Тема 1. Організація охорони праці на підприємстві
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Механіко-технологічний університет
Кафедра охорони праці та інженерії середовища
Лекції до навчальної дисципліни “Охорона праці в галузі”
| Спеціальність | 8.07010104 – «Організація і регулювання дорожнього руху» |
| 8.07010102 – Організація перевезень і управління на транспорті |
Київ 2016
Тема 1. Організація охорони праці на підприємстві
Професійний відбір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, проводять з урахуванням стану здоров'я та психофізіологічних показників (згідно з «Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі», затвердженим наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці від 23.09.1994 р. № 263/121). Професійний відбір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки передбачає проведення психофізіологічної експертизи, під час якої оцінюють психофізіологічні дані працівника щодо можливості ефективного виконання певного виду діяльності та встановлюють його психофізіологічну придатність для виконання робіт підвищеної небезпеки. На безпеку праці можуть суттєво впливати індивідуальні риси працівника (психофізіологічні), а також соціальні, виробничі та інші аспекти трудової діяльності.
Вимоги під час професійного відбору водіїв можуть значно відрізнятися, як відрізняється сама праця водіїв у разі керування автомобілями різного призначення. Так, наприклад, успішна і безаварійна робота водія таксі визначається насамперед швидкісними параметрами його психічної діяльності (швидкість реакції, швидкість перемикання уваги тощо), а надійність водіїв, які виконують міжміські рейси на дорогах з одноманітним пейзажем і незначною інтенсивністю руху, суттєво залежить від нервової системи, що забезпечує високий ступінь стійкості до монотонних подразників та високу працездатність упродовж тривалого часу.
Професійний відбір забезпечує виявлення і своєчасне відсторонення від роботи осіб, психофізіологічні якості яких не відповідають вимогам, пред’явленим певною спеціальністю. Він має особливе значення для визначення придатності до складних видів діяльності, що характеризуються частими екстремальними ситуаціями, які змушують людину працювати на межі її функціональних можливостей. До таких видів діяльності належить робота водіїв транспортних засобів.
Зміст психофізіологічного обстеження водія може бути таким:
– дослідження зору вдень і в темряві та зорової пам’яті;
– сенсомоторні реакції та їх тривалість;
– зосередженість уваги;
– координація руху;
– піддатливість сонливому стану і втомленості;
– володіння собою;
– емоціональна рівновага;
– стійкість вестибулярного апарату та ін.
Вивчати психофізичні дані водіїв необхідно також у процесі їх роботи за спеціальністю. Для цього необхідно періодично проводити обстеження з використанням тренажерів і спеціальної апаратури для моделювання аварійних ситуацій. Це особливо важливо у разі отримання водіями певної кваліфікації. Подібні обстеження необхідно проводити також після важких захворювань і для аналізу причин ДТП.
Навчання з питань охорони праці на автотранспортному підприємстві та пропаганду безпечних методів праці проводять згідно з «Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15. Осередком працеохоронного навчання та пропаганди безпечних методів виконання робіт на автотранспортному підприємстві повинен стати кабінет охорони праці. Відповідальність за своєчасність проведення навчання з питань охорони праці покладають на керівників структурних підрозділів, а за організацію навчання – на начальника служби охорони праці підприємства.
Посадові особи підприємства мають проходити навчання з охорони праці через кожні три роки. На підприємстві, з урахуванням специфіки виробництва, розробляють і затверджують відповідні Положення про навчання з питань охорони праці на підприємстві, а також формують плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими ознайомлюють працівників.. Працеохоронне навчання проводять як традиційними методами у вигляді лекцій, так і з використанням сучасних видів представлення навчального матеріалу – модульного, дистанційного тощо, а також із застосуванням технічних засобів навчання: аудіовізуальних, комп'ютерних навчально-інформаційних систем та тренажерів.
