Прибуток як об’єкт фінансового менеджменту
Прибуток суб’єкта господарювання відіграє основну роль у системі управління його фінансами і розглядається у трьох основних аспектах:
· прибуток як результат фінансово-господарської діяльності та винагорода за підприємницький ризик;
· прибуток як ефективність управління операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю;
· прибуток як джерело самофінансування (при цьому чистий прибуток розглядається як найдешевше джерело фінансування потреби підприємства у капіталі й посідає основне місце у так званій ієрархії фінансування).
Метою управління прибутком підприємства вважають забезпечення максимізації абсолютної величини чистого прибутку та стабільності його формування у часі. При цьому прибуток розглядається як джерело створення достатку акціонерів у формі грошових дивідендних виплат та максимізації ринкової вартості підприємства.
Об’єкт управління прибутком підприємства включає:
· дохід від реалізації продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт;
· покриття витрат, що включають матеріальні витрати, оплату праці виробничого та управлінського персоналу, покриття амортизаційних відрахувань;
· сплату податків та інших обов’язкових платежів;
· покриття відсоткових платежів за позиками (витрат, пов’язаних з фінансовою діяльністю);
· формування прибутку до оподаткування;
· сплату податків, що справляються за рахунок прибутку;
· формування чистого прибутку;
· виплату грошових дивідендів та тезаврацію прибутку;
· формування нерозподіленого прибутку.
Серед цих завдань необхідно виокремити такі:
· підтримання конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах;
· забезпечення зростання абсолютної величини прибутку;
· забезпечення стабільності формування чистого прибутку, зокрема, збільшенням відносної частки прибутку від основної діяльності;
· забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;
· забезпечення пріоритетного фінансування інвестиційних проектів із позитивним NPV за рахунок внутрішніх джерел, насамперед прибутку;
· забезпечення оптимальних пропорцій розподілу прибутку шляхом досягнення компромісу між потребами дивідендної політики та політики тезаврації прибутку.
Необхідно зауважити, що прибуток безпосередньо не є об’єктом управління. Управління прибутком передбачає насамперед реалізацію обґрунтованого впливу на факторні показники формування прибутку суб’єкта господарювання – доходів та витрат. Відповідно, модель управління прибутком суб’єкта господарювання має включати сукупність логічно цілісних та взаємозв’язаних функціонально-організаційних блоків, а саме:
· управління витратами;
· управління доходами;
· управління розподілом прибутку;
Кожен із цих блоків вирішує специфічні завдання, однак прийняття управлінських фінансових рішень за кожним із визначених напрямів має підпорядковуватися стратегії управління прибутком, яка розроблена на даному підприємстві. Ця стратегія має враховувати об’єктивні фактори її реалізації:
· прибуток є результатом активної фінансово-господарської діяльності підприємства, що визначає необхідність управління його формуванням;
· ефективне управління прибутком вимагає узгодження управлінських рішень з іншими напрямами фінансового менеджменту;
· управління прибутком потребує належного інформаційного забезпечення прийняття, підтримання та супроводження управлінських фінансових рішень;
· забезпечення двостороннього зв’язку між суб’єктами прийняття управлінських рішень та суб’єктами їх виконання.
Зважаючи на особливості формування прибутку підприємства, можна визначити основні концепції обґрунтування стратегії управління ним:
· агресивна (наступальна) стратегія – забезпечення збільшення абсолютної величини прибутку підприємства шляхом максимізації рівня доходів підприємства в результаті збільшення виручки від реалізації товарів, робіт та послуг (наприклад, стимулюванням збуту, підвищенням ціни тощо); забезпечення зростання доходів підприємства за порівняно стабільного рівня витрат;
· захисна стратегія – забезпечення контролю витрат з метою збільшення прибутку підприємства як різниці між абсолютною величиною доходів та витрат (варто зауважити, що така стратегія є ефективною у довгостроковій перспективі, позаяк у короткостроковому періоді підприємство, як правило, не може суттєво зменшити рівень витрат).