Ними може бути тільки фізична особа,або декілька фізичних осіб.

При визначенні кола осіб, які можуть визнаватися винахід­никами, авторами промислового зразка, ключову роль відіграє характер їхньої праці,тобто вона має бути творчою.

Суб'єктами права інтелекту­альної власності на винахід, корисну модель, промисловий .'зразок можуть бути також інші особи, які набули це право на підставі договору чи закон. До таких відносять роботодавця і правонастунника. Роботодавець — особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).це може бути як фізична так і юридична особа.Рроботодавець є учасником патентних правовідносин не у всіх випадках, а лише щодо службо­вих винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Суб'єктом права інтелектуальної_власності на винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок може стати правонаступник. Правонаступником є особа (фізична або юридична), до якої переходять в порядку праврнаступиицтва всі чи частина прав та обов'язків іншої особи.

Субєктами може бути також заявник і володілець патенту.Заявник ~ це особа, що подала заявку про видачу патенту або набула статусу заявника в іншому, передбаченому законом порядку.(винахідник,роботодавець,правонаступник).Володільцем патенту є особа, якій належить патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

Також до суб’єктів відноситься Держдепартамент з і.в та патентні повірені.

43)ПАТЕНТ:ПОНЯТТЯ,ВИДИ,МЕЖІ ЧИННОСТІ.

Патентом є виданий компетентним державним органом охо­ронний документ, що засвідчує авторство, пріоритет та виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промисло­вого зразка.

Патенти можна класифікувати за різними критеріями. За об'єктом правової охорони можна виділити патент на винахід, патент на корисну модель, патент на промисловий зразок. За територіальною ознакою патенти можуть бути національними та регіональними. Законодавство України окремо виділяє патент на секретний винахід та патент на секретну корисну модель.

Патент як охоронний документ характеризується певними межами чинності:

1) територіальні межі чинності патенту визначаються тери­торією держави, в якій його видано

2 часові межі чинності — патент діє протягом чітко встанов­лених у законі строків. Ці строки є неоднаковими для окремих видів об'єктів:

— патенту на винахід — 20 років;

— патенту на корисну модель — І0 років;

— патенту на промисловий зразок — 15 років.

Перебіг цих строків починається від дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, від дати пріоритету.

2) предметні межі чинності патенту в законодавстві поз­начаються поняттям «обсяг правової охорони». Обсяг правової охорони вказує на те, що охороняє патент.

44)ПРАВО НА ПАТЕНТ ТА ЙОГО СУБЄКТИ.

Патентна система охорони прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки грунтується на тому, що саме по собі ство­рення об'єкта ще не тягне за собою виникнення прав інтелекту­альної власності на нього. На цій стадії виникає лише право на патент.(має право звернутися до компетентного державного органу, який видає патенти, із відповідною заявкою про видачу патенту)

Щодо визначення суб'єкта права на патент ще у XIX ст. сформувались три системи:

1) американська, яка передбачала видачу патенту першому дійсному винахіднику;

2) французька, за якою патент видається першому заявником;

3) англо-німецька, в якій поєднані елементи перших двох.

В Україні діє англо-німецька система.

3а загальним правилом право на одержання патенту на ви­нахід, корисну модель чи промисловий зразок має творець від­повідного об'єкта(винахідник чи автор промислового зразка+,якщо декілька авторів,то видається один патент.

У передбачених законом випадках право на одержання патенту належить не винахідникові (авторові промислового зразка), а іншим особам:

— роботодавцю;

— правонаступнику.

Роботодавець має право на одержання патенту на службовий винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо інше не передбачено договором.

Патентне законодавство передбачає, що право на одержання патенту має правонаступник винахідника (автора промисло­вого зразка) чи правонаступник роботодавця.

45)ЗАЯВКА НА ВИНАХІД ТА ВИМОГИ ДО НЕЇ.

Для реалізації права на патент особа повинна подати до ком­петентного державного органу, який здійснює видачу патентів, заявку.

Заявка може бути подана особисто заявни­ком або через представника.

Заявка — це сукупність документів, необхідних для одер­жання патенту.

Основні вимоги щодо заявки стосуються:

1) мови, якою її складено;

2) складу заявки, а також змісту і оформлення документів, що входять до її складу;

3) дотримання вимоги єдності.

Заявка на винахід чи заявка на корисну модель складається з таких документів:

1) заяви про видачу патенту на винахід чи патенту на корисну модель;

2) опису винаходу (корисної моделі);

3) формули винаходу (корисної моделі);

4) креслень (якщо на них є посилання в описі);

5) реферату.

Заява складається на бланку встановленої форми. В ній обов'язково зазначаються відомості про заявника (заявників) і його адресу, а також винахідника (винахідників.)

Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у виз­наченому порядку і розкривати суть винаходи корисної моделі,складається з таких розділів:

1) галузь техніки 2) рівень техніки 3)суть винаходу.