Перевіряє знання працівників з питань охорони праці постійно діюча комісія підприємства, склад якої затверджує наказом керівник підприємства. Очолює таку комісію керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого входить організація роботи з охорони праці. На великих підприємствах комісії з перевірки знань з питань охорони праці створюють в окремих структурних підрозділах (їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники). Комісія буде правочинною, якщо до її складу входить не менше трьох осіб. Усі члени комісії повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці у навчально-методичних центрах з охорони праці та отримати відповідні посвідчення.
Також у роботі комісії можуть брати участь страхові експерти з охорони праці виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФССНВВПЗ) і викладачі навчально-методичних центрів з охорони праці, які проводили навчання на підприємстві. Інспектори управлінь Держгірпромнагляду повинні обов'язково входити до складу комісії під час первинної перевірки знань з питань охорони праці працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.
Члени комісії складають перелік питань для перевірки знань з охорони праці працівників (з урахуванням специфіки роботи підприємства), який має затвердити керівник підприємства. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників можуть бути тестування, залік або іспит.
Комісія проводить тестування на комп’ютерних екзаменаторах чи за допомогою модульних тестів; іспит – за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування.
Результати перевірки знань з питань охорони праці оформляють протоколом засідання комісії, а працівникам, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, додатково видають посвідчення, в яких вказують назву НПАОП, що регламентують виконання таких робіт і з яких працівники виявили належні знання. У разі незадовільних результатів перевірки знань з питань охорони праці працівників не допускають до роботи і протягом місяця вони повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.
Термін зберігання на підприємстві протоколів перевірки знань з питань охорони праці – не менше 5 років.
Працівники підприємства під час прийняття на роботу та періодично повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також щодо правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій, пожеж і стихійного лиха.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяють на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводять у спеціально обладнаному кабінеті охорони праці з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці підприємства. Під час вступного інструктажу працівника ознайомлюють з:
– підприємством, правилами внутрішнього розпорядку підприємства та поведінки працівників;
– умовами трудового та колективного договорів;
– нормативно-правовою базою охорони праці;
– особливостями функціонування СУОП на підприємстві;
– основними небезпечними та шкідливими виробничими чинниками;
– порядоком та нормами видавання спецодягу та ЗІЗ;
– вимогами виробничої санітарії та гігієни праці;
– обставинами та причинами окремих ДТП та нещасних випадків, що стались на підприємстві;
– порядком розслідування та обліку нещасних випадків;
– засобами безпеки, що улаштовано на підприємстві з урахуванням особливостей виробництва;
– загальними питаннями пожежної безпеки та першої домедичної допомоги.
Дані про проведення вступного інструктажу записують у „Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці”, який перебуває у службі охорони праці, а також у наказі щодо прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж проводять до початку роботи безпосередньо на робочому місці: з новоприйнятими (постійно чи тимчасово) працівниками; з працівниками, яких переведено з іншого структурного підрозділу підприємства; з працівниками, які виконуватимуть нову для них роботу; з відрядженими працівниками іншого підприємства, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. До програми первинного інструктажу мають входити такі питання:
– загальні відомості про експлуатацію транспортного засобу, виконання технологічного процесу;
– небезпечні та шкідливі виробничі чинники на робочому місці;
– безпечна організація та утримання робочого місця;
– небезпечні зони транспортного засобу, машин, механізмів під час їх експлуатації;
– порядок підготовки робочого місця;
– безпечні методи та способи виконання роботи;
– дії працівника у разі виникнення небезпечної ситуації;
– норми видавання та терміни експлуатації спецодягу і ЗІЗ;
– схеми безпечного руху на території підприємства;
– характерні причини аварій та пожеж у разі виконання певних видів робіт;
– схеми евакуації та плани ліквідації пожежи;
– засоби пожежегасіння;
– надання першої домедичної допомоги;
– вимоги безпеки після закінчення роботи.
Первинний інструктаж на робочому місці проводять індивідуально або з групою осіб одного фаху за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
Повторний інструктаж проводять на робочому місці індивідуально з кожним працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводять у терміни, встановлені галузевими НПАОП або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці; для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.
