Загальна характеристика ЗЕД

• Визначити обсяг товарів, що експортуються (імпортуються), за вартістю й кількістю, їх асортиментну структуру.

• Охарактеризувати географічну структуру та динаміку експорту (імпорту).

• Проаналізувати динаміку експорту (імпорту) у порівняльних цінах, з урахуванням інфляції.

• З'ясувати основних конкурентів підприємства на зовнішньому та внутрішньому ринках.

• Визначити відповідність експорту (імпорту) товарів, термінів їх поставок, якості та інших показників умовам контрактів.

• Оцінити економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства та надати пропозиції щодо її підвищення.

• Оцінити ефективність укладених зовнішньоекономічних угод.

• Розробити пропозиції щодо підвищення ефективності зовнішньо­економічної діяльності підприємства.

6.2. Провести аналіз експортно-імпортних операцій

• Дослідити динаміку експортно-імпортних операцій.

• Проаналізувати динаміку експорту товарів та послуг за звітний рік порівняно з попередніми роками. Дані про експорт за досліджені роки потрібно згрупувати за країнами і за товарами в аналітичній таблиці.

• По кожному рядку аналітичних таблиць (країна, товар чи підсумок) обчислити індекс вартості, фізичний обсяг та ціну. Ці індекси покажуть, як і де змінилась вартість, фізичний обсяг експорту та середні експортні ціни.

• За товарними групами, які містять як кількісно, так і якісно спіль­номірні товари, потрібно обчислити індекс кількісної структури.

• Провести аналіз та розробити пропозиції щодо підвищення ефективності операцій діючої системи регулювання бартерних угод та угод з давальницькою сировиною.

• Розробити пропозиції щодо удосконалення асортименту товарів за бартерними угодами та угод з давальницькою сировиною, його аналіз, висновки, пропозиції.

• Проаналізувати оподаткування бартерних угод та угод з давальни­цькою сировиною, а також формування і розподіл доходів при здійсненні бартерних операцій та угод з давальницькою сировиною.

6.3. Проаналізувати системи платежів, які здійснює підприємство в рамках зовнішньоекономічної діяльності

• Характеристика податків, митних платежів, санкцій, штрафів та ін., що застосовуються при перетинанні товарами митного кордону України.

• Особливості нарахування та сплати платежів з акцизного збору і податку на додану вартість при розмитненні вантажу.

• Специфіка проведення розрахунків при розмитненні вантажів через митний склад.

• Порядок нарахування та сплати платежів при експорті товарів.

• Порядок нарахування та сплати платежів при імпорті товарів.

• Розроблення пропозицій щодо удосконалення порядку сплати податків і зборів при митному оформленні вантажів.

Завдання 7. Управління стратегічним розвитком організації та її конкурентоспроможністю

• Охарактеризувати підрозділ (посаду), що відповідає за розробку стратегії.

• Здійснити комплексний аналіз діяльності підприємства з вико­ристанням сучасних методик з позиції системного підходу.

• Визначити стратегічні позиції стратегічних зон господарювання підприємства за матрицею Мак-Кінсі та розробити рекомендації щодо їх розвитку в перспективі.

• Розробити стратегічні заходи функціонування організації з метою вибору оптимальної стратегії.

• Обґрунтувати шляхи реалізації конкурентних переваг підприємства.

• Розробити стратегічні альтернативи розвитку підприємства та вибрати найбільш оптимальну з них.

•• Розробити стратегію конкурентної переваги підприємства та стратегічну програму здійснення корпоративної стратегії.

Завдання 8. Управління інноваційною діяльністю

• Проаналізувати інноваційно-інвестиційну діяльність організації.

• Охарактеризувати підрозділ (посаду), що відповідає за здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності.

• У результаті дослідження необхідно з'ясувати, чи здійснює підприємство інвестиційну діяльність. Якщо так, то студенту необхідно розрахувати ефективність проектів і розробити заходи щодо вдосконалення інвестиційної діяльності.

• Проаналізувати структурні елементи нововведень у діяльності підприємства за звітний період згідно з існуючою класифікацією.

• Охарактеризувати кінцевий результат діяльності підприємства (ви­пуск продукції або надання послуг) на відповідність «інноваційна продукція» або «інноваційний продукт» згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність».

• Оцінити доцільність (можливість) віднесення статуту підприємства до інноваційного відповідно до вимог Закону України «Про іннова­ційну діяльність».

• Оцінити ефективність інноваційних проектів, які реалізувались на підприємстві.

• Оцінити доцільність та можливість розробки інноваційної стратегії діяльності підприємства.

• Оцінити доцільність здійснення реального інвестування на під­приємстві (для підприємств ЗЕД).

• Проаналізувати необхідність та доцільність проведення фінансового інвестування.

• Оцінити ефективність інвестиційних проектів, що здійснюються на підприємстві.

• Розробити пропозиції щодо перспективи розвитку інноваційної та напрямів інвестиційної діяльності підприємства.

4.2. Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства

Залежно від спеціалізації навчання, наукових інтересів та особистих бажань студент повинен розробити конкретні та обґрун­товані пропозиції щодо удосконалення окремого напряму (напрямів) роботи підприємства або впровадження певного нововведення (інновації).