Формула винаходу є словесним та описовим відображенням технічної сутності винаходу.,тобто вона повинна містити сукупність його суттєвих ознак.

Реферат складається лише з інформаційною метою і не може братися для інших цілей.

46)ЗАЯВКА НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК ТА ВИМОГИ ДО НЕЇ.

Заявка може бути подана особисто заявни­ком або через представника.

Заявка — це сукупність документів, необхідних для одер­жання патенту.

Основні вимоги щодо заявки стосуються:

1) мови, якою її складено;

2) складу заявки, а також змісту і оформлення документів, що входять до її складу;

3) дотримання вимоги єдності.

Заявка на промисловий зразок має містити:

1) заяву про видачу патенту;

2) комплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді йога макета або малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;

3) опис промислового зразка;

4) креслення, схему, карту (якщо необхідно)

Заява складається на бланку встановленої форми. В ній обов'язково зазначаються відомості про заявника (заявників).

Комплект зображень виробу виконує щодо промислових зразків ту саму функцію, що і формула для винаходів (корисних моделей), — визначає обсяг наданої правової охорони.

Опис промислового зразка містить такі розділи:

— назву промислового зразка;

— прізвище, ініціали автора промислового зразка;

— призначення та галузь застосування промислового зразка;

— перелік зображень, креслень, схем та карт;

— суть та суттєві ознаки промислового зразка.

47)ДАТА ПОДАННЯ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД ТА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК.

Датою подання заявки на винахід чи заявки на корисну модель є дата одержання Установою матеріалів, що містять, принаймні:

1) заяву у довільній формі про видачу патенту, викладену українською мовою;

2) відомості про заявника та його адресу, викладені українсь­кою мовою;

3) матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В остан­ньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців віддати подання заявки.

Для промислових зразків датою подання заявки є дата одер­жання Установою матеріалів, що містять принаймні:

1) клопотання у довільній формі про видачу патенту, викла­дене українською мовою;

2) відомості про заявника та його адресу, викладені українсь­кою мовою;

3) зображення виробу, що дає уявлення про його зовнішній вигляд;

4) частину, яка зовнішньо нагадує опис промислового зразка, викладену українською чи іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цієї частини ук­раїнською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

У патентному законодавстві України пріоритет заяв­ки (пріоритет) визначається як першість у поданні заявки. За загальним правилом пріоритет визначається за датою подання заявки до Установи. У цьому випадку йдеться про так званий на­ціональний пріоритет. Водночас поряд з національним пріоритетом у патентному праві виділяють також конвенційний пріоритет. Заявник мас право на пріоритет попередньої заявки на той самий винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції.

А стосовно промислових зразків 6 місяців. Виставковий пріоритет-пріоритет промислового зразка, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційпо низнаних міжнародних виставках, проведених на території держави — учасниці Паризької конвенції.-6 місяців.

48)ПОНЯТТЯ ,ВИДИ,СИСТЕМА ПАТЕНТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ.

Експертиза заявокна об'єкти промислової власності— це на-укове-технічне дослідження спеціально уповноваженим органом відповідності або невідповідності заявленої пропозиції умовам натентоздатності заявлених об'єктів, результат якого є підставою надання правової охорони або відмови у наданні такої'.

Більшість правових систем закріплює два види експертизи:

— формальна;

— кваліфікаційна

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) — експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями) і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) — експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патептоздатності.

Попередня експертиза- завдання цього виду експертизи - визначення того, чи містить заявлений ви­нахід (корисна модель) інформацію, що може бути віднесена до державної таємниць.

системи експертиз:

— явочна;

— перевірочна;

— відстрочена

Явочна система передбачає видачу патенту за результатами лише формальної експертизи.

Перевірочна система передбачає проведення формальної та кваліфікаційної експертиз.

Відстрочена система експертизи, так само як і перевірочна система, передбачає видачу патенту за результатами формальної та кваліфікаційної експертиз.Проте після завершення формаль­ної експертизи патентне відомство не переходить до кваліфі­каційної експертизи автоматично - вона проводиться лише за клопотанням заявника чи третьої особи.

Етати експертиз:

1) попередня

2) формальна експертиза

3) публікування відомостей про заяву

4 ) кваліфікаційна експертиза.

Відносно корисних моделей,то тут має місце 2 етапи:попередня та формальна експертиза.

Стосовно промислових зразків то тут здійснюється лише формальна експертиза.

49)РЕЄСТРАЦІЯ ПРО ВИДАЧУ ПАТЕНТУ,ПУБЛІКАЦІЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО НЬОГО,ВИДАЧА ПАТЕНТУ.

На підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту. Для цього вносяться відповідні відомості до від­повідного Реєстру.

Державна реєстрація патенту здійснюється за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікації про видачу патенту.

Якщо протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документи про сплату державного мита та збору не надійшли до закладу експертизи, реєстрація патенту не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

Одночасно з реєстрацією патенту Установа публікує вофіцій­ному бюлетені «Промислова власність» відомості про видачу патенту. Саме після такої публікації починають діяти майнові права інтелектуальної власності.

Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації. Патент видається особі, яка має право на його одержання.

У разі втрати чи зіпсування патенту його володільцю видається дублікат патенту. За видачу дубліката патенту сплачується збір.

50)ОСОБИСТІ МАЙНОВІ ТА НЕМАЙНОВІ ПРАВА ВИНАХІДНИКА.

Особистим немайновим правом винахідника (автора про­мислового зразка) є насамперед право авторства, яке передбачає можливість винахідника (автора промислового зразка) вимагати визнання його творцем відповідного о6'єкта.

Право авторства є абсолютним, оскільки даному праву ви­нахідника чи автора промислового зразка кореспондує обов'язок усіх інших осіб не порушувати його,крім того воно є невідчужуваним,тобто безстроковим.

До особистих немайнових прав належить також право на ім'я.

Також передбачено право винахідника (автора промислового зразка) вимагати, щоб його не згадували як винахідника (автора промислового зразка) винаходу (корисної моделі, промислового зразка) в будь-якій публікації.

Також особистим немайновим правом є право винахідника на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Майновими праами є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, про­мислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання.

51)МАЙНОВІ ПРАВА,ЩО ВИНИКАЮТЬ З ПАТЕНТУ НА ВИНАХІД.

Майновими праами є:

2) право на використання винаходу, корисної моделі, про­мислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання.

Право на використання винаходу, корисної моделі, про­мислового зразка передбачає можливість використовувати відповідний об'єкт за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших володільців патенту. До майнових прав також належить виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії) іншим особам. Йдеться про розпорядження майновими права, дане права означає, що право дозволяти використання відповідного об'єкта належить тільки конкретно визначеному суб'єкту,тому воно має виключний характер.

Майновим правом, яке у певному сенсі доповнює розглянуте вище, є виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання. Наявність цього права дає його суб'єкту можливість усувати інших осіб від не­правомірного використання відповідного об'екта.

перешоджати не будь-якому, а лише неправомірному використанню.

52)ДІЇ,ЩО НЕ ВИЗНАЮТЬСЯ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА ВОЛОДІЛЬЦЯ ПАТЕНТУ.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу, корисної моделі:

1) на основі права попереднього користувача.

Право попереднього користувача винніше за наявності одно­часно таких умов:

а)особа повинна в інтересах своєї діяльності використати винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснити значну і серйозну підготовку для такого використання,

б) такі дії мають бути вчинені добросовісно,

в) ці дії мають бути здійснені до дати подання заявки чи до дати пріоритету;

г)використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи значна та серйозна підготовка до такого використання мають бути проведені на території України.

2) в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель використовується виключно для потреб зазначеного засобу,

3) без комерційної мети,

4) за надзвичайних обставин, з повідомленням про таке використання володільця патенту.

5) Не визнається порушенням прав, що випливають з патен­ту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом.

Не визнається порушенням майнових прав використання промислового зразка:

— на основі права по переднього користувача;

— в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

— без комерційної мети;

— з науковою метою або у порядку експерименту;

— за надзвичайних обставин.

53)ДОСТРОКОВЕ ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТІ ПАТЕНТУ.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено до­строково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору. Здійснення права володільця патенту на дострокове припинення чинності майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок має певні межі. Мова йде про випадки, коли володілець патенту уклав відповідний договір (наприклад ліцезійний) на право використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.При цьому дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.Щодо тих випадків, коли мало місце дострокове припи­нення чинності виключних майнових прав інтелектуальної влас­ності на винахід, корисну модель, промисловий зразок і цим було завдано збитків особі, якій було на­дано дозвіл на використання відповідного об'єкта. У такому випадку завдані збитки підлягають відшкодуванню особою, яка надала цей дозвіл.Чинність достроково припи­нених виключних майнових прав інтслекгуальної власності на ви­нахід, корисну модель, промисловий зразок може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент припинення.

54)ВИЗНАННЯ ПАТЕНТУ НЕДІЙСНИМ.

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам натентоздатності, що визначені ст. 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону (йдеться про випадки, коли мало місце порушення порядку патентування винаходів, корисних моделей в іноземних державах);

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Підстави відносно промислового зразка такі самі.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патента.

55)ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ.

До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності:

1) комерційне (фірмове) найменування;

2) торговельна марка (знак для товарів і послуг);

3) географічне зазначення.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення.

Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу.

Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:

1) оскільки комерційні найменування, торговельні марки та гео­графічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відноси­нах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець.Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права.

2) оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивіду­алізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них.

56)КОМЕРЦІЙНЕ АЙМЕНУВАННЯ:ПОНЯТТЯ,СТРУКТУРА,ВИМОГИ.

Законодавство України, на жаль, не містить визначення ко­мерційного (фірмового) найменування. У літературі суть фірмо­вого найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.

