Форма. Пропорції композицій.
ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА
Для проведення практичного заняття
з дисципліни “Основи оранжування”
Тема: Вивчення елементів композиції в європейському аранжуванні. Техніка складання квіткової композиції
Мета:ознайомити студентів з головними елементами та принципами композиції в європейському аранжуванні квітів, технічним аспектом виготовлення квіткової композиції з живого та штучного рослиного матеріалу.
Матеріали та обладнання:схеми основних форм композиції, кольорове коло, зразки посуду, засобів кріплення, рослинного та допоміжного матеріалу для композицій.
Техніка безпеки:дотримуватися правил безпеки праці з предметами, якими можна порізатися або поколотися.
Теоретичні відомості
Майстерно складена композиція – це доволі складна і клопітлива робота, в результаті якої народжується маленький витвір мистецтва.
Створити красиву флористичну композицію не так просто, для цього потрібно знати основні правила побудови:
- правильне розміщення, поєднання і співвідношення квітів, зелені і вази по розміру, кольору і формі;
- простота композиції, економне використання основного і додаткового матеріалу, природного асиметричного розміщення рослинного матеріалу різної висоти у вазі;
- чіткість та виразність ліній, утворених рослинами;
- дотримання масштабу і інших основних засобів створення композиції: пропорції, рівновага, контраст, акцент та ін.
Лінія.
Саме лінією композиція відмежовується від навколишнього простору, тому від цього елемента залежить її форма. Лінія має напрямок, і здається що вона рухається і живе. При вигляді різних ліній у людини виникають різні почуття. Наприклад, горизонтальна лінія в аранжуванні створює відчуття спокою, фундаменту, землі, виражає холод. Що ж стосується вертикальної лінії, то вона створює відчуття радості, свята, сходить до світла, сонця, виражає висоту і тепло. По-різному впливають на людину нахили лінії. Піднімаючись вгору зліва направо, викликають активність, відчуття зльоту, підйому. Лінії, що опускаються вниз зліва направо, визивають пасивність, відчуття печалі, скорботи.
Зростаючі лінії передають динаміку, цілеспрямованість, стійкість, наполегливість, а падаючі – сум, печаль, спогади, безсилля, старість, а разом з тим і повагу, поклоніння. Горизонтальні лінії передають відчуття стабільності, спокою, врівноваження, паралельні – порядку, прямолінійності, організованості, переламані під гострим кутом лінії – строгість і навіть жорстокість. Лінії, які вдало пересікаються в декількох місцях, створюють ефект сили. Хаотичне пересікання ліній викликає негативні реакції, складається відчуття безладу.
Пересікання ліній може символізувати положення центру композиції: пересічення, яке зміщене до низу по вертикалі, надає композиції рівноваги, а якщо пересічення зміщене догори, виникає відчуття балансування композиції, неврівноваженості.
У природі нечасто зустрічаються прямі лінії, тому в композиціях природнішими та привабливішими будуть дивитися викривленні, закрученні лінії.
У квітковій композиції лінії можуть відігравати головну роль для передачі акценту, ідеї, тому їм варто приділяти багато уваги.
Розташування
Геометрична побудова квіткових композицій може бити заснована на симетрії і асиметрії - двох принципах побудови живої і неживої природи.
Симетрія (рис.1а) – однаковість, подібність частин цілого, дзеркальне відображення двох половин. У композиції вона відображає рівновагу та спокій, але швидко набридає, тому в аранжуванні її використовують рідко.
Асиметрія (рис.1b) надає динаміки та виявляє потенційну необхідність до руху, дозволяє відобразити внутрішнє життя елементів, їх взаємозв’язок. Асиметрія завжди зацікавлює і приваблює, тому флористи надають їй перевагу. 
Рис. 1. Симетрична (а) та асиметрична(b) будова композиції.
Форма. Пропорції композицій.
Форма композиції залежить від її призначення, форми посуду, асортименту квітів і, звичайно, задуму флориста. Вона може бути куляста, овальна, напівсферична, S - та L - подібна, трикутна, а також у вигляді каскаду та напівкаскаду. Композиції можуть бути однобічні (фронтального огляду) та всебічні (які розглядають з усіх сторін).
Рис. 2 Форми букетів
Кулясті та напівсферичні композиції призначені для всебічного огляду. Їх складають із великої кількості рослин з кулястими суцвіттями, або з круглою формою листкової поверхні. Такі композиції складають із айстр, ромашок, півоній, жоржин, примул, троянд. Рекомендують невисокий, круглої або квадратної форми посуд. Рослинний матеріал має бути весь однакової довжини, починають встановлювати його від центру на однаковій відстані один від одного і під однаковим кутом.