Позаплановий інструктаж проводять з працівниками підприємства на робочому місці або у кабінеті охорони праці:
– у разі введення у дію нових або переглянутих НПАОП, а також після внесення змін та доповнень до них;
– якщо працівник порушив нормативи охорони праці, що призвело до травм, отруєнь, ДТП, аварій, пожеж тощо;
– якщо змінено технологічний процес, замінено або модернізовано устаткування, прилади та інструменти, сировину, матеріали, що може вплинути на рівень безпеки праці;
– якщо перерви у роботі працівника становили більше, ніж 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.
Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначають у кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що зумовили потребу його проведення.
Цільовий інструктаж проводять з працівниками підприємства: якщо їх направляють ліквідовувати наслідки аварії або стихійного лиха; у разі проведення робіт, на які згідно із вимогами законодавства з охорони праці оформляють наряд-допуск, наказ або розпорядження. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначають залежно від виду виконуваних робіт.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою набутих знань особою, яка проводила інструктаж, у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. За незадовільних результатів перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів з охорони праці працівника до роботи не допускають, а протягом 10 днів проводять додатковий інструктаж і повторно перевіряють знання. У разі незадовільних результатів перевірки знань після цільового інструктажу працівника до виконання робіт не допускають.
Дані про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та допуск до роботи проінструктованих працівників інструктор (керівник дільниці чи підрозділу) записує до „Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці». Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструють у цьому наряді-допуску.
Перелік професій та посад працівників, яких звільняють від повторного інструктажу, затверджує керівник підприємства. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана: з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування; застосуванням приладів та інструментів; збереженням або перероблянням сировини, матеріалів тощо.
Навчання водіїв колісних транспортних засобів (КТЗ). Крім наведених видів інструктажів з охорони праці, водії колісних транспортних засобів проходять навчання з питань безпеки дорожнього руху згідно з „Порядком проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів”, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 5 серпня 2008 р. № 975. Інструктажі та стажування проводять з метою підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, отримання ними необхідних знань і навичок з питань безпеки дорожнього руху.
Якщо підприємство не має можливості самостійно забезпечити проведення інструктажів та стажування водіїв, воно повинно укласти договір щодо надання послуг з проведення інструктажів та стажування водіїв із відповідним суб'єктом господарської діяльності.
Контроль за організацією роботи з проведення інструктажів та стажування здійснює керівник підприємства. Організацію і проведення інструктажів та стажування водіїв, їх облік, покладають на службу безпеки дорожнього руху автотранспортного підприємства або на особу, яка забезпечує виконання функцій служби безпеки дорожнього руху. Програми інструктажів, терміни їх проведення, а також перелік осіб, які повинні проходити інструктажі, затверджує керівник підприємства.
Для водіїв проводять такі види інструктажів з безпеки руху:
– вступний;
– первинний;
– передрейсовий (цільовий);
– періодичний (повторний);
– позаплановий (спеціальний).
Заборонено допускати водіїв до роботи без проходження ними інструктажів у встановлені терміни.
Вступний інструктаж проводять з водіями, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх стажу, кваліфікації, виду і особливостей перевезень, а також моделі КТЗ, на якому вони працюватимуть. Вступний інструктаж проводять спеціалісти служби безпеки дорожнього руху або особа, на яку покладено виконання функцій служби безпеки дорожнього руху. Вступний інструктаж проводять згідно із затвердженою керівником підприємства програмою у кабінеті безпеки дорожнього руху або у приміщенні, що спеціально для цього обладнане, з використанням технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників. Під час проведення вступного інструктажу водію роз'яснюють:
– вимоги щодо організації безпечного руху транспортних засобів на території підприємства;
– правила внутрішнього трудового розпорядку;
– режими праці та відпочинку;
– особливості умов роботи КТЗ підприємства і заходи щодо забезпечення безпеки руху;
– основні причини дорожньо-транспортних пригод (ДТП) та методи щодо запобігання їм;
– дії водія у разі ДТП;
– порядок проходження передрейсового і післярейсового медичних оглядів.
Дані про проведення вступного інструктажу записують у «Журналі реєстрації вступного інструктажу з безпеки руху», який повинен бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і зберігатися у службі безпеки дорожнього руху або в особи, на яку покладено виконання функцій служби безпеки дорожнього руху, а також у наказі про прийняття на роботу водія.
