Система діяльності валеолога в санаторній школі включає п'ять напрямків
Перший напрямок - створення психолого-медичного й педагогічного консиліуму для одержання цілісного подання про шкільний статус хворої дитини, дитини-інваліда, співробітників школи, колективу; розробка загальної стратегії валеологічного супроводу інваліда.
У процесі роботи консиліуму формується подання про актуальний стан дитини, розробляються конкретні кроки у валеологічному супроводі дитини-інваліда.
Індивідуальний валеологічний супровід дітей-інвалідів припускає:
" валеологічну освіту (проведення спеціальних занять);
" валеологічний розвиток з обліком психофізіологічних можливостей (навчання анатомії й знання дитиною особливостей свого організму й стану здоров'я, відпрацьовування навичок виконання правил особистої гігієни, розробка валеологічно обґрунтованого режиму праці на день (тиждень), визначення особливостей харчування, основ лікувальної фізкультури й культури руху, масаж, релаксація, аутогенне тренування, аромотерапія, музикотерапія, колір терапія, відпрацьовування навичок: фізичного самоконтролю й подолання критичних ситуацій, пов'язаних із захворюванням, оцінки стану свого здоров'я; обережності в соціумі, правил поведінки в екстремальних ситуаціях, навчання правовим основам охорони здоров'я дітей з елементами охорони праці).
Другий напрямок - формування валеологічної грамотності. Воно припускає підвищення валеограмотності вчителя й визначення рівня його готовності до валеопраціз дітьми, підвищення валеограмотності батьків; здійснення валеологічної експертизи навчально-виховного процесу в школі й у структурних підрозділах; проведення валеологічного аналізу уроку, режиму життєдіяльності санаторної школи-комплексу.
Третій напрямок - коррекційна робота, що являє собою заходи щодо зниження наявних відхилень від норми. В основному використаються індивідуальні форми взаємодії з учнем, що дозволяють ураховувати параметри його фізичного й психічного розвитку й інші індивідуальні особливості, ступінь сприйнятливості до впливу факторів зовнішнього середовища.
Четвертий напрямок - консультативна діяльність.
П'ятий напрямок - організаційно-методична діяльність (підбор літератури, методик валеологічного аналізу уроку, систем релаксаційних вправ, узагальнення напрацьованого досвіду).
Функції соціального педагога-валеолога, організатора валеологічної служби:
· очолює валеологічну службу й координує діяльність адміністрації, лікаря, психолога, соціолога, еколога, учителів з питань формування, збереження, зміцнення здоров'я учнів і вчителів;
· разом із завучем становить розклад занять або коректує його з обліком валеопотреб;
· планує роботу, направляє дослідження, здійснює контроль і корекцію форм здорового способу життя учнів, вихователів, батьків; керує методичною діяльністю всіх працівників валеологічної служби школи;
· забезпечує впровадження організаційно-методичних рекомендацій валеологічної служби; відповідає за матеріально-навчальну базу кабінету валеології й кабінету психологічної підтримки;
· разом з адміністрацією школи здійснює підбор кадрів, профілізацію по навчальним курсам і по напрямку валеопраці;
· проводить у школі групові, індивідуальні валеодослідження; відвідує уроки, позаурочні заходи, заняття груп продовженого дня з метою спостережень за діяльністю учнів, оцінки їхнього здоров'я й динамічної працездатності;
· виступає з узагальненням досвіду роботи на педрадах, методичних об'єднаннях;
· бере участь в атестації педагогічних працівників, є експертом по оцінці створення валеологічно сприятливих умов у процесі навчання;
· постійно підвищує рівень самоосвіти.
Узагальнюючи досвід роботи соціальних педагогів в установах охорони здоров’я, можна виділити наступні можливі напрямки їхньої діяльності:
соціально-психологічна реабілітація (відпрацювання соціальних навичок: уміння спілкуватися, уміння подати себе; освоєння соціальних ролей; забезпечення особистісного росту, формування активної особистісної позиції, творчого потенціалу);
робота з родинами дітей і підлітків (сімейне консультування, організація батьківських "груп підтримки", корекція порушень психологічного стану членів родини);
професійна орієнтація (ознайомлення зі світом професій, допомога у професійному самовизначенні, корекція неадекватних професійних інтересів і намірів);
організаційна, учбово-методична й просвітницька робота з найближчим соціальним оточенням дітей і підлітків;
соціально-правове консультування й інформування.
Таким чином, соціальний педагог у системі оздоровчих освітніх установ здійснює педагогічну, психологічну, дослідницьку, діагностичну, прогностичну й інші функції діяльності в області розвитку, корекції, соціально-педагогічній і соціально–правовій адаптації і реабілітації особистості підлітків з обмеженими фізичними можливостями.