Структурно у комерційному найменуванні прийнято виділяти дві частини:

— основну частину («корпус фірми»);

— додаткову.

До корпусу фірми включаються відомості про організаційно-правову форму, а також інші відомості, обов'язковість яких передбачена законодавством(назва юр.особи)

Комерційне найменування має під повідати низці вимог. У зв'язку з цим у літературі вказуються три принципи:

1) істинність фірми;

2) виключність фірми;

3) постійність фірми

Принцип істинності полягає в тому, що комерційне найме­нування не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи.

Принцип виключності означає, що комерційне найменуван­ня має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших.

Принцип постійності передбачає стабільність комерційного найменування, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи.

57)СУБЄКТИ ПРАВА НА КОМЕРЦІЙНЕ НАЙМЕНУВАННЯ,ВИНИКНЕННЯ ПРАВА НА НЬОГО.

поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підпри­ємницької діяльності.(господарські товариства,приватні підприємства,державні комерційні підприємства).

Не є суб'єктами права на комерційне найменування юридичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (органи державної влади, громадські організації, політичні партії).

Фізична особа-підприємець є суб’єктом,не є суб’єктом філії та представництва.

право інтелектуаль­ної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і не­залежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

58)ЗМІСТ МАЙНОВИХ ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНЕ НАЙМЕНУВАННЯ.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування відповідно до ст. 490 ЦК України є:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно вико­ристовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

59)Торговельна марка:ПОНЯТТЯ,ОБЄКТИ,УМОВИ НАДАННЯ ОХОРОНИ.

торговельною маркоюбудь-яке позначення або будь-яку комбінацію позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (на­даються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокре­ма, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка ком­бінація таких позначень.

акон встановлює перелік підстав для відмови в наданні правової охорони. Всі підстави можна умовно поділити на такі групи.

До першої групи належать позначення, які можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на, це є згода відповідного компетентного органу або їх власників^ Цс позначення, складовими яких є:

— державні герби, прапори та інші державні символи (ем­блеми).

До другої групи належать позначення, у складі яких є еле­менти, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.

Третю групу становлять позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

— знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

то четвертої групи належать позначення, які відтворюють:

— промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх право­наступників;

— прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

60)СУБЄКТИ ПРАВА НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ.

Суб'єктами права на торговельну марку законодапство Ук­раїни визнає:

а) фізичних осіб;

б) юридичних осіб.

Іноземні особи та особи без громадянства ма­ють рівні з особами України права пєредбачені Законом, від­повідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаєміюсті.Водночас іноземні та інші особи, що проживають чи ма­ють постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Державним департаментом інтелектуальної власності реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (падентних повірсних).

3 огляду на призначення торговельної марки — індивідуаліза­цію товарів (послуг), суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку мали б визнаватися лише ті фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Суб'єктами права на одну і ту саму торговельну марку можуть бути декілька осіб.

61)НАБУТТЯ ПРАВА І.В НА торговельну марку.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку не ви­никає на підставі самого лише факту першого його використання, як це має місце, наприклад, для комерційного найменування. Для набуття прав на торговельну марку вона має бути внесена ком­петентним державним органом до відповідного реєстру, а особа повинна отримати охоронний документ — свідоцтво. Органом, який здійснює реєстрацію торговельної марки та видачу свідоцтва, сьогодні виступає Державний департамент інтелектуальної влас­ності, який діє у складі Міністерства освіти і науки України.

Правова охорона надається не самій торговельній марці як пев­ному позначенню, а завжди із прив'язкою до певних видів товарів і послуг, для вирізненіія яких ця торговельна марка призначена.

Законодавством України передбачено два випадки, коли виник­нення права інтелектуальної власності на торговельну марку не потребує реєстрації торговельної марки та одержання свідоцтва:

1) якщо торговельна марка має міжнародну реєстрацію;відповідно до Мадридської угоди.

2) якщо торговельна марка визнана добре відомою .

При визначенні того, чи є торговельна марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:

— ступінь відомості

— тривалість, обсяг та географічний район будь-якого про­сування торговельної марки,

— свідчення успішного відстоювання прав на торговельну марку.

Це визначає або суд або Апеляційна палата Держдепартаменту і.в.

62)ЗМІСТ ТА МЕЖІ МАЙНОВИХ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ.

Поняття «використання торговельної марки* має чітко визна­чений зміст.Це:

1) нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано,

2) застосування її в діловій документації,

Свідоцтво надає його володільцеві виключне право заборо­няти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом:знак,позначення.

Виключне право володільця свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

— здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки

— некомерційнс використання знака,

— добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Право попереднього ко­ристувача на торговельну марку виникає за наявності одночасно таких умов:

— особа повинна в інтересах своєї діяльності використати торговельну марку або здійснити значну і серйозну підготовку для такого використання,

----- вказані дії мають бути вчинені добросовісно;

— названі вище дії мають бути здійснені до дати подання заявки чи до дати пріоритету

— мають бути проведені на території Украйни.

