Психофізіологічні аспекти сприймання

Класичні нейропсихологічні дослідження під керів­ництвом О. Лурії засвідчили, що основну роль у форму­ванні перцептивного образу відіграють асоціативні (вто­ринні та третинні) зони кори головного мозку людини (блок прийому, перероблення та зберігання інформа­ції). На його думку, ці зони перетворюють топічну проекцію подразника на функціональну організацію, прин­ципово змінюючи характер оброблення інформації. Припускається, що ці зміни пов'язані з реорганізацією імпульсної активності (кодів) нейронів. Вторинні зони, які містять велику кількість асоціативних нейронів з короткими аксонами, що дає змогу комбінувати та інте­грувати збудження, здійснюють виконавчу (операціональну) частину перцептивної діяльності. Апарати третинної зони у тісному контакті з кірковими відділами вестибулярного та шкірно-кінестетичного аналізаторів перетворюють сукцесивні сигнали на симультанні, що забезпечує просторове сприймання об'єктів та форму­вання картини світу.

Допомагають у побудові перцептивного образу й апа­рати лівої (домінуючої у правшів) півкулі, оскільки без­посередньо пов'язані із мовленнєвими процесами, які беруть участь у формуванні найскладніших форм пер­цептивної діяльності — зарахування предметів та явищ до певних категоріальних систем.

Згідно з концепцією інформаційного синтезу сучас­ного російського психофізіолога Олексія Іваницького, процес суб'єктивного відображення відбувається в три етапи:

1. Сенсорний етап. Він триває в інтервалі 0—100 мс, протягом якого до проекційних зон кори сенсорними шляхами надходить інформація про фізичні характери­стики стимулу. Потім відбувається порівняння цих характеристик зі слідами минулих подразнень у пам'я­ті з метою визначення значущості сигналу. У цьому процесі беруть участь асоціативні зони кори, а також структури гіпокампа, який відповідає за компарацію сигналів з даними пам'яті. Залежно від значущості сти­мулу починають діяти відповідні мотиваційні структу­ри проміжного мозку (гіпоталамус). Цей етап є підго­товчим, латентним і не супроводжується суб'єктивни­ми переживаннями.

2. Етап інформаційного синтезу. Він починається з 200 мс після визначення значущості й активації центрів мотивації та забезпечується шляхом повернення збу­дження до кори по системах дифузних проекцій, котрі захоплюють і первинні кіркові зони, тобто зони, з яких процес починався.

3. Етап впізнання. На цьому етапі відбувається кате­горизація стимулу. Провідну роль відіграють лобні від­діли великих півкуль головного мозку.

Психофізіологічні аспекти сенсорно-перцептивних процесів пов'язані з процесами кодування, впізнання та декодування сенсорної інформації. Наявність у багато­канальній сенсорній системі набору детекторів забезпе­чує складні процеси кодування сигналів та їх надхо­дження для первинного оброблення до проекційних зон кори головного мозку. Впізнання сигналу — зарахуван­ня його до певного класу — передбачає участь вторин­них і третинних зон кори (таламо-кортикальних асоціативних систем та мовленнєвих апаратів домінуючої півкулі), за допомогою яких сигнал оцінюється як інте­гроване ціле. Ключовим моментом є зіставлення сенсор­них даних із домінуючою мотивацією та оцінювання біологічної значущості ознак сенсорних сигналів, тобто операція декодування.