Первинний інструктаж проводять на робочому місці перед початком роботи з прийнятим за трудовим договором на підприємство водієм. Первинний інструктаж проводять згідно із затвердженою програмою та з урахуванням особливостей перевезень, а також моделі КТЗ, на якому водій буде працювати. Під час проведення первинного інструктажу водію роз'яснюють: особливості будови КТЗ, на якому працюватиме водій; особливості перевезень пасажирів чи вантажів; порядок обслуговування, ремонту та місце зберігання КТЗ.
Дані про проведення первинного інструктажу записують у «Журналі реєстрації інструктажів з безпеки руху», який повинен бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і зберігатися у безпосереднього керівника водія, з яким було проведено первинний інструктаж.
Передрейсовий (цільовий) інструктаж проводять перед виїжджанням на лінію (маршрут) з водіями КТЗ, які мають перевозити групи дітей, вперше здійснювати міжміські перевезення пасажирів чи вантажів або їх залучають до виконання транспортних робіт у разі подолання наслідків надзвичайної ситуації або стихійного лиха. Передрейсовий (цільовий) інструктаж можуть проводити представники адміністрації автотранспортного підприємства, спеціалісти служби безпеки дорожнього руху, особа, на яку покладено виконання функцій служби безпеки дорожнього руху, та інші фахівці.
Передрейсовий (цільовий) інструктаж проводять у кабінеті безпеки дорожнього руху або у диспетчерській кімнаті автотранспортного підприємства з урахуванням особливостей перевезень та маршруту руху. Під час проведення передрейсового (цільового) інструктажу водію роз'яснюють: особливості маршруту, погодні умови на маршруті, особливості вантажу, що впливають на безпеку руху, особливості перевезення груп дітей, особливості керування КТЗ за умов надзвичайних ситуацій та стихійного лиха.
Дані про проведення передрейсового (цільового) інструктажу записують у «Журналі реєстрації інструктажів з безпеки руху» і зазначають у дорожньому листі штампом "Інструктаж проведено" із записом часу, дати і підпису особи, яка проводила інструктаж.
Періодичний (повторний) інструктаж проводять з метою систематичного та обов'язкового ознайомлення водіїв підприємства з інформацією щодо безпечної роботи на лінії (маршруті), а також у разі переходу до роботи в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди. Періодичний (повторний) інструктаж можуть проводити представники адміністрації підприємства, спеціалісти служби безпеки дорожнього руху, особа, на яку покладено виконання функцій служби безпеки дорожнього руху, та інші фахівці. Періодичний (повторний) інструктаж проводять згідно із затвердженою керівником підприємства програмою у кабінеті безпеки дорожнього руху або у приміщенні, що спеціально для цього обладнане, з використанням технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників. Під час проведення періодичного (повторного) інструктажу водіям роз'яснюють:
– причини і наслідки ДТП, обставини їх скоєння;
– особливості експлуатації та керування автотранспорту в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди;
– умови проїжджання через залізничні переїзди, що розташовані на маршрутах роботи водіїв, з нанесеними на їх схеми зонами видимості колії.
Дані про проведення періодичного (повторного) інструктажу записують у «Журналі реєстрації інструктажів з безпеки руху».
Позаплановий (спеціальний) інструктаж проводять з водіями підприємства у разі:
– зафіксованого порушення «Правил дорожнього руху», що могло стати причиною ДТП;
– появи небезпечних місць і ділянок на лінії (маршруті);
– можливості настання особливо складних метеорологічних чи дорожніх умов;
– необхідності доведення до водіїв наказів щодо безпеки руху, які надійшли від органів державної влади.
Позаплановий (спеціальний) інструктаж можна проводити у кабінеті безпеки дорожнього руху або у диспетчерській кімнаті підприємства. В окремих випадках текст позапланового інструктажу передають за допомогою гучномовця під час виїжджання водіїв за межі підприємства, а також через мобільні телефони. Дані про проведення позапланового (спеціального) інструктажу записують у «Журналі реєстрації інструктажів з безпеки руху».