Пропозиції можуть бути спрямовані як на удосконалення існуючих функціональних напрямів діяльності підприємства (планово- економічна, управління персоналом, маркетингово-комерційна, фінансово-облікова діяльність тощо), так і передбачати принципові нововведення (впровадження нових продуктів, диверсифікація, переспеціалізація діяльності, здійснення реального чи фінансового інвестування, вихід на зовнішні ринки і т.д.).

Розробка пропозицій має ґрунтуватися на виявлених недоліках організації роботи підприємства, наявних резервах її удосконалення, вивченні вітчизняного й закордонного досвіду провідних підприємств аналогічного та споріднених профілів діяльності.

У звіті про проходження комплексної практики бакалаврів результати проведеної роботи викладаються за такою структурою:

• загальна характеристика суті пропозиції (нововведення, що пропонується здійснити);

• обґрунтування доцільності застосування пропозиції (нововведення) та очікувані результати від її реалізації, в тому числі розрахунок економічного ефекту (за можливості);

• стан готовності підприємства до введення пропозиції (новов­ведення);

• план організаційно-економічних заходів,

-дослідної практики студентів економічних спеціальностей та є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня магістра з відповідної спеціал необхідних для впро­вадження такої пропозиції.

НАУКОВО-ДОСЛІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ (ДЛЯ МАГІСТРІВ)

Науково-дослідна частина виробничої практики магістрів базується на основних концептуальних засадах проведення науково ьності і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь здійснення самостійної наукової-дослідної роботи.

Метою науково-дослідної частини виробничої практики є набуття студентами досвіду самостійної науково-дослідної роботи та опрацювання методики її проведення, поглиблення теоретичних знань у сфері економічних відносин, підбір фактичного матеріалу для написання випускної магістерської роботи, формування вмінь і навичок опрацювання наукових та інформаційних джерел.

Студенти під час проходження науково-дослідної частини виробничої практики мають такі завдання:

- вивчення теоретичних класичних джерел за обраною науковою проблемою, пов'язаною зі спеціалізацією кафедри та відповідно до наукової проблеми дослідження щодо майбутньої магістерської роботи;

- визначення стану розробки питань обраної наукової проблеми у вітчизняній та іноземній науковій літературі;

- визначення структури та основних завдань магістерського дослідження;

- оволодіння методикою обробки та аналізу статистичних даних;

- апробація основних теоретичних та практичних рекомен­дацій магістерської роботи (у формі виступів на конференціях, написанні наукових статей, рекомендацій до органів влади й управління тощо). Зміст науково-дослідної частини виробничої практики повинен відповідати напряму наукових досліджень студента магістратури. Під час такої практики надається можливість застосувати нові методи та отримати необхідні результати досліджень, що їх проводить студент при написанні магістерської роботи.

5. ПІДСУМКОВА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ

Результати проходження практики оформлюються з урахуванням:

1. Виконаних та захищених індивідуальних завдань з навчальних дисциплін.

2. Якості інформаційно-аналітичних матеріалів за темою дипломної роботи. Усі матеріали, крім таблиць, позначають словом «Рис.» і нумеруються послідовно арабськими цифрами в межах розділу. Підпис виконується під ілюстрацією.

Оформлені належним чином матеріали разом із заповненим щоденником студент здає на перевірку керівникові практики від підприємства (організації). Останній готує характеристику на студента, яка відбивається у щоденнику практики. В кінці характеристики пропонується оцінка виконання програми практики, змісту та оформленню звіту.

Звітування за результатами практики проводиться перед комісією, яку призначає завідувач кафедрою з числа викладачів, з обов'язковим залученням до комісії керівника практики від кафедри. За результатами звітування виставляється диференційована оцінка, яка фіксується у заліковій книжці.

Студенту, який не виконав програми практики з поважних причин, може бути надано право проходження практики, або її проходження повторно. Студент, який отримав негативну оцінку з практики в комісії, відраховується з університету.

3.2. НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ МАГІСТРАТУРИ

І. Вступ. Роль і завдання науково-педагогічної практики студентів магістратури в професійній підготовці фахівців-аграрників

Згідно зі статею 43 Закону України “Про вищу освіту” [1], Національною доктриною розвитку освіти України в ХХI столітті [2], галузевими стандартами вищої освіти України, Концепцією практичної підготовки в ХДАУ [4,5,6] важливе місце в системі професійної підготовки фахівців-аграрників посідає практична підготовка, одним із різновидів якої є педагогічна практика студентів магістратури, зорієнтованих на науково-педагогічну діяльність. Практика – невід’ємна складова підготовки майбутніх фахівців аграрників до творчої професійної діяльності. Практика зорієнтована на поглиблення знань, набутих у процесі навчання, розвиток навичок, розв’язання прикладних задач і підготовку майбутніх фахівців до самостійної роботи.

Будь-які аудиторні заняття, навіть при безумовно високій педагогічній майстерності лектора і ефективному використанні ним принципу наочності, не можуть замінити безпосереднього дослідження реального навчально-виховного процесу та активної самостійної підготовки майбутнього научно-педагогічного працівника – викладача ВНЗ до практичної діяльності.