Овальні композиції складають у високому посуді. Для них використовують рослини та квіти з високими, видовженими стеблами та суцвіттями. Можуть використовуватися рослини з лінійною формою листків такі, як гладіолуси, дільфініум, іриси, різні злакові.
S- подібні композиції будують у високому посуді, L- подібні – у високому та низькому. Використовують і високий видовжений рослинний матеріал, і матеріал з круглими суцвіттями, і злакові, і гілки привабливої форми. Починають складати композицію з центральної, фокусної точки, а потім за допомогою допоміжного матеріалу виводять S- або L-подібні лінії.
Трикутні композиції бувають різної форми – рівносторонній, рівнобедрений, прямокутний, горизонтально-витягнутий трикутники. Всі вони будуються в низький, плоскій посуді.
Рівнобедрений трикутник складається з висоти (вертикаль), центру, двох горизонталей та лінії першого плану. Висота всієї композиції залежить від висоти посуду і дорівнює сумі діаметра та висоти посуду ( золоте січення). Кожна горизонталь дорівнює 1/3 вертикалі. Лінія першого плану складає ½ горизонталі. Якщо композиція всебічного огляду, то ліній першого плану дві (одна навпроти іншої).
Рівносторонній трикутник має такі самі властивості, що й рівнобедрений, але різниця в тому, що горизонталі у нього дорівнюють ½ вертикалі.
Трикутник із витягнутими горизонталями робиться всебічного огляду, невисокий (до 15 см), зверху має вигляд правильного ромба. Горизонталі перевищують висоту трикутника в 2-2,5 рази, лінії першого плану дорівнюють висоті.
Прямокутний (асиметричний). Центр цього трикутника відсунений на край посуду, він має тільки одну горизонталь, яка дорівнює 1/3 вертикалі. Лінія першого плану – ½ горизонталі.
Усі види каскадів будують у високому посуді. Вони можуть бути верх падаючим або низ падаючим. Висота каскаду в 2-2,5 рази менша від висоти посуди, а довжина або дорівнює, або перевищує висоту посуду.
Об’ємність. Пропорції.
Квіти та гілки в букеті повинні створювати враження об'ємності, багатоплановості, потрібно уникати розташування головок квітів в одній площині. Такий букет дасть можливість бачити тільки перший ряд квітів.
При складанні композиції важливу роль відіграє співрозмірність - визначення відношення частин між собою і цілим, в даному випадку між висотою чи діаметром вази, квітів над нею і всієї композиції в цілому.
При складанні композицій дотримуються пропорцій за правилом “золотого січення”. Воно полягає в тому, що менша частина в композиції відноситься до більшої частини, як більша до цілої. Це правило в аранжуванні називають “правилом 3 : 5 : 8”(рис.3), що означає: в композиції висотою 8 частин 3 частини складає висота вази, а 5 частин – висота квітів над нею.
Ці співвідношення можна розписати так:
висота букету: висота вази – 5:3
ширина букету: ширина вази – 5:3
загальна висота: висота вази – 8:5.
Якщо для композиції використовують низьку вазу, то замість її висоти в співвідношенні бере участь діаметр. При такій пропорції композиція найлегше сприймається, бо людське око витрачає найменьше зусиль на її сприйняття.
Рис. 3 Класична пропорція “золотий перетин”
Ритм. Глибина композиції.
Повтор або чергування елементів композиції називають ритмом. Він виникає в наслідок взаємодії ритмічних елементів – акцентів та інтервалів. Акцент – це головний елемент композиції, який повторюється (квіти виразної форми, яскравий колір); інтервал – просторовий проміжок між ритмічними акцентами. Акцент чергується з інтервалом, тому при їх частому повторі виникає ритмічний ряд. Він може бути ланцюжковим або шаховим. При ланцюжковому ритмічному ряду елементи розташовуються почергово один за одним. Вони не повинні перекривати один одного. Для цього в композиції використовують рослини з різною висотою стебла. У шаховому ритмічному ряду елементи чергуються в шаховому порядку, не перекриваючи один одного. Різною висотою рослин надається глибина композиції.
Асиметрія форми акценту та невеликий інтервал збільшують динаміку в ряду, а симетрія та більші інтервали її зменшують.
Ритм в композиції виділяє головне, послаблює значення допоміжного, робить її динамічною або статичною.
