складності. Завдання, що пропонуються учням на початку уроку ( на дошці, плакаті, плівці кодоскопа, мультимедійній дошці ), вирішуються на різних етапах уроку. Після завершення уроку за цими завданнями проводиться діагностувально тестова перевірка результатів засвоєння.
Технологія диференційованого навчаннятакож добре відома в методиці географії. При її застосуванні учні классу поділяються на умовні групи з урахуванням їхніх типологічних особливостей. Під час формування груп враховуються: особистісне ставлення до навчання, рівень навченості, інтереси до вичення предмета, до особистості вчителя. Створюється різнорівневий дидактичний матеріал, що відрізняється за змістом, обсягом, складністю, методами і прийомами виконання завдань, а також діагностикою результатів навчання.
У практиці роботи вчителів географії широко застосовується технологія навчально – ігрової діяльності. Однак її реалізація найчастіше епізодична, без чіткої системи організації пізнавальної діяльності. Але досвід роботи вчителів доводить, що застосування ігор з дидактичною метою дозволяє долати певні труднощі під час оволодіння навчальним матеріалом, активізувати пізнавальну діяльність дітей.
Технологія комунікативно – діалогової діяльностівимагає від учителя творчого підходу до організації навчального процесу, оволодіння прийомами евристичної бесіди, уміння вести дискусію з классом і створити умови для неї. У шкільної географії є великі можливості для застосування такої технології. У темах кожного курсу чимало проблем, запитань для організації навчального диспуту.
Учителі географії все частіше стали звертатися до технології проектної діяльності. Зміст цієї технології полягає в досягненні дидактичної мети за допомогою детальної розробки обраної проблеми, в організації дослідницької діяльності учнів, найчастіше на основі краєзнавчої роботи. Головною метою застосування цієї технології є розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів, уміння самостійно формувати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі.
Відображенню складних якісно – кількісних співвідношень матеріальної дійсності сприяють теоретичні обгрунтування, знакові моделі, відповідне структування матеріалу. Це певною мірою забезпечується впровадженням технології застосування графічних сигналів. В основі технології лежить графічне моделювання, яке впроваджується з метою матеріалізації навчального матеріалу та організації пізнавальної діяльності учнів у процесі оперування цим матеріалом: структурування, кодування та переробка навчальної інформації.
Технології перспективно – випереджального навчання в географіїспрямовані на актуалізацію навчальної діяльності учнів високого рівня знань, яких просто необхідно знайомити з додатковим або складнішим матеріалом, зміст якого виходить за межі програми, перевищує базовий рівень навчання. Учні мають можливість навчати одне одного. Учителеві залишається організовувати узагальнення теми. Таким чином засвоєння матеріалу відбувається у три етапи:
1. Актуалізація майбутніх знань.
2. Уточнення нових понять, їх узагальнення і застосування.
3. Розвиток розумових прийомів і навчальних дій.
Таке розосереджене засвоєння навчального матеріалу забезпечує перехід знань у довгострокову пам’ять.[ 11].