Принципи класифікації та побудова інвентарних номерів необоротних активів за обліковою політикою підприємства

Але річ у тім, що історична вартість активів на практиці нерідко виявляється нереальною стосовно їх справедливої вартості в даний момент, насамперед, через інфляцію. Окрім того, як це визначається в теорії за П (С) БО 28 - «Зменшення корисності активів», можуть виникати втрати від зменшення корисності активів, коли балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування. Тому в обліковій політиці підприємства треба передбачати періодичне — на дату річного балансу — визначення, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу, зокрема, такі:

• зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу частку, ніж очікувалось;

• застаріння або фізичне пошкодження активу.

• суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, в якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;

• збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;

• перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над іх ринковою вартістю;

• суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства;

• інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.

За наявності ознак про зменшення корисності активу підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу.

Слід зазначити, що й сама методика бухгалтерського обліку основних засобів, як це підкреслюють науковці, не забезпечує узгодженості історичної

(фактичної) собівартості необоротних активів та їх реальної вартості. Це відбувається через методично невмотивований розгляд амортизації і зносу основних засобів як ідентичних економічних категорій.

Необ'єктивність оцінки основних засобів на підприємствах будь-якої галузі є очевидною, якщо порівняти облікові дані з реальними показниками, що характеризують стан конкретних об'єктів. Приміром, на Харківському комбінаті хлібопродуктів основні виробничі будівлі і споруди мають нульову залишкову вартість (табл. 7).

Таблиця 7 - Витяг із карток аналітичного обліку основних засобів Харківського комбінату хлібопродуктів

Таблиця 8 - Зміна первинної вартості основних засобів та їхнього зносу на комбінаті хлібопродуктів

Оцінка основних засобів на багатьох підприємствах викривлена внаслідок недостатньої методологічної обґрунтованості методики їх обліку, яка, періодично змінюючись в окремих деталях, не набула системної цілісності. Особливо часто змінювалась гранична вартість, яка є підставою до віднесення засобів праці до складу основних фондів в останні роки, оскільки у зв'язку з інфляцією замість визначення вартісної межі згідно з колишнім «Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» було встановлено, що до основних засобів не належать предмети вартістю до 15 мінімальних розмірів заробітної плати за одиницю за ціною придбання незалежно від терміну служби, але з окремими винятками з цього правила. Таким чином, гранична мінімальна вартість основних засобів змінювалась від 100 крб. у 1980 році до 255 грн. у 1996 році. Це зумовлювало певні труднощі в обґрунтованому віднесенні окремих засобів праці до складу основних фондів чи малоцінних і швидкозношуваних предметів. Крім того, це призвело до нечіткого розмежування їх в обліку навіть за умови правильного відображення при зарахуванні на баланс, оскільки згідно з п. 12 зазначеного вище Положення зміни в бухгалтерському обліку основних засобів, зарахованих на баланс, з цієї причини не проводились.

• ⇐ Назад
• 17
• 18
• 19
• 20
• 21
• 22
• 232425
• 26
• 27
• 28
• 29
• 30
• 31
• 32
• Далее ⇒