Колір. Фон композицій.
Сприйняття людьми флористичної роботи та враження, яка ця робота залишає про себе, в кінцевому результаті залежить від її кольорової гами. Вміння використовувати кольори необхідне всім, хто займається аранжуванням – складанням квіткових композицій, букетів, виготовленням бонсаїв, колажів, тощо.
По відношенню кольорів один до одного існують певні закономірності та правила. Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні та хроматичні ( в перекладі з грецького слово “хрома” озн. “колір”). До ахроматичних відносяться чорний, білий та всі відтінки сірого (від світлого до темного), а хроматичні кольори - це всі інші.
Хроматичні кольори поділяють на: теплі або активні – червоні, оранжеві, жовті – вони нагадують вогонь, сонце виступають вперед і наближають простір; холодні або пасивні – синій, блакитний, фіолетовий – вони асоціюються із льодом, снігом, місячним сяйвом відступають на задній план та віддаляють простір. Переходом від теплих до холодних тонів є нейтральний - зелений колір. Він відіграє важливу роль в аранжуванні квітів. Поєднання його з жовтим кольором дає теплий жовто-зелений тон, а з синім – холодний синьо зелений тон .
Освітлення природне або штучне, може змінювати кольорові властивості. Так, зранку, або в ясну погоду, кольори світліші та яскравіші, надвечір вони темнішають, а в похмуру погоду – тускніють. При електричному освітленні кольори здаються теплими, при лампах денного освітлення всі кольори стають холодними.
Для зручності всі хроматичні кольори об’єднали в кольорове коло, запропоноване німецьким декоратором Отсвальдом. Воно може бути 6-ти, 12-ти, 24-х секторним. Завжди головними чистими кольорами залишаються – жовтий, червоний, синій. Додатковими є похідні від їх змішування – оранжевий (ж+ч), фіолетовий (ч+с), зелений (ж+с).
Рис. 4. Кольорове коло Оствальда і шаблони до нього
Кожній цифрі в цьому колі відповідає свій колір: 1 – лимонно-жовтий, 2- жовтий, 3- золотисто-жовтий, 4 – жовто-оранжевий і .т.д. Для кольорового кола створені спеціальні шаблони Оствальда, якими потрібно користуватися для того, щоб з допомогою кола підібрати рослини з приємним та сприятливим поєднанням кольорів.
Найкращим поєднанням кольорів вважається таке, при якому використовують головний колір та додатковий. До його складу не входить цей колір (жовтий та фіолетовий, червоний та зелений, синій та оранжевий ). Кольорові поєднання можуть бути контрастними, характерними, монохроматичними (гармонійними), дисгармонійними.
Контрастне (може бути 2-х та 3-х колірним) – поєднання кольорів, які розташовані в колі один навпроти одного (черв.-зел., жовт.-фіол., син.-оранж.), двоколірне поєднання. Будь-який колір на фоні контрастного стає яскравішим.
Для триколірного поєднання використовують геометричні фігури - рівносторонній та рівнобедрений трикутники. Кольори, які при цьому опиняються на вершинах трикутників, поєднуються між собою. Існує також гармонія 4-х колірного поєднання – допоміжною фігурою для цього є квадрат або прямокутник.
Рис. 5. Коло контрастів
Також існує теорія кольору, яку створив французький художник Е. Делакруа. Її головним досягненням став трикутник основних кольорів, який з часом перетворився на коло контрастів. У ньому представлено три основних кольори – жовтий, червоний і синій, а також три додаткові – оранжевий, фіолетовий і зелений. Поєднання кольорів може бути трьох типів:
· контрастні – поєднання кольорів, які знаходяться в колі один навпроти іншого;
· характерні поєднання – це поєднання кольорів, які знаходяться в кольоровому колі через сектор.
· дисгармонія утворюється при поєднанні кольорів, які розташовані в кольоровому колі поруч. В аранжуванні її краще уникати.
Фон є важливим фактором при створенні флористичної роботи. Він впливає на кольорову гаму, за рахунок фону можна підкреслити красу окремого елементу або, навпаки, приховати певні недоліки. Вдалими вважаються сірі, білі та чорні фони. Також для фону підходять вироби з лози, соломи, дерев’яні, скляні панелі. На білому фоні білі квіти втрачають свою яскравість, а на чорному – навпаки. Шикарна композиція загубиться у барвистій вазі або, скажімо, на строкатих шпалерах. Невдало обраний фон може зіпсувати навіть дуже вишукану роботу.