Стажування, дублювання працівників. Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених та кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше 6 змін. Стажування або дублювання проводять, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою. Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи об'єктів підвищеної небезпеки або з виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки, до початку самостійної роботи повинні проходити у цей період протиаварійні та протипожежні тренування згідно з планом ліквідації аварій на підприємстві.
Допуск до стажування (дублювання) оформляють наказом. У наказі вказують тривалість стажування (дублювання) та особу, яка відповідає за проведення стажування (дублювання). Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), визначає керівник підприємства залежно від ризику виконання робіт. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і кваліфікації працівника і характеру виконуваної роботи.
Керівник підприємства має право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівників зі стажем роботи за відповідною професією не менше 3 років або яких переведено з іншого підрозділу, де характер роботи та тип обладнання аналогічні. Під час стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачені функціональними обов'язками цих працівників. Протягом стажування (дублювання) працівник повинен:
– закріпити знання щодо правил керування транспортним засобом, безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;
– оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях за нормальних і аварійних умов;
– засвоїти за конкретних умов виробництва методи безаварійного керування технологічними процесами і обладнанням з метою забезпечення нормативів безпеки праці.
Після закінчення стажування (дублювання) у разі задовільних результатів перевірки знань з питань охорони праці наказом керівника підприємства працівника допускають до самостійної роботи, про що роблять запис у «Журналі реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці». Якщо ж працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін.
Стажування водіїв колісних транспортних засобів. Стажування водіїв колісних транспортних засобів проводять згідно з „Порядком проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів”, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 5 серпня 2008 р. № 975. Стажування проводять водіям, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів A, B, C або D, але протягом 12 і більше місяців до прийняття на відповідну роботу не працювали водіями або починають працювати водіями вперше. Таких водіїв допускають до керування КТЗ після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.
Стажування також проводять у разі переведення водіїв на нові для них марки або моделі КТЗ. У такому випадку стажування триває не менше 8 годин. Для водіїв, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів A, B, C або D, проходження стажування є обов’язковим у разі прийняття їх на роботу. Керівник підприємства затверджує програму стажування, яка передбачає перевірку та відпрацювання навичок водія щодо безпечної роботи на КТЗ тієї марки чи моделі, яку буде за ним закріплено.
До програма стажування водіїв мають входити такі розділи: робота на внутрішній території підприємства; робота на лінії (маршруті); контрольний рейс. До програми стажування обов’язково входять такі питання:
– вивчення схеми руху пішоходів і транспорту територією підприємства;
– передрейсова підготовка транспортного засобу та робочого місця;
– рух і розвертання заднім ходом;
– гальмування і зупинення на різних швидкостях, зокрема екстренне зупинення відповідно до умов дорожнього руху;
– використання дзеркал заднього виду;
– вибір швидкості руху, інтервалу, дистанції і радіуса повертання залежно від завантаження і габаритів КТЗ;
– передбачення появи небезпечних рухомих об’єктів, що може призвести до ДТП;
– рух у нічний час;
– відкриття і закриття дверей салону на зупинках, виконання правил щодо заповнення пасажирами салону і висадження (для автобусів).
Водії проходять стажування під керівництвом водія-інструктора. Для водія у разі прийняття на роботу з іншого підприємства, де він керував аналогічним КТЗ, проводять тільки контрольний рейс під керівництвом водія-інструктора.
Якщо водія направляють на стажування чи контрольний рейс, йому видають лист стажування. Під час контрольного рейсу водій-інструктор спостерігає за вмінням стажиста керувати відповідною маркою КТЗ, дотримуватися Правил дорожнього руху, умов перевезення, графіка та режиму руху.
Після закінчення стажування чи контрольного рейсу, за поданням водія-інструктора керівник підприємства ухвалює рішення про допуск водія до роботи, про що здійснюють відповідний запис у листі стажування. Листи стажування передають у відділ кадрів підприємства, де після перевірки правильності та повноти їх заповнення зберігають разом з особовою справою водія. У дорожніх листах на автомобілі, які видають стажистам, роблять відмітку про проходження стажування або контрольного рейсу.