Тому сучасного часу практика магістрантів стає органічною частиною навчального процесу в магістратурі вищого аграрного навчального закладу.Основні дидактичні завдання науково-педагогічної практики студентів-магістрантів полягають в:

- поглибленні теоретичних знань з психології та педагогіки, визначенні їх місця в професійній діяльності.

- інтеграції психолого-педагогічних та спеціальних знань, отриманих фахівцями-аграрниками при вивченні курсів “Основи психології та педагогіки”, “Психологія трудових відносин”, “Етика спілкування”, «Конфліктологія», «Комунікативний менеджмент» та “Психологія управління”;

- формуванні системи професійно-педагогічних умінь, необхідних майбутньому науково-педагогічному працівнику – викладачу вищої школи, основні елементи якої складають:

а) конструктивні уміння – уміння добирати навчальний матеріал і проектувати його у відповідності з конкретними завданнями навчання і виховання студентів, знаходити такі засоби плідної взаємодії з ними, які забезпечать прогнозовані педагогічні результати;

б) гностичні уміння –уміння накопичувати і систематизувати новітні наукові теорії, факти, гіпотези, систематизувати їх, використовувати різноманітні джерела інформації і передовий педагогічний досвід;

в) комунікативні уміння –уміння за допомогою мови, міміки, жестів здійснювати педагогічно доцільні контакти зі студентами, колегами, а також конструктивно перебудовувати їх у процесі педагогічної діяльності;

г) організаторські уміння –уміння організовувати студентів на різноманітні види навчально-пізнавальної діяльності, спрямовувати їх активність у відповідності з метою навчання і виховання, особливостями майбутньої професійної діяльності;

д) прикладні (методичні) уміння –уміння творчо адаптувати отримані психолого-педагогічні знання до викладання конкретного навчального предмету.

Важливим завданням педагогічної практики магістрантів є розвиток їх індивідуальних творчих здібностей. Для вирішення цього завдання передбачається індивідуалізація і диференціація змісту і організації практики з урахуванням специфіки факультету, індивідуальних особливостей магістрантів, конкретних умов діяльності університету або іншого навчального закладу, де проходить педагогічна практика. Так, поряд із завданнями, обов’язковими для виконання, передбачається виконання індивідуальних завдань, пропонованих магістрантам з урахуванням даних діагностування рівня їх підготовленості до науково-педагогічної діяльності. Індивідуалізація педагогічної практики передбачає також можливість вибору студентів магістратури об’єкта і видів діяльності в процесі педагогічної практики в залежності від проектованої в майбутньому професійної діяльності.

Термін педагогічної практики – два тижні.

В результаті проходження практики студенти повинні:

- засвоїти і уміти використовувати в практичній діяльності нові технології, традиційні та інноваційні методи навчання студентів фаховим дисциплінам;

- уміти аналізувати особливості навчально-виховного процесу у вищій аграрній школі і творчо використовувати передовий педагогічний досвід на практиці;

- уміти аналізувати науково-дослідну та методичну роботу кафедри (або інших підрозділів ВНЗ) і використовувати отримані знання і уміння в практичній діяльності.

ІІ. Програма магістерської педагогічної практики

В процесі педагогічної практики магістранти вчаться:

а) здійснювати психолого-педагогічний (аспектний та комплексний) аналіз навчально-виховного процесу у вищому навчальному аграрному закладі освіти з урахуванням його специфіки;

б) здійснювати планування навчального процесу у ВНЗ та науково-дослідної роботи студентів (за спеціальністю магістранта);

в) здійснювати аналіз та узагальнювати досвід діяльності кафедр та інших підрозділів університету (за фаховою спрямованістю магістранта);

г) планувати семінарсько-практичні заняття (за фахом магістранта) і здійснювати їх психолого-педагогічний аналіз та самоаналіз.

ІІІ. Планування педагогічної практики та звітність про її проходження

До початку науково-педагогічної практики магістрант складає індивідуальний план її проведення, який узгоджується з завідуючим ведучої кафедри і затверджується керівником практики.

Орієнтовний зразок індивідуального плану наводиться:

Індивідуальний план НАУКОВО-педагогічної практики СТУДЕНТА МАГІСТРАТУРИ

Кафедри ХДАУ

(назва кафедри)

_______________________________________________________

(П.І.Б.)

з _________________ 200__ р. по ________________ 200__ р.

УЗГОДЖЕНО

Завідуючий кафедри ___________________________________

(назва кафедри)

___________________________________

(науковий ступінь, вчене звання завідуючого)

___________________________________

(підпис)

ЗАТВЕРДЖЕНО

___________________________________

(керівник практики)

___________________________________

(науковий ступінь, вчене звання керівника практики)

В процесі педагогічної практики студен магістратури повинен вести щоденник, який разом з індивідуальним планом, звітом про проходження практики та конспектом залікового семінарсько-практичного заняття, складають обов’язкову документацію практики і здаються керівнику практики не пізніше 7 днів після її завершення. Нижче наводимо орієнтовну схему щоденника магістра-практиканта та звіту про проходження педагогічної практики.

звіт

магістра про проведення науково-педагогічної практики

Прізвище, ім’я, по батькові ______________________________

Факультет ____________________________________________

Місце проходження

практики______________________________________________

Термін проходження

практики _____________________________________________

Керівник практики _________________________

(П.І.Б., науковий ступінь, вчене звання)

І. Навчально-методична робота.

