МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ. Навчальна дисципліна ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ Тема заняття Перевірка конструкції

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Методичні рекомендації підготував

асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ

Барановський О.В.

Київ-2013

І. Актуальність теми

Клінічний етап перевірки конструкції ЧЗП відіграє важливу роль, оскільки передбачає оцінку правильності конструювання меж базисів, розташування фіксуючих елементів та постановки зубів, а також дозволить виявити та усунути помилки допущені на попередніх клінічних і лабораторних етапах.

ІІ. Навчальна мета

Повинні:

1. Мати уявлення про правила і принципи конструювання ЧЗП (α=І).

2. Знати правила визначення меж базисів ЧЗП в залежності від величини і топографії дефектів зубних рядів (α=ІІ).

3. Знати правила постановки зубів у ЧЗП та розташування кламерів на опорних зубах (α=ІІ).

4. Уміти оцінити якість і правильність моделювання базисів ЧЗП (α=ІІІ).

5. Уміти оцінити правильність постановки штучних зубів і оклюзій них співвідношень штучних зубів у ЧЗП на моделях і в порожнині рота (α=ІІІ).

6. Розвивати творчі здібності в процесі оволодіння навиками клінічних і лабораторних етапів виготовлення ЧЗП (α=ІV).

ІІІ. Виховні цілі

Формувати у студентів розуміння значимості та необхідності теоретичних знань з питань перевірки конструкції ЧЗП для успішного вирішення проблеми протезування, почуття відповідальності за можливі ускладнення зі сторони зубо-щелепної системи при конструюванні зубних протезів без урахування цих питань.

ІV. Міжпредметна інтеграція

V. Зміст теми заняття

Клінічний етап перевірки конструкції частково-знімних протезів складається з двух етапів:

- контроль якості протеза (відбувається поза ротовою порожниною пацієнта);

- накладання протезу (відбувається в порожнині рота пацієнта).

При перевірці воскової конструкції протеза оцінюють в цілому правильність виконання попередніх клінічних та лабораторних етапів, а не тільки постановку зубів. У клініці спочатку перевіряють воскову конструкцію протезів на моделях: 1) огляд і оцінка стану моделей (деформації і дефекти моделей неприпустимі у зв'язку з тим, що виготовлення базису пластинкового протеза виконується на моделях, які маємо. При виявленні дефектів слід повернутися до етапів отримання відбитків і виготовлення моделей); 2) визначення правильності меж базису та його прилягання до протезного ложа; 3) перевірка постановки зубів з урахуванням розташування їх по відношенню до вершини альвеолярного гребеня і до зубів-антагоністів (ключ оклюзії); 4) розташування кламерів на зубах.

Далі проводять перевірку воскової конструкції протеза в порожнині рота хворого (перед введенням в порожнину роту обов’язково потрібно восковий базис з зубами промити та остудити в холодній воді), при цьому звертають увагу на наступне: протез повинен вільно накладатися на щелепу, не повинен балансувати; змикання зубів, як природних, так і штучних, повинно бути одномоментним, щільним (перевіряють візуально, за допомогою шпателя і артикуляційного паперу). Кожен зуб повинен мати 2 антагоніста - однойменного і позаду-або попереду стоячого в залежності від щелепи. Середня лінія повинна відповідати середині лиця; при русі нижньої щелепи ковзання зубів має бути плавним; постановка зубів має відповідати естетичним вимогам (колір, форма, кількість і величина зубів); плечі кламерів повинні розташовуватися між екватором і шийкою зуба, щільно прилягати, охоплювати 2/3 коронки зуба. Кламери добре фіксують протез на щелепі в тому випадку, якщо їхні плечі розташовані між шийкою зуба та найбільшою вестибулярною опуклістю коронки (екватор зуба). Межі базисів протезів в порожнині рота повинні відповідати всім вимогам, які пред'являються до них (тобто повністю перекривати верхньощелепні горби та максимально приблизитись до лінії), а на нижній щелепі межі повинні доходити до внутрішньої косої лінії обходити вуздечку язику та максимально задіювати ретромолярний та ретроальвеолярний простір. При малих та включених дефектах максимально розширювати межі протезу не потрібно.

Можливі помилки, які допускаються при визначенні і фіксації центрального співвідношення щелеп, можуть бути виявлені і усунені на етапі перевірки конструкції протеза. Їх поділяють на чотири основні групи:

1) неправильне визначення висоти нижнього відділу лиця (завищення або заниження);

2) фіксація нижньої щелепи не в центральній, а в передній або бічній оклюзії;
3) фіксація центральної оклюзії в момент перекидання (зміщення) одного з воскових базисів;
4) фіксація центрального співвідношення з одночасною деформацією воскового базису або оклюзійного валика.

У разі завищення висоти нижнього відділу лиця губи напружені, носогубні та підборідні складки згладжені, у стані фізіологічного спокою спостерігаються зімкнуті зубні ряди. При наявності зубів-антагоністів штучні зуби змикаються, а природні роз'єднані. У цьому випадку штучні зуби слід видалити з воску, виготовити новий прикусний валик і повторно визначити оклюзійну висоту.

При вкороченні нижнього відділу лиця визначається западання губ, різка виразність носогубних і підборідних складок, опущення кутів рота, в стані фізіологічного спокою між зубними рядами є значна (5-7 мм) відстань. У цьому випадку висоту прикусу відновлюють шляхом повторного визначення висоти за допомогою прикусних валиків.

Якщо бічні ділянки валиків або зуби смикаються, а в передньому відділі є роз'єднання, значить, була зафіксована передня оклюзія. У цьому випадку при зсуві нижньої щелепи вперед визначається фісурно-бугорковий контакт. Слід знову визначити центральну оклюзію.

Якщо передні зуби і прикусні валики одній з бічних сторін знаходяться в оклюзійному контакті, а на іншій стороні зуби роз'єднані, середня лінія між центральними зубами верхньої та нижньої щелеп не збігається, отже, була зафіксована бокова оклюзія. У цьому випадку між бічними зубами кладуть розігріту смужку воску і знову фіксують центральну оклюзію. Хворого в усіх випадках повторно призначають на прийом для перевірки конструкції протеза. Деякі недоліки в постановці окремих зубів можуть бути виправлені безпосередньо лікарем.

Відсутність щільного оклюзійного змикання може бути наслідком деформації базисів або їх перекидання під час фіксації центрального співвідношення щелеп. При цьому знову визначають центральну оклюзію за допомогою розм'якшеного воску, покладеного безпосередньо на зуби в ділянці, де є щілина.

Уточнюють межі протезів, які залежать від анатомо-топографічних даних щелеп. Техніку дають вказівки про ізоляцію піднебінного торусу і кісткових виступів на альвеолярному відростку (якщо це не було зроблено раніше), лікар відзначає олівцем на моделі місця, які підлягають ізоляції для попередження можливих ускладнень в цих ділянках.

VI. План і організаційна структура заняття

VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття

• Назад
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 101112
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• 19
• Далее