Право попереднього користувача передбачає, що особа вправі без дозволу володільця свідоцтва і безоплатно, тобто без виплати винагороди:

— продовжувати такс використання;

—використовувати торговельну марку..

У законодавстві передбачено обмеження щодо можливості відчуження права попереднього користувача та переходу його до інших осіб. Воно може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Володілець свідоцтва може передавати будь-якій особі право на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача.

Май нові права на торговельну марку охороняються протягом 10 років від дати, наступної за датою подання заявки, якщо інше не встановлено законом.,сток можна продовжувати через кожні 10 років.

63)ПРАВО НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.

Суб'єкти під­приємницької діяльності, зареєстровані в інших місцевостях, не мають права користуватися географічними зазначеннями, які не мають стосунку до регіону їхньої діяльності.

Використання географічного зазначення залежить від виду товару, на якісні показники якого впливають природні умови і пов'язаний з ними людський фактор.

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» поділяє їх па два види:

— просте зазначення походження товарів;

— кваліфіковане зазначення походження товарів

Просте зазначення походження товару — будь-яке словесне

чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосе­редковано вказує на географічне місце походження товару.

Кваліфіковане зазначення походження товару — термін, що охоплює (об'єднує) таки терміни:

— назва місця походження товару;

— географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару — назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості.

Географічне зазначення походження товару — назва географіч­ного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики.

Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:

а) вона є назвою географічного місця, з якого цей товар походить;

б) вона вживається як назва цього товару чи як складова цієї назви.

В) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюється в межах зазначеного геогра­фічного місця.

Правовим наслідком реєстрації права на використання кваліфікованого зазначення походження товару є видача про­тягом місяця від дати реєстрації свідоцтва. Строк дії свідоцтва становить 10 років, він може бути продовжений на наступні 10 років па підставі заяви.

Свідоцтво про реєстрацію кваліфікованого зазначення по­ходження товару та (або) назва па його використання дає право його власнику:

а) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;

б) вживати заходів щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;

в) вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару може бути при­пинено: за рішенням суду у зв'язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик^ описаних у Реєстрі, від дати, встановленої судомну разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, що є власником свідоцтва.

64)ПРАВО І.В НА СОРти рослин і ПОРОДУ ТВАРИН.

державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для поширення в Україні.

Сорт вважається придатним для. на буття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним та стабільним.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вва­жається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не переда­вали матеріал сорту для комерційного використання.

Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідо­мого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особли­востей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими І однорідними.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, від­значені в описі сорту, залишаються незмінними після неоднора­зового розмноження.

Племінна тварина — чис­топородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність. І може використовуватися в селекції.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є:

1) автор сорту рослин, породи тварин;-тільки фізична особа(автор сорту),стосовно породи тварин це підприємства (об'єднання) з племінної справи.

2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності па сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.(роботодавець,правонаступники).

Набуття прав інтелектуальної власності на селекційні досягнення пов'язане не лише із самим фактом створення відповідного об'єкта, а й із засвідченням цих прав державною реєстрацією і відповід­ним охоронним докумснтом..

Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

Експертиза заявки передбачає дві стадії:

1) формальну експертизу (експертизу за формальними оз­наками);

2) кваліфікаційну (основну) експертизу.

Формальна експертиза заявки проводиться з метою визна­чення відповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам.

Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заяв­кою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього.

Особисті немайнові права, засвідчені державною реєстрацією. До них належить, зокрема, право ав­торства, тобто право визнаватися автором сорту рослин, породи тварин.

Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин,

породу тварин, засвідченими патентом, є:

1) право на використання сорту рослин, породи тварин, при­датних для поширення в Україні;

2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3) виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Припинення достроково:

1) несплата збору

2) відмова володільця патенту/

65)КОМПОНУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ ЯК ОБЄКТ ПРАВА І.В.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є:

і) автор компонування інтегральної мікросхеми;-творець,фізична особа,яка творчою працею створила її.

2) інші особи, які набули прав на компонування інтегральної мікррехеми за договором чи законом.

Декілька осіб-співавторство.

Також може бути суб’єктом роботодавець та правонаступники.

Набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми засвідчується свідоцтвом.

Реєстрація є обов'язковою умовою охорони прав на топографію ІМС.

Межі чинності:територіальні,предметні,часові.

Особисті немайнові права. До таких належить, по-перше, право авторства.

Право авторства полягає у можливості автора топографії ІМС визнаватися її творцем.

Свідоцтво на топографію ІМС надає його володільцеві низку майнових прав, до них належать:

1) право на використання компонування інтегральної мікросхеми;

2) виключне право дозволяти використання компонування інтегральної мікросхеми;

3) виключне право перешкоджати неправомірному вико­ристанню компонування інтегральної мікросхеми, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Припиняється дія прав зі спливом строку дії свідоцтва.,достроково у разі відмови володільця свідоцтва.