Орієнтовані питання на які слід звертати увагу при скаладнні „Звіту”:

- Скільки занять і з яких дисциплін Ви відвідали і проаналізували?

- Які елементи досвіду навчально–вихавної роботи викладачів стали Вашим педагогічним надбанням?

- Які методичні прийоми, методи та методики Ви використали при проведенні занять і плануєте використовувати в майбутньому?

- Скільки занять Ви провели?

- Чи задоволені Ви їх якістю?

- Які труднощі Ви відчували при підготовці та проведенні занять?

- Яку методичну допомогу Ви хотіли б отримати в подальшому?

- Який педагогічний досвід (кафедри чи підрозділу університету, викладача) Ви вивчили та узагальнили?

- Як збираєтесь використати його в майбутній педагогічній діяльності?

- Як Ви оцінюєте якість своїх теоретичних знань з педагогіки, психології, предметів Вашого фаху, вмінь використовувати їх в процесі викладацької діяльності?

- Що необхідно здійснити для їх удосконалення?

ІІ. Виховна робота наставника студентської групи.

- Які конкретні задачі по вивченню досвіду організації виховної роботи зі студентами Ви поставили?

- Досвід куратора якої студентської групи Ви вивчали?

- Опишіть коротко його діяльність та її позитивні результати, які збираєтесь використати у майбутньому.

ІІІ. Управління сучасним вищим навчальним закладом.

- Досвід управління якою кафедрою, факультетом чи науково-дослідною лабораторією Ви вивчали? Які висновки зробили?

- Як здійснюється рейтинг викладача у цьому університетському підрозділі?

- Які Ваші рекомендації щодо поліпшення діяльності викладачів кафедри (лабораторії тощо)?

IV. Науково-педагогіна діяльність викладача ВНЗ

- Як організується наукової діяльності студентів?

- Як розробляються матеріали, необхідні для проведення педагогічних досліджень?

- Як проводяться педагогічні дослідженя?

- Як оформлюються результати педагогічного дослідження?.

V. Індивідуальні завдання на період практики.

Тема 1. Навчально–методична робота

Завдання 1.

Відвідати і проаналізувати лекцію викладача (за фахом

магістранта). Зразки проведення аналізу приводяться нижче (1а та 1б). Магістрантом виконується один з варіантів аналізу.

Зразок 1а. Орієнтовна схема аналізу проведення лекції.

Схема

аналізу проведення лекції

Дата _______________________________________________

Факультет _____________________________ курс ________ група___________

Дисципліна __________________________________________

Прізвище, ім’я та по батькові викладача, науковий ступінь, вчене звання, посада________________________________

Тема лекції__________________________________________________

1. Організація лекції:

- організація аудиторії;

- своєчасність початку занять;

- своєчасність явки на заняття студентів.

2. Актуалізація знань та суб’єктивного досвіду студентів:

- зв’язок попереднього матеріалу зі змістом лекції ;

- методи актуалізації знань (опитування, тестування або інші).

3. План заняття:

- відповідність теми робочій програмі;

- перелік рекомендованої літератури (в тому числі і для поглибленого вивчення теми).

4. Елементи аналізу лекції:

- мова лекції(в т.ч. і мовленнєва культура лектора);

- глибина висвітлення наукових проблем і тенденцій;

- елементи новизни;

- повнота розкриття плану лекції;

- взаємозв’язок теорії з практикою;

- відповідність використаних фактів, прийомів, доказів, коментарів головній ідеї теми, сучасному стану науки;

- рівень педагогічної майстерності викладача;

- зворотній зв’язок викладача з аудиторією;

- емоційність проведення заняття;

- естетика поведінки викладача;

- виклад матеріалу викладачем(розповідь, читання тексту інше);

- актуальність теми, зацікавленість студентів матеріалом лекції;

- зв’язок теми з професійною підготовкою студентів;

- використання технічних засобів або комп’ютерної підтримки;

- прийоми та методи посилення уваги, зацікавленості та активності студентів;

- ефективність використання дошки та засобів наочності;

- рівень організації обслуговування заняття кафедрою;

- темп викладання матеріалу, стиль викладання.

5. Поведінка студентів:

- уважність, зацікавленість, старанність, дисциплінованість, активність тощо.

- кількість запитань та їх спрямованість.

6. Результати лекції:

- рівень та якість виконання плану лекції;

- досягнення мети науково-пізнавального і виховного значення лекції.

7. Висновки:

- позитивні сторони лекції;

- зауваження (по фактичному матеріалу і методиці викладання);

- пропозиції.

Яким чином досвід лектора Ви зможете використовувати в майбутній професійній діяльності ?

Зразок 1б. Орієнтовна схема порівняльного (оцінка – самооцінка) аналізу лекції

Схема

порівняльного (оцінка – самооцінка) аналізу лекції

Прізвище, ім’я та по батькові викладача, науковий ступінь, вчене звання, посада

_________________________________________________________________________

Дата проведення ______________

Курс ________________________

Факультет ___________________

Тема____________________________________________________________________

Таблиця 1.

