Основні принципи інформаційного права
Під принципами інформаційного права розуміють основні вихідні положення, що юридично закріплюють об’єктивні закономірності суспільного життя, що виявляються в інформаційній галузі. Принципи інформаційного права уможливлюють формування цього права як самостійної галузі, внаслідок чого є системоуворюючими. Можна виділити наступні основні принципи інформаційного права:
Ø принцип інформаційних відносин означає, що інформаційні відносини, які виникають, виходячи з особливостей і юридичних властивостей інформації, і її багатофункціональності як основного об’єкта інформаційного права, володіють на цій підставі специфікою, що відрізняє їх від інших суспільних відносин, і становлять основу суспільних відносин в інформаційній галузі;
Ø принцип інформаційної власності означає, що при передаванні та поширенні інформації як основного об’єкта інформаційного права, об’єктивно існують особливі категорії суб’єктів інформаційного права (автори, власники та користувачі інформації) і їх поведінка реалізується на основі інформаційних правомірностей – права знати, володіти та застосовувати інформацію;
Ø принцип невідчуження інформації від її створювача, власника та користувача (неможливість позбавити суб’єкта отриманих знань) означає, що механізм відчуження інформації повинен замінятися механізмом добровільної відмови від певних інформаційних правомірностей через установлення за договором прав, обов’язків і відповідальності з використання цієї інформації після її передавання вказаними суб’єктами;
Ø принцип комплексного регулювання відносин інформаційної власності (у розумінні визнання інформації своєю власною) означає, що такі відносини можуть бути врегульовані авторським правом, правом майнової власності та правом інвестиційної власності залежно від конкретних умов;
Ø принцип інвестиційної власності означає, що механізм авторського права може бути поширений на створення будь-якої відкритої інформації, що являє для її автора інтерес, у тому числі і такої, що не стосується результату творчості. При цьому захищають тільки особисті майнові права автора інформації;
Ø принцип інформаційної речі заснований на двоєдності матеріального носія й інформації, відображеної в ньому, означає, що при обігу інформації об’єктивно існують особливі категорії власників (творці, власники та користувачі), які реалізують традиційні правочини власників при обов’язковому дотриманні ними інформаційних правомірностей;
Ø принцип типових інформаційно-правових норм означає, що такі норми, поза залежністю від галузі правового регулювання, володіють певною специфікою, заснованою на особливостях і юридичних властивостях інформації. Ця специфіка виражена в тому, що будь-яка інформаційно-правова норма забезпечує регулювання відносин з приводу створення, володіння, передавання, поширення та застосування інформації через інформаційні правомірності суб’єктів, виходячи з особливостей і функціонального призначення конкретної інформації.
Багатофункціональність інформації призводить до необхідності застосовувати в інформаційному праві різні методи правового регулювання інформаційних відносин, залежно від виду інформації, її призначення в інформаційних процесах: створення, збирання, накопичення та зберігання інформації, пошуку, передавання, поширення та використання інформації.
Зокрема, при регулюванні відносин з приводу відповідальності за допущені правопорушення в інформаційній галузі доцільно використовувати норми законодавства про адміністративні порушення та кримінальне право.