Компонування (топографії ) інтегральних мікросхем

Топографія інтегральної мікросхеми як результат інтелектуальної діяльності являє собою зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними. Матеріальним носієм топографії є кристал інтегральної мікросхеми (далі – ІМС), тобто частина напівпровідникової пластини, в обсязі і на поверхні якої сформовані елементи напівпровідникової мікросхеми, між елементні з’єднання і контактні площадки.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» під інтегральною мікросхемою визначено мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємні і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Оригінальність – головний і єдиний юридично значущий критерій, необхідний для надання топографії ІМС правової охорони.

Об’єктом охорони прав є лише сама топографічна схема. Згідно зі ст. 472 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на компонування ІМС засвідчується свідоцтвом. При цьому обсяг правової охорони такого компонування визначається його зображенням на матеріальному носієві.

Стаття 473 ЦК України закріплює, що суб’єктами права інтелектуальної власності на компонування ІМС є:

1) автор компонування ІМС;

2) інші особи, які набули прав на компонування ІМС за договором чи законом.

Отже, власниками прав на топографії ІМС є автори, їхні спадкоємці, а також будь-які фізичні чи юридичні особи, що отримали ці права на підставі закону за договором.

Автором топографії ІМС визначається тільки фізична особа, інтелектуальною творчою працею якої вона створена. Юридична особа прав авторства не має і може виступати лише власником майнових прав на топографію ІМС. Ім’я справжнього творця топографії ІМС згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» має бути зазначене в заявці на видачу свідоцтва на топографію ІМС. За бажанням автора його ім’я вказується у переліку відомостей, що публікуються у офіційному бюлетені Патентного відомства України. Права на топографію ІМС засвідчуються свідоцтвом, яке підтверджує факт реєстрації топографії ІМС у Патентному відомстві України.

Стаття 4 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних схем» обмежує строк чинності свідоцтва 10 роками.

 

Комерційні таємниці (ноу-хау)

У міжнародній практиці прийнято узагальнювати комерційну таємницю («ноу-хау») як вид інтелектуальної власності під назвою «торгові секрети», оскільки загальнодоступні «ноу-хау» не можуть бути оцінені.

Загальні стандарти щодо віднесення певної інформації до складу поняття «торгові секрети» визначено статтею 39 Угоди TRIPS (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights), укладеної в рамках Уругвайського раунду переговорів Всесвітньої торговельної організації у жовтні 1996 року:

- інформація повинна бути секретною (тобто не бути загальновідомою або загальнодоступною зацікавленим у ній колам);

- законний власник цієї інформації повинен вжити необхідних заходів для збереження її секретності (наприклад, шляхом укладення угод про конфіденційність).

Відповідно до ч. 1 ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідємною та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційна таємниця – це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу.

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита.

Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

- інформація, що становить комерційну таємницю, невідома іншим особам;

- відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

- вжито заходів для охорони конфіденційності інформації [18, с. 469].

Комерційна таємниця має ряд специфічних ознак, а саме: фізична монополія певної особи на певну сукупність знань; універсальність; не вимагає офіційного визнання її охороноздатності, як об’єкт інтелектуальної власності, державної реєстрації або виконання будь-яких інших формальностей, а також плати державних зборів.

Комерційною таємницею вважають лише ту інформацію, що стосується підприємницької діяльності. Тому суб’єкти підприємницької діяльності є суб’єктами прав на комерційну таємницю.

Відповідно до ст. 506(1) ЦК України майновими правами на комерційну таємницю є:

- право на використання комерційної таємниці;

- виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

- виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

- інші майнові права інтелектуальної власності.

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ст. 508 ЦК України).

«Ноу-хау» – це інформація комерційного або технічного характеру, використання якої дозволяє підвищити ефективність бізнесу, являється дуже важливим і достатньо дорогим товаром.

Згідно абз.4 п.5 П(с)БО 8 «Нематеріальні активи», «ноу-хау» віднесено до нематеріальних активів у складі права на об'єкти промислової власності.

Поняття «ноу-хау» є дуже широким і охоплює будь-яку наукову, технічну, виробничу інформацію. Стаття 21 Закону України «Про інформацію» визначає поняття «інформація з обмеженим доступом» - є конфіденційна, таємна та службова інформація (п.1 ст. 21).

Предметом договору на придбання «ноу-хау» може бути надання права на використання конфіденційної інформації її отримувачем способом, обумовленим сторонами договору, з обов'язковими застереженнями, які б забороняли передачу такої інформації третім особам без згоди її власника та передбачали вжиття інших заходів, направлених на збереження її секретності. Відносини між власниками науково-технічної інформації, її споживачами і посередниками регулюються статтею 7 Закону України «Про науково-технічну інформацію».

Важливою ознакою «ноу-хау» є те, що секрети, які передаються і можуть бути використані у виробництві, раніше не отримували захисту як промислова власність. Предметом договору має бути конфіденційна інформація щодо знань та досвіду виробничого, фінансового та адміністративного характеру з їх докладним описом. Формою передачі «ноу-хау» можуть бути документація, креслення, інструкції з експлуатації обладнання та організації бізнесу, технологічні карти та схеми, інструкції щодо персоналу тощо.

Правова охорона секретів виробництва та «ноу-хау» в Україні регулюється в першу чергу Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України «Про державну таємницю» до державної таємниці.

Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідними рішеннями Державного експерта з питань таємниць (ст.9).

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід, діють від дати внесення інформації про нього до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи.

Ноу-хау або інакше – секрети виробництва (відповідно до діючого ЦК України — комерційна таємниця) визначають як інформацію, що виходить за рамки загальних, відкритих відомостей про об’єкт. При цьому найчастіше саме «ноу-хау» визначає найбільш ефективний спосіб функціонування об’єкта техніки.

Управлінські «ноу-хау» можуть передаватися в рамках договору франчайзінгу як ефективні прийоми завоювання ринку.

Наукові відкриття

Відповідно до ст. 457 ЦК України «науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень науокового пізнання».

Відкриття – результат наукового дослідження, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання).

Закономірність як об’єкт наукового відкриття – це прояв дій об’єктивного закону. Закономірність стає об’єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована.

Закономірність матеріального світу як об’єкт наукового відкриття – це невідомий раніше, але об’єктивно існуючий; такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріально світу.

Властивість матеріального світу як об’єкт наукового відкриття – це невідомий раніше об’єктивно існуючий його якісний бік.

В Україні відсутнє правове регулювання наукових відкриттів нормами спеціального законодавства. Наукове відкриття не може мати конкретного правоволодільця. З моменту його обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використане. Відповідно до ст. 458 ЦК України автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву.

Згідно з ч. 2 ст. 458 ЦК України право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. Не врегульованим є визначення правового режиму використання наукового відкриття третіми особами. Оскільки відкриття не має споживчої вартості, не можна оцінити його ринкову цінність, що ускладнює процес визнання розміру винагороди.