№	Можливий параметр оцінки	оцінка в балах (від 0 до 10)
Самооцінка	Оцінка колег	Оцінка студентів (за згодою лектора)
1.	Відповідність теми сучасному стану науки
2.	Змістовність викладу
3.	Актуальність теми
4.	Проблемність викладу
5.	Науковість
6.	Аргументованість
7.	Доступність викладу
8.	Логіка
9.	Використання наочності
10.	Теоретичний рівень лекції
11.	Зв’язок з практикою
12.	Культура мовлення
13.	Культура спілкування
14.	Контакт з аудиторією
15.	Вимогливість
16.	Методи актуалізації знань студентів
17.	Доброзичливість
18.	Толерантність
19.	Методична майстерність
20.	Інше (за бажанням студента, лектора, колег)
Середня оцінка:

Поради до здійснення порівняльного аналізу лекції:

- Запропонуйте оцінити лекцію лектору та його колегам, які відвідали лекцію, незалежно один від одного.

- Оцініть лекцію самостійно.

- Порівняйте результати оцінювання лекції з самооцінкою викладача. Наскільки вони корелюють?

- Складіть рекомендації щодо удосконалення методики проведення лекції у вищій школі, обговоріть їх з науковим керівником.

Завдання 2. Відвідання і аспектний аналіз практичного заняття.

2.1. Підготуйтесь до відвідання практичного (семінарського, лабораторного) заняття, використовуючи наступни алгоритм дій:

1. Визначіть мету і завдання відвідання.

2. Ознайомтесь з програмою дисципліни, визначіть місце і роль заняття в системі навчального процесу.

3. В процесі бесіди з викладачем визначіть, які дидактичні, виховні завдання та завдання розвитку особистості студента він планує вирішити під час заняття?

4. Попередньо визначте місце і час проведення заняття. Погодьте свої дії з керівником практики і викладачем. Прийдіть в аудиторію за 5-7 хвилин до початку заняття.

5. Підготуйте для відвідання і аналізу навчальних занять спеціальний зошит (“Щоденник студента-практиканта”). До початку занять в ньому бажано записати загальні дані:

а) дата проведення заняття;

б) прізвище, ім’я, по батькові, вчене звання та науковий ступінь викладача;

в) предмет;

г) тема та завдання заняття;

д) місце проведення заняття;

є) кількість присутніх студентів.

6. Для “фотографування” навчального процесу може бути використання наступна схема (табл. 2 та рис.1 ):

Таблиця 2

З метою визначення рівня активності студентів на практичному занятті рекомендується використати фіксацію всіх видів їх діяльності. Для цього магістрант може використати умовні позначення.

Наприклад:

	- відповідь студента біля дошки;
	- читання реферату;
?	- участь в обговоренні реферату;
Ú	- виконання індивідуального навчального завдання викладача;
*	- доповнення до відповіді інших студентів;
(1,5хв)	- відволікання від навчальної діяльності (розмова із сусідом, споглядання природи за вікном тощо).

Інші позначення на розсуд магістранта.

Зразок

		Дошка

Рис.1. Схема фотографування навчального процесу

2.2. Після завершення заняття подякуйте викладачеві за можливість вивчити його досвід, обговоріть основні моменти заняття. При цьому:

а) зупиняйтесь на суттєвому і важливому;

б) доброзичливо аргументуйте власну точку зору;

в) намагайтесь глибоко осмислити побачене і подумайте як використати отримані знання в майбутній практичній діяльності.

2.3. Проведіть аспектний аналіз заняття за схемою:

Аспектний аналіз навчального заняття.

Діяльність викладача по реалізації принципів дидактики вищої школи.

1. Загальні дані: дата, група, курс, прізвище, ім’я, по батькові викладача; кількість студентів, які присутні на занятті; місце проведення заняття: аудиторія, лабораторія, кабінет; обладнання приміщення, його відповідність санітарно-гігієнічним та педагогічним вимогам; тема та завдання заняття.

2. Реалізація принципу спрямованості навчання на вирішення у взаємозв’язку дидактичних, виховних завдань та завдань розвитку особистості студента:

- відповідність завдань, які запланував викладач для вирішення на занятті, вимогам навчальних програм, змісту навчального матеріалу, сучасному стану наукової думки;

- конкретність і взаємозв’язок завдань навчання, виховання та розвитку особистості студента, їх відповідність рівню знань та вихованості студентів, їх індивідуальним особливостям;

- методи і прийоми пояснення сутності дидактичних завдань, стимулювання навчально-пізнавальної активності студентів;

- наявність етапу актуалізації опорних знань та суб’єктивного досвіду студентів, мотивації самостійної роботи, постановки мети її виконання.

- урахування інтересів та потреб студентів при організації їх самостійної роботи (пропозиції альтернативних, добровільних, самопризначених завдань тощо).

3. Реалізація принципу створення необхідних умов для навчання:

- санітарно-гігієнічні умови: чистота і освітленість приміщення, забезпечення оптимального температурного режиму, наявність побічних звуків, вентиляція приміщення тощо;

- обладнання: підготовка до заняття наочності, дошки (крейда, ганчірка), технічних засобів, їх використання на занятті (відповідність віку студентів, ефективність, доцільність);

- готовність студентів до заняття (запізнення, наявність на столах підручників, конспектів тощо);

- готовність викладача до заняття; пунктуальність у початку занять, підготовка робочого місця, позитивний емоційний настрій та створення психологічної комфортності в процесі спілкування зі студентами, темп і тембр мовлення;

- педагогічна доцільність розподілу часу на занятті. Чи були помічені нераціональні витрати часу? Чим можна їх пояснити?

