Тема № 4. Поняття злочину та його ознаки

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, що існують в суспільстві.

2. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину.

3. Винність і караність як ознаки злочину.

4. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину.

5. Суб’єкт злочину як особлива ознака злочину.

6. Поняття формального, матеріального та формально-матеріального визначень поняття злочину.

7. Поняття та ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки злочину.

Висновки.

 

Методичні вказівки:

Розгляд питань зазначеної теми слід розпочати із розкриття соціальної природи злочину. Автор повинен розібратися в тому, які діяння відносяться до числа злочинів, що є підставою для цього. Тут доцільно визначити фактори, що впливають на криміналізацію та декриміналізацію діянь. В роботі необхідно показати, що поняття злочину тісно пов’язане із соціально-економічними відносинами, які існують в державі, та здатне змінюватись протягом історичного розвитку суспільства.

Розглядаючи друге питання рекомендується виходити з того, що суспільна небезпечність – категорія об’єктивна, вона не залежить від волі законодавця. В якості ознаки злочину суспільна небезпечність володіє такими якостями як характер і ступінь, які у сукупності визначають тяжкість посягання в цілому. Автору слід розкрити ці якості.

При аналізі третього питання необхідно звернути увагу на, що винність, як ознака злочину, припускає визнання діяння злочинним за умови, що воно вчинене умисно або через необережність. Саме цим виключається притягнення до кримінальної відповідальності за спричинення суспільно небезпечних наслідків за відсутністю вини. Далі слід розкрити співвідношення понять винність та вина. Караність, як ознака злочину, означає, що в законі про кримінальну відповідальність за це діяння встановлене покарання. Ознакою караності втілюється у життя один з фундаментальних принципів кримінального права – немає покарання без вказівки на то в законі (nulla poena sine lege). Тут також варто приділити увагу співвідношенню караності, як ознаки злочину, з фактичним призначенням покарання.

Кримінальну протиправність слід розглядати як формальну ознаку злочину. У цьому питанні теми слід звернути увагу на неможливість застосування аналогії у кримінальному праві України. Доцільним буде обґрунтування висновку про органічну єдності розглянутих ознак злочину.

При розгляді п’ятого пункту плану необхідно стисло розкрити ознаки суб’єкта злочину (фізичність, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність). Завершуючи розгляд цього питання, не зайвим буде навести інші позиції науковців щодо кількості та змісту ознак злочину та висловити своє ставлення до цих позицій.

Розкриваючи зміст формального, матеріального та формально-матеріального визначень поняття злочину необхідно звернутися до історії розвитку поняття злочину, до теорій, що панували раніше. Розкрити закріплене у чинному КК України визначення поняття злочину.

При аналізі останнього питання слід звернути увагу на об’єктивні та суб’єктивні ознаки малозначної дії (бездіяльності), яка формально містить ознаки злочину, на її відмінність від злочину невеликої тяжкості. Під час розгляду останнього пункту плану слід звернути увагу на відмежування злочину від інших правопорушень. В юридичній літературі немає єдиної позиції з даного питання. Більшість авторів вважає, що злочин відрізняється від інших правопорушень більш високим ступенем суспільної небезпечності вчиненого. Деякі вчені вважають, що ознака суспільної небезпечності властива лише злочину. Пропонується критично проаналізувати висловлені точки зору та висловити своє ставлення до них, після чого зробити висновки.

 

Нормативні акти:[1, 2, 3, 4, 5, 6].

Рекомендований перелік літератури до теми № 4:[84, 89, 111, 161, 168, 169, 210].