66)ПРАВО І.В НА РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ ПРОПОЗИЦІЮ.

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиціїі може бути матеріальний об'ект,процес.

Для надання правової охорони раціоналізаторській пропозиції вона повинна відповідати низці умові :

1) містити локальну новизну;.2) мати корисний ефект; 3) стосуватися сфери діяльності юридичної особи, якій вона подана.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналі­заторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана,будь-яка.Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську про­позицію засвідчується свідоцтвом,який видає юридична особа,яка визнала пропозицію.

Права:право авторства,право на добросовісне заохочення від юридичної особи.

67)ПРАВО І.В НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секрет­ною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних Існуючим обставинам заходів щодо збе­реження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Об'єктом комерційної таємниці може бути досить широке коло видів інформації. Це може бути технічна, комерційна, організаційна, виробнича чи будь-яка інша інформація.

Комерційна таємниця характеризується такою сукупністю ознак:

1) ця інформація є секретною, тобто вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових:

А) є невідомою для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить;

б) не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу З видом інформації, до якого вона належить;

2) ця інформація у зв'язку із тим, що є секретною, має ко­мерційну цінність.

3) особою, яка законно контролює цю інформацію, вживались адекватні існуючим обставинам заходи щодо збереження її секрет­ності.

Суб'єктом прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю є особа, яка правомірно визначила інформацію комер­ційною таємницею.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної

таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголо­шенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

68)ПРАВО І.В НА НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ.

Науковим відкриттям є комплекс властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Об'єктом відкриття можуть виступати закономірності, властиво­сті та явища матеріального світу. Закономірність матеріального світу — це стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріалького світу. Властивість матеріального світу — це якісна сторона об'єкта матеріального світу. Явище матеріального світу — це форма вияву сутності об'єкта матеріального світу.

Критеріїї охороноздатності:

1) бути раніше невідомим (новим);

2) бути об'єктивно існуючим;

3) вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Закріплено законодавством осо­бисте немайнове право автора наукового відкриття на присвоєння відкриттю свого імені або спеціальної назви.Посвідчується таке право дипломом.

69)ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ.

Місце цих договорів в системі договірних зобов'язань. На сьогодні сформувалося два основні підходи:

1) договори щодо об'єктів інтелектуальної власності не виді­ляються в самостійну групу цивільно-правових договорів;

2) в системі договірних зобов'язань цим договорам відводиться самостійне місце.

Закріплено невичерпний пе­релік видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про нередания виключних майнових прав інтелек­туальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Такі договори повинні укла­датися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуаль­ної власності такий договір є нікчемним.

Загалом, договори щодо розпоряджання майновими правами Інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації. їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата

у порядку, встановленому законом.

70)ЛІЦЕНЗІЯ:ПОНЯТТЯ,ВИДИ.

Ліцензія передбачає дозвіл на використання об'єкта права Інтелектуальної власності у певній обмеженій сфері. Сфера використання об'єкта визначається:певними видами майнових прав,територією,строком дії.

Учасниками правовідносин у разі видачі ліцензії на вико­ристання об'єкта права інтелектуальної власності є ліцензіар та ліцензіат.Ліцензіар — це особа, яка видає ліцензію, тобто фізична або юридична особа, якій належить виключне право дозволяти ви­користання об'єкта права інтелектуальної власності. Особа, якій надається дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності, називається ліцензіатом.

Ліцензія на вико­ристання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена:

1) як окремий документ;

2) як складова частина ліцензійного договору.

ЦК України дається характеристикаггрьох видів ліцензій:

1) виключна ліцензія;

2) одинична ліцензія;

3) невиключна ліцензія.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю­чає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелекту­альної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю­чає можливість видачі ліцензіїаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта прана інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості ви­користання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.Н евиключна ліцензія характеризується тим, що ліцензіар не позбав­лений права використовувати відповідний об'єкт у сфері, що обмежена цією ліцензією, та права видавати ліцензії на вико­ристання об'єкта у зазначеній сфері іншим особам.Можуть бути і інші види ліцензії.

71)ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ДОГОВІР:ПОНЯТТЯ,ПРАВОВА ПРИРОДА.

За цим договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцен­зіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України та іншого законодавства.

Основна юридична мета цього договору полягає у наданні дозволу (видачі ліцензії) на використання певного об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензійний договір є одним з варіантів оформлення ліцензії на використання об'єктів права і.в.

72)СТОРОНИ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ.УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ.

Сторонами ліцензійного договору є ліцензіар та ліцензіат. .Ліцензіар — це особа, яка видає ліцензію, тобто фізична або юридична особа, якій належить виключне право дозволяти ви­користання об'єкта права інтелектуальної власності. Особа, якій надається дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності, називається ліцензіатом.У ліцензійному до­говорі визначаються:

— вид ліцензії;

— сфера використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності (конкретні права, що надаються за договором, способи виикористання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які Надаються права, тощо);

— розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності;

— інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

73)ЗМІСТ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ.