4. Реалізація принципу науковості навчання. Відповідність навчального матеріалу змісту навчальної програми дисципліни:

- актуальність матеріалу, дібраного викладачем для обговорення, його відповідність історії науки та сучасній науковій думці. Використання на заняттях інформації про останні досягнення в конкретній науковій галузі;

- використання виховних можливостей навчального матеріалу для формування наукового світогляду студентів;

- розвиток у студентів умінь наукового пошуку (планомірно спостерігати і аналізувати явища, фіксувати і узагальнювати результати спостережень, раціонально використовувати наукову літературу, науково-бібліографічний апарат, INTERNET-ресурси і т.д.), ознайомлення з засобами наукової організації праці, формування умінь вести наукову дискусію тощо.

5. Реалізація принципу систематичності і послідовності навчання:

- логіка і послідовність розкриття викладачем (чи студентами під його керівництвом) змісту навчального матеріалу;

- використання раніше вивченого матеріалу, суб’єктивного досвіду студентів для подальшого руху вперед;

- система організації повторення раніше вивченого матеріалу;

- використання міжпредметних зв’язків;

- забезпечення на занятті послідовності у використанні студентами знань і умінь;

- навчання студентів прийомам раціонального планування навчальної діяльності (складання опорних конспектів, структурно-логічних схем вивченого матеріалу, тез доповідей і т.п.).

6. Реалізація принципу доступності навчання:

- система і логічна послідовність запитань і завдань, запропонованих викладачем;

- раціональність проектування завдань заняття. Оптимальність визначення викладачем змісту, методів і прийомів, темпів навчання з урахуванням реальних навчальних можливостей студентів і перспектив їх подальшої професійної діяльності;

- методи індивідуальної допомоги “проблемним” студентам в організації аудиторної і позаудиторної самостійної роботи.

7. Реалізація принципу свідомості, активності і самостійності студентів в навчально-пізнавальній діяльності:

- використання викладачем різноманітних методів стимулювання творчої активності студентів (ділові ігри, дискусії, вирішення проблемних ситуацій, прийомів “гірлянда асоціацій”, брейн-стормінг та ін.);

- організація репродуктивно-творчої, творчої та науково-дослідницької роботи студентів;

- роль і місце самостійної роботи студентів у процесі заняття;

- використання на занятті результатів самостійної та науково-дослідної роботи студентів.

8. Реалізація принципу наочності навчання:

- педагогічна доцільність використання різних варіантів словесних, наочних і практичних методів навчання;

- раціональність використання наочності, технічних засобів навчання, комп’ютерна підтримка навчального процесу.

9. Реалізація принципу зв’язку теорії з практикою.

- демонстрація практичної значущості теми, яка вивчається;

- звернення до новітніх досягнень науки, техніки, проблем соціально-економічного життя України, області, міста;

- використання життєвого досвіду студента у вирішенні конкретних навчально-пізнавальних проблем;

- виконання завдань, які мають практичну значущість для розвитку сільськогосподарської галузі, науки, техніки;

- пропозиція студентам завдань, виконання яких вимагає звернення до аналізу науково-популярної, технічної, довідкової літератури, INTERNET – ресурсів тощо.

10. Висновки і рекомендації:

- вирішення викладачем прогнозованих завдань навчання, виховання та розвитку студентів;

- реалізація викладачем у взаємозв’язку принципів дидактики вищої школи;

- Ваші пропозиції щодо удосконалення навчально-виховного процесу.

Завдання 3. Вивчення впливу стилю педагогічного спілкування на психологічний клімат у студентській групі.

При виконанні завдання використовується модифікована методика “Психологічне кліматичне коло” (“Кліматична хмара”), запропонована А.Лутошкіним і адаптована іншими авторами (Г.С.Никифорова, М.А.Дмитрієва, В.М.Снєтков) . Вказана методика полягає в оцінці настрою і активності навчально-пізнавальної діяльності студентів на заняттях.

При цьому під “психологічним кліматом” розуміють як загальний соціально-психологічний стан студентського колективу, безпосередніми складовими якого є емоційна атмосфера, превалюючий в аудиторії настрій та рівень активності студентів. Сутність оцінювання полягає в тому, що кожному студенту пропонується оцінити свій стан після проведеного навчального заняття (лекції, лабораторно-практичного, семінарського заняття тощо) за двома параметрами.

Перший параметр, стан якого буде демонструвати горизонтальна вісь, оцінюється по відповіді на запитання: “Який настрій був у Вас на протязі заняття?”. Для оцінки тональності настрою використовується наступна шкала (табл. 3).

Другий параметр – активність навчально-пізнавальної діяльності студентів (вертикальна вісь) потребує відповіді на запитання: “Наскільки активним я був (була) на занятті?”. Рекомендована шкала оцінювання активності студентів на заняття показана в таблиці 4.

Таблиця 3

Шкала оцінювання

тональності настрою студентів на занятті

Таблиця 4

Шкала оцінювання

активності навчально-пізнавальної діяльності студентів на занятті

Варіанти підрахунку значень показників та інтерпретація результатів.

