Тема № 5. Класифікація злочинів
Орієнтовний план:
Вступ.
1. Поняття та значення класифікації злочинів.
2. Критерії класифікації злочинів.
3. Поняття особливо тяжкого злочину, тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості та злочину невеликої тяжкості.
4. Інші критерії поділення злочинів на види.
Висновки.
Методичні вказівки:
Розгляд першого питання теми слід почати зі з’ясування самого поняття класифікації злочинів. Для цього варто провести співвідношення таких термінів як «класифікація» та «категоризація». Висловити власну думку щодо цього. Завершити розгляд цього питання необхідно висновками про кримінально-правове значення ст. 12 КК України.
Розглядаючи друге питання теми рекомендується виходити з того, що необхідність індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання зумовлює, поділ всіх злочинів на різні категорії в залежності від матеріального критерію. Йдеться про закріплену у ст. 12 КК України класифікацію злочинів в залежності від ступеня тяжкості. Для розкриття змісту цієї класифікації необхідно з’ясувати, що хоча всі злочини є суспільно-небезпечними, але характер та ступінь суспільної небезпечності одних злочинів може істотно відрізнятись від інших. У зв’язку з цим розрізняються кримінально-правові наслідки вчинення певного злочину, в першу чергу – розміри покарання. Отже, матеріальному критерію класифікації відповідає її формальний критерій – санкція статті Особливої частини КК України.
При розгляді третього питання необхідно звернути увагу на те, що залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на чотири категорії: особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості. Необхідно надати визначення цим категоріям. Тут також варто звернути увагу на те, що у юридичній літературі висловлювались різні думки з приводу поділу злочинів на кількісні групи (від дво- до п’яти ступеневих). Сьогодні ж ця проблема набуває нової актуальності в контексті положень концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні. Згідно цієї концепції, як відомо, усі кримінально-карані діяння пропонується іменувати новим узагальнюючим поняттям – «кримінальні правопорушення» з його відповідною видовою диференціацією за ознаками й особливостями, що притаманні кожному з видів, на злочини та кримінальні проступки. Кримінальними правопорушеннями визнаватимуться: а) злочини – діяння, вчинення яких становить найвищу та високу за ступенем небезпеку для особи, суспільства чи держави (їх пропонується розподіляти на чотири категорії: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі); б) кримінальні проступки – діяння, вчинення яких має низьку за ступенем небезпеку для осіб, суспільства чи держави (їх вчинення не матиме наслідком позбавлення волі та судимості особи).
Розглядаючи останнє питання теми рекомендується виходити з того, що законодавча конструкція ст. 12 КК України незважаючи на її простоту та логічну послідовність не позбавлена недоліків. Останнім часом у юридичній літературі дедалі частіше пропонується в основу класифікації злочинів покладати не санкцію статті кримінального закону, а призначене за вчинення злочину покарання. Критерієм тяжкості вчиненого злочину може бути лише призначене за його вчинення покарання. Саме воно є юридичним вираженням фактичної тяжкості злочину. Крім того, класифікація злочинів повинна визначатися не за єдиною методикою, як це прийнято, а диференційовано, тобто в залежності від того, чи йде мова про випадки звільнення від кримінальної відповідальності особи за вчинений злочин або про випадки притягнення до кримінальної відповідальності як за вчинення закінченого, так і незакінченого злочинного діяння (Див.: Трухин А. Тяжесть преступления как категория уголовного права // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 59-61).
Завершуючи роботу потрібно зробити загальний висновок.
Нормативні акти:[1, 2, 3, 4, 5, 7].
Рекомендований перелік літератури до теми № 5:[63, 71, 89, 161, 164, 168, 172, 192].