У ліцензійному до­говорі визначаються:

— вид ліцензії;

— сфера використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності (конкретні права, що надаються за договором, способи виикористання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які Надаються права, тощо);

— розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності;

інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Не всі з перерахованих умов обов'язково мають бути включені у ліцензійний договір.

У ліцензійному договорі визначається вид ліцензії. Тут мають­ся на увазі закріплені виключна, одинична та невиключна ліцензії. Предметом ліцензійного договору є відповідні права на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ці права мають бути чинними на момент укладення ліцензійного договору.У ліцензійному договорі мають бути чітко обумовлені права на використання об'єкта, що надаються ліцензіату, та способи такого використанняОднією з умов, яка визначається у ліцензійному договорі, є умова щодо території, на яку надаються відповідні права на використання об'єкта права інтелектуальної власності.Плата за договором може бути у формі фіксованого платежу,періодичних виплат,комбінованих платежів.Строк визначається договором,але якщо його в ньому не вказано,то застосовується строк передбачений законом.

74)ДОГОВІР ПРО ПЕРЕДАННЯ ВИКЛЮЧНИХ МАЙНОВИХ ПРАВ І.В.

За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні част­ково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Pагалом, об'єктами, виключні майнові права на які можуть бути передані в рамках договору, виступають об'єкти права ін­телектуальної власності, невичерпний перелік яких ЦК України. Водночас на окремі з цих об'єктів законодавство України не закріплює виключних прав, що робить неможливим застосуван­ня розглядуваного договору щодо таких об'єктів. Це стосується, наприклад, наукового відкриття, зміст суб'єктивних прав на яке не передбачає виключних майнових Також об'єктами виключних майнових прав не є географічне зазна­чення , комерційне (фірмове) найменування.

Предметом розглядуваного договору є виключні майнові права па певний об'єкт права інтелектуальної власності.

Договір про перєдання виключних майнових прав інтелек­туальної власності укладається між двома сторонами. Першою стороною виступає особа, якій належать виключні майнові пра­ва інтелектуальної власності на певний об'єкта. Другою стороною виступає особа, до якої переходять відповідні виключні майнові права інтелектуальної власності.

Умови містяться у договорі, вони є нікчемними.

По-перше, договір про перєдання виключних майнових прав Інтелектуальної власності не може містити умов, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим законодавством.

По-друге, умови договору про перєдання виключних майнових прав інтелектуальної власності не можуть обмежувати право твор­ця на створення інших об'єктів.

75)ДОГОВІР ПРО СТВОРЕННЯ ЗА ЗАМОВЛЕННЯМ І ВИКОРИСТАННЯМ ОБЄКТА ПРАВА І.В.

За цим договором одна сторона (творець — письменник, художникт) зобов'язується створити об'єкт права інтелекту льної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Характерною ознакою цього договору є те, що на момент його укладення відповідного об'єкта інтелектуальної власності ще не існує — ство­рення цього об'єкта є одним з основних обов'язків творця.

Певною специфікою характеризується суб'єктний склад дого­вору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності. Річ у тім„ що однією зі сторін цього договору завжди виступає творець— письменник, художник тощо.Він регулює відносини між сторонами не тільки щодо створення, а й щодо використання створеного за цим договором об'єкта права інте­лектуальної власності.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

Договір про створення за замовленням і використання обєкта права інтелектуальної власності не може містити умов, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об’єктів.

76)АВТОРСЬКІ ДОГОВОРИ:ПОНЯТТЯ,ВИДИ,ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ.

Авторський договір — це консенсуальна угода у галузі права інтелектуальної власності (авторського права), за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов’язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Розрізняють такі види авторських договорів:

Про передачу виключного права на використання твору: власник авторського права передає іншій (тільки одній) особі право використовувати твір певним способом, а також передає право дозволяти або забороняти використання цього твору іншим особам. При цьому за володілцем авторського права залишаються лише права, що не передаються (невідчуджувані).

Про передачу невиключного права на використання твору: власник авторського права на твір передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

77)ДОГОВІР КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ:ПОНЯТТЯ,ПРАВОВА ПРИРОДА.

За договором комерційної концесії одна сторона (лраво-володілець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належ­них цій стороні прав з мстою виготовлення та (або) продажу певного виду,товару та (або) надання послуг.

За юридичною природою договір комерційної концесії спрямо­ваний на передання права користування комплесом прав, що належать право Володі льцеві.

Договір є відплатним, оскільки передбачає обов'язок користувача сплачувати правоволодільцеві відповідну плату за користування комплексом прав. є двостороннім — права і обов'язки мають обидві сторонні

за способом укладення договір комерційної концесії є консенсуальлим — він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Сама природа розглядуваного договору зумовлює сферу його застосування — це підприємницька діяльність.

78)СТОРОНИ ДОГОВОРУ КОНЦЕСІЇ,ФОРМА ДОГОВОРУ.