І варіант (експрес-діагностика).

Дані опитування студентів заносяться в таблицю 5, за результатами якої (при з’єднанні координатних точок між собою) будується “кліматична хмара”.

Таблиця 5

Після нанесення на координати площину точок та їх сполученяя отримуємо обриси„Кліматичної хмарини” (рис. 1)

		Висока активність
зона тривожного, песимістичного настрою І	А`	зона бадьорого, мажорного настрою ІІ
+3
+2
			+1
-3	-2	-1		+1	+2	+3
зона песимізму IV	-1	зона приємного настрою ІІІ
-2
-3

Настрій

Низька

активність

Рис.1. „Кліматична хмарина”

Інтерпретація результатів.

За розташуванням “кліматичної хмари” можна говорити про настрій і активність студентів групи на занятті. Зміщення більшого об’єму “хмарини” в квадрант І свідчить про високу активність студентів на фоні тривожного настрою, що може викликатися авторитарним стилем спілкування викладача зі студентами.

За результатами виконання завдання студенти формулюють та обговорюють з викладачем рекомендації щодо встановлення оптимального стилю взаємодії викладача зі студентами.

ІІ варіант (лонгітюдне спостереження).

Після кожного заняття слід підрахувати середнє значення обох показників (настрою та активності) за формулою:

,

де n – кількість студентів, які були на занятті.

Ця процедура повторюється після кожного заняття викладача, а після 10-12 відвіданих занять будується “кліматична хмаринка”.

Для вивчення динаміки зміни стилю спілкування викладача зі студентами бажано виконати два варіанти завдань, співставити отримані дані та обговорити з викладачем засоби вдосконалення стилю педагогічного спілкування чи заходи щодо впровадження передового педагогічного досвіду в навчально-виховний процес ВНЗ.

Тема 2. Виховна робота наставника студентської групи.

Завдання 1. Визначення соціометричного статусу студента в групі.

Обладнання: паперові картки 6 х 4 см по дві на учасника.

Соціометрія (від лат. societas – суспільство, metreo – вимірюю) за­пропонована Джоном Морено психологічна теорія і одночасно соціа­льно-психологічний тест, який використовується для діагностики, кількі­сного вимірювання міжособистістих взаємовідносин у соціальних гру­пах. Соціометрія дозволяє визначити ступінь згуртованості групи (коле­ктиву), виявити соціометричні позиції, тобто співвідносний авторитет членів групи за ознаками симпатії (антипатії), де на крайніх полюсах пе­ребувають “лідери групи” та “відчужені”. За допомогою методу соціоме­трії можна визначити зони напруження, конфліктні зони, що має велике значення для запобігання конфліктів, створення сприятливого психоло­гічного мікроклімату у студентській групі.

В соціометрії використовується спеціальна карта – соціоматриця (“шахівниця”), в якій фіксуються результати соціометричних дослі­джень. Її слід заздалегідь підготувати до початку соціометричного дослі­дження (СД).

Приводимо орієнтовну методику соціометричного дослідження.

1. Накресліть на двох окремих подвійних аркушах у клітинку дві од­накові соціоматриці за зразком:

Таблиця 6

Соціоматриця

N – кількість членів студентської групи.

Над однією з соціоматриць слід зробити надпис “Сумісна виробнича практика” – П, над другою – “Сумісна туристична подорож”- Т.

1. Запропонуйте студентам вибрати бажаних партнерів за офіційним критерієм (з ким би Ви хотіли проходити виробничу практику ?) та неофіційним (з ким би Ви хо­тіли поїхати в сумісну туристичну подорож ?).

Зафіксуйте відповіді на спеціальних соціометричних картках, позна­чивши позитивні вибори “+”, негативні “-”, байдуже ставлення не позна­чається (рис.2):

Рис.2. Зразки спеціальних карток

3. Перенесіть дані з карток “П” та “Т” відповідно до матриць ”П” та “Т” по певному рядку (див. табл.6.). В таблиці кількість горизонтальних рядків дорівнює кількості вертикальних стовпчиків. По горизонталі за­значається ставлення конкретної особистості до інших членів колективу; а по вертикалі - ставлення інших членів колективу до конкретної особи­стості. Позитивні вибори позначають “+”, негативні “-”, взаємні вибори обводять кружечком. При байдужому ставленні однієї людини до іншої клітинка залишається пустою. Враховуючи, що самовибори не врахову­ються, то клітинки по діагоналі бажано заштрихувати (див. табл. 6).

4. Запропонуйте студентам обмінятися картками з членами групи, заповніть соціомат­риці “П” та “Т”. Зробіть умовну позначку біля номера рядка автора картки.

Визначте взаємні вибори.

Аналізуючи матриці, можна зробити висновки щодо стану кожного члена групи у міжособистих стосунках, його популярність чи непопуля­рність.

Інтерпретація результатів соціометричного дослідження

Результати СД можна інтерпретувати якісно і кількісно. Для кількіс­ної інтерпретації результатів можна використовувати соціометричні ін­декси, статистичний аналіз, факторний аналіз, графіки.

1. Підрахуйте кількість зроблених виборів (стовпчики 1 – N) у кож­ній з соціоматриць.

2. Підрахуйте кількість отриманих виборів (N) у кожній з соціомат­риць.

