МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Історія слов’янських народів
Напрям підготовки: 6.020302. Історія*
Спеціальність Галузь знань: 0203. Гуманітарні науки.
факультет історії та права
Кіровоград – 2013
Робоча програма з «Історії слов’янських народів» для студентів за напрямом підготовки: 6.020302. Історія*, спеціальністю: Галузь знань: 0203. Гуманітарні науки.
29 серпня 2013 року
Розробник: Марченко Олег Миколайович, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії.
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри всесвітньої історії
Протокол від «_____» __________________ 2013 року № _____
Завідувач кафедри всесвітньої історії _______________ (Кіян О.І.)
«__________» _____________________ 2013 року
Схвалено методичною радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за напрямом підготовки
Протокол від «_______» _____________________ 2013 року № _____
«______» ____________________ 2013 року
Голова _______________ (Грінченко В.Г.)
© _________, 2013 рік
СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«Історія слов’янських народів»
ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
| Найменування показників | Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчальної дисципліни |
| Кількість кредитів – 4 (у 3-му семестрі – 2 кредити, у 4-му – 2 кредити) | Галузь знань: 0203. Гуманітарні науки. | Нормативна |
| Модулів – 4 Змістових модулів – 6 Загальна кількість годин – 288 (у 3-му семестрі – 144 год., у 4-му – 144 год.) | Напрям підготовки: 6.020302. Історія*. | Рік підготовки |
| 2-й | ||
| Семестр | ||
| 3-й | 4-й | |
| Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 4; самостійної роботи студента – 6 | Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр | Лекції |
| 38 год. | 36 год. | |
| Семінарські заняття | ||
| 34 год. | 32 год. | |
| Самостійна робота | ||
| 72 год. | 76 год. | |
| Вид контролю | ||
| екзамен | екзамен |
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Великий і складний шлях розвитку пройшли східні, південні й західні слов’яни. Їх ріднить не лише єдність походження, мовно-етнічна й культурна близькість, а й часткова спільність історії. Вивчення її як складової частини загальноєвропейського і всесвітньо-історичного процесу давно стало одним з традиційних нормативних курсів вищої школи. Цей курс не ставить за мету охопити весь комплекс питань слов’янознавства, як одного з важливих напрямків гуманітарного циклу історичної науки. Основна увага в ньому зосереджується на історичних аспектах розвитку Болгарії, Сербії, Хорватії, Словенії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини, Македонії, Польщі, Чехії, Словаччини, Росії, простежуються шляхи слов’янських взаємин, спільність завдань і цілей болгар, чехів, поляків, словаків, сербів, хорватів, македонців, словенців, лужичан, чорногорців, росіян, українців, білорусів – спільність, яка збагачувалась, зміцнювалась, утверджувалась практикою життя і боротьби цих народів, ставала важливим компонентом їхнього історичного розвитку.
Отже вивчення історії південних і західних слов’ян відкриває можливості для глибокого пізнання минулого й сучасного народів Центрально-Східної та Південно-Східної Європи, сприяє дальшому зміцненню дружби всіх братніх слов’янських народів.
Програма складена у відповідності з навчальним планом історичного факультету НПУ ім. М.П. Драгоманова.
Курс «Історії слов’янських народів» посідає важливе місце серед навчальних дисциплін в системі вищої історичної освіти.
Основною метою курсу є:
· розкриття процесу виникнення і нагромадження історичних знань;
· формування і розвиток історичної науки у слов’янських народів Центрально-Східної та Південно-Східної Європи;
· глибоке вивчення праць істориків різних поколінь, їх суспільно-політичних поглядів та історичних концепцій, оцінок ними різних періодів, проблем процесів, подій і фактів історичного минулого України, Росії, Білорусі, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії, Сербії, Хорватії, Словенії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини, Македонії.
Важливим завданням курсу є ознайомлення майбутніх вчителів історії з найголовнішими джерелами слов’янської, насамперед української та російської історіографії, з основними принципами та методикою їх аналізу і використання у науковій, навчальній та виховній роботі.
Історичне слов’янознавство як комплексно-наукова дисципліна складається з різноманітних галузей історичних, етнографічних, лінгвістичних, антропологічних та інших знань. У сучасних умовах слов’янознавство є важливим елементом викладання історії народів Центрально-Східної та Південно-Східної Європи практично в усіх провідних університетах і навчальних центрах слов’янських, західноєвропейських та інших країнах.
В якості основи для розгляду історичного процесу у слов’янських народів Центрально-Східної і Південно-Східної Європи вибрана політична історія. Історія економічна, соціальна (зрозуміла як історія суспільних груп) й культурна складають три інші домінуючі аспекти в курсі.
Курс розроблений і викладається на основі принципів послідовного історизму і наукової об’єктивності. При його вивчені використовується також історико-хронологічний та інші методи викладу і аналізу. Основні етапи розвитку історичних знань і науки розкриваються в хронологічній послідовності історичного поступу України та інших слов’янських країн, у тісному зв’язку з їх соціально-економічним, суспільно-політичним і культурним розвитком. Тому курс вивчається у нерозривному зв’язку з іншими дисциплінами.