Сторонами у договорі вистунають суб'єкти підприємницької діяльності . Все це вказує на підприємницький характер договору комерційної концесії. Для договору комерційної концесії передбачена письмова форма укладення. Додаткова вимога встановлена ГК України — договір комерційної концесії має бути викладений у формі єдино­го документа. При цьому діє спеціальне правило щодо наслідків (недодержання письмової форми договору комерційної концесії — договір є нікчемним.

Поряд із вимогою щодо письмової форми договору комерцій­ної концесії ЦК України закріплює необхідність його державної реєстрації-державним реєстратором.

79)ЗМІСТ ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ.

Істотною умовою договору комерційної концесії, як і будь-якого цивільно-право­вого договору, є умова про його предмет.Предметом є комп­лекс належних правоволодільцеві прав.

До комплексу прав, що є предметом договору комерційної концесій відповідно ЦК України/належать:

1) право на використання об'єктів права інтелектуальної власності;

2) право на використання комерційного досвіду та ділової репутації.

Законодавство України не передбачає переліку об'єктів права інтелектуальної власності, передання прав на використання яких є необхідним для кваліфікації відповідного договору як договору комерційної концесії. Водночас у міжнародній практиці набула поширення позиція, відповідно до якої договір розглядатиметься як договір франчайзингу, якщо він передбачає надання права на використання засобів індивідуалізації та ноу-хау.

Потрібно погодити умови :ціна,строк.Плата може здійснюватися у будь-якій формі.Договір може як строковим так і безстроковим.УМОВА:територія використання.

Обмежувальні умови:

1) Обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам ана­логічні комплекси прав,

2) Обов'язок користувача не конкурувати з правоволоділь-цем на території, на яку поширюється чинність договору,

3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів.

80)ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ СТОРІН ЗА ДОГОВОРОМ КОНЦЕСІЇ.

Договір комерційної концесії є підставою виникнення низки прав та обов'язків його сторін.

Дві групи обов'язків право володільця:

Першу групу становлять обов'язки нравоволодільця, які виникають завжди за договором комерційної концесії. До таких належать обов'язки:

— передати користувачеві технічну та комерційну документа­цію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії;

— проінформувати користувача та його працівників з питань, повіязаних зі здійсненням цих прав,)

До другої групи належать обов'язки правоволодільця, які виникають за умови, що договором комерційної концесії не передбачено інше:

— забезпечити державну реєстрацію договору;

— надавати користувачеві постійне технічне та консульта­тивне сприянняЗ включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

—контролювати якість товарів (робіт, послуг), що вироб­ляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

За договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення нравоволодільця визначеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до до­говору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, що виробляються (виконуються, надаються) правово-лодільцем;

3) дотримуватися інструкцій та вказівок право володільця,

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли 6 розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у право володільця.

5) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Право на укладення договору на новий строк.

81)ЗагАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Захисту права І.В.

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної влас ності: юрисдикційна і неюрисдикційна (рис. 7). Неюрисдик-ційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самоза хист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору то що. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороне ними законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністра тивний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.

82)ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ СПОСОБИ Захисту.

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

83)ЗАХИСТ ПРАВА І.В СУДОМ.

Повноважсння суду щодо захисту права інтелек­туальної власності:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушен­ню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інте­лектуальної власності

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот із порушенням права інтелек­туальної власності

4) вилучеиня з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням прав інтелектуальної власності

5) застосування разового грошового стягнення

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності і зміст судового рішення щодо такого порушенням

84)АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОРЯДОК ЗАХИСТУ.

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, застосовується, зокрема, при:

порушенні прав інтелектуальної власності;

здійсненні дій, що становлять акти недобросовісної конкуренції;

незаконному розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних;

порушенні законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва.

Захист прав здійснюється шляхом проведення адміністративних процедур, як-от: вилучення або конфіскація контрафактної продукції та обладнання, що використовується для її виготовлення, виправні роботи, адміністративний арешт або накладання адміністративних штрафів.

ОрганИ державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України тощо.

Вказані державні органи в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких із зазначених державних органів (Держдепартаменті>інтелектуальної власності, МВС України, Службі безпеки України, Держмитслужбі України) створені спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов’язаними із захистом прав інтелектуальної власності.

Крім того, за порушення правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання також можуть бути застосовані уповноваженими державними органами адміністративні санкції.

Так, Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб’єктів господарювання за вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція.

Митна служба України створює належні умови для захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні.

85)ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ ОХОРОНИ І.В

Охорона прав і.в здійснюється лише у національному ,а у міжнародному аспекті.

14 липня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ). Конвенція набрала чинності 1970 р. Станом на 1999 рік членами ВОІВ є 161 держава світу, в тому числі й Україна.

Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року. З 1 липня 1965 року - дати набуття Конвенцією чинності для СРСР - вона була обов'язковою для СРСР відносно всієї його території. Набуття чинності для України: 25 грудня 1991 р.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 67