Лікувально-профілактичне обслуговування працівників забезпечують шляхом проведення періодичних медичних оглядів, оздоровчих і профілактичних заходів. Відповідальність за проведення цієї роботи покладають на керівників структурних підрозділів та службу охорони праці підприємства. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників регулює ст. 17 Закону України «Про охорону праці». Роботодавець зобов'язаний за кошти підприємства забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі. Організовують медичні огляди згідно з «Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затвердженим наказом МОЗ України від 21.05.2007 р. № 246.
Медичний огляд водіїв транспортних засобів. Медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводять згідно з вимогами «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженого наказом МОЗ України і МВС України від 31.01.2013 р. № 65/80 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 р. за № 308/22840.
Медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводять з метою визначення їх придатності до безпечного керування транспортними засобами, враховуючи «Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», затверджений наказом МОЗ України від 24.12.1999 р. № 299, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.01. 2000 р. за № 31/4252. Наявність у працівника хвороби або вади згідно з Переліком є протипоказом щодо керування транспортним засобом відповідної категорії.
Медичні огляди кандидатів у водії та водіївтранспортних засобів поділяють на: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди. Попередньому медичному огляду підлягають кандидати у водії для отримання права на керування транспортним засобом. Періодичному медичному огляду підлягають водії транспортних засобів для підтвердження права на керування транспортним засобом:
– віком до 55 років (включно) – один раз на 10 років;
– віком від 56 до 75 років (включно) – один раз на 3 роки;
– віком від 76 років і більше – один раз на рік.
Водії, які виконують роботи з перевезення пасажирів та вантажів, підлягають періодичному медичному огляду один раз на рік.
Щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядампідлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів.
Позачерговому медичному огляду підлягають водії транспортних засобів перевізника за направленням власника або посадової особи, що відповідає за експлуатацію транспортних засобів перевізника, за інформацією медичного працівника про стале погіршення стану здоров'я водія, що перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, а також на вимогу та/або за рішенням уповноваженої посадової особи Державтоінспекції за наявності підстав. Водій власного транспортного засобу у разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, також повинен вжити відповідних заходів для безпечного керування транспортним засобом.
Попередній, періодичний та позачерговий медичні огляди проводить у закладі охорони здоров'я медична комісія.
До складу медичної комісії входять: лікар-терапевт (голова комісії), лікар-невропатолог, лікар-отоларинголог, лікар-офтальмолог, лікар-хірург. За результатом проведення попереднього, періодичного та позачергового медичних оглядів видають медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом.
Щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів проводять лікарі лікувального профілю та/або молодші медичні працівники з медичною освітою за спеціальністю «сестринська справа» чи «лікувальна справа». Медичні огляди для визначення медичних протипоказів щодо керування транспортним засобом проводять у медико-соціальних експертних комісіях відповідно до Постанови КМ України від 03.12.2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Попередній (періодичний) медичний огляд передбачає:
– загальне обстеження спеціалістами медичної комісії;
– лабораторне і функціональне обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, ЕКГ, обстеження гостроти та полів зору, обстеження вестибулярного апарату, визначення групи крові та резус-фактора).
В окремих випадках для уточнення діагнозу спеціалісти медичної комісії призначають водію індивідуальні додаткові обстеження.
Під час проведення медичного огляду враховують результати обов'язкового профілактичного наркологічного огляду особи та дані щодо перебування її на психіатричному обліку за місцем проживання. За результатом попереднього (періодичного) медичного огляду медична комісія видає медичну довідку. Попередній (періодичний) медичний огляд не проводять у разі:
– наявності в обстежуваної особи гострого захворювання або загострення хронічного неінфекційного захворювання;
– наявності в обстежуваної особи інфекційного захворювання;
– перебування обстежуваної особи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Заповнені медичні документи зберігають в архіві закладу охорони здоров'я, що проводив попередній (періодичний) медичний огляд. У разі незгоди кандидата у водії (водія) транспортного засобу з результатами попереднього (періодичного) медичного огляду він може оскаржити рішення медичної комісії у структурному підрозділі з питань охорони здоров'я обласної (міської) державної адміністрації та/або у судовому порядку.