Основними формами навчальної роботи є лекції, семінари, консультації, самостійна робота студентів під керівництвом викладача. Поточний контроль, засвоєння фактичного матеріалу здійснюється за допомогою індивідуальних бесід із студентами, модульних контрольних робіт, рефератів, виконання індивідуальних науково-дослідних завдань з найскладніших і найважливіших питань курсу.
Підсумковою формою контролю успішності засвоєння студентами фактичного матеріалу курсу є залік та курсовий екзамен.
Вивчення курсу передбачає формування у студентів наступних знань:
- особливостей соціально-економічного та політичного розвитку слов’янських народів;
- головних етапів у формуванні ранньодержавних утворень у східних, західних і південних слов’ян;
- специфіки виникнення й особливостей розвитку держав на слов’янських землях;
- впливу зовнішніх обставин та процесів на внутрішні події економічного та політичного розвитку слов’янських держав;
- суті процесу феодалізації та структури слов’янського феодального суспільства;
- причин та наслідків процесу феодальної роздробленості;
- боротьби східних, західних і південних слов’ян з Османською імперією;
- соцільно-економічного та політичного розвитку південних слов’ян під Османським ярмом;
- соціально-економічного та політичного розвитку західних і східних слов’ян у період пізнього середньовіччя;
- суспільний розвій Русі після Куликовської битви. Феодальну війну (1380 – 1462 рр.);
- завершення політичного об’єднання північно-східних слов’янських земель (1462 – 1553 рр.);
- східнослов’янські землі у складі князівства Литовського у ХІV – ХVІ ст.;
- особливості російської держави часів Івана ІV (Грозного.) (1533 – 1584 рр.);
- Річ Посполиту в ХІV – кінець ХVІІІ ст.;
- соціально-економічну та політичну кризу в Росії на початку ХVІІ ст.;
- іноземну інтервенцію в Росії на початку ХVІІ ст.;
- розвиток південнослов’янських народів під ярмом Туреччини у ХVІІІ ст.;
- реформ в Росії у першій чверті ХVІІІ ст.;
- зовнішньої політики в Росії у першій чверті ХVІІІ ст.;
- дворянської імперії в Росії у 20 – 60-х роках ХVІІІ ст.;
- соціально-економічний та політичний розвиток західних слов’ян в середині ХVІІ – ХVІІІ ст. у складі Габсбургської імперії;
- внутрішньої та зовнішньої політики російського царизму у кінці ХVІІІ ст.;
- загальноєвропейського просвітницького руху та розвитку культури слов’янських земель у другій половині ХVІІІ ст.;
- національно-визвольної боротьби польського народу у кінці ХVІІІ ст.;
- селянсько-козацьких повстань ХVІ – ХVІІІ ст.
На основі цих знань повинні бути сформовані уміння:
- використовувати різні види історичних джерел;
- критичного ставлення до джерел;
- узагальнювати і робити висновки на підставі визначення причинно-наслідкових зв’язків;
- виділяти культурно-хронологічні та історичні етапи у розвитку слов’янських народів;
- усвідомити проблему єдності світової історичної думки і науки, взаємозв’язку і взаємовпливу національних історіографій;
- визначити основний зміст процесу виникнення і нагромадження історичних знань, формування і розвитку історичної науки у слов’янських народів Центрально-Східної та Південно-Східної Європи;
- критично оцінювати здобутки історичної науки в Україні та інших слов’янських країнах і втрати, аналізувати причини останніх, виявляти малодосліджені, замовчувані, або спотворені раніше проблеми, події і факти минулого;
- самостійно аналізувати наукові праці і концепції істориків різних поколінь, напрямків і шкіл, їх суспільно-політичні погляди та історичні концепції, оцінки ними окремих періодів, проблем, процесів, подій і фактів історичного минулого України, Росії, Польщі, Болгарії, Чехії, Словаччини та інших слов’янських народів і країн, використовуючи історико-хронологічний, порівняльний, синхронний, ретроспективний та інші сучасні методи пізнання;
- розкривати і оцінювати основні етапи розвитку історичних знань і науки в Україні та інших слов’янських країнах у тісному зв’язку й відповідності з їх соціально-економічним, суспільно-політичним і культурним розвитком;
- захищати сучасну історичну науку від проникнення в неї під виглядом «новітніх теорій», «нового бачення» тощо науково-неспроможних або застарілих ідей і поглядів;
- усвідомлювати зміни у проблематиці історичних досліджень, зумовлені соціально-економічними, громадсько-політичними і культурними процесами у суспільстві, інтересами і завданнями різних соціальних верств і течій суспільно-політичної думки на тому чи іншому етапі розвитку певної країни;
- оцінювати результати історичних досліджень, одержані попередніми поколіннями вчених, для сучасного пізнання історичного процесу, визначати наявність ще не досить розроблених проблем, накреслювати шляхи їх вивчення, аналізувати труднощі і недоліки сучасної історичної науки і освіти, перспективи її розвитку.