Поняття грошової системи України.

Гроші – складна економічна категорія, специфічною особливістю якої є її системний багатофункціональний характер. Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного вивчення розуміння їх виникнення.

Виникнення грошей було закономірним об’єктивним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації.

Виконання грошових функцій історично здійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували найрізноманітніші речі. Найяскравіший слід в історії грошей залишило золото.

Повне закріплення за золотом ролі грошей і панування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі з’явилась така кількість золота, яка була достатньою для організації нормального товарообороту. На зміну епосі товарних (металевих) грошей прийшла епоха грошей паперових. Паперові гроші є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс. Їх вартість визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна купити на ці паперові гроші.

Сучасною формою паперових грошей є банкноти (банківські білети) - грошові знаки, що випускаються в обіг - Національним банком України.

Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг.

У статті 92 Конституції України встановлено, що засади створення і фунціонуваннягрошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України.

Засади грошової політики та здійснення контролю за за її проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України, покладено На Раду Національного банку.

Функції грошей:

- забезпечення стабільності грошової одиниці (згідно зі ст. 99 Конституції України визначила основну функцію Національного банку України);

- міра вартості (служить еквівалентом вартості всіх товарів);

- засіб обігу (служить посередником при обміні, стимулюють обмін товарів);

- засіб платежу (забезпечують погашення боргових зобов’язань);

- світові гроші ( виступають як: засіб платежу; загальний купівельний засіб; сприяють матеріалізації багатства).

Національна грошова система, як правило, включає такі основні структурні елементи:

1) найменування національної грошової одиниці та її частин;

2) види державних грошових знаків, порядок її випуску в обіг і вилучення з обігу;

3) масштаб цін;

4) валютний курс;

5) встановлення межі використання готівки і проведення

безготівкових розрахунків;

6) порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

Грошова одиницявстановлюється законодавством країни. Вона є лічильною одиницею, тобто одиницею масштабу цін всіх товарів. Гривня, що є грошовою одиницею України відповідно до ст. 99 Конституції України, виступає єдиним законним платіжним засобом в Україні, який приймається усіма юридичними та фізичними особами без будь-яких обмежень на території країни для проведення грошових трансфертів та здійснення розрахунків у готівковому та безготівковому вигляді. Гривня дорівнює 100 копійкам. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються. Чинним законодавством було передбачено, що офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Види грошових знаків, що використовуються в національній грошовій системі країни, визначаються відповідними юридичними актами. В сучасних умовах у грошовому обороті України використовуються банківські білети (банкноти) і розмінна монета. Банкноти – гривня, випускається в обіг НБУ. Це основний вид грошових знаків, що використовується в сфері грошового обороту України. Розміні монети випускаються в обіг для зручності обслуговування роздрібного товарообороту. Розмінна монета сьогодні карбується зі сплавів звичайних металів – міді, нікелю, алюмінію. Така монета називається білонною.

Масштаб цін – це засіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цінвстановлюється і змінюється у законодавчому порядку. Для держави невигідний такий масштаб цін, при якому вартість (ціна) товарів визначається у великих сумах грошей – тисячах, мільйонах, тощо. Тому проводиться деномінація грошей і зміна на цій основі масштабу цін. Деномінація - зміна номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації національної валюти чи спрощення розрахунків. Деномінація відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові: у тому ж співвідношенні змінюються й ціни на товари і послуги.

Валютний курс – це співвідношення між національними грошовими одиницями (валютами) різних країн, що виявляється під час їх обміну. По суті, валютний курс, - це “ціна” грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Нормальне функціонування національної грошової системи неможливе без державного встановлення і регламентації порядку готівкового і безготівкового грошового обігу та здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.

НБУ повинен суворо контролювати грошовий обіг, сприяти забезпеченню стабільності національної грошової одиниці, регламентувати емісію готівки, вдосконалювати правила здійснення безготівкових платежів, форм розрахунків, способів і порядку платежів, контролювати касові операції у народному господарстві.

Вдосконалення грошової системи, зміна її якісних і кількісних характеристик здійснюється в ході проведення грошових реформ. В економічній науці розрізняють грошові реформи “м’якого” і “радикального” типів.

Грошова реформа «м’якого» типу передбачає, як правило, проведення заходів щодо заміни діючої грошової одиниці, стабілізації нових грошей без якісної перебудови системи грошового обороту. Грошова реформа «радикального» типу пов’язана, як правило, із запровадженням принципово нової за змістом і структурою системи грошового обороту.