Позачерговий медичний огляд водія транспортного засобу проводять за направленням перевізника на підставі медичних даних про стале погіршення стану здоров'я водія чи виявлення ознак захворювання або вади (за результатами щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів, листків непрацездатності тощо). У разі відмови водія від проходження позачергового медичного огляду перевізник зобов'язаний вжити заходів щодо недопущення водія до керування транспортним засобом відповідної категорії.
Щозмінний передрейсовий медичний огляд проводять для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїжджанням у рейс. У разі виявлення протягом зміни ознак хвороби водії підлягають післярейсовому медичному огляду. Щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів проводять індивідуально у відведеному спеціальному приміщенні, оснащеному згідно з «Табелем оснащення постійного спеціального приміщення для проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв транспортних засобів». Під час огляду в кімнаті не повинно бути сторонніх осіб.
Під час проведення медичного огляду медичний працівник:
– запитує водія про його самопочуття, настрій, тривалість сну, скарги на стан здоров’я;
– проводить медичний огляд (звертає увагу, як обстежувана особа заходить до кабінету, на характер ходи, його зовнішній вигляд та поведінку, уважно оглядає стан шкіри водія, наявність подряпин, синців, розчухів, слідів від ін'єкцій, почервоніння або блідість шкіри тощо). Температуру тіла вимірюють за наявності об'єктивних показників;
– перевіряє наявність симптомів гострого захворювання або загострення хронічного захворювання, на що можуть вказувати підвищення температури тіла понад 37,2 °С, скарги на погане самопочуття, загальну слабкість, головний або зубний біль, гострий біль очей, вух, грудей, черевної порожнини тощо;
– обов'язково вимірює артеріальний тиск та пульс.
Підставами для визнання водія непридатним до безпечного керування транспортним засобом є такі відхили у стані здоров’я:
– підвищення або зниження артеріального тиску, пульсу або значні відхили від індивідуальної норми кожного водія;
– перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Результати проведеного передрейсового та післярейсового медичного огляду записують до «Журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв». Медичний працівник власноруч заповнює усі графи Журналу, а водій ставить свій підпис у графі «Підпис водія про відсутність скарг». За наявності дорожнього листа медичний працівник записує у ньому результат контролю стану здоров'я водія автотранспортного засобу.
У разі виявлення ознак тимчасової непрацездатності водія не допускають до керування транспортним засобом відповідної категорії. Відсторонених від роботи за станом здоров'я водіїв направляють для дообстеження до закладу охорони здоров'я. У разі виявлення ознак захворювання або вад, зазначених у Переліку, керівник автотранспортного підприємства (перевізник) за поданням медичного працівника направляє водія на позачерговий медичний огляд.
Медичний працівник щомісяця аналізує результати проведених щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів, причини відсторонення від роботи водіїв та сповіщає про них керівника автотранспортного підприємства. Останній щомісяця розглядає результати щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів, звертаючи особливу увагу на випадки відсторонення від роботи водіїв, які на момент оглядів перебували у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щозмінні медичні огляди водіїв проводять незалежно від кількості автотранспортних засобів на підприємстві. Для того, щоб організувати проведення щозмінних оглядів водіїв можна запропонувати кілька варіантів: а) прийняти медичного працівника для проведення щозмінних оглядів у штат; б) укласти договір на проведення щозмінних оглядів водіїв із закладом охорони здоров’я, який має право на проведення таких оглядів. Перший варіант доцільний, якщо на підприємстві зареєстровано велику кількість транспортних засобів. Якщо на підприємстві зареєстровано 1–3 машини, мати у штаті свого медичного працівника навряд чи доцільно. У такому разі краще укласти договір із закладом охорони здоров’я, який має ліцензію МОЗ України на проведення щозмінних медичних оглядів.