ТЕМА 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
План
1. Сутність та принципи антикризового фінансового менеджменту
2. Методи діагностики банкрутства підприємства
3. Правове та організаційне забезпечення санаційних і ліквідаційних процедур
4. Форми та джерела фінансової санації
Сутність та принципи антикризового фінансового менеджменту
Поглиблення ринкових реформ в Україні передбачає здійснення широкомасштабної реструктуризації підприємств з метою забезпечення інноваційного розвитку базових галузей економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників і в кінцевому результаті — поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання. Відтак досягнення цієї мети неминуче призведе до банкрутства певної кількості підприємств. І хоч банкрутство забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків як для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу, так і суспільства в цілому.
З цих позицій об'єктивно зростає актуальність ефективного антикризового фінансового менеджменту як системи своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства.
Зміст антикризового фінансового управління полягає у розробці комплексу заходів щодо профілактики фінансової кризи та її подолання. Фінансова криза — це фаза розбалансованої діяльності підприємства, яка характеризується обмеженими можливостями впливу на його фінансові відносини. Проявом кризових явищ у фінансовій діяльності підприємств є суттєве погіршення структури капіталу, платоспроможності та ліквідності під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.
Основною метою антикризового фінансового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для виходу з кризового стану.
Основними завданнями антикризової політики на мікрорівні є:
· оперативне виявлення ознак кризового стану;
· недопущення банкрутства підприємства;
· локалізація кризових явищ;
· фінансова стабілізація підприємства;
· запобігання повторенню кризи.
На рис. 12.1 проілюстровано об'єкт та суб'єкт антикризового фінансового менеджменту, а також зовнішні та внутрішні фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві.
Рис. 12.1. Об'єкт та суб'єкт антикризового фінансового менеджменту та фактори, що зумовлюють фінансову кризу на підприємстві
Конкретний зміст управлінських заходів залежить від глибини фінансової кризи. З цих позицій антикризове фінансове управління може бути представлене як система:
· профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи;
· конструктивних та дійових заходів, спрямованих на виведення підприємства з фінансової кризи.
Мету та інструментарій антикризового управління залежно від реального фінансового стану підприємства наведено на рис. 12.2.
Розробка конкретної політики антикризового управління базується на таких принципах, як:
· необхідність запобіжного управління кризовими явищами у фінансовій діяльності підприємства шляхом ранньої їх діагностики та розробки системи превентивних заходів;
· диференційований підхід до кризових явищ (факторів виникнення, виду кризи та стадії її розвитку) залежно від рівня небезпеки для фінансового розвитку підприємства;
· своєчасне та адекватне реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства;
· першочергова реалізація внутрішніх можливостей фінансової стабілізації;
· фінансова санація з метою уникнення банкрутства.
Рис. 12.2. Мету та інструментарій антикризового управління
Відповідно до зазначених принципів обов'язковими етапами формування і реалізації політики антикризового фінансового управління є:
· постійний моніторинг фінансового стану підприємства з метою своєчасного виявлення ознак кризових явищ;
· ідентифікація основних факторів, що зумовили кризовий стан підприємства;
· виявлення масштабів фінансової кризи;
· формування мети антикризової політики;
· вибір адекватних інструментів антикризового управління і розробка комплексу антикризових заходів;
· контроль за своєчасністю та ефективністю впроваджених заходів;
· внесення коректив у антикризову політику з урахуванням досягнутих результатів та зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.