Грошова реформа в Україні проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Це була реформа «м’якого» типу з деномінацією грошових знаків (скороченням кількості нулів – п’яти нулів), із зміною назви грошової одиниці. Карбованці вільно обмінювались на гривні. Суми до 100 млн. українських карбованців обмінювались на гривні готівкою, а понад 100 млн. – зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях. (1 гривня за 100 000 крб). Останній строк обміну – 18 липня 1997 року.

Виробництво грошових знаків національної валюти – гривні здійснюється на сонові повного технологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.

На лицьовому боці банкнот розташовані: портрети видатних діячів історії та літератури України, написи “Україна”, або “Україна, Національний банк України”, номінал банкноти літерами та цифрами. В центрі зворотної сторони банкнот розташовані зображення історико-архітектурних пам’ятників України, зверху над якими зроблено напис “Національний банк України”.В нижній частині банкноти літерами та в чотирьох кутах цифрами вказано номінал банкноти.

У банкнотах гривні використовується сім основних захисних елементів:

1. Водяний знак – зображення світлими лініями тризуба, яке повторюється по всій товщині банкноти і видиме при розгляді проти світла (1, 2, 5, 10, 20 гривень); зображення портрета на білому полі, що повторює портрет на лицьовому боці банкноти і видиме при розгляді проти світла (50, 100 гривень).

2. Захисна нитка – вертикальна темна смужка шириною 0,8 мм в товщі паперу, видима проти світла та має напис “Україна”, який можна прочитати за допомогою збільшуваного скла (50, 100 гривень).

3. Мікротекст – слова або цифри, що повторюються і які можна прочитати з допомогою збільшуваного скла (1, 2, 5, 10, 50, 100 гривень).

4. Суміщений малюнок, розташований в одному місці на лицьовому і зворотному боках банкноти, всі елементи якого збігаються при розгляді проти світла (50, 100 гривень).

5. Рельєфні елементи – елементи зображення, які виступають над поверхнею паперу і відчутні на дотик (2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень).

6. Знак для сліпих – рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті банкноти, який відчувається кінчиками пальців і визначає номінал банкноти (50, 100 гривень).

7. Кодований малюнок, зображення на якому змінюється при розгляді під різними кутами до поверхні банкноти (2, 5, 10, 20, 50, 100 гривень).

Банкноти НБУ, щодо дійсності яких не виникає жодних сумнівів, повинні прийматись без обмежень для оплати та обміну, навіть якщо на них є певні пошкодження (повинно залишитись: 3/4 початкового розміру, видимі номінал, літери серії і номер, якщо місце склеювання не заважає визначити справжність банкноти і номінал). Банкноти та монети, які викликають сумнів у їх справжності, надсилаються на експертизу до Департаменту готівковогрошового обігу НБУ, а фальшиві та підроблені – до установ Міністерства внутрішніх справ на місцях. Обмін зношених, пошкоджених банкнот та монет на платіжні проводиться банками безкоштовно.

 
 
 
Національний банк України для забезпечення організації грошового обігу:виготовляє і зберігає банкноти і монети; створює резервні фонди банкнот і монет;

встановлює номінали, системи захисту, платіжні ознаки і дизайн

 
 
грошових знаків; визначає порядок заміни пошкоджених банкнот і монет; встановлює правила випуску і вилучення з обігу, зберігання,

перевезення та інкасації готівки;

 
визначає порядок касових операцій для банків та всіх клієнтів

банків.

Гроші існують у вигляді готівки (грошові знаки) або у безготівковій формі (записи на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у вигляді банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Вони обертаються через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави. Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Платіжна система становить основну інфраструктуру сучасної ринкової економіки. Саме її ефективність і стабільність є інструментами безперебійного функціонування економічної системи країни, у тому числі грошових та фінансових ринків. Платіжна система є важелем ефективного управління економікою, зокрема щодо втілення монетарної політики, яку здійснює центральний банк або уряд. У разі порушення функціонування платіжних систем найвірогіднішим є настання тяжких наслідків на фінансових ринках, які обслуговуються такими системами, оскільки нині практично всі економічні операції відбуваються саме через платіжні системи.

На платіжну систему покладається завдання здійснювати грошовий обіг між операторами. Фактично будь-яка платіжна система складається з посередників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказування грошей від одного оператора економіки до іншого.

Платіжна система - набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказування коштів, поєднання яких, разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів, забезпечує грошовий обіг. Основна мета платіжної системи - забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг. Згідно з чинним законодавством платіжна система є платіжною організацією членів платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при переказуванні грошей. Переказування грошей є обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Діяльність платіжної системи (за винятком внутрішньобанківської) визначається відповідно до правил, які приймаються платіжною організацією і мають визначати: організаційну структуру платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принципи виконання документів на переказ, відкликання документів на переказ, порядок розв’язання спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції тощо.