3. Підрахуйте кількість взаємних виборів (кружечки) у кожній з таб­лиць.

Для якісного аналізу і опису міжособистих стосунків у групі викори­стовують соціометричні індекси: соціометричний статус та соціометри­чну експансивність.

Соціометричний статусвідображає ставлення колективу (групи) до одного з її членів. Соціометричний статус може бути позитивним і нега­тивним.

Індекс соціометричного статусу S_i є мірою позиції особистості на шкалі певних цінностей (офіційних чи неофіційних). Високий позитив­ний соціометричний статус, який наближається до 1, свідчить про поте­нційну здібність особистості до лідерства у соціальній групі.

Індекс соціометричного статусу S_і можна розрахувати за формулою:

,

де:

R⁺_oi -кількість позитивних виборів, отриманих і-тим членом групи від інших;

R^-_oi –кількість негативних виборів, отриманих і-тим членом групи від інших;

N – кількість членів у групі;

N-1 –максимально можлива кількість виборів, яку може отримати кожен член групи.

Позитивний соціометричний статус розраховується за формулою:

Відповідно можна підрахувати негативний соціометричний статус:

Індекс соціометричної експансивності Е_J відображає відношенняособистості до групи, її активність та бажання взаємодіяти з іншими членами групи, її комунікабельність, а також тип та інтенсивність взає­модії особистості і групи.

, де

R⁺_zj – кількість позитивних виборів, зроблених j – им членом групи;

R^-_zj –кількість негативних виборів, зроблених j – им членом групи.

Можна розрахувати позитивний Е⁺_Jта негативний Е^-_jіндексекспан­сивності особистості:

Характеристика групи як цілісної системи міжособистісних відносин

Для характеристики студентської групи як цілісної системи міжособистісних відносин можна використовувати індекс групової згуртованості З_iта групової інтеграції І.

При цьому використовуються позначення:

– сума позитивних виборів, зроблених членами групи.

– сума негативних виборів, зроблених членами групи.

| N_iz | – кількість ізольованих членів, тобто тих, які не отримали ні позитивних, ні негативних виборів і в той же час залишаються байду­жими до інших членів групи. “Ізольованою” є особистість, яка не має зв’язків з іншими членами групи (на рис.3. – це особа Е).

N –загальна кількість членів групи.

Індекс групової згуртованості З_івідображає ступіньемоційної взає­модії членів колективу, тісноту їх спілкування та співпадання поглядів:

.

Чим ближче значення З_і до одиниці, тим вища згуртованість групи.

Індекс групової інтеграції Іхарактеризує здатність групи об’єднувати членів групи в єдине ціле. Його можна розрахувати за фор­мулою:

.

Чим ближче значення І до одиниці, тим сильніша інтеграція групи.

Для наочного зображення міжособистісних стосунків у колективі складають соціограму. На соціограмі за допомогою графічних символів та спеціальних ліній позначають позитивні та негативні вибори членами групи один одного. Зв’язки симпатії визначаються суцільною лінією із зазначеним напрямом від однієї особи до іншої, зв’язки антипатії – пунк­тирною лінією, відсутність вибору не позначається (рис. 3).

Рис.3. Соціограма відносин у групі з 6 членів

Соціограму на рис. 3 можна інтерпретувати таким чином:

“Г” – член групи, який отримав найбільшу кількість позитивних ви­борів. “Г” – “зірка”, лідер групи. (Кількість позитивних виборів – 4).

“Б”,”В” – члени групи, яким “віддають перевагу”. Для отримання та­кого статусу вони повинні отримати не менше половини виборів від кі­лькості виборів, отриманих “зіркою” (Г). Б,В,Г – складають психологічне “ядро групи”, у якому існують позитивні стосунки.

“А” – “середній” член групи, який отримав один - два позитивних вибори.

“Д” – “відчужений”, член групи який отримав тільки негативні ви­бори.

“Е” – “ізольований”, член групи який не має зв’язків з іншими чле­нами групи.

Причинами “відчуженості” та “ізоляції” особистості у колективі мо­жуть стати акцентуації характеру, неохайний зовнішній вигляд, низький рівень кому­нікації, бездіяльність у налагодженні стосунків, байдужість до інтересів групи.

Соціометричний статус особистості у групі може залежати від особ­ливостей самої групи, рівня та характеру вимог, які група висуває до особистості.

Важливим завданням наставника студентської групи є вивчення особливостей взаємовідносин між його членами та оптимізація цих взає­мовідносин. Для вирішення цього завдання йому слід добре володіти ме­тодикою соціометричного дослідження.

1. Проведіть соціометричне дослідження студентської групи, за запропанованою вище методикою.

Розрахуйте:

а) Індекс соціометричного статусу одного з студентів.

б) Індекс соціометричної експансивності.

в) Індекс згуртованості групи.

г) Індекс групової інтеграції.

3. Оформіть соціограми групи за формальними і неформальними ознаками.

3. Опишіть особливості міжособистісних взаємовідносин у студенській групі, користуючись методикою со­ціометричного дослідження.

Додаткове завдання

Для визначення власної здатності об'єктивно оцінювати свої домагання та взаємини з іншими членами групи запропонуйте студентам розрахувати рефлексивний коефіцієнт усвідомленості (РКУ):