Перевірка записів або документів.
26. Перевірка складається з вивчення записів або документів, як внутрішніх, так і зовнішніх, що зберігаються на папері, електронних та інших носіях інформації. Перевірка записів і документів надає аудиторські докази різного ступеня достовірності залежно від їх характеру і джерела, а також, в разі внутрішніх записів та документів, залежно від ефективності процедур контролю за їх створенням. Прикладом перевірки, яка застосовується як тести контролю, є перевірка записів або документів на підтвердження їх санкціонованості.
27. Деякі документи являють собою прямий аудиторський доказ існування активу, наприклад, документ, який є фінансовим інструментом таким, як акція чи облігація. Перевірка таких документів необов’язково може надавати аудиторські докази права власності на них чи вартості. Крім того, перевірка виконаного контракту може надати аудиторські свідчення стосовно застосування суб’єктом господарювання облікової політики, наприклад, визнання доходу.
Перевірка матеріальних активів.
28. Перевірка матеріальних активів полягає в фізичній перевірці активів. Перевірка матеріальних активів може надати достовірні аудиторські докази щодо їх існування, але необов’язково докази прав та зобов’язань чи оцінки вартості активів. Перевірка окремих статей запасів, як правило, супроводжує спостереження за інвентаризацією.
Спостереження.
29. Спостереження охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконуються іншими особами, наприклад, спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації запасів персоналом суб’єкта господарювання або виконанням заходів контролю. Спостереження надає аудиторські докази щодо виконання процесу чи процедур, але обмежується певним моментом часу, в якому відбувається спостереження, а також тим, що сам факт спостереження може впливати на виконання процесу чи процедур. Див. подальші рекомендації з спостереження за інвентаризацією в МСА 501 “Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей”.
Запити.
30. Запит – це процес звернення за інформацією, як фінансовою, так і нефінансовою, до обізнаних осіб суб’єкта господарювання або поза його межами. Запит – це аудиторська процедура, яка широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур. Запити можуть бути різного роду: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних запитів. Оцінювання відповідей на запити є невід’ємною частиною процесу запиту.
31. Відповіді на запити можуть надати аудиторові інформацію, якою він раніше не володів, або яка підтверджує аудиторські докази. В інших випадках відповіді можуть надати інформацію, яка суттєво відрізняється від іншої інформації, яку отримав аудитор, наприклад, інформацію стосовно можливостей управлінського персоналу уникати процедур контролю. У деяких випадках відповіді на запити є основою для зміни чи виконання додаткових аудиторських процедур аудитором.
32. Аудитор виконує аудиторські процедури додатково до використання запитів для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів. Запит сам по собі, як правило, не надає достатні аудиторські докази для виявлення суттєвого викривлення на рівні тверджень. Крім того, запит сам по собі не є достатнім для перевірки операційної ефективності процедур контролю.
33. Хоча підтвердження доказів, отриманих шляхом запитів, часто є особливо важливим, у випадку запитів щодо наміру управлінського персоналу, інформація, наявна для підтвердження наміру управлінського персоналу, може бути обмеженою. У таких випадках розуміння історії виконання управлінським персоналом оголошених намірів щодо активів чи зобов’язань, причин, наведених управлінським персоналом щодо вибору конкретного плану дій, та спроможності управлінського персоналу дотримуватися конкретного плану дій можуть надати відповідну інформацію про наміри управлінського персоналу.
34. Стосовно деяких питань аудитор отримує письмові пояснення управлінського персоналу для підтвердження відповідей на усні запити. Наприклад, аудитор, як правило, отримує письмові пояснення управлінського персоналу щодо суттєвих питань, коли не можна обґрунтовано очікувати, що існуватимуть інші достатні та відповідні аудиторські докази, або коли якість інших отриманих аудиторських доказів низька. Подальші рекомендації щодо письмових пояснень див. у МСА 580 “Пояснення управлінського персоналу”.
35. Підтвердження, які є особливим типом запитів, – це процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов безпосередньо від третіх сторін. Наприклад, аудитор може шукати прямого підтвердження дебіторської заборгованості шляхом контакту з дебіторами. Підтвердження часто застосовуються щодо залишків на рахунках та їх компонентів, але їх не слід обмежувати лиши такими статтями.
Наприклад, аудитор може просити підтвердити умови угод або операції, які суб’єкт господарювання має з третіми сторонами; прохання про підтвердження сформульовано так, аби спитати, чи були внесені зміни до угод, та якщо так, то які саме.
Підтвердження також використовуються для отримання аудиторських доказів щодо відсутності певних умов, наприклад, відсутність “побічних угод”, які можуть вплинути на визнання доходу. Подальші рекомендації щодо підтверджень див. у МСА 505 “Зовнішні підтвердження”.
Перерахування.
36. Перерахування полягає в перевірці арифметичної точності документів чи записів. Перерахування можна виконувати із застосуванням інформаційних технологій, наприклад, шляхом отримання електронного файлу від суб’єкта господарювання та застосування КМА для перевірки точності сум у файлі.
Повторне виконання.
37. Повторне виконання полягає в незалежному виконанні аудитором процедур чи заходів контролю, які початкове виконувалися як частина системи внутрішнього контролю суб’єкта господарювання, або вручну, або з застосуванням КМА, наприклад, повторне виконання класифікації дебіторської заборгованості за строками погашення.
Аналітичні процедури.
38. Аналітичні процедури складаються з оцінки фінансової інформації шляхом дослідження важливих зв’язків між фінансовими і нефінансовими даними. Аналітичні процедури охоплюють також подальше вивчення визначених відхилень та зв’язків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум. Подальші рекомендації щодо аналітичних процедур див. у МСА 520 „Аналітичні процедури”.
МСА 620 “Використання роботи експерта”
Рекомендації з вивчення МСА 620.
1. Поняття „експерт” і необхідність в його послугах для аудитора.
2. Визначення необхідності використання роботи експерта.
3. Компетентність і об’єктивність експерта.
4. Обсяг роботи експерта.
5. Оцінка роботи експерта.
Вступ.
1. Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу.
2. Використовуючи роботу, виконану експертом, аудитор повинен одержати достатні відповідні аудиторські докази того, що така робота відповідає цілям аудиторської перевірки.
3. „Експерт” – це фізична особа або фірма, яка має спеціальну кваліфікацію, знання і досвід роботи в певній галузі, іншій, ніж бухгалтерський облік і
4. Освіта та досвід аудитора дають йому можливість отримати знання про питання бізнесу взагалі, але не очікується, щоб аудитор володів спеціальними знаннями, якими володіє особа, яка навчалась цьому або має кваліфікацію для практичного застосування іншої професії чи роду занять (наприклад, актуарій або інженер).
5. Експерт може:
а) працювати по угоді, укладеній з суб’єктом господарювання:
б) працювати по угоді, укладеній з аудитором найматись
в) суб’єктом господарювання; або
г) найматись аудитором.
Якщо аудитор використовує роботу найманого аудиторською фірмою експерта, він може покладатись на систему найму та професійної підготовки фірми, що визначає знання та компетентність експерта, як це пояснює МСА 220 “Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації”.